Рішення

від 05.07.2023 по справі 299/4802/21

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.07.2023 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

Головуючий - суддя Кашуба А.В.,

Секретар судового засідання Чернянчук К.П.,

За участі позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Киретів В.В., адвоката Сливка Ю.Ю.,

Відповідача ОСОБА_2 , її представника - адвоката Стасюк Ю.П.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м.Виноградів цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними і застосування наслідків їх недійсності, третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Рішко Олена Іванівна,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду передано цивільну справу за вказаним позовом. Підстави позову уточнені у письмовій заяві позивача (а.с.168-169).

Позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений 13.12.2018 приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Рішко О.І., зареєстрований у реєстрі за №2443; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності №44610149 від 14.12.2018, номер запису про право власності 29444536; Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0523 га, кадастровий номер 2121210100:00:005:0336, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, посвідчений 13.12.2018 приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Рішко О.І., зареєстрований у реєстрі за №2442. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності №44609225 від 14.12.2018, номер запису про право власності 29443881.

Позов мотивовано тим, що позивачка проживає та зареєстрована в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 (далі-спірний житловий будинок).

Разом із нею постійно проживають її син ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_3 та її діти від попереднього шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Двоє старший дітей сина позивачки - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 також мають зареєстроване місце проживання за вказаною адресою, однак постійно працюють і проживають за кордоном. Позивачка має 82 роки, із 1996 року вона перебуває на обліку у лікаря-невролога з діагнозом - хвороба Паркінсона з вираженим акінетико-ригідним синдромом, вираженим порушенням функції та ходи.

Позивачка перебувала у шлюбі із ОСОБА_7 , з яким вони виховали трьох дітей - доньок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , сина ОСОБА_10 . Доньки - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проживають у м.Виноградів окремо, а син ОСОБА_3 залишився проживати разом із позивачкою у спірному житловому будинку, який позивачка із чоловіком побудували у 1967 році.

У зв`язку із хворобою позивачка практично не виходить із будинку протягом останніх двадцяти років.

Чоловік позивачки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка прийняла спадщину одноосібно та внаслідок успадкування стала власником спірного житлового будинку в цілому та земельної ділянки, на якій розташовано спірний житловий будинок, площею 0,0523 га, кадастровий номер 2121210100:00:005:0336 (далі-спірна земельна ділянка).

Син позивачки - ОСОБА_3 - із 30.10.1990 до 16.11.2006 перебував у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , за час якого у них народились два сини - ОСОБА_6 та ОСОБА_13 .

Шлюб між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16.11.2006, однак після розірвання шлюбу вони примирилися і проживали однією сім`єю і ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася донька ОСОБА_14 . Однак через півтора роки шлюб між ними остаточно розпався, шлюбні відносини припинились, хоча відповідачка та внуки позивачки залишились проживати у спірному житловому будинку.

З осені 2018 відповідачка почала систематично виїздити на роботу до Угорщини, приїжджаючи додому кожного місяця. Але з 2019 року вже постійно проживає у м.Будапешт разом із донькою ОСОБА_14 , де і працює. Відомості про її адресу проживання позивачці невідомі.

Після оформлення спадщини та успадкування спірних житлового будинку та земельної ділянки позивачка із сином ОСОБА_3 домовилися, що це майно позивачка заповість у рівних частинах йому та її онуці - ОСОБА_14 . Для цього необхідно буде відвідати нотаріуса для складання заповіту.

Син позивачки - ОСОБА_3 - після припинення шлюбних відносин із відповідачкою переїхав проживати до с.Гудя Виноградівського району. А відповідачка в той період разом із меншою донькою проживала у спірному житловому будинку разом із позивачкою.

На початку 2019 року відповідачка ОСОБА_2 вже проживала за кордоном у зв`язку із працевлаштуванням. Тому ОСОБА_3 повернувся до спірного житлового будинку, де проживав разом із другою дружиною - ОСОБА_3 .

Позивачка заявляє, що у грудні 2018 відповідачка ОСОБА_2 сказала їй одягатись, бо вона відвезе її до нотаріуса для складання заповіту на користь сина та онуки. Позивачка погодилася і вони поїхали до нотаріуса. Нотаріус запитала її чи вона не проти скласти заповіт на сина, на що позивачка погодилася. Відповідачка ОСОБА_2 перекладала їй слова нотаріуса на угорську мову, так як позивачка не в повній мірі володіє українською. У приміщенні нотаріуса інших осіб не було. Після цього, їй давали на підпис документи, які вона не читала; вказували де треба підписувати і що треба писати. Позивачка стверджує про те, що вважала, що підписує заповіт. Не підозрювала обману. Документів при собі не мала, переконана, що всі документи, в тому числі паспорт, взяла відповідачка. Підписувати документи їй було важко, оскільки в неї через хворобу трусяться руки.

Нещодавно її син ОСОБА_3 з`ясував, що насправді 13.12.2018 позивачка підписала не тільки заповіт, яким вона заповідала сину 1/2 спірного нерухомого майна, а й підписала два договори купівлі-продажу про те, що вона нібито за 492477 грн продала відповідачці, своїй колишній невістці, іншу 1/2 частину спірного житлового будинку та за 18456,50 грн 1/2 частину спірної земельної ділянки.

Позивачка стверджує, що відповідачка скористалася її безпорадним станом, хронічною хворобою Паркінсона, відсутністю вдома сина, не повідомила доньок позивачки, і під приводом підписання заповіту на користь сина та користь онуки, разом із нотаріусом дали підписати два договори купівлі-продажу іншої 1/2 частини спірного нерухомого майна. При цьому позивачці не роз`яснили, що вона підписує документи про продаж майна за півмільйона гривень.

Позивачка стверджує, що не мала наміру продавати частину спірного нерухомого майна відповідачці. Тому вважає, що відповідачка її ввела в оману.

Позивачка не потребувала коштів, а у оспорюваних договорах вказано, що продаж вчинено на загальну суму 510933,50грн, які до підписання договорів відповідачка передала позивачці. Позивачка стверджує, що жодних грошових коштів відповідачка їй не передавала ні до, ні після підписання документів.

Влітку 2021 відповідачка приїхала до м.Виноградів, на запитання доньок позивачки вона підтвердила, що грошей не передавала, і не роз`яснювала зміст підписаних позивачкою документів (оспорюваних договорів купівлі-продажу).

Ознайомившись із копіями оспорюваних договорів, позивачка впізнала свої підписи.

Позивачка запевняє суд, що підписуючи у нотаріуса документи була переконана, що підписує заповіт на користь сина та онуки. Вважає, що відповідачка умисно не повідомила ні її сина, ні її доньок про нотаріальні дії щодо спірного нерухомого майна.

Таку необачність щодо змісту підписаних документів позивачка пояснює тим, що має похилий вік, понад двадцять років майже не покидає подвір`я будинку, поза межами подвір`я розгублюється і не може реально оцінити оточення.

Крім того, позивачка стверджує, що не зверталася до ПП «Алекс-Хуст» та до ТОВ «Гео Карпати», а також до відділу ГУ Держгеокадастру для проведення оцінки нерухомого майна-предмету оспорюваних правочинів, видачі довідок.

Також позивачка зазначає, що оскільки ціна оспорюваного правочину про продаж будинку є 492477 грн, то на цей розрахунок поширюються вимоги про його здійснення безготівковим шляхом. Цієї вимоги на твердження позивачки дотримано не було. Крім того, і готівкою їй кошти відповідачка не передавала.

Позивачка вважає, що нотаріус не дотримала вимог Порядку вчинення нотаріальних дій, за якими нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної зі сторін до вчинення правочину, шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної зі сторін.

У підсумку, позивачка наполягає на тому, що помилилася щодо природи оспорюваних правочинів, які підписала 13.12.2018 у нотаріуса. Вважала, що підписує заповіт на користь сина та онуки у рівних частинах на спірне нерухоме майно. Жодного наміру у свої 80 років продавати колишній невістці частину спірного нерухомого майна вона не мала. Грошових коштів жодних від відповідачки не отримувала, як це записано в оспорюваних правочинах. Її помилці на її переконання сприяли пасивні дії відповідачки ОСОБА_2 , яка замовчувала про дійсний зміст оспорюваних правочинів, не повідомила їй про те, що насправді підписується.

Тому позивач просить визнати оспорювані правочини недійсними та постановити рішення про скасування державної реєстрації права власності на підставі цих договорів.

Відповідачка 11.02.2022 подала відзив, у якому заперечує доводи позову та проти задоволення позову. Відповідачка стверджує, що позивачка володіє українською мовою, оскільки на тексті заповіту міститься її напис, що «Цей заповіт записаний нотаріусом вірно, мною прочитано вголос, мені зрозумілий і мною підписаний нижче». Тому це спростовує той факт, що позивачка не розуміла і не могла прочитати текст договорів.

ОСОБА_1 15.09.2021 дала довіреність на свого сина ОСОБА_3 в ході оформлення довіреності нотаріально від її імені і за її дорученням у зв`язку із хворобою довіреність підписана ОСОБА_15 . Така форма документа передбачена формою 56 додатка 25 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Відповідачка звертає увагу на те, що для нотаріального посвідчення документів у разі неволодіння особою українською мовою передбачено іншу форму - форма 57 додатка 25.

Відповідачка звертає увагу на те, що позивачка особисто підписала тексти договорів. Підписувала вона також і заяви про реєстрацію прав у державному реєстрі, і документи в ході оформлення спадщини.

Щодо впливу хвороби на можливість позивачки усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, то відповідачка вважає, що характер хвороби не впливає на дієздатність позивачки. Відповідачка не могла вплинути на рішення позивачки під час укладання оспорюваних договорів. Це було виключно волевиявлення позивачки. Відповідачка заперечує факт обману, як умисну дію з її боку. Позивачка сама підписала оспорювані правочини біля слова ПРОДАВЕЦЬ.

Сторона позивача 31.03.2022 подала відповідь на відзив, у якому повідомила ту обставину, що серед наданих на запит суду документів, на підставі яких нотаріусом посвідчено оспорювані договори, виявився і витяг з розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації №327 від 02.11.2018 «Про надання дозволу на вчинення правочинів та відмову від прийняття спадщини», згідно п.1.7. якого громадянці ОСОБА_1 було надано дозвіл на укладення договору купівлі-продажу на 1/2 частини будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:00:005:0336, за адресою АДРЕСА_1 , право користування якими має малолітня ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка стверджує, що не зверталася із відповідною заявою до Виноградівської РДА. На клопотання представника позивачки ОСОБА_3 йому Берегівською РДА було надано копію письмового звернення від імені ОСОБА_1 у 2018 до органу опіки і піклування Виноградівської РДА.

Вивчивши зміст заяви позивачка з`ясувала, що заява від її імені була заповнена власноручно відповідачкою, навпроти імені позивачки проставлено « ОСОБА_2 » і проставлено підпис відповідачки, аналогічний підписам відповідачки у оспорюваних договорах. Крім того вказано мобільний номер телефону відповідачки НОМЕР_1 , нібито як такий, що належить позивачці. Повноважень звертатися до Виноградівської РДА від імені позивачки відповідачка не мала. Крім того, посадові особи Центру надання адміністративних послуг колишньої Виноградівської РДА перевищили свої повноваження, прийнявши заяву не від власника майна чи від уповноваженої власником особи. Такі діяння посадових осіб та відповідачки мають ознаки кримінальних правопорушень, з приводу чого позивачка звернулася до органу національної поліції із відповідною заявою.

В судовому засіданні адвокати Киретів В.В. та Сливка Ю.Ю. , які представляли інтереси позивачки доводи, якими обґрунтовано позов, та вимоги позову підтримали, просили задовольнити їх. Позивачка в судовому засіданні дала показання у якості свідка.

Представник позивача додав, що договори купівлі-продажу 1/2 частки на право власності на житловий будинок та земельну ділянку були підписані позивачкою внаслідок помилки з її боку. Представник позивача стверджує, що позивачці було відомо про те, що вона їде до нотаріуса складати заповіт на користь онуки та сина. Стверджує також, що у зв`язку із похилим віком позивачки, її станом здоров`я вона не розуміла, що підписувала, крім того, грошові кошти, зазначені у договорі як ціна майна - не були їй передані. Наміру продавати половину майна позивачка не мала, продовжує жити у будинку. А відповідачка виїхала на постійне місце проживання до Угорщини.

Відповідачка ОСОБА_2 не взяла участь у судовому розгляді справи, її інтереси представляв адвокат Стасюк Ю.П.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову у повному обсязі на підставі доводів, наведених у відзиві, на підтвердження яких подав письмові докази, та у промові на судових дебатах. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача стверджує, що всі знали про намір позивачки відчужити будинок на користь онучки та сина. При цьому було обговорено, що буде оформлена купівля-продаж, де покупцем буде невістка. Стверджує, що кошти було передано у нотаріуса під час підписання договору готівкою. Сторона відповідача запевняє суд, що нотаріус роз`яснила зміст правочинів.

Третя особа - приватний нотаріус Берегівського РНО Вашкеба О.І. подала до суду письмову заяву, у якій просить розглядати справу без її участі.

Допитана у якості свідка позивач ОСОБА_1 дала показання, за змістом яких вона згадує, що два-три роки тому вона з дітьми була у нотаріуса, де мова йшла про те, що будинок буде належати лише їй. Більше згадати нічого не може. Ствердила, що невістці ОСОБА_2 вона нічого не продавала. Розповіла, що невістка ОСОБА_2 одного дня наказала їй збиратися до нотаріуса. пояснила, що щось треба підписати. До нотаріуса вони йшли лише вдвох. Вона не пояснювала що саме треба підписати. Всі документи мала при собі невістка ОСОБА_2 . Позивач підписала все. Не питаючи, що саме. В кабінеті нотаріуса були присутні нотаріус, позивачка та відповідачка. Їй ніхто не пояснював, що вона підписує, лише вказували місця, де треба підписати. Гроші відповідачка їй не передавала. Позивачка на запитання відповіла, що в побуті розмовляє угорською мовою, не має мобільного телефону, не зверталася ні до органів опіки, ні в які інші організації з метою збору документів для оформлення правочинів. Не виходить із дому сама. Має неповну середню освіту, працювала швачкою на швейній фабриці з 1956 року, розписувалася про ознайомлення із технікою безпеки на виробництві, яка була викладена на українській мові. Відповідачка не проживає у будинку.

Свідок ОСОБА_11 дала показання, за змістом яких вона є рідною донькою позивачки, а відповідачка є її невісткою, бувшою дружиною брата ОСОБА_3 . Перебуває із відповідачкою у нейтральних відносинах, які погіршилися після виявлення факту оформлення оспорюваного правочину. У сім`ї ОСОБА_18 була усна домовленість про те, що будинок батьків за адресою АДРЕСА_1 , перейде онучці, доньці ОСОБА_3 , ОСОБА_16 . Це була усна домовленість, яка озвучувалася у присутності їх батьків - ОСОБА_19 , позивачки ОСОБА_1 , двох сестер та брата. Всі одноголосно дійшли згоди про це. Це було у формі попередньої усної домовленості, але реальних кроків для відчуження будинку на користь онучки поки що не робили. І навіть зараз не проти цього. Але їх невістка, відповідачка ОСОБА_2 , вирішила зробити інакше і здійснила оформлення правочину - договору купівлі-продажу половини будинку та земельної ділянки на її користь. На той час відповідачка працювала в Угорщині і час від часу поверталася додому. Про цей договір не знав ніхто із сім`ї. Про цей договір вони дізналися через деякий час і одразу заперечили його законність, тому що такої домовленості у сім`ї не могло бути. Про те, що їх мати відвідувала нотаріуса із відповідачкою - їм нічого відомо не було. Свідок описує подію, яка відбувалася у будинку матері, де були присутні брат ОСОБА_3 , його бувша дружина відповідачка ОСОБА_2 , та дві сестри - вона, ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 . Брат розмовляв із відповідачкою на підвищених тонах, з приводу приховано оформлених відповідачкою правочинів. В ході розмови відповідачка почала стверджувати, що вона виплатила матері гроші, однак згодом вона зізналася, що грошей не передавала, зробила так назло ОСОБА_3 .

На запитання свідок відповіла, що після смерті їх батька ОСОБА_20 вони, діти, разом із матір`ю відвідали нотаріуса для оформлення спадщини. Спадщина була оформлена одноосібно на маму -позивачку. У будинку зараз проживає її брат ОСОБА_3 із сім`єю та матір`ю-позивачкою.

Позивачка тривалий час із 1996 року хворіє на неврологічне захворювання - ОСОБА_21 . За нею треба доглядати. Вона має проблеми із пам`яттю. Мама не говорила про те, що має намір продати половину нерухомого майна.

Позивачка стверджувала, що будинок згодом перейде її онучці ОСОБА_16 .

Її брат ОСОБА_3 та відповідачка розлучилися у 2006 році, після розлучення брат переїхав проживати до с.Гудя, у будинок, що раніше належав матері відповідачки (його тещі), а згодом він набув на нього право власності. А відповідачка залишилася з дітьми проживати разом із позивачкою у будинку по АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_12 дала показання, за змістом яких вона є рідною донькою позивачки. Свідок ствердила, що при житті їх батька у сім`ї було досягнуто усної домовленості про те, що будинок по АДРЕСА_1 , перейде онучці (доньці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) ОСОБА_16 , або половина онучці, а половина - ОСОБА_3 , брату. Вона не була присутня при укладанні оспорюваного правочину, дізналася про нього від брата, точного часу не пам`ятає, десь два-три роки тому. Свідок описує подію, яка відбувалася у будинку матері, де були присутні брат ОСОБА_3 , його бувша дружина відповідачка ОСОБА_2 , та дві сестри - вона, ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 . Брат розмовляв із відповідачкою на підвищених тонах, з приводу приховано оформлених відповідачкою правочинів. В ході розмови відповідачка почала стверджувати, що вона виплатила матері гроші, однак згодом вона зізналася, що грошей не передавала, зробила так назло ОСОБА_3 . Ми не погодилися із таким продажем і вимагали у відповідачки анулювати договір.

Свідок стверджує, що мати-позивачка запевняла їх, що не продавала нічого невістці. Мама розказувала, що йшла робити заповіт, а ніякі продажі не вчиняла і гроші не отримувала.

Свідок заявляє, що мати тривалий час хворіє, синдром ОСОБА_21 , потребує догляду, має погану пам`ять у зв`язку із цим. Давно нікуди з дому не виходить. Кожного дня приймає ліки, що необхідно контролювати. Зараз її доглядає брат.

На запитання свідок відповіла, що її брат ОСОБА_3 після розірвання шлюбу із відповідачкою у 2006 році переїхав проживати до с.Гудя у будинок, що колись належав батькам його колишньої дружини (відповідачки).

Їх батьки за життя батька вирішили передати будинок онучці ОСОБА_22 , доньці відповідачки та ОСОБА_3 . Це була сімейна домовленість, оскільки батько допоміг їй та її сестрі збудувати будинки, а тому батьківський будинок справедливо залишається брату ОСОБА_3 .

Після розлучення, брат з дружиною деякий час жили на АДРЕСА_1 , однак проживати у одному дворі вони не могли, тому брат переїхав до села Гудя, щоб дружина з дітьми залишалися в місті, де дітям краще.

Після смерті батька вони, діти, та їх мати-позивачка, відвідали нотаріуса для оформлення спадщини - в цілому на матір.

Свідок ствердила, що вони з матір`ю розмовляють на угорській мові. Угорською мати володіє добре. Українською - погано, на розмовному рівні.

Свідок заявила, що з віком хвороба прогресує.

Свідок ОСОБА_3 дав показання, за змістом яких він є рідним сином позивачки. Відповідачка - його бувша дружина. Зараз вони не спілкуються із відповідачкою, є негативні відносини через те, що вона приховано оформила оспорювані правочини. Про це ОСОБА_3 нічого не знав. Крім того, про продаж будинку ніколи мова не йшла. На сімейних нарадах склалася усна домовленість про те, що весь будинок перейде його доньці. Однак, як повідомив свідок, він заявив про необхідність переходу половини будинку у його власність, а іншої - доньці. Цей варіант вони обговорювали ще з колишньою дружиною, відповідачкою. Але потім спілкування зіпсувалося і питання було невирішене документально. Тому, коли свідок дізнався, що відповідачка приховано оформила половину будинку та земельної ділянки, то обурився і почав з`ясовувати, а чи передавала відповідачка гроші в оплату придбаного майна. Відповідачка відповідала, що то не його справа, та що гроші він «закопав». З того часу відносини зіпсувалися і відповідачка почала погрожувати вигнати його з будинку, заявляти, що вселиться у будинок з новим чоловіком, що він не суддя, щоб її судити за вчинене. З урахуванням того, що це дім, де він народився і виріс, дім його батьків, така ситуація є неприпустимою на його думку.

На запитання свідок відповів, що примірника оспорюваних договорів купівлі-продажу він не бачив, його у матері не було. Мати його запевняла, що не продавала хату, а їздила з відповідачкою складати заповіт. Мати українську мову розуміє погано, хворіє тривалий час на невиліковну хворобу Синдром Паркінсона . З матір`ю вони спілкуються на угорській мові. З 2019 року відповідачка остаточно виселилася з будинку. За будинком не доглядає, не користується ним, комунальні послуги не сплачує. Мати стверджує, що не отримувала гроші в оплату за продаж будинку.

Свідок описує подію, яка відбувалася у будинку матері, де були присутні він, мати, його бувша дружина відповідачка ОСОБА_2 , та дві сестри - ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 . Між ним та відповідачкою відбулася розмова на підвищених тонах з приводу приховано оформлених відповідачкою правочинів. В ході розмови відповідачка почала стверджувати, що вона виплатила матері гроші, однак згодом вона зізналася, що грошей не передавала, зробила так назло йому.

На запитання представника відповідача свідок ОСОБА_3 пояснив, що у них з бувшою дружиною на двох було декілька об`єктів житлової нерухомості, які вони за домовленістю поділили усно на майбутнє між своїми дітьми. Так, квартира дружини у смт.Королево мала відійти одному сину, будинок батьків дружини у с.Гуді перейшов навпіл на користь їх сина та на його користь. Будинок на АДРЕСА_1 має залишитись їх доньці.

Будинок у с.Гудя перейшов спочатку до нього та його дружини за договорами дарування по одній другій частині. Згодом його бувша дружина свою половину подарувала сину.

Вони жили разом із матір`ю - там у одному дворі дві хати. За мамою доглядала вона і я приходив.

Після розлучення у 2006 року життя у спільному дворі не склалося, тому він вирішив переїхати до с.Гудя, щоб дружина з дітьми залишалася в місті. Так вийшло, що колишня дружина в той період доглядала за матір`ю.

Свідок розповів, що з метою збору документів від імені матері, він попросив її дати довіреність на вчинення цих дій, роз`яснивши їй зміст та мету. Вона погодилася. І Нотаріус Стойка С.М. погодилася посвідчити довіреність, однак коли побачила стан позивачки, - поставила вимогу присутності свідків, тобто через її стан здоров`я не стала посвідчувати правочин.

Заслухавши сторін, вивчивши доводи позовної заяви та відповіді та відзив, дослідивши подані на їх підтвердження письмові докази, оцінивши показання свідків, вивчивши доводи відзиву та дослідивши подані на їх підтвердження письмові докази, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 є особою похилого віку, у листопаді 2022 їй виповнилося 84 роки. На момент посвідчення оспорюваних правочинів її вік складав 80 років (а.с.14 Т.1).

За змістом довідки від 26.07.2021 №1541/03, виданої директором КПН «Виноградівська РЛ» позивачка перебуває на обліку у лікаря-невролога із 1996 року з діагнозом Хвороба Паркінсона з вираженим акінетико-ригідним синдромом, з вираженим порушенням функції та ходи. (а.с.16 Т.1)

За змістом медичної документації амбулаторної картки ОСОБА_1 (а.с.41-48), позивачка ОСОБА_1 тривалий час (з 1997 року) страждає неврологічними розладами здоров`я, поставлено діагноз Синдром Паркінсона .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_7 . 02.07.2018 року позивачка оформила право на спадщину, що відкрилася на день смерті чоловіка - в цілому, отримавши Свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Виноградівського РНО Рішко О.І. (а.с.17 Т.1)

До складу спадщини ввійшов житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,0523 га, на якій розташовано житловий будинок з надвірними спорудами, кадастровий номер 2121210100:00:005:0336 (а.с.20-21 Т.1). Право власності позивачки на вказаний житловий будинок та земельну ділянку , набуте шляхом успадкування, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.07.2018 (а.с.19, 21 Т.1).

13 грудня 2018 року позивачка ОСОБА_1 вчинила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського РНО Рішко О.І. (а.с.22 Т.1), яким заповіла своєму сину ОСОБА_3 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0523 га, кадастровий номер 2121210100:00:005:0336, та 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 . Заповіт посвідчено за місцем розташування робочого місця приватного нотаріуса м.Виноградів, площа Миру, 13. Заповіт записано нотаріусом зі слів ОСОБА_1 . До підписання заповіт прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_1 і власноручно підписаний нею у присутності нотаріуса. Заповіт містить рукописний текст за підписом ОСОБА_1 «цей заповіт з моих слив записаний нотаріусом вирно мною прочитаний вголос мени зрозимилий и мною пидписаний низче».

Зі змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.23-26 Т.1), того ж дня 13.12.2018 року відбувся також перехід 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , та на 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку, на якій розташовано цей будинок, на підставі Договорів купівлі-продажу, укладених 13.12.2018, посвідчених приватним нотаріусом Виноградівського РНО Рішко О.І. (а.с.24 Т.1), за яким власником (покупцем) 1/2 частки у праві власності на будинок та земельну ділянку стала ОСОБА_2 .

За змістом копій Договорів купівлі-продажу (а.с.27-28,29-30 Т.1), 13 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , та на 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку, на якій розташовано цей будинок, кадастровий номер 2121210100:00:005:0336.

За змістом пункту 5 Договору купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку - «продаж вищевказаного нерухомого майна за домовленістю сторін здійснюється за 492477 (чотириста дев`яносто дві тисячі чотириста сімдесят сім) гривень, які продавець отримав від покупця до підписання цього договору. Ми, сторони, підтверджуємо факт повного розрахунку за вказану в цьому договорі 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами.»

За змістом пункту 17 Договору купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку - «цей договір складений у двох примірниках, один з яких (разом з документами, на підставі яких здійснювалося відчуження) призначається для зберігання у справах приватного нотаріуса Виноградівського РНО Рішко О.І., а інший, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів, видається покупцю.»

За змістом пункту 5 Договору купівлі-продажу 1/2 частки земельної ділянки - «продаж вищевказаного нерухомого майна за домовленістю сторін здійснюється за 18456,5 (вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят шість гривень 50 копійок) гривень, які продавець отримав від покупця до підписання цього договору. Ми, сторони, підтверджуємо факт повного розрахунку за вказаний в цьому договорі житловий будинок з надвірними спорудами.»

За змістом пункту 15 Договору купівлі-продажу 1/2 частки земельної ділянки - «цей договір складений у двох примірниках, один з яких (разом з документами, на підставі яких здійснювалося відчуження) призначається для зберігання у справах приватного нотаріуса Виноградівського РНО Рішко О.І., а інший, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів, видається покупцю.»

Наведені вище обставини підтверджено наданими Приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Вашкеба О.І. засвідченими копіями Договорів купівлі-продажу та документів, на підставі яких посвідчені ці договори (а.с.79-133 Т.1).

Суд дослідив копію довіреності, даної позивачкою 15.09.2021 ОСОБА_1 у м.Виноградів, посвідченої приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Стойка С.М. За змістом цього документу, довіреність від імені ОСОБА_1 була підписана за дорученням нотаріуса іншою особою - ОСОБА_15 , у зв`язку із хворобою Паркінсона, на яку страждає ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є бувшою дружиною ОСОБА_3 , та позивачка ОСОБА_1 була її свекрухою.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано Рішенням Виноградівського районного суду від 16.11.2006 (а.с.39 Т.1). Розірвання шлюбу зареєстровано 13.07.2018, Актовий запис №14 (а.с.40 Т.1).

За змістом Довідки, виданої 12.12.2018 №3234, виданої міським головою Виноградівської міської ради Бочкаєм С.З. (а.с.89 Т.1), за адресою АДРЕСА_1 у будинку ОСОБА_1 проживає малолітня онучка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом Розпорядження голови Виноградівської РДА від 02.11.2018 №327 (витяг, а.с.90 Т.1), надано дозвіл ОСОБА_1 на укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 1/2 частини будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , право користування якими має малолітня ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За змістом поданої позивачкою засвідченої копії заяви (а.с.180 Т.1) на ім`я в.о.голови Виноградівської РДА, заповненої від імені ОСОБА_1 , - 23.10.2018 до Виноградівської РДА від імені ОСОБА_1 було подано письмову заяву про надання дозволу на здійснення правочину - продажу майна, право на користування яким мають діти, а саме дозволу на укладання договору купівлі-продажу 1/2 частки будинку в АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та земельної ділянки за цією адресою. Зі змісту заяви, таку підписано ОСОБА_2 , з номером мобільного телефону для зв`язку із заявником - зі слів ОСОБА_3 цей номер мобільного телефону належить відповідачці ОСОБА_2 .

Дана обставина зазначена у відповіді на відзив на підтвердження тієї обставини, що позивачка ОСОБА_1 не мала наміру відчужувати частку у праві власності на будинок, не зверталася і не давала довіреності нікому звертатися від її імені до органу опіки і піклування.

Наступні досліджені судом докази забезпечені стороною відповідача шляхом їх витребування. Відповідач заявляє, що ці докази спростовують обставини, на які посилається позивачка: нерозуміння змісту правочину через неволодіння українською мовою.

Суд дослідив копії документів пенсійної справи та констатує, що інформації про володіння позивачкою українською мовою такі не містять.

Суд дослідив копію трудової книжки та з`ясував, що позивачка працювала швачкою у Виноградівській швейній фабриці, робітником Промкомбінату, робітником Радгоспу «8 Березня», сторожем Виноградівської СШ№1. Інформації про рівень володіння позивачкою українською мовою цей документ не містить. (Копія пенсійної справи ОСОБА_1 , копія трудової книжки (а.с.2-55, 56-57, Т.2).

Суд дослідив копії документів реєстраційних справ на об`єкти нерухомого майна та з`ясував, що у реєстраційних справах містяться заяви про державну реєстрацію прав, складені від імені ОСОБА_1 та містять її особистий підпис (а.с.92-93, 82-83, Т.2). Заяви складені шляхом комп`ютерного заповнення нотаріусом сформованого бланку. (Реєстраційна справа щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.78-87, 88-99. Т.2).

Суд дослідив копії документів спадкової справи та з`ясував, що у Спадковій справі міститься друкована заява від імені ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом (а.с.114, Т.2). заява підписана особисто позивачкою ОСОБА_1 .

У тій же Спадковій справі містяться друковані заяви від імені інших спадкоємців - ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 . Суду очевидно, що всі чотири заяви надруковано на основі одного комп`ютерного шаблону, змінено дані заявника та зміст заяви. (Копії документів спадкової справи на ОСОБА_7 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.108-154, Т.2).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного дослідженого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового, або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту статей 203, 655 ЦК України договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

При цьому право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст.182 ЦК України). Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст.334 ЦК України).

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач просить визнати недійсним вищевказані договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посилаючись на те, що вказаний договір укладено під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: щодо природи договору, прав і обов`язків сторін, оскільки вона вважала, що підписує заповіт на користь сина та на користь онуки. Також, позивач наполягає, що грошових коштів за договорами купівлі-продажу від відповідача вона не отримувала. Підтвердження передачі коштів відповідачами позивачу суду не надано.

Правові наслідки вчинення правочину під впливом помилки передбаченіст.229 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом.

Виходячи із презумпції правомірності правочину (статтею 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 » Про практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правочин, учинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент учинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.

Помилка, допущена внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочини, вчинені внаслідок помилки належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи.

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей та якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Не є істотною помилка в мотивах правочину, тобто, в причинах, які спонукали до його укладення, крім випадків, встановлених законом.

Під час розгляду справ про оспорення правочинів із вказаних підстав слід ретельно та достеменно встановлювати не тільки обставини, на які посилається позивач як на обґрунтування свого позову (чи є він особою похилого віку, чи є відчужуване майно його єдиним житлом, чи отримував він кошти за нього, чи була обіцянка відповідача піклуватися про нього), а й обставини щодо посвідчення нотаріусом правочину. Зокрема, суди мають встановлювати, чи було прочитано текст правочину вголос нотаріусом, зважаючи на похилий вік чи наявність певних хвороб у позивача, чи здійснювалось нотаріусом роз`яснення сторонам правочину його правових наслідків. Встановлення зазначених обставин може мати важливе значення для визначення того, чи усвідомлював (і в якій мірі) позивач на момент укладення правочину його правову природу та юридичні наслідки. За необхідності для встановлення таких обставин суд вправі допитати нотаріуса, що посвідчував договір.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016 у справі № 6-2953цс15

На підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним позивач повинен довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на обман або помилку, - неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, і що ці обставини дійсно мають істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором купівлі-продажу продавцем покупцю та продовження позивачем проживати у спірному житловому будинку після укладення договору купівлі-продажу, відсутність передачі грошових коштів.

Лише у разі встановлення цих обставин норми статей 203 та 655 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України: від 16 березня 2016 року у справі № 6-93 цс 16, від 27 квітня2016 року у справі № 6-372 цс 16; а у подальшому такий висновок підтвердив Верховний Суд у постановах: від 16 січня 2019 року у справі № 461/4980/17, провадження № 61-44057 св 18.

У постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 585/2413/19, провадження №61-8097 св 20; від 14 липня 2021 року у справі № 552/7241/17, провадження № 61-1142 св 20; від 30 серпня 2021 року у справі № 493/1677/17, провадження № 61-6519 св 21 Верховний суд зазначив, що обставинами, які вказують на обман, або помилку є неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ці обставини дійсно мають істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором.

Відповідно до ст.ст.80, 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в ході судового розгляду було допитано, як свідків трьох дітей позивачки - ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 .

Показаннями свідків підтверджено ті обставини, що будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , є сімейним будинком їх батьків, подружжя ОСОБА_18 , де вони виросли. Двоє доньок проживають окремо у будинках, які їм допоміг звести батько. За пропозицією ОСОБА_3 на сімейних нарадах було погоджено, що будинок згодом перейде доньці ОСОБА_3 - ОСОБА_22 , онучці позивачки, а згодом було погоджено про перехід будинку у рівних частках до ОСОБА_3 та його доньки ОСОБА_22 .

Тобто передумови для візиту позивачки до нотаріуса з метою оформлення переходу права власності на будинок майбутнім спадкоємцям існували. Позивачка на сімейних нарадах прийняла рішення про перехід свого права власності на будинок у рівних частках до сина та онуки.

Тому, суд вважає достовірними показання позивачки та її дітей, як свідків, про те, що вирушаючи до нотаріуса, позивачка мала (могла) знати, що йде оформляти перехід права власності на будинок.

У постанові ВС/КЦС у справі № 522/9562/16-ц від 10 квітня 2019р. підкреслено, що помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

В ході судового засідання достовірно встановлено, що відповідачка тривалий час проживала разом із позивачкою однією сім`єю, доглядала за нею, що очевидно сформувало довірливе відношення позивачки до відповідачки. Суд переконався, що ініціатором укладання договорів була відповідачка. Відповідачка займалася підготовкою необхідних документів (отримання дозволу органу опіки), відвідувала нотаріуса для попереднього замовлення його послуг, підготовки текстів правочинів. Крім того позивачка і надалі продовжила проживати у будинку після укладення договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. А відповідачка виїхала на постійне місце проживання до Угорщини.

Позивачка послалася на неіснування події - передачі грошових коштів.

Відповідачка в свою чергу не довела заперечений позивачкою факт передачі грошових коштів позивачці до укладення договору купівлі-продажу, оскільки не надала підтверджуючих доказів. Суд констатує, що за змістом договорів, нотаріус не була свідком передачі грошових коштів. В судовому засіданні здобуто переконливі докази, що передачі грошових коштів не відбулося. Зокрема, свідки достовірно відтворили розмову, у якій брали участь всі вони та відповідачка, у якій відповідачка у присутності усіх визнала, що передачі грошових коштів не відбулося. При цьому слід зауважити, що законодавство вимагає проводити усі угоди вартістю вище 50 тис. гривень у безготівковій формі - шляхом перерахування коштів з одного поточного рахунку (оформленого на фізичну особу - покупця) на інший (оформлений на фізичну особу - продавця). Це регламентується постановою №148 Національного банку України « Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Суд, також враховує рівень освіченості позивачки, яка не мала ні вищої, ні середньої спеціальної, ні повної середньої освіти. Має неповну середню освіту. Є угоркою за національністю, рідною її мовою є угорська мова, мовою її побутового спілкування протягом життя є угорська мова, суд пересвідчився в судовому засіданні, що позивачка з труднощами спілкується розмовною українською мовою, інколи відповідає угорською мовою та потребує послуг перекладача. Для суду очевидною є та обставина, що для розуміння юридичного змісту необхідним є значно вищий рівень володіння українською мовою, ніж рівень, яким володіє позивачка.

Тому контрдоводи сторони відповідача про те, що рівень володіння позивачкою українською мовою був достатнім для розуміння змісту юридичних документів, суд вважає неспроможними для спростування більш вірогідних доводів позивача. Разом із тим, контрдоводи відповідача на те, що позивачка брала участь у вчиненні і ряду інших нотаріальних дій без перекладача суд знаходить слушними та бере до уваги, і приходить до висновку, що рівень володіння позивачкою українською мовою не є обставиною, що має визначальне значення для вирішення спору по суті. Така обставина оцінюється у сукупності із іншими.

На користь позиції відповідача свідчить і та обставина, що згідно посвідчувального напису на довіреності від 15.09.2021 року за реєстровим №2365-2366 посвідченої приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Стойка С.М.. виданої від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (сина позивачки) вбачається, що у зв`язку з хворобою ОСОБА_25 і за її дорученням, довіреність підписана від її імені ОСОБА_15 ( форма 56 „додатка 25 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2241/5 від 22.06.2021 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»).

Це свідчить про те, що приватний нотаріус піддала сумніву лише фізичну неможливість довірителя ОСОБА_1 підписати правочин, не піддаючи сумніву її здатність розуміти свої дії.

Матеріали справи містять медичну документацію, за змістом якої позивачка ОСОБА_1 тривалий час, більше двадцяти років, (з 1997 року) страждала неврологічними розладами здоров`я, поставлено діагноз Синдром Паркінсона .

Крім того, станом на час посвідчення оспорюваних правочинів позивачка мала старечий вік (80 років).

Когнітивні функції мозку (інформація із вільним доступом) - це здатність розуміти, пізнавати, вивчати, усвідомлювати, сприймати і переробляти зовнішню інформацію. Це функція центральної нервової системи.

Таким чином, крім обставин, що вказують на похилий вік позивачки та наявність у неї тривалого хронічного розладу фізичного здоров`я, позивачу належало довести належними, допустимими, достовірними доказами, що це суттєво вплинуло на її здатність розуміти, усвідомлювати, сприймати і переробляти зовнішню інформацію саме у момент укладення правочину. Адже, помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

Здатність розуміти, усвідомлювати, сприймати і переробляти зовнішню інформацію - це обставини, які мають значення у справі, однак для всебічного та об`єктивного з`ясування очевидно потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право - медичній.

З цього питання сторона позивача не забезпечила допустимих доказів, яким на переконання суду мав бути висновок експерта.

Інформація про обмежену здатність позивачки розуміти, сприймати та переробляти зовнішні дані (когнітивні функції) міститься лише у показаннях свідків, які є її дітьми та особами, що заінтересовані у результатах судового розгляду справи. Тому сукупність цих доказів суд вважає недостатньою для підтвердження вказаної обставини. Вказана обставина є недоведеною.

Оскільки дана обставина є недоведеною, то слід вважати, що позивачка, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати, які правочини підписує. Інакше поведінка, за якої сторона договору підписує тексти договорів, не ознайомлюючись з їх змістом, не проявляючи активну цікавість щодо їх змісту, розцінюється судом як власне недбальство.

Помилка, допущена внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відтак, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем - покладаються на позивача. Позивач при поданні позовної заяви частково сплатив судовий збір у розмірі 908 грн, а.с.13, які слід покласти на позивача.

Ухвалою суду від 21.10.2021 сплату судового збору за подання позивачем позовної заяви у розмірі 2724 грн - відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.(а.с.63-64). Відтак, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову з позивача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2724 грн.

На підтвердження очікуваних витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн сторона позивача не подала необхідних документів для вирішення питання про їх розподіл.

Відповідач не заявив про судові витрати і не подав документів, необхідних для вирішення питання про їх розподіл.

Керуючись ст.ст. 10,12, 13, 18, 81, 259, 263-265, 268,272, 273, 280-282, 351,352, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними і застосування наслідків їх недійсності, третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Рішко Олена Іванівна, - відмовити.

Стягнути із позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2724 грн (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні).

Судові витрати, понесені позивачкою ОСОБА_1 у розмірі 908 грн - покласти на позивачку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийА. В. Кашуба