Постанова

від 13.10.2023 по справі 420/11339/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11339/23Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.

Дата і місце ухвалення 31.07.2023р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023р. по справі №420/11339/23 за позовом ОСОБА_1 до Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу центру;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні з військової служби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023р. позов задоволено.

Додатковим рішенням від 31 липня 2023р. з Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) стягнуто понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись з додатковим судовим рішенням, Одеський військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України подав апеляційна скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначив, що стягнута на користь позивача сума витрат на правничу (правову) допомогу є необґрунтованою, не відповідає критеріям реальності, розумності, необхідності та співрозмірності. Також зазначив, що у справі відсутні докази у підтвердження фактичної сплати понесених позивачем витрат на правову допомогу на користь АО «Центр юридичної допомог «Правовий елемент», у зв`язку з чим просив скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У постанові Верховного Суду від 02.06.2022р. по справі №160/6899/20 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.06.2021р. по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача до суду надало:

-копію договору про надання правничої (правничої) допомоги №36 від 25.11.2022р.;

-копію акту приймання-передачі наданих послуг №36/23/1 від 22.07.2023р.

-копію рахунку-фактури №36/23/1 від 22.07.2023р.

-детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Зі змісту детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що виконавцем на адресу Позивача надано наступні послуги:

-зустріч та усна консультація;

-з`ясування обставини фактів та подій, що стосуються спірних правовідносин;

-дослідження копій матеріалів та документів;

-аналіз судової практики;

-аналіз ситуації з визначенням перспектив;

-складення позовної заяви;

-складання відповіді на відзив;

-підготовка документі, необхідних для надання юридичних послуг.

Стягуючи на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн., суд першої інстанції враховував надані докази здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, а також застосував критерій обґрунтованості та співмірності понесених позивачем витрат, зважаючи на складність справи та виконаної адвокатом роботи, розмір гонорару, сплачений позивачем на користь адвоката.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь ОСОБА_1 понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн., оскільки, на думку суду, таке відшкодування є справедливим і обґрунтованим, а також співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом.

До того ж, стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача.

Варто зазначити, що відповідач, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та належним чином її не обґрунтував.

Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх задоволення та скасування додаткового рішення від 31 липня 2023р. немає.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023р. по справі №420/11339/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді А.Г. Федусик О.А. Шевчук