Постанова

від 20.07.2023 по справі 804/4702/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м. Київ

справа № 804/4702/16

адміністративне провадження № К/9901/48187/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гімона М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №804/4702/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 (суддя І.О. Верба) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 (головуючий суддя С.В. Чабаненко, судді: С.Ю. Чумак, І.В. Юрко),

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Кривий Ріг Цемент», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2016 № 0000185001.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказує, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що висновок про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ за грудень 2014 року суперечить вимогам податкового законодавства України, оскільки неможливість формування податкового кредиту передбачена лише за умови відсутності у платника податків первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарської операції та відсутність податкової накладної, яка не зареєстрована у ЄРПН у встановленому законодавством порядку. Проте, у ході проведення перевірки посадовими особами відповідача були досліджені усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факти реальності господарських операцій позивача з його контрагентами.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 (після направлення Верховним Судом справи на новий розгляд до суду першої інстанції) позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.02.2016 № 0000185001, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Кривий Ріг Цемент» (ЄДРПОУ 00292923, скорочене найменування ПРАТ «КРЦ»), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна», зареєстровано як юридична особа 28.09.1994, перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДПС та є платником ПДВ.

З 30.10.2015 по 27.01.2016 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на підставі направлень від 30.10.2015 № 173/28-01-50, № 174/28-01-50, № 175/28-01-50, № 176/28-01-50, № 177/28-01-50, № 178/28-01-50, № 179/28-01-50 згідно із пунктом 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.6 статті 77, абзацу 1 пункту 82.1 статті 82 ПК України проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

03.02.2016 за результатами перевірки складено акт №18/28-01-50/00292923, висновками якого встановлено порушення, зокрема:

- пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 58336266,85 грн;

- пункту 138.2, абзацу «є» підпункту 138.10.2, абзацу «в» підпункту 138.10.4 пункту 138.10. статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого завищено збитки з податку на прибуток за 2014 рік на 4647238,07 грн;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 статті 201 ПК України, а саме занижено податок на додану вартість у сумі 15916607,59 грн, в тому числі по періодам: лютий 2013 року 1050901,98 грн, березень 2013 року 461504,10 грн, квітень 2013 року 821319,67 грн, травень 2013 року 1311454,33 грн, червень 2013 року 1572611,74 грн, липень 2013 року 1587026,56 грн, серпень 2013 року 1666134,72 грн, жовтень 2013 року 1304025,07 грн, листопад 2013 року 1759249,86 грн, грудень 2013 року 1069054 грн, січень 2014 року 69241,58 грн, квітень 2014 року 582545,72 грн, червень 2014 року 1604064,68 грн, липень 2014 року 862628,75 грн, вересень 2014 року 44342,55 грн, жовтень 2014 року 150502,28 грн;

- пункту 198.1, пункту 198.2, статті 198 статті 201 ПК України, а саме завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року у сумі 389157,24 грн.

18.02.2016 на підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято оскаржене у цій справі податкове повідомлення-рішення № 0000185001, яким платнику податків зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації №9220437440 від 27.10.2015 за грудень 2014 року, встановивши суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 389157,24 грн.

Вважаючи вказане рішення контролюючого органу безпідставним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Так, підставою для зменшення позивачу суми від`ємного значення податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з придбання товарів/послуг у ТОВ «Торговий дім Центральна фабрика «Вуглегірська», ТОВ «Лувд», ПП «Метресурс».

Судами констатовано, що між позивачем (покупець) та ТОВ "ТД ЦФ "Вуглегірська" (продавець) 19.03.2014 укладено контракт № 06941 на поставку вугілля кам`яного енергетичного виробництва ЧАО ЦОФ "Углегірська", відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити вугілля кам`яне енергетичне виробництва ПрАТ ЦОФ "Вуглегірська" згідно зі специфікаціями, які є невід`ємною частиною контракту, та умовами, обумовленими в цьому контракті, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити за нього суму у розмірі, передбаченому специфікаціями до контракту.

На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ "ТД ЦФ "Вуглегірська", складено податкові накладні, протоколи узгодження ціни, накладні та акти приймання-передачі вугілля, видані сертифікати якості, залізничні накладні, покупцем оформлені прибуткові ордери.

Між Товариством (покупець) та ТОВ "Лувд" (постачальник) укладено договір поставки №07880 від 11.06.2014, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію в асортименті, кількості, за цінами та на умовах, визначених в додатку №2, який є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна сума договору дорівнює сумі додатків до цього договору. Згідно пункту 10.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2014.

До договору №07880 контрагентами складено додаток №2 від 11.06.2014 з визначенням номенклатури товару, що поставляється, а саме: вкладиша верхнього ВРС та вкладиша нижнього ВРС на загальну суму 28992грн, в тому числі ПДВ 4832грн.

Окрім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "Лувд" (постачальник) було укладено договір поставки №09316 від 03.12.2014, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію в асортименті, кількості, за цінами та на умовах, визначених в додатку №2, який є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна сума договору дорівнює сумі додатків до цього договору. Згідно пункту 10.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015.

До договору №09316 контрагентами складено додаток №2 від 03.12.2014 з визначенням номенклатури товару, що поставляється, а саме швидкохідної передачі редуктора та муфти зубчатої на загальну суму 174720грн., в тому числі ПДВ 29120грн.

ТОВ "Лувд" поставлено на адресу позивача товар, про що виписано наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, Сертифікат якості, прибуткові ордери.

Отримання запасних частин представниками позивача від ТОВ "Лувд" здійснювалося згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавалися позивачем, що підтверджується Реєстром виданих Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Факт здійснення позивачем розрахунку із ТОВ "Лувд" за поставлені товари у грудні 2014 року підтверджується роздруківками з електронної системи платежів "клієнт-банк" з інформацією про платіжні доручення, згідно яким позивачем було здійснено оплату за товар, поставлений ТОВ "Лувд".

Економічний зміст (господарська (ділова) мета) даних операцій з придбання запасних частин полягав в необхідності здійснення позивачем технічного обслуговування технологічної лінії по виробництву цементу, у відповідності із заявками фахівців технічних служб позивача (довідка служби закупівель позивача вих. №2 від 01.06.2016, із зазначенням переліку заявок, згідно яким здійснювалася закупівля товарів у ТОВ "Лувд").

ТОВ "Лувд" було обрано постачальником за договором №07880, згідно Протоколу вибору постачальника №740 (18А254) від 28.05.2014, та за договором №09316 - згідно Протоколу вибору постачальника №961.

При укладанні договорів ТОВ "Лувд" було надано позивачу копії правовстановлюючих та реєстраційних документів: Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, Довідку про взяття на облік платника податків, Довідку з ЄДРПОУ, Виписку з ЄДРПОУ, Витяг з ЄДРПОУ, Статут ТОВ "Лувд", Рішення №2 від 15.11.2004 про обрання на посаду директора ТОВ "Лувд".

Між позивачем (покупець) та ПП "Метресурс" (постачальник) було укладено договір поставки №06805 від 11.03.2014 запасних частин. До договору №06805 контрагентами складено додатки.

ПП "Метресурс" поставлено на адресу Товариства товар, про що виписано наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, Сертифікат якості, прибутковий ордер.

Отримання запасних частин представниками позивача від ПП "Метресурс" здійснювалося згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавалися позивачем, що підтверджується Реєстром виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Факт здійснення позивачем розрахунку із ПП "Метресурс" за поставлені товари у грудні 2014 року підтверджується роздруківками з електронної системи платежів "клієнт-банк" з інформацією про платіжні доручення, згідно яким позивачем було здійснено оплату за товар, поставлений ПП "Метресурс".

Економічний зміст (господарська (ділова) мета) даних операцій з придбання запасних частин полягав в необхідності здійснення позивачем технічного обслуговування промислового обладнання, зокрема, залізничних колій, розташованих на території Криворізького заводу позивача, у відповідності із заявками фахівців технічних служб позивача згідно довідки служби закупівель позивача вих. №3 від 01.06.2016 із зазначенням переліку заявок, згідно яких здійснювалася закупівля товарів у ПП "Метресурс".

При укладанні договору ПП "Метресурс" було надано позивачу копії правовстановлюючих та реєстраційних документів: Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, Довідку про взяття на облік платника податків, Довідуи з ЄДРПОУ, Свідоцтво про державну реєстрацію, Витяг зі Статуту ПП"Метресурс", Протокол №1 від 22.04.1999 про відкриття ПП "Метресурс" та призначення на посаду директора ПП "Метресурс".

Так, ухвалюючи судові рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати та податковий кредит сформовані платником податків правомірно, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення - рішення.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган наполягає на недоведеності Товариством реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами; непідтвердженні правомірності включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів.

Також відповідач вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.03.2021 у справі №804/16538/15, від 19.12.2019 у справі №804/1118/16 щодо застосування положень пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України та підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Так, у вищевказаних постановах зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж здійснення операції не відбулося, то відповідні документи не можуть вважатися первинними навіть за наявності усіх формальних реквізитів. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталі платника та відповідають економічному змісту.

Правовою підставою для відкриття касаційного провадження зазначено п.1 частини четвертої ст. 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 у цій справі.

Товариство правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалось.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до підпункту «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З аналізу приведених норм законодавства вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, за наслідками розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій констатували, що на час укладення вищезазначених договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, отже, останні мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту. Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано.

Судами першої і апеляційної інстанцій досліджені документи, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, з яких можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару, його кількість та вартість, надано докази сплати коштів за поставлений товар, в тому числі податок на додану вартість, що свідчить про належне документальне підтвердження господарських операцій, відповідно, позивачем підтверджено показники, відображені у податковій звітності. Крім того, проаналізувавши у сукупності спірні правочини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами були обумовлені як розумними економічними причинами, так і метою ділового характеру.

Натомість, відповідачем, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, а також не доведено, що відомості, які містяться у наданих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, як правильно встановлено судами, не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими під час розгляду справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами було предметом розгляду у справах №804/4701/16 за позовом Товариства до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2016 №0000195001, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; №804/4675/16 між тими ж сторонами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2016 №0000865000, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов`язання з податку на прибуток та №804/4675/16 за позовом Товариства до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2016, якими зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток. Усі вказані податкові повідомлення-рішення, як і оскаржуване у цій справі, були прийняті на підставі акту перевірки від 03.02.2016 №18/28-01-50/00292923.

У зазначених справах суди дійшли висновку про реальність вчинених позивачем з ТОВ «Торговий дім Центральна фабрика «Вуглегірська», ТОВ «Лувд», ПП «Метресурс» господарських операцій за спірними у цій справі договорами, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства були задоволенні, а податкові повідомлення-рішення контролюючого органу скасовані.

За результатами касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій у вказаних справах були залишенні без змін, а касаційні скарги контролюючого органу - без задоволення.

Враховуючи усе викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що долучені Товариством документи підтверджують наявність податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, зв`язок між фактом надання послуг (поставок товару) і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість відображення їх результатів у бухгалтерській та податкові звітності та, як наслідок, наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги обґрунтовані фактично посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено правильні висновки щодо їх необґрунтованості. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Стосовно посилань відповідача у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах від 25.03.2021 у справі №804/16538/15, від 19.12.2019 у справі №804/1118/16, то колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду сформовані за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №804/4702/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Р.Ф. Ханова М.М. Гімон