Рішення

від 30.06.2023 по справі 758/18287/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/18287/21

Категорія 2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,

представника позивача-відповідача Чучковської А.В. ,

відповідача-позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів-позивачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки в порядку спадкування та виділ її в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 2/3 частини земельної ділянки в порядку спадкування та виділ її в натурі, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки в порядку спадкування та виділ її в натурі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до рішення Виконкому Подільської райради депутатів трудящих м. Києва №111 від 16.02.1959 ОСОБА_6 була надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 600 кв.м. для індивідуальної забудови.

26.03.1959 зазначена земельна ділянка була відведена ОСОБА_6 в натурі, про що був складений акт.

08.04.1959 між ОСОБА_6 та Відділом комунального господарства виконкому був укладений договір №2558 про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від одної до п`яти включно, за умовами якого ОСОБА_6 зобов`язався збудувати кам`яний одноквартирний будинок житловою площею 60 кв.м. на три кімнати.

04.12.1963 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений договір дарування 1/3 частини недобудованого будинку готовністю 60%, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за умовами якого таке домоволодіння повинно було складатися з одного одноповерхового цегляного будинку на три кімнати та однієї кухні. При цьому ОСОБА_7 зобов`язалася взяти на себе обов`язки по будівництву згідно договору №2558 від 08.04.1959.

Згідно акту прийняття будинку до експлуатації по АДРЕСА_1 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва №1000 від 28.08.1984, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 протягом 1959-1984 років було збудовано одноповерховий будинок з мансардою, який складається з двох квартир.

Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва № 1000 від 28.08.84 був затверджений акт прийняття будинку до експлуатації по АДРЕСА_1 , житловою площею 105 кв.м., корисною 166,2 кв.м.

24.09.1984 спірне домоволодіння АДРЕСА_1 було зареєстроване за співвласниками у реєстраційній книзі КМБТІ за №25893 у наступних частках: за ОСОБА_6 - 2/3 частки, за ОСОБА_7 - 1/3 частка.

Рішенням Київської міської ради №65 від 07.07.1998 спірна земельна ділянка площею 0,0606 кадастровий номер 91128035 була передана у спільну приватну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7

09.09.1999 на підставі вказаного вище рішення КМР був виданий державний акт IV-KB №135513.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

При цьому за життя ОСОБА_7 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла позивачу ОСОБА_4 .

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 02.10.2004 ОСОБА_4 успадкувала належні померлій ОСОБА_7 1/3 частину вказаного житлового будинку та погосподарських споруд.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 .

Після його смерті в порядку спадкування за заповітом спадщину прийняли його дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_8 , яка є іншою дочкою спадкодавця, від прийняття спадщини відмовилася на користь своєї доньки ОСОБА_5 .

Протягом грудня 2005 року - березня 2021 року між позивачем ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а після його смерті - його правонаступниками ОСОБА_5 та ОСОБА_9 тривав цивільний спір про виділ 1/3 частини спірного будинку та про оспорювання права власності позивача на 1/3 частину домоволодіння.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2016 задоволено позов ОСОБА_4 та спірне домоволодіння АДРЕСА_1 розділено в натурі, а саме: ОСОБА_4 виділено 1/3 частину домоволодіння, яка складається з наступних приміщень: 1-1 коридор площею 4,1 кв.м., 1-2 кухня площею 8,1 кв.м., 1-3 житлова кімната площею 16,4 кв.м., 1-4 житлова кімната площею 7,8 кв.м., 1-5 ванна кімната площею 4,3 кв.м., 3-3 приміщення мансарди площею 16,3 кв.м. Решта приміщень житлового будинку та всі погосподарські споруди виділені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . З ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних частинах на користь ОСОБА_4 стягнуто 11 497 грн. компенсації вартості виділеного майна та вартості ідеальної частки. В позові до ОСОБА_8 відмовлено.

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27.09.2016 вирішено питання про розподіл судових витрат, а ухвалою суду від 19.09.2016 виправлено описку в частині розміру частки, яка виділяється відповідачам.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.09.2016 вирішено питання судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 19.10.2020 рішення суду першої інстанції було скасоване та ухвалене нове, яким у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.06.2021 постанову Київського апеляційного суду від 19.10.2020 було скасовано, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.10.2021 постанову Київського апеляційного суду від 23.06.2021 залишено без змін.

В подальшому ОСОБА_4 звернулася до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про оформлення своїх спадкових прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 , однак постановою державного нотаріуса Марущак С.В. від 13.12.2021 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом з підстав невизначення частки спадкодавця ОСОБА_7 у спільній власності на земельну ділянку.

Таким чином, позивач стверджує, що їй на праві власності належить 1/3 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка виділена в натурі. Однак оформити право на спадщину на частину земельної ділянки у позасудовому порядку вона позбавлена можливості через відсутність визначеної частки у праві спільної власності на землю.

Визнання за позивачем права власності на частину спірної земельної ділянки порядку спадкування за заповітом зумовлює право позивача вимагати виділу своєї частини та припинення права спільної власності на землю.

При цьому виділ частки земельної ділянки, яку успадкувала позивач, має відбуватися з врахуванням висновків судових рішень про розподіл спірного домоволодіння в натурі, а саме: земельна ділянка, яка буде виділятися позивачу, повинна прилягати до виділеної в натурі частини житлового будинку та не містити ділянок загального користування з відповідачами. Лише в такому випадку можна стверджувати про ефективний захист порушеного права позивача.

У зв`язку з наведеним позивач ОСОБА_4 звернулася із вказаним позовом до суду та, посилаючись на положення ст. 120 ЗК України, ст.ст. 356, 364, 1218 ЦК України, просить суд:

- визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/3 частину земельної ділянки для будівництва та експлуатації жилого будинку площею 0,0607 га, кадастровий номер 91128035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- виділити їй в натурі 1/3 частину вказаної земельної ділянки, що прилягає до частини будинку, яка виділена в натурі позивачу на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2016;

- стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на її користь всі судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 24.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

12.04.2022 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 2/3 частини земельної ділянки в порядку спадкування та виділ її в натурі.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом зазначено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 .

Після його смерті за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (яка 10.10.2014 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь доньки ОСОБА_5 ) про прийняття спадщини приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лішуновою О.М. була заведена спадкова справа №04/2014.

До складу спадщини увійшли: земельна ділянка площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 (без визначення частки) на підставі державного акту на право приватної власності на землю IV-KB №135512 від 09.09.1999, та 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 із господарськими будівлями, зареєстровані 24.09.1984 у Київському міському БТІ у реєстровій книзі № 25893 за реєстровим № 97.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2016 та ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.09.2016 у справі №2-13/11 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , які є правонаступниками ОСОБА_6 , про розподіл домоволодіння в натурі було задоволено, а саме, спірне домоволодіння АДРЕСА_1 було розділене в натурі: виділено ОСОБА_4 1/3 частину домоволодіння, яке складається з наступних приміщень: 1-1 коридор площею 4,1 кв.м; 1-2 кухня площею 8,1 кв.м; 1-3 житлової кімнати площею 16,4 кв.м; 1-4 житлової кімнати площею 7,8 кв.м; 1-5 ванної кімнати площею 4,3 кв.м; 3-3 приміщення мансарди площею 16,3 кв.м; виділено ОСОБА_5 та ОСОБА_2 2/3 частини домоволодіння, яке складається з наступних приміщень: 2-1 коридор площею 5,7 кв.м; 2-2 коридор площею 5,7 кв.м; 2-3 житлової кімнати площею 11,0 кв.м; 2-4 житлової кімнати площею 19,4 кв.м; 2-5 житлової кімнати площею 9,6 кв.м; 2-6 кухні площею 9,2 кв.м; 2-7 санвузлу площею 4,1 кв.м та частину мансарди, яка складається з приміщень: 3-1 кухня площею 6,7 кв.м; 3-2 житлова кімната площею 19,6 кв.м; 3-4 ванна кімната площею 4,1 кв.м; 3-5 прихожа площею 8,9 кв.м; 3-6 житлова кімната площею 5,2 кв.м., а всього загальною площею 109,2 кв.м. з них житловою 64,8 кв.м., а також сарай під літерою «Б» та потреб під ним, сарай під літерою «Г» та потреб під ним, вбиральню під літерою «В», 2/3 частини споруд №1-3.

22.02.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лішуновою О.М. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину зазначеного житлового будинку кожному.

Вказані свідоцтва зареєстровані в реєстрі за №№ 97, 98 відповідно.

Право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на вказане спадкове майно підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №300827406 від 22,02.2022 та №300827257 від 22.02.2022, відповідно.

Разом із тим, ОСОБА_4 звернулася до Подільського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у зв`язку з необхідністю визнання за нею в порядку спадкування за заповітом права власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0607 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та виділення їй в натурі 1/3 частини зазначеної земельної ділянки, що прилягає до частини будинку, яка виділена їй в натурі на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2016.

В свою чергу, у позивачів за зустрічним позовом виникла необхідність визнати за ними право власності на 2/3 частини спірної земельної ділянки та виділити їх в натурі: 1/3 частини - для ОСОБА_5 та 1/3 - для ОСОБА_2 , що разом складає 2/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035.

Так, 18.02.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лішуновою О.М. було відмовлено ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення (використання) земельної ділянки - для обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Відмова нотаріуса мотивована неможливістю визначити частку померлого ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на цю земельну ділянку, про що свідчить відповідна постанова.

Подання зустрічного позову мотивовано тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 занепокоєні питанням щодо справедливого виділу в натурі земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, зокрема, щодо доступу до господарських споруд, право власності яких вирішено Подільським районним судом міста Києва у справі № 2-13/11.

Враховуючи те, що є необхідність виділу в натурі двох частин земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, представником позивачів за зустрічним позовом було замовлено земельно-технічну експертизу у ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», однак станом на день подання зустрічного позову відповідний висновок експерта ще не складено.

Разом із цим, позивачі вважають, що виділ частки спірної земельної ділянки, яку вони успадкували, має бути здійснений виключно з урахуванням виділених їм у натурі 2/3 частин домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 19.09.2016 у справі №2-13/11, тобто виходячи із площі спірної земельної ділянки 0,0607 га, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 спільно має бути виділено у натурі - 0,04047 га, а відповідачу ОСОБА_4 - 0,02023 га.

Однак відповідач у первісній позовній заяві висуває вимоги до позивачів про визнання за нею права власності та виділення їй в натурі 1/3 частини спірної земельної ділянки площею 0,0607 га, тобто вона або фактично намагається визнати за собою право власності на усю спірну ділянку або неточно формулює свої вимоги.

Із урахуванням наведеного позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_2 просять суд:

- визнати за ними право власності на 1/3 частину кожному у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- виділити в натурі належні їм 2/3 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_4 на їх користь усі судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи.

29.07.2022 представником позивача за первісним позовом подано до суду висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №0712/2021 від 29.12.2021, який був долучений в якості доказу до матеріалів справи у судовому засіданні 20.09.2022.

Ухвалою суді від 20.09.2022 зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачами судового збору.

29.09.2022 представником позивачів за зустрічним позовом на виконання вказаної ухвали надано до суду документ про сплату судового збору, зустрічний позов у новій редакції, а також висновок експерта №52/22, складений за результатами судової земельно-технічної експертизи 03.08.2022.

12.10.2022 представником позивача за первісним позовом подано заперечення проти прийняття зустрічного позову.

Ухвалою суду від 12.10.2022 зустрічний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 2/3 частини земельної ділянки в порядку спадкування та виділ її в натурі прийнято до розгляду та об`єднано його в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки в порядку спадкування та виділ її в натурі.

21.10.2022 представником позивача за первісним позовом подано відзив на зустрічний позов.

02.11.2022 представником позивачів за зустрічним позовом подано заперечення на відзив.

Ухвалою суду від 14.11.2022 задоволено клопотання представників сторін про виклик у судове засідання експертів Дощечкіна О.І. та Свериди О.М., якими було складено відповідні висновки, подані сторонами до суду.

Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_4 - адвокат Чучковська А.В. позовні вимоги за первісним позовом підтримала, вимоги зустрічного позову визнала частково з підстав, наведених у позовній заяві ОСОБА_4 та відзиві на зустрічний позов. Так, представник не заперечила щодо визнання за усіма сторонами в порядку спадкування по 1/3 частині спірної земельної ділянки, вказуючи на те, що фактично між сторонами спір з цього приводу відсутній та такий розподіл відповідатиме вимогам ст. 120 ЗК України. Водночас, при вирішенні позовних вимог щодо виділу спірної земельної ділянки в натурі вона просить провести такий виділ у відповідності до варіанту №1, запропонованого судовим експертом Дощечкіним О.І. у висновку експерта №0712/2021, складеному за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи 29.12.2021, вказуючи на те, виділ за таким варіантом найбільше відповідатиме принципу паритету інтересів співвласників. Представник також вважає, що з огляду на частки сторін у праві власності, інші варіанти виділу спірної земельної ділянки ще в меншій мірі враховують такий принцип.

Представник відповідачів-позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - адвокат Войнаровський О.В. у судовому засіданні просив задовольнити вимоги позивачів за первісним та зустрічним позовом з підстав, наведених ним у зустрічній позовній заяві та запереченнях на відзив. При цьому представник також підтвердив, що в частині визначення часток у праві власності в порядку спадкування спір між сторонами відсутній, разом із цим, просив провести розподіл спірної земельної ділянки відповідно до варіанту №1, запропонованого судовим експертом Свиридою О.М. у висновку експерта №52/22, складеному за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи 03.08.2022, зазначивши, що такий варіант розподілу спірної земельної ділянки між сторонами є оптимальним і водночас справедливим, оскільки він найбільш повно й компромісно відповідає інтересам усіх сторін справи та чітко зберігає пропорційність часток ділянки по ширині проходу у передній дворовій частині будинку (2,36 м виділено позивачам, що дорівнює 2/3 частині, а 1,12 м - відповідачу, що дорівнює 1/3 частині).

Відповідач-позивач ОСОБА_2 підтримала позицію свого представника.

Відповідач-позивач ОСОБА_5 участі у судових засіданнях в ході розгляду справи не приймала.

Заслухавши пояснення представників сторін Чучковської А.В. та ОСОБА_3 , відповідача-позивача ОСОБА_2 , експертів Дощечкіна О.І. та Свериду О.М., дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, спірна земельна ділянка загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , першочергово належала ОСОБА_6 , якому вона була надана для індивідуальної забудови на підставі рішення Виконкому Подільської райради депутатів трудящих м. Києва №111 від 16.02.1959 та виділена в натурі згідно з актом від 26.03.1959.

На підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від одної до п`яти включно №2558, укладеного 08.04.1959 між Відділом комунального господарства виконкому та ОСОБА_6 , останній зобов`язався збудувати кам`яний одноквартирний будинок житловою площею 60 кв.м. на три кімнати.

04.12.1963 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений договір дарування 1/3 частини недобудованого будинку готовністю 60%, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за умовами якого таке домоволодіння повинно було складатися з одного одноповерхового цегляного будинку на три кімнати та однієї кухні, у відповідності до якого ОСОБА_7 зобов`язалася взяти на себе обов`язки по будівництву згідно договору №2558 від 08.04.1959.

В подальшому, протягом 1959-1984 років ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було збудовано одноповерховий будинок з мансардою, який складається з двох квартир, за адресою АДРЕСА_1 , та введено його в експлуатацію згідно з актом прийняття будинку до експлуатації, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва №1000 від 28.08.1984.

24.09.1984 спірне домоволодіння було зареєстроване за співвласниками у реєстраційній книзі Київського міського бюро технічної інвентаризації за №25893 у наступних частках: за ОСОБА_6 - 2/3 частки, за ОСОБА_7 - 1/3 частка.

Згідно з рішенням Київської міської ради №65 від 07.07.1998 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було передано у спільну приватну власність земельну ділянку для будівництва та експлуатації жилого будинку загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

09.09.1999 на підставі вказаного вище рішення Київською міською радою на ім`я ОСОБА_7 був виданий державний акт серії IV-KB №135513.

Встановлено також, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 02.10.2004 державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори Марущак С.В., на підставі заповіту, посвідченого Четвертою київською державною нотаріальною конторою 26.11.2002, реєстровий номер 1-4675, ОСОБА_4 успадкувала належну померлій ОСОБА_7 1/3 частину житлового будинку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Вказана обставина підтверджується копією вказаного свідоцтва про право на спадщину, наявною в матеріалах справи.

Разом із цим, постановою державного нотаріуса Марущак С.В. від 13.12.2021 ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на належну ОСОБА_7 частину земельної ділянки, на якій знаходиться вказаний будинок, із тих підстав, що частка спадкодавця ОСОБА_7 у спільній власності на земельну ділянку не визначена.

Встановлено також, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі заяв про прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лішуновою О.М. була заведена спадкова справа до майна померлого ОСОБА_6 за №4/2014.

При цьому 10.10.2014 спадкоємець за заповітом ОСОБА_8 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_5 , яка є її донькою.

Згідно із свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, виданими 22.02.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лішуновою О.М., ОСОБА_5 та ОСОБА_2 успадкували належні ОСОБА_6 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Однак постановою приватного нотаріуса Лішунової О.М. від 18.02.2022 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на належну ОСОБА_6 частину земельної ділянки, на якій знаходиться вказаний будинок, у зв`язку з тим, що частка спадкодавця у спільній власності на земельну ділянку не визначена.

Таким чином, підставою для звернення до суду як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_5 та ОСОБА_2 слугувала неможливість оформлення ними своїх спадкових прав в порядку спадкування за заповітом.

В ході судового розгляду також з`ясовано, що порядок користування житловим будинком та господарськими будівлями за спільною згодою співвласників вирішено не було, у зв`язку з чим з грудня 2005 року по березень 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а після його смерті - його спадкоємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_9 судом розглядався спір щодо виділу в натурі 1/3 частини спірного будинку та щодо оспорювання права власності ОСОБА_4 на 1/3 частину домоволодіння.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2016, ухваленим у цивільній справі №2-13/11, позов ОСОБА_4 задоволено, спірне домоволодіння АДРЕСА_1 розділено в натурі, а саме: ОСОБА_4 виділено 1/3 частину домоволодіння, яка складається з наступних приміщень: 1-1 коридор площею 4,1 кв.м., 1-2 кухня площею 8,1 кв.м., 1-3 житлова кімната площею 16,4 кв.м., 1-4 житлова кімната площею 7,8 кв.м., 1-5 ванна кімната площею 4,3 кв.м., 3-3 приміщення мансарди площею 16,3 кв.м. Решта приміщень житлового будинку та всі погосподарські споруди виділені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . З ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних частинах на користь ОСОБА_4 стягнуто 11 497 грн. компенсації вартості виділеного майна та вартості ідеальної частки. В позові до ОСОБА_8 відмовлено.

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва, ухваленим у цій справі 27.09.2016, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.09.2016 виправлено описку в частині розміру частки, яка виділяється ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 19.10.2020 рішення суду першої інстанції від 30.06.2016 було скасоване та ухвалене нове, яким у позові ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.06.2021 постанову Київського апеляційного суду від 19.10.2020 було переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано, ухвалено нове рішення, яким рішення Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.10.2021 постанову Київського апеляційного суду від 23.06.2021 залишено без змін.

Після ухвалення вказаних судових рішень між сторонами виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок, що належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 цього Кодексу спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч.5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частинами першою та третьою статті 1296 цього Кодексу визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Як встановлено судом, позивач-відповідач ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7 та успадкувала належну останній 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідачі-позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_9 успадкували 2/3 частини спірного будинку після смерті ОСОБА_6 .

Однак у зв`язку з тим, що за життя спадкоємцями ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не було визначено їхні частки у спільній власності на спірну земельну ділянку, сторони, як спадкоємці до майна померлих за заповітом, позбавлені можливості у зв`язку з цим реалізувати свої спадкові права та отримати відповідні свідоцтва про право на спадщину у встановленому законом порядку.

Водночас, з`ясовано і те, що фактично спір між сторонами щодо цієї частини позовних вимог відсутній, оскільки жодна із сторін не заперечує розміру часток кожного із співвласників та не заперечує щодо визнання за кожним із спадкоємців права власності на 1/3 частку спірного майна в порядку спадкування за заповітом.

Із урахуванням вищенаведеного, суд вважає обґрунтованими доводи обох сторін щодо наявності підстав для визнання за ОСОБА_4 , як спадкоємцем померлої ОСОБА_7 , та за ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , як спадкоємцями померлого ОСОБА_6 , права власності на відповідні частини спірної земельної ділянки в порядку спадкування пропорційно до часток у праві власності на домоволодіння.

При цьому суд також виходить із принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку та споруд, визначеного ст. 120 ЗК України, а також із принципу рівності часток співвласників у праві спільної часткової власності, визначеного ст. 357 ЦК України.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги у цій частині як позивача за первісним позовом - ОСОБА_4 , так і позивачів за зустрічним позовом - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є обґрунтованими та доведеними, а тому наявні підстави для визнання за кожною із них права власності на 1/3 частину земельної ділянки для будівництва та експлуатації жилого будинку загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом: щодо ОСОБА_4 - після смерті ОСОБА_7 ; щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - після смерті ОСОБА_6 .

Вирішуючи спір в частині виділу в натурі спірної земельної ділянки та надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам щодо цієї частини позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів ч.1ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Поняття спільної часткової власності визначено у ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

Відповідно ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої та третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до роз`яснень, наданих судам у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником (користувачем) земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Частиною першою статті 88 ЗК України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю повинні застосовуватись до права користування земельною ділянкою.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками та визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 15.05.2017 у справі №6-841цс16, від 01.11.2017 у справі №6-2454цс16, від 04.09.2020 у справі №619/2275/17.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, спірне домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить співвласникам в наступних частках:

- ОСОБА_4 - 1/3 частина, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.10.2004, виданого державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори Марущак С.В. (спадкова справа №248/2004);

- ОСОБА_2 - 1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.02.2022, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лішуновою О.М. за реєстраційний номером 97 (спадкова справа №4/2014);

- ОСОБА_5 - 1/3 частина, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.02.2022, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лішуновою О.М. за реєстраційний номером 98 (спадкова справа №4/2014).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30.06.2016, ухваленим у справі №2-13/11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.06.2021 та постановою Верховного Суду від 07.10.2021, спірне домоволодіння АДРЕСА_1 розділено в натурі та, із урахуванням ухвали Подільського районного суду міста Києва від 19.09.2016 про виправлення описки, виділено в натурі:

- ОСОБА_4 - 1/3 частину зазначеного домоволодіння, яке складається з таких приміщень: 1-1 - коридору площею 4,1 кв.м.; 1-2 - кухні площею 8,1 кв.м.; 1-3 - житлової кімнати площею 16,4 кв.м.; 1-4 - житлової кімнати площею 7,8 кв.м.; 1-5 - ванної кімнати площею 4,3 кв.м.; 3-3 - приміщення мансарди площею 16,3 кв.м.;

- ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - 2/3 частини зазначеного домоволодіння, яке складається з таких приміщень: 2-1 - коридору площею 5,7 кв.м.; 2-2 - коридору площею 5,7 кв.м; 2-3 - житлової кімнати площею 11,0 кв.м.; 2-4 - житлової кімнати площею 19,4 кв.м.; 2-5 - житлової кімнати площею 9,6 кв.м.; 2-6 - кухні площею 9,2 кв.м.; 2-7 - санвузлу площею 4,1 кв.м. та частини мансарди, яка складається з приміщень: 3-1 - кухні площею 6,7 кв.м.; 3-2 - житлової кімнати площею 19,6 кв.м.; 3-4 - ванної кімнати площею 4,1 кв.м.; 3-5 - прихожої площею 8,9 кв.м.; 3-6 - житлової кімнати площею 5,2 кв.м.; а всього загальною площею 109,2 кв.м., з них житловою площею 64,8 кв.м., а також сарай під літерою «Б» та погреб під ним, сарай під літерою «Г» та погреб під ним, вбиральню під літерою «В», 2/3 частини споруд №1- 3.

Фактичне користування житловим будинком та погосподарськими спорудами дотримується сторонами та відповідає вищенаведеному розподілу будинковолодіння в натурі, встановленому судом.

Разом із цим, сторони не можуть дійти згоди щодо виділу в натурі земельної ділянки, на якій розташоване будинковолодіння, оскільки з метою визначення можливих варіантів виділу в натурі відповідних часток співвласників за замовленням сторін експертами було виготовлено два висновки, у яких запропоновано в загальному п`ять варіантів виділу, які різняться між собою.

Спір між сторонами фактично зводиться до обрання такого варіанту розподілу спірної земельної ділянки, який би максимально враховував інтереси всіх співвласників.

Вирішуючи позовні вимоги у цій частині позовних вимог, судом враховується наступне.

Виходячи із зазначених пропорцій розподілу між сторонами житлового будинку згідно із судовими рішеннями у цивільній справі №2-13/11, судовими експертами як з боку позивача ОСОБА_4 , так і з боку відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , були проведені відповідні земельно-технічні експерти, за результатами яких складено два висновки: №0712/2021 від 29.01.2021 експерта Дощечкіна О.І. , стаж експертної роботи з 2021 року (на замовлення представника позивача в порядку ст. 106 ЦПК України) та №52/22 від 03.08.2022 експерта Свериди О.М., стаж експертної роботи з 2005 року (на замовлення представника відповідачів в порядку ст. 106 ЦПК України).

Згідно з висновком експерта Дощечкіна О.І. №0712/2021 від 29.01.2021 запропоновано два варіанти поділу спірної земельної ділянки, а згідно з висновком експерта Свериди О.М. №52/22 від 03.08.2022 - три варіанти.

Вказані висновки судом безпосередньо досліджені у судовому засіданні.

Крім того, в ході судового розгляду судом допитані експерти Дощечкін О.І. та Сверида О.М .

Обґрунтовуючи вимоги первісного позову, представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Чучковська А.В. просить провести виділ спірної земельної ділянки в натурі відповідно до варіанту №1, запропонованого судовим експертом Дощечкіним О.І. у висновку експерта №0712/2021, складеному за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи 29.12.2021, вказуючи на те, що виділ за таким варіантом найбільше відповідатиме принципу паритету інтересів співвласників.

Представник позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - адвокат Войнаровський О.В. просить провести виділ в натурі земельної ділянки відповідно до варіанту №1, запропонованого судовим експертом Свиридою О.М. у висновку експерта №52/22, складеному за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи 03.08.2022, зазначивши, що такий варіант розподілу спірної земельної ділянки між сторонами є оптимальним і водночас справедливим, оскільки він найбільш повно й компромісно відповідає інтересам усіх сторін справи та чітко зберігає пропорційність часток ділянки по ширині проходу у передній дворовій частині будинку (2,36 м виділено позивачам, що дорівнює 2/3 частині, а 1,12 м - відповідачу, що дорівнює 1/3 частині). Крім того, представник вказує на те, що з метою спрощення розподілу часток між співвласниками житлового будинку і ураховуючи досягнення між самими відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 певного (але нестійкого) порозуміння на дату подання зустрічного позову вони вирішили просити суд здійснити поділ спірної земельної ділянки не на три частини, а на дві: 1/3 - ОСОБА_4 та 2/3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Вивчивши усі запропоновані варіанти поділу спірної земельної ділянки та заслухавши допит обох судових експертів з приводу складання ними відповідних висновків, суд приходить до висновку, що найбільш прийнятним та справедливим для обох сторін, таким, що найбільше враховує принцип паритету співвласників та наскільки це можливо оптимально враховує їхні інтереси, є варіант №1 висновку експерта Свериди О.М. №52/22 від 03.08.2022.

Так, суд вважає обґрунтованими доводи представника ОСОБА_3 про те, що при усіх запропонованих варіантах поділу спірної земельної ділянки відповідачі-позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 можуть потрапити до своєї частини житлового будинку, яка знаходиться у тильній (задній) і задньобоковій його сторонах, де немає ніякого виходу на вулицю (дорогу загального користування), лише шляхом проходу правою стороною двору. При цьому, ширина такого проходу коливається від 1,83 м до 2,49 м.

За варіантом же позивача-відповідача ОСОБА_4 обрано найвужчу ширину проходу - 1,83 м (з двох наявних у висновку експерта Дощечкіна О.І. і трьох наявних у висновку експерта Свериди О.М.), у той час як за розглядуваним варіантом відповідачів-позивачів обрано середню ширину проходу - 2,36 м (з трьох наявних у висновку експерта Свериди О.М. і двох наявних у висновку експерта Дощечкіна О.І.).

При цьому за усіма варіантами поділу позивачу-відповідачу ОСОБА_4 пропонується виділити 1/3 частину земельну ділянки, яка майже по усьому периметру уздовж паркану прилягає до передньої частини житлового будинку і виходить на вулицю (дорогу загального користування). Ширина зазначеної передньої частини ділянки, що виділяється позивачеві, коливається від 18,25 м до 18,91 м. Отже, ОСОБА_4 може безперешкодно встановити собі будь-де прохід або проїзд з вулиці до своєї частини будинку і обслуговувати його. Водночас, отримавши найвужчий із запропонованих варіантів прохід до будинку, який становить 1,83 м, відповідачі-позивачі не можуть дозволити собі вільно пересуватися цим проходом, а проїзд транспортом взагалі буде неможливий (у разі виникнення аварійної ситуації, пожежі чи проведення ремонтно-будівельних робіт у частині будинку відповідачів або на задній частині земельної ділянки доступ до такого об`єкта аварійних та ремонтно-будівельних служб буде значно утруднений; крім того, відповідачі не зможуть користуватися гаражем, який на сьогодні хоча й не узаконений, проте фактично існує).

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи представника ОСОБА_3 про те, що у разі поділу між собою, який у майбутньому може настати, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 будуть позбавлені будь-якої можливості переглянути умови поділу земельної ділянки між ними і позивачем, які вирішаться у даній справі. Відтак, за варіантом ОСОБА_4 прохід шириною 1,83 м має бути поділений порівну, тобто по 0,915 м кожному з відповідачів. Такий варіант не можна вважати паритетним відносно кожного із відповідачів-позивачів та позивача-відповідача, ураховуючи, що частка ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у домоволодінні складає разом 2/3 частини (окремо по 1/3 частині), а ОСОБА_4 - 1/3 частину. Натомість, за запропонованим варіантом відповідачів-позивачів, відповідно до якого ширина проходу становить 2,36 м, при поділі спірної земельної ділянки між відповідачами-позивачами ширина проходу для кожного із них буде дорівнювати 1,18 м, тобто майже на 27 см більше варіанта позивача-відповідача.

Крім того, за варіантом, обраним відповідачами-позивачами, відступ від будинку до межі для позивача-відповідача становить 1,12 м (з правого боку), а для відповідачів-позивачів - 1,5 м (з лівого боку). При цьому, такий поділ не порушує балансу інтересів сторін, адже на питання адвоката Чучковської А.В. до судового експерта Сверида О.М. чому він виділив різні відстані до будинку, останній відповів, що на обслуговування житлового будинку впливає наявність житлових і нежитлових кімнат з отворами (вікнами) та висотність цього будинку, тобто наявність та відсутність поверхів. Оскільки у власності ОСОБА_4 перебуває нежитлове приміщення (2-1 - кухня площею 8,1 кв.м.) з отвором (вікном) і один поверх (перший), а у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - житлове приміщення (2-3 житлова кімната площею 10,9 кв.м.) з отвором (вікном) і два поверхи (перший і другий), то у такому разі відступ від будинку до межі зі сторони позивача-відповідача (правого боку) і сторони відповідачів-позивачів (лівого боку) для обслуговування зазначених частин будинку може становити різні відстані - відповідно 1,12 м. і 1,5 м.

За варіантом, обраним позивачем-відповідачем ОСОБА_4 , останній відходить хвіртка і частина воріт (шириною 0,73 м), а відповідачам-позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - частина воріт (шириною 1,83 м), оскільки ширина проходу усього 1,83 м, а ширина воріт складає 2,54 м. Отже, позивачу-відповідачу необхідно буде встановити ворота, а відповідачам хвіртку; при цьому у відповідачів-позивачів будуть відсутні ворота через брак ширини проходу.

За варіантом, обраним відповідачами-позивачами, останнім відходить частина воріт (шириною 2,36 м), а позивачу-відповідачу - хвіртка і частина воріт (шириною 0,18 м), оскільки ширина проходу 2,36 м, а ширина воріт складає 2,54 м. Отже, відповідачі-позивачі повинні переобладнати ворота і зробити у ній хвіртку, а позивач-відповідач - встановити ворота. При цьому, в усіх запропонованих варіантах поділу спірної земельної ділянки ОСОБА_4 позбавляється більшої частини воріт, однак за нею залишається хвіртка, тоді як ОСОБА_5 та ОСОБА_2 позбавляються усієї хвіртки, але за ними залишається більша частина воріт, які можуть бути переобладнані у повноцінні ворота і хвіртки (крім варіанту, обраного позивачем-відповідачем).

Таким чином, з викладеного вбачається, що з точки зору паритетності у забезпеченні можливості володіти (з можливими переобладнаннями і встановленнями) воротами і хвірткою як позивачем-відповідачем ОСОБА_4 , так і відповідачами-позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , найбільш доцільним є варіант №1, запропонований у висновку експерта Свериди О.М. №52/22 від 03.08.2022.

Судом враховується і те, що у своїх відповідях на запитання учасників справи судові експерти Дощечкін О.І. та Сверида О.М. підтвердили, що згідно із нормами ДБН відступ від житлового будинку не може бути меншим 1 м.

Крім того, експерти підтвердили, що усі запропоновані ними варіанти суворо відповідають діючим ДБН.

При цьому, суд вважає, що посилання представника Чучковської А.В. на те, що ширина дверного полотна вхідної групи позивача-відповідача становить 1,15 м, а за варіантом відповідачів-позивачів пропонується відступити 1,12 м, що не дозволить повноцінно користуватися вхідними дверима й потягне за собою його переобладнання (звуження), є необґрунтованими, оскільки із досліджених судом фотокопій, наданих обома сторонами, вказана обставина судом не встановлена.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо обраного варіанту №1 висновку експерта Дощечкіна О.І. №0712/2021 від 29.12.2021, представник позивача-відповідача Чучковська А.В. також зазначає, що при обранні такого варіанту:

- дотримується паритетний підхід до всіх співвласників, оскільки відступ межі ділянки від будинку становить по 1,5 м для кожного, тоді як за варіантом відповідачів відступ від вікон позивача до межі становить 1,12 м, а від вікон відповідачів до межі - 1,5 м;

- відступ по 1,5 півтора м від будинку до межі для всіх співвласників дозволяє їм забезпечити вільний доступ для обслуговування мансардної частини будинку, тоді як за варіантом відповідачів відступ від будинку до межі з боку позивача на відстані 1,12 м не забезпечує такої можливості. При цьому допитаний у судовому засіданні експерт Дощечкін О.І. з посиланням на нормативні акти у галузі будівництва вказав, що для обслуговування житлових будинків, вищих за один поверх, відстань від будинку до межі обирають не менше 1,5 м. Згідно ж із вказаним варіантом експерта відповідачі зі своєї сторони отримують відступ від будинку до межі ділянки у 1,5 м, ще забезпечує їм можливість обслуговування мансардного поверху;

- цей варіант враховує спосіб поділу в натурі домоволодіння, відповідно до якого позивачу ОСОБА_4 виділена в натурі 1/3 частина домоволодіння, а відповідачам 2/3 частини (на двох), відповідно і прохід на спірну земельну ділянку визначений на дві частини: позивачу, якому суд виділив 1/3 частину будинку та відповідачам одночасно, яким суд виділив на двох 2/3 частини будинку. На даний час ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вимог про поділ між собою або виділ 1/3 частини домоволодіння не заявляють. Поділ земельної ділянки так само здійснюється у тому ж порядку: 1/3 частина та 2/3 частини, тоді як за варіантом відповідачів пропонується прохід на земельну ділянку ділити на трьох, що обґрунтовується ймовірністю у майбутньому ділити прохід на спірну земельну ділянку між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , хоча наразі такі вимоги ними не заявляються;

- цей варіант не передбачає необхідність співвласникам виконувати перебудови вхідних груп у домоволодіння, тоді як за варіантом відповідачів позивач змушена буде змінювати вхідні двері на більш вузькі та закладати частину вхідного пройому, оскільки відстань від будинку до межі пропонується у 1,12 м, а ширина дверного полотна становить 1,15 м. Тобто за таким варіантом позивач не зможе повністю відкрити вхідні двері. Крім того, якщо взяти до уваги влаштування паркану, ширина якого буде становити від 10 до 20 см мінімум, то вхідні двері в будинок зможуть відчинитися не більш ніж на половину. При цьому відстань з боку відповідачів у 1,5 м від будинку до межі таких обмежень не передбачає;

- позивач та відповідачі (кожний зі своєї сторони будинку) мають вікна, від яких межа відділена на рівну відстань - по 1,5 м, тоді як за варіантом відповідачів відстань від їх вікон до межі становить 1,5 м, а від вікон позивача - 1,12 м.

Однак, з огляду на встановлені вище обставини та висновки суду, суд не приймає до уваги такі твердження представника, оскільки вважає, що виходячи з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, саме варіант №1 висновку експерта Свериди О.М. №52/22 від 03.08.2022 є найбільш доцільним, таким, що відповідає принципу балансу інтересів сторін та часткам кожного співвласника у нерухомому майні, із забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Крім того, на думку суду, вказаний варіант сприятиме уникненню спірних питань у майбутньому між співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , виходячи з розміру їх часток, а також не завдасть шкоди раціональному використанню земельної ділянки.

З огляду на наведене, суд вважає вірним провести виділ спірної земельної ділянки між сторонами у відповідності до варіанту №1, запропонованого у висновку експерта Свериди О.М. №52/22 від 03.08.2022.

При цьому, виходячи зі змісту заявлених обома сторонами позовних вимог, суд вважає вірним задовольнити у повному обсязі як вимоги первісного позову, так і вимоги за зустрічним позовом, оскільки в даному випадку вибір конкретного варіанту виділу земельної ділянки не був заявлений сторонами як позовна вимога, а обраний судом варіант є одним із доказів, який досліджувався та оцінювався судом у сукупності з усіма іншими доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 141, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки в порядку спадкування та виділ її в натурі та зустрічний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 2/3 частини земельної ділянки в порядку спадкування та виділ її в натурі задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки для будівництва та експлуатації жилого будинку загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки для будівництва та експлуатації жилого будинку загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки для будівництва та експлуатації жилого будинку загальною площею 0,0607 га, кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виділити ОСОБА_4 в натурі 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0202 га, відповідно до Варіанту №1, запропонованого у висновку експерта №52/22 судової земельно-технічної експертизи від 03.08.2022, згідно якого межі земельної ділянки проходять по замкненій ламаній лінії з точками: 2-3-4-16-15-14-13-12-11-10-9-8-2 із розмірами відрізків:17,09 м-5,21 м-17,7 м-3,78 м-16,22 м-1,5 м-4,32 м-2,0 м-8,14 м-1,12 м-8,89 м-1,29 м; координати поворотних точок:

- №2 (Х 58 547,59; Y 20 861,55; довжина 17,09; кут 123?07?56 ? );

- №3 (Х 58 538,25; Y 20 875,86; довжина 5,21; кут 211?14?49 ? );

- №4 (Х 58 533,80; Y 20 873,16; довжина 17,7; кут 211?16?29 ? );

- №16 (Х 58 518,67; Y 20 863,97; довжина 3,78; кут 302?28?16 ? );

- №15 (Х 58 520,70; Y 20 860,78; довжина 16,22; кут 032?29?05 ? );

- №14 (Х 58 534,38; Y 20 869,49; довжина 1,5; кут 302?24?44 ? );

- №13 (Х 58 535,18; Y 20 868,23; довжина 4,32; кут 302?30?43 ? );

- №12 (Х 58 537,50; Y 20 864,59; довжина 2,0; кут 212?44?07 ? );

- №11 (Х 58 535,82; Y 20 863,51; довжина 8,14; кут 302?27?37 ? );

- №10 (Х 58 540,19; Y 20 856,64; довжина 1,12; кут 302?42?17 ? );

- №9 (Х 58 540,80; Y 20 855,69; довжина 8,89; кут 032?32?43 ? );

- №8 (Х 58 548,29; Y 20 860,47; довжина 1,29; кут 122?56?57 ? );

- №2 (Х 58 547,59; Y 20 861,55),

що позначена зеленим кольором та зображена на Схемі, яка є Додатком №1 до цього висновку.

Виділити ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в натурі 2/3 частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:128:0035, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0405 га, відповідно до Варіанту №1, запропонованого у висновку експерта №52/22 судової земельно-технічної експертизи від 03.08.2022, згідно якого межі земельної ділянки проходять по замкненій ламаній лінії з точками: 1-8-9-10-11-12-13-14-15-16-5-6-7-1 та розмірами відрізків: 2,36 м-8,89 м-1,12 м-8,14 м-2,0 м-4,32 м-1,5 м-16,22 м-3,78 м-6,33 м-10,34 м- 10,69 м- 29,08 м; координати поворотних точок:

- №1 (Х 58 549,58; Y 20 858,49; довжина 2,36; кут 123?05?05 ? );

- №8 (Х 58 548,29; Y 20 860,47; довжина 8,89; кут 212?32?43 ? );

- №9 (Х 58 540,80; Y 20 855,69; довжина 1,12; кут 122?42?17 ? );

- №10 (Х 58 540,19; Y 20 856,64; довжина 8,14; кут 122?27?37 ? );

- №11 (Х 58 535,82; Y 20 863,51; довжина 2,0; кут 032?44?07 ? );

- №12 (Х 58 537,50; Y 20 864,59; довжина 4,32; кут 122?30?43 ? );

- №13 (Х 58 535,18; Y 20 868,23; довжина 1,5; кут 122?24?44 ? );

- №14 (Х 58 534,38; Y 20 869,49; довжина 16,22; кут 212?29?05 ? );

- №15 (Х 58 520,70; Y 20 860,78; довжина 3,78; кут 122?28?16 ? );

- №16 (Х 58 518,67; Y 20 863,97; довжина 6,33; кут 211?13?40 ? );

- №5 (Х 58 513,26; Y 20 860,69; довжина 10,34; кут 304?26?34 ? );

- №6 (Х 58 519,11; Y 20 852,16; довжина 10,69; кут 302?37?09 ? );

- №7 (Х 58 524,87; Y 20 843,16; довжина 29,08; кут 031?48?55 ? );

- №1 (Х 58 549,58; Y 20 858,49),

що позначена червоним кольором та зображена на схемі, яка є Додатком №1 до цього висновку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач-відповідач - ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач-позивач - ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач-позивач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 10.07.2023.

Суддя О. О. Ковбасюк