ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"20" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/409/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Управління обласної ради з майнових відносин (65032, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 23212638)
до відповідачів:
1.Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС (65006, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснослобідська, буд. 1/12, код ЄДРПОУ 42514879)
2.Комунального некомерційного підприємства Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради (65055, Одеська обл., м. Одеса, вул. Нежданової, буд. 32, код ЄДРПОУ 02008342)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Одеської обласної ради (65032, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 25042882)
про визнання недійсним договору оренди та звільнення приміщення, -
за участю учасників справи:
від позивача: Завальнюк В.А., діє в порядку самопредставництва
від відповідача-1: Байдерін О.А., адвокат, діє на підставі ордеру
від відповідача-2: Негара Р.В., адвокат, діє на підставі ордеру
від третьої особи: не з`явився
Суть спору: Управління обласної ради з майнових відносин звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС та Комунального некомерційного підприємства Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради, в якому просить суд:
- визнати недійсним договір оренди майна від 11.02.2019, укладений між Комунальною установою Одеський обласний онкологічний диспансер та Товариством з обмеженою відповідальністю Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС, з 11.01.2022;
- звільнити приміщення Товариством з обмеженою відповідальністю Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС з нежитлового приміщення першого поверху шестиповерхової будівлі (під літ В.) головного корпусу диспансеру загальною площею 135,68 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Нежданова, 32 та повернути їх за актами приймання-передачі (повернення) майна.
Позовні вимоги Управління обласної ради з майнових відносин обґрунтовані тим, що строк дії спірного договору закінчився 11.01.2022, однак орендар продовжує користуватися орендованим майном, що є суттєвим порушенням умов даного договору, у зв`язку з чим позбавляє позивача, як уповноваженого органу власника, права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Окрім того, позивачем вказано, що договори оренди та інші договори щодо майна, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, без погодження з управлінням обласної ради з майнових відносин є недійсними. Також позивач посилається на істотне порушення орендарем прийнятих на себе за спірним договором зобов`язань, що призвело до неефективного використання комунального майна, зокрема, без належного дозволу орендодавця та уповноваженого власника було здійснено реконструкцію приміщення (встановлення стін та перегородок, підключення до інженерних мереж), а також було виявлено додаткове обладнання без належних правових підстав та призвело до недоотримання орендної плати та неефективному використання комунального майна.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/409/23; визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.02.2023 о 16:20; залучено Одеську обласну раду (65032, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 25042882) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
22.02.2023 за вх.№5671/23 до суду від третьої особи - Одеської обласної ради надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях третя особа просить суд задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне:
- третя особа вказує, що в порушення умов договору і положень законодавства відповідачем-1 неналежним чином виконано свої договірні зобов`язання в частині неналежного забезпечення пожежної безпеки орендованого майна (підпунктів 4.6.1 та 4.6.2 пункту 4.6 договору), здійснено реконструкцію без належного дозволу орендодавця та уповноваженого представника власника (пункт 5.2 договору) й не виконано зобов`язань в частині повернення орендованого приміщення у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди (пункт 9.11 договору); зазначені порушення було виявлено під час виконання робочою групою завдань з перевірки ефективності використання та забезпечення збереження майна Комунального некомерційного підприємства Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради, розташованого за адресою: вул. Нежданової, 32, м. Одеса, на підставі розпорядження голови Одеської обласної ради від 27.12.2022 року №837/2022-OP;
- третя особа наголошує, що під час зазначеної перевірки членами комісії було виявлено Декларацію №1 відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС без реєстрації ГУ ДСНС України; на підставі цього управлінням обласної рали з майнових відносин 24.01.2023 було направлено листа до ГУ ДСНС України стосовно надання інформації чи подана та зареєстрована декларація відповідності матеріально-технічної бази ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС; ГУ ДСНС України розглянуло листа та повідомило, що до Головного управління не надходило заяв від суб`єкта господарювання ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС стосовно реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;
- третя особа зазначає, що під час перевірки шестиповерхової будівлі (літ. Б) головного корпусу диспансеру було виявлено, що ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС здійснило реконструкцію (встановлення стін та перегородок, підключення до інженерних мереж) без належного дозволу орендодавця та уповноваженого представника власника; під час огляду підвального приміщення також було виявлено додаткове обладнання, яке, за словами представника відповідача-1 Зозулі Р.О. та головного енергетика Татаріна С.В., забезпечує роботу МРТ, встановленого в приміщенні, яким користується відповідач-1, зазначене обладнання встановлене у підвальному приміщенні без належних підстав, що призвело до недоотримання орендної плати та неефективного використання комунального майна; третя особа також звертає увагу, що згідно з наявною інформацією, у відповідача-2 відсутні відомості про дозвільні документи у ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС щодо встановлення магнітно-резонансного томографа та іншого спеціалізованого обладнання в приміщеннях;
- третя особа вказує, що при обстеженні шестиповерхової будівлі (літ. Б) головного корпусу диспансеру було виявлено, що приміщенням першого поверху, загальною площею 135,68 кв.м користується ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС, проте строк дії вищезазначеного договору закінчився 11.01.2022, однак з боку орендодавця (КНП ОРКПЦ ООР) не було вжито належних заходів стосовно продовження чи припинення договору та повернення орендованого майна, зазначена бездіяльність керівництва КНП на переконання третьої особи призвела до використання приміщень без належних правових підстав;
- третя особа звертає увагу, що абзацом 2 пункту 6 рішення Одеської обласної ради від 24.12.2020 №45-VIII Про деякі питання оренди комунального майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст Одеської області визначено, що балансоутримувачі (комунальні підприємства, установи, організації) у разі розгляду питання щодо передачі майна в оренду, продовження договорів оренди, внесення змін до договорів оренди, включення комунального майна до відповідного Переліку в обов`язковому порядку отримують згоду уповноваженого органу (Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації), до якого вони належать згідно зі статутом, положенням відповідної комунальної установи закладу чи організації, та згоду Управління обласної ради з майнових відносин; згідно з умовами пункту 9.11 договору орендодавець повинен за 60 днів до завершення терміну дії договору сповістити власника про намір продовжити термін дії договору, надіславши йому повідомлення та заяви сторін для погодження; проте Одеська обласна рада наголошує, що повідомлень про намір продовження терміну дії договору не отримувала та не погоджувала його продовження, з огляду на зазначене, на думку третьої особи, згідно з пунктом 9.1 договору строк його дії закінчився 11.01.2022; окремо третя особа наголошує, що продовження договору оренди повинно було здійснюватися на підставі аукціону, що значно підвищило б розмір орендної плати, а саме надходження коштів орендодавця до бюджету Одеської області.
У підготовчому засіданні 28.02.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 16.03.2023 о 16:15.
16.03.2023 за вх.№8589/23 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучені судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне:
- відповідач-1 вказує, що орендарем дотримано встановленого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що відповідно до положень ст. 18 Закону Україні Про оренду державного та комунального майна передбачає наявність підстав для продовження строку його дії на той самий термін і на тих самих умовах та їх виконання орендарем; орендодавцем, як уповноваженою за законом особою (суб`єктом прийняття рішень), було прийнято рішення про продовження строку дії договору оренди на той самий строк, про що було повідомлено орендаря листом від 01.11.2021, а будь-яких інших рішень щодо відмови у продовженні строку дії договору оренди орендар, у межах визначеного законодавством строку, не отримував; на переконання відповідача-1 договір оренди був пролонгований (автоматично поновлений) також і у відповідності до норм ст. 764 ЦК України і ч.4 ст. 284 ГК України, що не суперечить діючим положенням спеціального закону та навпаки свідчить про правомірність використання орендарем майна на підставі спірного договору оренди;
- відповідач-1 звертає увагу, що як вбачається з фактичних обставин, орендодавцем за договором є не Управління обласної ради з майнових відносин, а саме КНП Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради, водночас твердження Управління про те, що договір оренди майна не було погоджено Управлінням є настільки неспроможним, що прямо спростовується першим аркушем самого договору оренди - Управлінням проставлено відмітку про погодження договору, а також проставлені підпис начальника Управління та печатку останнього; отже, на переконання відповідача-1 твердження позивача за цим позовом про непогодження питання передачі майна в оренду є недоведеними, більше того, Управління за текстом позову не посилається на жодну норму матеріального права, яка свідчить про те, що непогодження позивачем умов договору оренди майна свідчить про недійсність відповідного договору;
- на думку відповідача-1 помилковими є посилання Управління на те, що відповідач-1 не має дозвільної документації на провадження медичної практики та розміщення медичного обладнання; так, згідно з п.1.1 договору прямо визначено таке цільове призначення об`єкту оренди як з метою провадження медичної практики, отже, Управління та орендодавець від самого початку виникнення орендних відносин погоджувалися на те, аби на орендованих площах велася відповідна медична практика; договором не передбачена умова, згідно з якою відповідач-1 саме зобов`язаний надати орендодавцю або до Управління дозвільні документи на ведення медичної практики; водночас згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я №2151 від 24.10.2019 підприємству відповідача-1 видано ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики; наявність у відповідача-1 ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики підтверджується витягом з порталу електронних сервісів органу ліцензування від 29.10.2019; відповідач-1 на території орендованих нежитлових приміщень у своїй господарській діяльності законно використовує комп`ютерний томограф та магнітно-резонансний томограф, належні відповідачу-1, у свою чергу, комп`ютерний томограф є джерелом іонізуючого випромінювання, про що свідчить лист Держатомрегулювання №36-17/16882 від 22.11.2021;
- відповідач-1 зазначає, що необґрунтованими є посилання на здійснення підприємством реконструкції приміщення (встановлення стін та перегородок, підключення до інженерних мереж), без належного дозволу орендодавця та уповноваженого органу власника майна; відповідач-1 не проводив жодної реконструкції нежитлових приміщень, які є об`єктом оренди, так само і не використовує підвальні приміщення; що стосується посилань Управління на неподання та не здійснення реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки згідно з Порядком подання і реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2013 №440, то відповідні посилання не відповідають дійсності, зокрема, члени робочої групи знаходили копію відповідної декларації та бачили її.
У підготовчому засіданні 16.03.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 03.04.2023 о 15:20.
31.03.2023 за вх.№10530/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнято судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач вказує:
- позивач зазначає, що пунктом 3.5 рішення обласної ради від 22 вересня 2006 року №73-М Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада передбачено, що договори оренди та інші договори щодо майна, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, без погодження з управлінням обласної ради з майнових відносин є недійсними, а тому сам лист КНП Одеський обласний онкологічний диспансер Одеської обласної ради про відсутність заперечень щодо продовження спірного договору оренди майна є неналежною формою здійснення процедури його продовження; окрім того, позивач наголошує, що листами від 17.06.2022 №01-06/406 та від 06.09.2022 №01-06/700 КНП Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради повідомляв відповідача-1 про необхідність розпочати процедуру оформлення нового договору оренди, тобто його пролонгації, а у іншому випадку просить звільнити займане приміщення, таким чином, вказаними листами орендодавцем виражено заперечення щодо продовження орендних відносин, а тому у відзиві відповідач-1 наводить неправдиві свідчення щодо обставин справи; позивач зауважує, що відповідач-1 у пункті 3.3 відзиву посилається на листи орендодавця від 26.02.2022 №1-06/135 про задіяння майна орендаторів у наданні медичної допомоги пораненим та постраждалим та від 04.04.2022 №01-06/174 про необхідність сплати оренди під час воєнного стану, однак на переконання позивача вищевказані листи не є підтвердженням факту продовження договору оренди, оскільки умови вказаного договору передбачають чітко встановлену процедуру його пролонгації, а тому не є належними та вірогідними доказами;
- позивач зауважує на умовах та підставах, у зв`язку з якими договори оренди та інші договори майна, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, не погоджені з Управлінням обласної ради з майнових відносин, є недійсними; відповідно до пункту 6 рішення обласної ради Про деякі питання оренди комунального майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області від 24.12.2020 балансоутримувачі (комунальні підприємства, установи, заклади, організації) у разі розгляду питання щодо передачі майна в оренду, продовження договорів оренди, внесення змін до договорів оренди, включення комунального майна до відповідного Переліку в обов`язковому порядку отримують згоду уповноваженого органу, до сфери якого вони належать згідно зі статутом, положенням відповідної комунальної установи, закладу чи організації, та згоду управління обласної ради з майнових відносин;
- позивач вказує, що правова природа відносин між позивачем та відповідачем, вибір і застосування до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на процесуальні функціональні повноваження суду; таким чином обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд;
- позивач звертає увагу, що у позовній заяві позивачем було зазначено, що при огляді підвального приміщення було виявлено додаткове обладнання, яке за словами представника орендаря Зозулі Р.О. та головного енергетика Татаріна С.В. забезпечує роботу магнітно-резонансного томографу, яке зі слів представника орендаря належить ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС; вказане обладнання встановлено у підвальному приміщенні без належних правових підстав та призвело до недоотримання орендної плати та неефективному використанню комунального майна, а відсутність дозвільних документів на дане обладнання було підтверджено попередньо листом КНПП Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради від 16.02.2023 №307, однак, Управлінням обласної ради з майнових відносин не було здійснено жодного посилання на відсутність дозвільної документації на провадження медичної практики орендарем, як то вказує відповідач-1;
- позивач зауважує, що неправдивим є свідчення відповідача-1 про подання копії декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання згідно з законодавством з питань пожежної безпеки, оскільки під час здійснення перевірки робочою групою було оглянуто копію декларації №1 відповідності матеріально-технічної бази згідно з законодавством з питань пожежної безпеки суб`єкта господарювання ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС без відмітки про її подання на реєстрацію до ГУ ДСНС в Одеській області.
У підготовчому засіданні 03.04.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 19.04.2023 о 12:50. У підготовчому засіданні 19.04.2023 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2023 о 09:50.
02.05.2023 за вх.№14366/23 до суду від відповідача-2 надійшла заява про визнання позову в якій відповідач-2 просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
11.05.2023 за вх.№15622/23 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та додаткові документи, яке судом у протокольній формі у судовому засіданні задоволено та залучено подані документи до матеріалів справи.
У судовому засіданні 11.05.2023 судом оголошено перерву до 31.05.2023 о 10:20. У судовому засіданні 31.05.2023 судом оголошено перерву до 20.06.2023 о 13:55.
У судовому засіданні 20.06.2023 представники позивача та відповідача-2 просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 20.06.2023 представник відповідача-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання 20.06.2023 третя особа не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Справа №916/409/23 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
У судовому засіданні 20.06.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
11.02.2019 між Комунальною установою Одеський обласний онкологічний диспансер (орендодавець, відповідач-2) (нині - Комунальне некомерційне підприємство Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС (орендар, відповідач-1) був укладений договір оренди майна, який був погоджений Управлінням обласної ради з майнових відносин (позивач), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху шестиповерхової будівлі (під літ. В) головного корпусу диспансеру загально площею 135,68 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса. вул. Нежданової, 32, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 03.12.2018 становить 1693876 грн. (у подальшому - майно), з метою провадження медичної практики.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна; передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно; орендоване майно залишається об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада (у подальшому - власник); майно вважається поверненим орендодавцю з часу підписання солонами акта приймання-передачі (повернення) майна; орендоване майно залишається на балансі орендодавця та зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.
Пунктом 3.1 договору, зокрема, визначено, що орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2018 року становить 28626,51 грн.
Згідно з п.4.1 договору орендар повинен використовувати орендоване майно у відповідності до його цільового призначення та умов цього договору, своєчасно ї в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату та кошти, вказані в п.3.5 договору; якщо орендар використовує приміщення не за його цільовим призначенням орендодавець має право на розірвання цього договору; у такому випадку орендар повинен відшкодувати орендодавцю спричинені цим збитки та сплатити штраф у розмірі 6 розмірів орендної плати, що встановлена п.3.1 договору, з урахуванням індексу інфляції на час сплати.
У відповідності до п.п. 4.2-4.4 договору орендар повинен підтримувати орендоване майно у справному стані, за власний рахунок здійснювати поточний ремонт, запобігати його псуванню та пошкодженню, а у разі припинення договору за будь-яких обставин повернути майно орендодавцеві в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду з урахування нормального рівня зносу; якщо орендодавець чи власник встановлять, що орендар порушив зобов`язання, передбачене пунктом 4.2 цього договору, та сповістять про це орендаря, той повинен у двотижневий термін провести за свій рахунок незалежну оцінку вартості орендованого майна. Якщо за результатами незалежної оцінки, вказаної в п.4.3 договору, вартість орендованого майна буде нижчою, ніж вартість, вказана в п.1.1 договору, або якщо орендар допустив загибель орендованого майна, він повинен відшкодувати орендодавцеві спричинені цим збитки протягом тижня.
Згідно з п.п. 4.6-4.10 договору орендар несе всі обов`язки щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна, передбачені Кодексом цивільного захисту України; орендар зобов`язаний здійснити процедуру подання і реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2013 року №440; у разі невиконання орендарем заходів з пожежної безпеки орендодавець має право ініціювати питання щодо розірвання договору; орендар забезпечує орендодавцеві та власнику майна можливість контролювати наявність, стан та напрямки використання майна, переданого в оренду, у тижневий термін надає їм та їх представникам документи, що стосуються використання орендованого майна; орендар забезпечує у будь-який час безперешкодний доступ до орендованого майна орендодавцеві та власнику майна; орендар несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження орендованого майна та повинен у місячний термін з моменту набрання договору юридичної сили застрахувати його у порядку, передбаченому чинним законодавством України; орендар повинен поновлювати договори страхування орендованого майна таким чином, щоб на час закінчення дії попереднього договору страхування наступний вже було укладено; порушення орендарем зобов`язань, передбачених пунктами 4.8 та 4.9 цього договору є підставою для орендодавця щодо розірвання договору згідно з чинним законодавством України.
За п.5.1 договору орендар має право самостійно використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов, встановлених чинним законодавством України та цим договором.
Відповідно до п.п. 5.2-5.3 договору орендар може за рахунок власних коштів та після письмового погодження з власником та орендодавцем здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання, поліпшення тощо орендованого майна; для отримання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень орендованою майна орендар надає останньому заяву, обґрунтування необхідності здійснення таких поліпшень, відповідну проектно-кошторисну документацію, експертний висновок щодо вказаної документації та інші документи, передбачені нормативно-правовими актами; орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від цього майна без заподіяння йому шкоди.
У відповідності до п.п. 6.1-6.2 договору орендодавець повинен передати орендарю в оренду майно, вказане у п.1.1 цього договору; орендодавець не від повідає за зобов`язаннями орендаря.
Відповідно до п.п. 7.1-7.2 договору орендодавець та власник мають право контролювати наявність, стан, напрямки використання майна, в тому числі здійснювати такий контроль шляхом візуального огляду зі складанням відповідного акта обстеження; орендодавець та власник можуть виступати з ініціативою щодо внесення змін у цей договір або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання або невиконання умов договору.
Згідно з п.8.1-8.5 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього договору; орендодавець не відповідає за зобов`язаннями орендаря; орендар не відповідає за зобов`язаннями орендодавця; орендар відповідає за своїми зобов`язаннями і за зобов`язаннями, за якими він є правонаступником, виключно власним майном; стягнення за цими зобов`язаннями не може бути звернене на орендоване майно; сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання або невиконання умов цього договору у разі, якщо у встановленому законодавством порядку доведуть, що таке порушення виникло внаслідок дії непереборної сили, про настання таких обставин сторони повідомляють одна одну невідкладно; спори, що виникають у ході виконання договору, вирішуються за згодою сторін, якщо згода не буде досягнута, спір передається на розгляд до господарського суду Одеської області; у випадку невиконання умов договору орендодавець має право ініціювати питання щодо розірвання договору.
Відповідно до п.п. 9.1-9.2 договору договір діє з 11 лютого 2019 року і до 11 січня 2022 року (включно); умови договору зберігають силу протягом всього строку дії договору навіть у випадках, коли після його укладення чинним законодавством України встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов`язань.
За п.п. 9.4-9.5 договору дія договору оренди припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його було укладено; - загибелі майна, що орендується; - достроково за згодою сторін або за рішенням суду (господарського суду); - банкрутства орендаря; - в інших випадках, передбачених чинним законодавством України; у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцеві не пізніше трьох робочих днів.
У відповідності до п.п. 9.7-9.9 договору зміни, доповнення або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін; зміни та доповнення до договору підлягають оформленню відповідної додаткової угоди за підписом сторін і повинні бути погоджені з власником майна; одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається; договір може бути розірвано на вимогу однієї з сторін за рішенням господарського суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за цим договором, а також у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з п.п. 9.10-9.11 договору орендодавець повинен за 30 днів сповістити власника про припинення договору, надіславши власнику повідомлення та заяви сторін; орендодавець повинен за 60 днів до завершення терміну дії договору сповістити власника про намір продовжити термін дії договору, надіславши йому повідомлення та заяви сторін для погодження.
За п.10.1 договору відносини сторін, що не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.
Додатком до договору є розрахунок орендної плати за базовий місяць - листопад 2018 року за користування майном, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32.
17.04.2019 між Комунальною установою Одеський обласний онкологічний диспансер (орендодавець, відповідач-2) (нині - Комунальне некомерційне підприємство Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС (орендар, відповідач-1) був укладений акт №1 приймання-передачі майна за договором оренди майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху шестиповерхової будівлі (під літ. В) головного корпусу диспансеру загальною площею 135,68 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32, з метою провадження медичної практики.
11.11.2019 між Комунальним некомерційним підприємством Одеський обласний онкологічний диспансер Одеської обласної ради (орендодавець, відповідач-2) (нині - Комунальне некомерційне підприємство Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС (орендар, відповідач-1) укладено додаткову угоду до договору оренди майна від 11.02.2019, відповідно до якої сторони домовились внести наступні зміни до договору: в преамбулі та в тексті укладеного договору Комунальна установа Одеський обласний онкологічний диспансер в усіх відмінках змінити на Комунальне некомерційне підприємство Одеський обласний онкологічний диспансер Одеської обласної ради.
В матеріалах справи наявна заява відповідача-1 від 30.09.2021 до відповідача-2 про продовження договору оренди, в якій зазначено:
- відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; положеннями ч.3 цього закону встановлено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди;
- із посиланням на положення укладеного договору та закону просив включити нежитлові приміщення першого поверху шестиповерхової будівлі (під літ. В) головного корпусу диспансеру загальною площею 135,68 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32 до Переліку першого типу та продовжити дію договору оренди майна на той самий строк згідно з вимогами чинного законодавства;
- про розгляд даної заяви просив повідомити директора позивача - ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС.
У листі від 01.11.2021 №01-06/689 відповідач-2 повідомив відповідача-1, що не заперечує в продовженні дії договору оренди майна від 11 лютого 2019 року, але інформує, що згідно плану розвитку на 2022 рік планується повна реконструкція першого поверху головного корпусу КНП ОООД ОООР.
У клопотанні від 04.11.2021 №01-06/699 відповідача-2 звернувся до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації з проханням щодо надання письмового погодження на продовження договору оренди майна під 11 лютого 2019 року на право оренди нежитлового приміщення першого поверху шестиповерхової будівлі (під літ. В) головного корпусу диспансеру загальною площею 135,68 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32, орендар - ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС; бажаний строк оренди становить 2 роки 11 місяців; цільове призначення - провадження медичної практики, балансоутримувач зазначеного об`єкта Комунальне некомерційне підприємства Одеський обласний онкологічний диспансер Одеської обласної ради.
У листі від 26.02.2022 №01-06/135 КНП Одеський обласний онкологічний диспансер Одеської обласної ради (відповідач-2) повідомив орендаторів, що голова Одеської обласної військової адміністрації розпорядженням мобілізує усі необхідні ресурси, що перебувають у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах воєнного чи надзвичайного стану; приміщення аптек, аптечних кіосків, діагностичного медичного обладнання, які не будуть задіяні у наданні медичної допомоги пораненим та постраждалим будуть опечатані; орендатори, які мають діагностичне обладнання КТ, МРТ та відмовляються приймати участь у наданні медичної допомоги пораненим та постраждалим, будуть без погодження з власником задіянні у наданні медичної допомоги.
У листі від 04.04.2022 №01-06/174 КНП Одеський обласний онкологічний диспансер Одеської обласної ради (відповідач-2) повідомив орендарів про те, що на теперішній час активних бойових дій на території Одеської області не відбувалось та просив виконати свої зобов`язання та сплатити кошти по рахунку за оренду приміщень.
У листі від 18.01.2023 №18/1 ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС повідомив голову робочої групи Соколік Л.О. про наступне:
- між Комунальним некомерційним підприємством Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради та ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС укладено договір оренди, який є чинним до теперішнього часу та виконується належним чином з боку орендаря;
- на виконання цього договору, оскільки розміщення апарату магнітно-резонансного томографу потребує спеціальних технологічних рішень, з нашого боку, як орендаря було узгоджено розміщення охолоджуючого елементу, який забезпечує охолодження апарату магнітно резонансного томографу, як єдиного механізму; такий елемент був розміщений технічно в підвальному приміщенні за згодою з орендодавцем;
- без функціонування охолоджуючого елементу буде пошкоджено апарат МР та завдано збитків підприємству орієнтовно в розмірі 70000 євро; виходячи із зазначеного, оскільки 18 січня 2023 року комісією службового розслідування було оглянуто приміщення, та одним із членів комісії, а саме: Лілією Валеріївною було прийнято певні управлінські рішення повідомляємо, що такі рішення можуть прийматися виключно орендодавцем, а не членом комісії, окрім того такі рішення потребують належного правового оформлення та реагування, а не самоуправства, що є кримінальним злочином; оскільки за інших обставин такі протиправні рішення прийняті не уповноваженими особами потягнуть завдання істотних збитків, що будуть відшкодовуватися в правовій площині із застосуванням засобів реагування згідно з чинним кримінальним законодавством; при прийнятті будь-яких управлінських рішень необхідно діяти виключно відповідно до законодавства України, укладеного договору оренди.
У листі від 02.02.2023 №6001.3-696/6017/2 Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області у відповідь на запит Управління обласної ради з майнових відносин повідомило, що до Головного управління не надходило заяв від суб`єкта господарювання ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС стосовно реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.
В матеріалах справи наявна декларація №1 відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки суб`єкта господарювання - ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС.
У листі від 15.02.2023 №05/467/23 про надання інформації та копій документів позивач повідомив відповідача-2 про необхідність, в рамках робочої групи на виконання розпорядження голови Одеської обласної ради від 27 грудня 2022 року №837/2022-ОР Про створення робочої групи з перевірки ефективності використання та забезпечення збереження майна Комунального некомерційного підприємства Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32, надання інформації про те, які дозвільні документи були представлені ТОВ САНІТАС до КНП, щодо встановлення магнітно-резонансного томографу та іншого спеціалізованого обладнання приміщеннях, які займає вказане товариство, а саме: в нежитлових приміщеннях першого поверху шестиповерхової будівлі (під літ. В) головного корпусу центру загальною площею 135,68 кв.м.
У листі від 16.02.2023 №307 відповідач-2 у відповідь на запит про надання інформації повідомив позивача, що згідно з наявною попередньою інформацією, у КНП Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради відсутні відомості про дозвільні документи були представлені ТОВ САНІТАС щодо встановлення магнітно-резонансного томографу та іншого спеціалізованого обладнання в приміщеннях, які займає вказане товариство.
На підтвердження власних доводів відповідачем-1 надано наступні документи:
- акт №1 від 20.01.2023;
- лист Південної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки від 22.11.2021 №36-17, в якому повідомлено ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС, що Держатомрегулювання прийнято позитивне рішення щодо видачі ліцензії на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ) / наказ від 18.11.2021 №878/, а саме: дозволено використання (отримання (придбання), експлуатація та зберігання) ДІВ - пристроїв, що генерують рентгенівське випромінювання - комп`ютерного томографу Lightspeed VCT, максимальна прискорювальна напруга 140 кВ за адресою: Одеська обл., місто Одеса, вулиця Нежданова, будинок 32;
- рецензія №ОВ 040427 від 18.11.2021 видана ТОВ Одеський обласний діагностичний центр САНІТАС на право провадження діяльності - використання джерел іонізуючого випромінювання; перелік здобувачів ліцензії, за заявами яких прийнято рішення про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики; витяг з порталу електронних сервісів органу ліцензування.
Також в матеріалах справи на підтвердження здійснення відповідачем-1 сплати орендної плати наявні розрахунки орендної плати за період з січня 2022 року по листопад 2022 року, а також платіжні доручення про сплату таких розрахунків орендної плати. Окрім того, в матеріалах справи наявна надана позивачем копія позовної заяви про визнання договору оренди майна від 11.02.2019 продовженим.
В матеріалах справи наявний звіт №2363/21 від 07.10.2021 про незалежну оцінку ринкової вартості індивідуально визначеного майна комунальної власності - нежитлових приміщень першого поверху шестиповерхової будівлі (під літ. В) головного корпусу диспансеру загальною площею 135,68 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 22, розроблений ТОВ Консалтінгова компанія Бюро оцінки Стефанович. Також в матеріалах справи наявна рецензія ПП Дельта-Консалтинг від 07.10.2021 на звіт №2363/21 від 07.10.2021.
В матеріалах справи наявні надані відповідачем-1 скрін-шоти з сайту про направлення заяв про продовження договору оренди від 11.02.2019, а саме:
- ідентифікатор заяви - RGLR001-UA-20210930-22533, дата - 30.09.2021, тип заяви - заява про продовження договору оренди, інформація про орендодавця - КНП Одеський обласний онкологічний диспансер Одеської обласної ради, назва об`єкту - нежитлове приміщення першого поверху шестиповерхової будівлі (під літ. В) головного корпусу диспансеру загальною площею 135,68 кв.м, опис заяви - заява на продовження договору оренди від 11.02.2019 між КНП Одеський обласний онкологічний диспансер Одеської обласної ради;
- ідентифікатор заяви - RGLR001-UA-20211008-64656, дата - 08.10.2021, тип заяви - заява про продовження договору оренди, інформація про орендодавця - КНП Одеський обласний онкологічний диспансер Одеської обласної ради, назва об`єкту - нежитлове приміщення першого поверху шестиповерхової будівлі (під літ. В) головного корпусу диспансеру загальною площею 135,68 кв.м, опис заяви - заява на продовження договору оренди від 11.02.2019 між КНП Одеський обласний онкологічний диспансер Одеської обласної ради зі звітом про оцінку майна та рецензією.
Істотне порушення орендарем прийнятих на себе за договором оренди майна від 11.02.2019 зобов`язань стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про визнання недійсним договору оренди майна та зобов`язання звільнення приміщення.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно з ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
У відповідності до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, єдині майнові комплекси яких не можуть бути об`єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об`єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об`єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно з ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства. Організаційні та майнові відносини, пов`язані з передачею в оренду єдиних майнових комплексів державного сектора економіки, а також єдиних майнових комплексів, що є комунальною власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу. Мета і предмет господарської діяльності, визначені в установчих документах суб`єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність на базі орендованого майна, не можуть суперечити умовам договору оренди.
Станом на час укладення оспорюваного договору організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належали Автономній Республіці Крим або перебували у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебувало в державній та комунальній власності, регулювалися Законом України від 10.04.92 №2269-XII Про оренду державного та комунального майна.
Відповідно до ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна (№2269-XII) орендодавцями, зокрема, є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна (№2269-XII) істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.
За ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна (№2269-XII) за договором оренди орендаря може бути зобов`язано використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов`язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
У відповідності до ч.1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна (№2269-XII) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно з ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна (№2269-XII) одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); укладення концесійного договору з орендарем державного майна відповідно до Закону України "Про концесію"; банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Рішенням Одеської обласної ради від 22.09.2006 №73-V Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада, зокрема, п.3.5 встановлено, що у сфері управління зазначеними об`єктами обласна державна адміністрація здійснює повноваження: виключно за погодженням з управлінням обласної ради з майнових відносин рішення виключно за погодженням з управлінням обласної ради з майнових відносин вирішує питання передачі майна з балансу на баланс обласними підприємствами, установами, організаціями та закладами, відповідно до законодавства надає або погоджує надання в оренду, а також погоджує передачу третім особам на інших підставах майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (крім цілісних майнових комплексів та їхніх структурних підрозділів), або окремих прав на нього. Відповідне погодження управлінням обласної ради з майнових відносин здійснюється в строк до 45 днів з моменту та на підставі письмового звернення галузевого управління обласної державної адміністрації, яким додається перелік необхідних для цього документів, а саме: заява зацікавленої особи, заява керівника обласного підприємства, установи, організації чи закладу, погодження галузевого управління обласної державної адміністрації, проект відповідного договору щодо майна. Управління обласної ради з майнових відносин здійснює заходи з оцінки майна, щодо якого укладається договір, суб`єктом оціночної діяльності та погоджує договір. Договір вважається погодженим, якщо він має відповідне про це зазначення, засвідчене підписом уповноваженої особи управління обласної ради з майнових відносин та скріплене печаткою. Договори оренди та інші договори щодо майна, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, в тому числі зазначеного в розділах 1-8 Переліку, без погодження з управлінням обласної ради з майнових відносин є недійсними.
Рішенням Одеської обласної ради від 24.12.2020 №45-VIII Про деякі питання оренди комунального майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, зокрема:
- визначено органом, уповноваженим представницьким органом місцевого самоврядування, та уповноваженим органом управління в розумінні Закону Управління обласної ради з майнових відносин (п.3 рішення);
- встановлено, що балансоутримувачі (комунальні підприємства, установи, заклади, організації) у разі розгляду питання щодо передачі майна в оренду, продовження договорів оренди, внесення змін до договорів оренди, включення комунального майна до відповідного Переліку в обов`язковому порядку отримують згоду уповноваженого органу, до сфери якого вони належать згідно зі статутом, положенням відповідної комунальної установи, закладу чи організації, та згоду управління обласної ради з майнових відносин (абз. 2 п.6 рішення).
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 в справі №201/8412/18 (провадження №61-803св20) зазначено, що згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2020 в справі №177/1942/16-ц (провадження №61-2276св19) вказано, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Господарський суд вказує, що позовні вимоги Управління обласної ради з майнових відносин про визнання недійсним з 11.01.2022 договору оренди майна від 11.02.2019 обґрунтовані наявністю повноважень у позивача щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області з метою ефективного і раціонального використання майна та контролем за ефективністю використання та збереження закріпленого за обласними комунальними підприємствами майна. Так, позивач вказує, що під час здійснення перевірки ним було виявлені обставини, які на його думку містять підстави для визнання спірного договору недійсним та зобов`язання звільнення приміщення, а саме:
- істотне порушення орендарем (відповідачем-1) прийнятих на себе зобов`язань, що призвело до неефективного використання комунального майна;
- без належного дозволу орендодавця та уповноваженого власника було здійснено реконструкцію приміщення (встановлення стін та перегородок, підключення до інженерних мереж), а також було виявлено додаткове обладнання без належних правових підстав;
- порушення орендарем п.п. 4.6, 4.6.1, 4.6.2 договору оренди майна;
- припинення договору оренди майна у зв`язку із закінченням строку його укладання та відсутність повідомлень/погоджень про його продовження.
Господарський суд приймає до уваги те, що позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані порушенням умов спірного договору орендарем під час його виконання, проте суд зауважує, що невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для визнання його недійсним, окрім того, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним спірного договору з 11.01.2022, прив`язуючи вказану дату з визначеною в договорі датою його закінчення, що на думку суду є необґрунтованим, оскільки наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення. Разом з тим, господарський суд звертає увагу, що у спірному договорі наявна відмітка про погодження його на момент укладення позивачем - Управлінням обласної ради з майнових відносин. Окрім того, питання щодо продовження дії спірного договору є предметом розгляду іншої господарської справи, а тому обґрунтування підстав для задоволення позову припиненням договору оренди, не приймаються судом до уваги.
Господарський суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наявні матеріали справи, дослідивши підстави заявлених позовних вимог, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку визнання недійсним спірного договору оренди майна з 11.02.2022, звільнення та повернення приміщення не відповідає належному способу захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Також господарський суд зауважує, що посилання позивача на можливе порушення чи не порушення орендарем (відповідачем-1) умов договору оренди, в тому числі і п.п. 4.6, 4.6.1, 4.6.2, а також можлива реконструкція орендованого приміщення тощо можуть бути предметом аналізу в інших позовних провадженнях, натомість не є підставою для визнання такого договору недійсним. Посилання позивача на можливе використання орендарем (відповідачем-1) якихось додаткових приміщень, щодо яких у сторін відсутні договірні відносини, не входить до предмету доказування в рамках справи про визнання недійсним укладеного договору оренди, виходячи з його умов.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Управління обласної ради з майнових відносин про визнання недійсним договору оренди та звільнення приміщення.
Іншого позивачем не доведено.
Визнання відповідачем-2 у відповідній заяві позовних вимог позивача не створює підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги заявлені Управлінням до двох відповідачів, інший з яких позов не визнав, а тому господарським судом здійснений розгляд даної господарської справи не в рамках процедури визнання відповідачами позову, а внаслідок аналізу спірних правовідносин, встановлення обставин справи та застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Управління обласної ради з майнових відносин - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20 липня 2023 р.
Суддя Ю.С. Бездоля
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 20.06.2023 |
Оприлюднено | 24.07.2023 |
Номер документу | 112352728 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо оренди |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Бездоля Ю.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні