Рішення

від 21.07.2023 по справі 420/11339/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11339/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною бездіяльність Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу центру; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звільнена з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та її календарна вислуга становить 13 років 11 місяців 01 дні. За таких підстав, позивач має безумовне право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Однак, зазначена допомога виплачена не була.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що у разі звільнення за сімейними обставинами або іншими причинами у період з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації (пп. «»г) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, з огляду на те, що обставини такого звільнення визначені зазначеними нормами ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а не рішенням КМУ, як це передбачено ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ. Аналізуючи ст. 15 Закону № 2211-ХІІ, слідує, що звільнення з військової служби у зв`язку з підставою звільнення у зв`язку з тим, що військовослужбовець самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років не зазначено як підставу для отримання одноразової грошової допомоги. Отже, позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за сімейними обставинами у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача вказав, що переліком № 413 визначаються обставини та причини, що можуть бути підставою для звільнення зі служби, а не підставою для виплати йому одноразової грошової допомоги. Натомість умови виплати грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є саме звільнення з військової служби за власним бажанням, через наявність сімейних обставин або інших поважних причин та наявності вислуги 10 років і більше.

Ухвалою суду від 22 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходила військову службу в Одеському військово-медичному клінічному центрі (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) та наказом № 46-ОС від 10.04.2023 року звільнена з військової служби у запас Збройних Сил України за ст. 26 ч. 5 п. 2 пп. «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовців не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с. 13).

Наказом начальника Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 21 квітня 2023 року № 51-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 21.04.2023 року (а.с. 14).

ОСОБА_1 подавались рапорти про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, на які листом від 14.04.2023 року надано відповідь та повідомлено, що у разі звільнення у зв`язку з сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації (пп. «г») п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовець не набуває права на отримання грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені зазначеними нормами Закону № 2232-ХІІ, а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ (а.с. 8-10, 15).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

Згідно Переліку № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька); укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України; хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей; неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону); довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

З аналізу вищевикладеного слідує, що підстави і порядок звільнення військовослужбовця з військової служби визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», а соціальні гарантії закріплено в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким, зокрема, і встановлено випадки, коли військовослужбовець набуває право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що наказом № 46-ОС від 10.04.2023 року ОСОБА_1 звільнена з військової служби у запас Збройних Сил України за ст. 26 ч. 5 п. 2 пп. «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовців не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с. 13).

Наказом начальника Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 21 квітня 2023 року № 51-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 21.04.2023 року (а.с. 14).

В наказі від 21.04.2023 року № 51-ОС вказано, що вислуга років ОСОБА_1 станом на 21.04.2023 року становить: календарна: 13 років 11 місяців 01 дні; пільгова: 00 років 05 місяців 28 днів; всього: 14 років 04 місяці 29 дні.

За таких підстав, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. № 413, якою затверджено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу до яких відноситься, зокрема, така підстава як виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері), та з урахуванням звільнення позивача зі служби відповідно до ст. 26 ч. 5 п. 2 пп. «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовців не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наявності вислуги більше 10 років, позивач, ОСОБА_1 , при звільненні з військової служби мала право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, посилання відповідача на те, що звільнення у зв`язку з тим, що військовослужбовець самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років не зазначено як підставу для отримання одноразової грошової допомоги, суд не приймає до уваги, оскільки умовами виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є саме звільнення з військової служби за власним бажанням, через наявність сімейних обставин або інших поважних причин та наявності вислуги 10 років і більше. Переліком № 413 визначаються обставини та причини, що можуть бути підставою для звільнення військовослужбовця зі служби, а не підставою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Питання щодо наявності обставин, визначених Переліком №413, є визначальним лише при визначенні підстави для звільнення військовослужбовця, яка в подальшому враховується при визначенні розміру одноразової допомоги.

Крім того, стаття 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не визначає підстав для звільнення та не містить приписів щодо того, що для отримання одноразової грошової допомоги причина звільнення визначається рішенням Кабінету Міністрів України, як про те зазначає відповідач.

Також, суд вважає неспроможним посилання відповідача на лист Міністерства економіки України від 25.07.2022 № 4711-06/52029-03, як на підставу для невиплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки даний лист не є нормативно-правовими актами та має інформаційно-рекомендаційний характер.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321920, адреса місцезнаходження: 65062, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу центру.

Зобов`язати Одеський військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні з військової служби.

Стягнути з Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321920, адреса місцезнаходження: 65062, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук