Постанова

від 20.06.2023 по справі 927/775/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. Справа№ 927/775/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників: позивача - Стецько М.В, Квасков О.Д.

відповідача-1 - не з`явився

відповідача-2 - Гуревич М.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2023 р. (повний текст складено 10.02.2023 р.)

у справі № 927/775/19 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 55"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Водполімер» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55», та Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Водполімер», в якому просило суд:

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений між Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 55» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Водполімер», посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С. 09.09.2016 р., реєстраційний номер договору 2276;

- застосувати наслідки недійсності цього правочину та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Водполімер» право власності на об`єкт нерухомості, реєстраційний номер 946285632000, під назвою «Корпус по виробництву полімерних труб», розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-в.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що у 2005 році Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Водполімер» орендувало у Бориспільської міської ради на умовах договору оренди № 2090 від 04.07.2005 р. земельну ділянку, на якій протягом 2006 - 2014 років здійснювалось спорудження нового виробничого корпусу. Станом на серпень 2013 року спірний виробничий комплекс мав готовність 90%, у зв`язку з чим позивач не мав можливості зареєструвати за собою право власності на комплекс. У 2015 році відповідачі шляхом укладення фіктивних правочинів та підробки документів обліку вивели із власності усе рухоме і нерухоме майно, грошові кошти та інші активи позивача, достроково розірвали існуючі договори оренди земельних ділянок. Позивач вказує, що 13.06.2016 р. побудований ним об`єкт нерухомості «Корпус по виробництву полімерних труб» був зареєстрований нотаріусом за Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 55». Новостворений об`єкт нерухомості отримав нового власника та унікальний реєстраційний номер у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 946285632000. Одразу після незаконної реєстрації виробничого корпусу, з метою легалізації наслідків незаконного привласнення чужого майна, відповідач-1 уклав з відповідачем-2 оспорюваний правочин.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2019 р. справу № 927/775/19 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Київської області.

У лютому 2020 року до Господарського суду Київської області надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив суд:

1) визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений між Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 55» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Водполімер», посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С. 09.09.2016 р., за реєстраційним номером 2276;

2) застосувати наслідки недійсності цього правочину та витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Водполімер» у власність позивача об`єкт нерухомості під назвою «Корпус по виробництву полімерних труб та господарсько-підсобні приміщення», розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька 14-В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946285632000).

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2023 р. у справі № 927/775/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-1 посилається на те, що позивач безпідставно посилається на втрату ним права власності на нерухоме майно та порушує питання про його витребування у свою власність, оскільки позивач не надає доказів того, що до вибуття таке майно було раніше зареєстроване за ним.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 927/775/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер" на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 927/775/19.

До суду 23.03.2023 р. надійшли матеріали справи № 927/775/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 9127/775/19 та призначено до розгляду на 09.05.2023 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1641/23 від 08.05.2023 р. у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/775/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 927/775/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 р. справу № 927/775/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер" на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2023 р. прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 р. розгляд справи № 927/775/19 відкладено до 31.05.2023 р.

У судовому засіданні 31.05.2023 р. представники позивача та відповідача-2 надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, після чого у судовому засіданні було оголошено перерву до 20.06.2023 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2168/23 від 19.06.2023 р. у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/775/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 р. апеляційні скарги у справі № 927/775/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 р. справу № 927/775/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер" прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У судовому засіданні 20.06.2023 р. представники позивача та відповідача-2 надали додаткові усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача-1 вкотре не з`явився, хоча повідомлявся про час і місце розгляду скарги в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України та електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів на його електронну адресу.

Доказів поважності відсутності вказаного представника суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представник відповідача-1 був позбавлений можливості через будь-які перешкоди бути присутнім у судовому засіданні.

При цьому відповідач-1 не наполягав на обов`язковій участі його представника у судовому засіданні, відповідного клопотання від нього не було подано апеляційному суду.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

13.06.2016 р. Некрашевичем Анатолієм Миколайовичем як керівником Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55» було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна - корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарських приміщень; трансформаторна підстанція, за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-а. Суб`єкт права ПрАТ «Пересувна механізована колона № 55», що підтверджується матеріалами реєстраційної справи на об`єкт нерухомості № 946285632000.

До заяви для здійснення державної реєстрації права власності було подано документи:

- акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 12.06.1998 р., корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення готовий до введення в експлуатацію; замовник будівництва - НВФ «Водполімер» (член комісії від замовника директор Ус В.О.), підрядник - ПМК 241, акт є основою для реєстрації у відповідних органах колективної або приватної власності юридичних і фізичних осіб, а також у державних органах статистики;

- акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 01.11.2005 р. щодо змонтованої КТП 10/0,4 кВа (замовник - НВФ «Водполімер») прийнято в експлуатацію змонтовану КТП 10/0,4 кВ 400 кВа в м. Борисполі по вул. Запоріжська, 14-а;

- висновок Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради №387/04-08 від 06.05.2016 р., яким підтверджено поштову адресу об`єкта нерухомого майна (корпусу по виробництву полімерних труб та підсобно-господарських приміщень) ТОВ НВФ «Водполімер» - м. Бориспіль, вул. Запорізька 14-а;

- копію договору про сумісну діяльність від 14.03.1995 р, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер" та Закритим акціонерним товариством «ПМК № 55», яким погоджено діяльність учасників на засадах сумісної участі щодо будівництва корпусу по виробництву полімерних труб та підсобно-господарських приміщень (об`єкт-1), трансформаторної підстанції (об`єкт-2) та реконструкції адміністративно-виробничого корпусу з підсобно-господарськими спорудами (об`єкт-3) із подальшим розподілом об`єктів між учасниками;

- довідку Комунального підприємства «Бориспільське БТІ» № 608 від 08.06.2016 р., якою підтверджено те, що станом на 31.12.2012 р. право власності на корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення, трансформаторну підстанцію, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-а, по реєстраційним книгам БТІ не зареєстровано;

- технічний паспорт на виробничий будинок корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення за адресою: м. Бориспіль, вулиця Запорізька 14-а (згідно експлікації разом із трансформаторною підстанцією), станом на 26.06.2015 р. розроблено на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер".

На підставі вказаних документів та інших документів, що містяться у реєстраційній справі, приватний нотаріус Герман О.С. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 30022567 від 13.06.2016 р., та вчинила запис про право власності № 14939926 від 13.06.2016 р. на корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946285632000, адреса: м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 14-а, форма власності приватна, власник Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 55».

Позивач вказує на те, що договір про сумісну діяльність від 14.03.1995 р. між ним та Закритим акціонерним товариством «ПМК №55», на підставі якого було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень об`єкта нерухомого майна за Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 55», ніколи не укладався і не виконувався, фінансування будівництва Приватне акціонерне товариство «ПМК №55» не здійснювало, а єдиним замовником будівництва було Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер", яке фінансувало його за власні кошти.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.03.2021 р. у справі № 911/392/20 визнано недійсним з моменту укладення договір про сумісну діяльність від 14.03.1995 р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 55» та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою «Водполімер»; відмовлено у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Водполімер» до Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55» про скасування запису про право власності № 14939926 від 13.06.2016 р., вчиненого державним реєстратором прав на нерухоме майно Герман Олександрою Сергіївною - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, щодо реєстрації у державному реєстрі речових прав нерухомого майна під номером 946285632000.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 р. у справі № 911/392/20 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 р. у справі № 911/392/20 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02.08.2022 р. у справі № 911/392/20 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55» задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 р. та рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №911/392/20 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходив з того, що під час розгляду справи № 911/392/20 судами було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Водполімер» звернулось з вимогою про визнання недійсним договору про сумісну діяльність від 14.03.1995 р., доводячи те, що цей договір нею ніколи не укладався та не підписувався, а тому реєстрація права власності відповідача на належний позивачу виробничий цех відбулася на підставі підробленого правочину, внаслідок чого позивач позбавився можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду не може бути визнано недійсним договір, який ніколи не укладався та не підписувався, тобто у разі якщо сторони такої згоди не досягли, слід вважати, що такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

З матеріалів даної справи вбачається, що 26.06.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «БТІ Плюс» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Водполімер» було виготовлено Технічний паспорт на виробничий будинок - корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 785911532105, об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка 3210500000:06:002:0001, площею 0,504 га, адреса: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-А.

Згідно вказаної Інформаційної довідки 15.12.2015 р. було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою «Водполімер» право оренди земельної ділянки, строк дії 06.07.2020 р.

04.07.2005 р. між Бориспільською міською радою та ТОВ НВФ «Водполімер» було укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Запорізька, 14-а у м. Бориспіль, № 2090 та 02.11.2015 р. укладено додатковий договір № 1-454 до цього договору.

Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області 06.05.2016 р. надало висновок про те, що, зважаючи на фактичне місце розташування земельної ділянки, враховуючи опорний план міста Борисполя, на підставі рішення міської ради № 2361-28-VI від 38.08.2012 р. «Про затвердження переліку вулиць та провулків у м. Бориспіль» та рішення міської ради № 4280-53-VI від 24.06.2014 р. «Про затвердження Порядку надання та зміни адрес об`єктів нерухомості у м. Бориспіль», за Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою «Водполімер» підтверджується поштова адреса об`єкту нерухомого майна (корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення)» вул. Запорізька, 14-а у м. Бориспіль.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи викладене, а також подані позивачем докази щодо створення ним спірного об`єкта нерухомого майна на орендованій ним земельній ділянці, відсутність доказів участі Приватного акціонерного товариства «ПМК № 55» у створенні спірного об`єкта нерухомості, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що договір про сумісну діяльність від 14.03.1995 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою «Водполімер» та Закритим акціонерним товариством «ПМК № 55», є неукладеним, а тому обґрунтованими є доводи позивача про належність саме за ним Корпусу по виробництву полімерних труб та підсобно-господарських приміщень.

У зв`язку з вищевикладеним, державна реєстрація права власності на Корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946285632000, адреса: м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 14-а, здійснена за Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 55» за відсутності належного правовстановлюючого документа.

Незважаючи на вказане, 09.09.2016 р. між Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 55» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Водополімер» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу (далі - договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) належне продавцю нерухоме майно, а саме: корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, 14-а (далі - об`єкт), та сплачує за нього обговорену сторонами грошову суму на умовах цього договору.

Згідно з п. 2 договору купівлі-продажу право власності на об`єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 13.06.2016 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Герман О.С. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу; номер запису про право власності 14939926, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946285632000

Як передбачено п. 3 договору купівлі-продажу, до складу об`єкта входять: корпус, загальною площею 377,0 кв. м, зазначений в плані під літерою «В»; трансформаторна, загальною площею 35,1 кв. м, - «Г»; огорожа - «№1-№2»; ворота, хвіртка - «№3-№4».

За п. 4 договору купівлі-продажу об`єкт, який с предметом цього договору, розташований на частині земельної ділянки площею 0,504 га, кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:06:002:0001.

Продаж об`єкта за домовленістю сторін вчинено за 278933,88 грн з ПДВ, які покупець зобов`язується сплатити продавцю до 09.12.2016 р. (п. 6 договору купівлі-продажу).

У відповідності до п. 7 договору купівлі-продажу представник продавця стверджує, що об`єкт (в цілому та/або в частині), що відчужується, на час укладання цього договору нікому іншому не проданий, не подарований, не переданий в управління, не переданий в лізинг, оренду, найм, позичку, заставу/іпотеку, в спорі, під забороною, арештом чи під податковою заставою не перебуває; не є внеском до статутних капіталів (фондів) підприємств; не є місцезнаходженням юридичних осіб; прав третіх осіб на нього немає; на день підписання цього договору заборгованості по експлуатаційних платежах стосовно комплексу немає; не є національною, культурною або історичною цінністю (об`єктом культурної спадщини, пам`яткою історії та культури); самочинного будівництва, реконструкцій, перебудов у об`єкті продавцем не проводилось.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудкою О.С. 09.09.2016 р. та зареєстровано в реєстрі за № 2276.

На підставі вказаного договору приватний нотаріус Дудка О.С. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31316621 від 09.09.2016 р., та вчинила запис про право власності № 16311118 від 09.09.2016 р. на Корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946285632000, опис об`єкта: літера В - корпус, загальна площа 377 кв. м, літера Г - трансформаторна, загальна площа 35,1 кв. м, №1-№2 - огорожа, №3-№4 - ворота, хвіртка, адреса: м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 14-в, форма власності приватна, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн Водполімер».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу від 09.09.2016 р. № 2276 укладено щодо об`єкту нерухомості за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька 14-а.

Однак в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного договору 09.09.2016 р. було зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Водполімер» на об`єкт нерухомого майна - корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення, об`єкти житлової нерухомості за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд.14-В.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як передбачено ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2021 р. у справі № 916/2406/20, від 17.08.2021 р. у справі № 909/387/16, від 09.08.2021 р. у справі № 910/3372/19.

За результатами розгляду спору про визнання недійсним правочину вирішується питання про спростування презумції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним правочину, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси, як заінтересованої особи, безпосередньо порушені спірним правочином та в результаті визнання недійсним останнього майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним правочин порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 587/2135/16-ц, від 15.01.2020 р. у справі № 587/2326/16-ц, від 19.02.2020 р. у справі № 387/515/18, від 23.06.2020 р. у справі № 680/214/16-ц.

Укладаючи договір купівлі-продажу 09.09.2016 р., Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 55» розпорядилося спірним об`єктом нерухомості, не маючи на це повноважень, в той час як державна реєстрація права власності на Корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946285632000, адреса: м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 14-а, за Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона №55» була здійснена за відсутності належного правовстановлюючого документа.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.09.2016 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Пересувна механізована колона № 55" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Водполімер", є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім цього, державна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 55» та продаж через три місяці спірного об`єкта пов`язаній юридичній особі були вчинені з нелегітимною метою позбавлення права власності на майно дійсного власника, який не був ані стороною договору, ані довірителем за довіреністю від 09.09.2016 р. № 2275.

Разом з цим, керівник Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55» Некрашевич Анатолій Миколайович, надаючи приватному нотаріусу Герман О.С. документи для здійснення реєстрації права власності за Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 55» на Корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946285632000, за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 14-а, зокрема, договір про сумісну діяльність від 14.03.1995 р., мав бути обізнаний про те, що такий договір не підписувався, не укладався і не виконувався.

Відтак, особи, які вчиняли правочин від імені юридичних осіб Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Водполімер», усвідомлювали факт його вчинення всупереч інтересам позивача, передбачали настання невигідних для останнього наслідків та бажали їх настання, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Водполімер» є недобросовісним набувачем спірного майна.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 р. у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 р. у справах № 906/516/19, від 30.06.2020 р. у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 р. у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 р. у справі № 916/2464/19, від 28.10.2020 р. у справі № 910/10963/19.

Отже у даних конкретних обставинах позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі продажу є належним способом захисту права.

Стосовно вимоги позивача про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Водполімер» спірного об`єкта нерухомості колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 2).

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Відтак, реституція як повернення сторін недійсного правочину у початковий стан у даному випадку є неналежним способом захисту, позаяк дійсний власник об`єкту купівлі-продажу не був стороною правочину.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.06.2022 р. у справі № 466/3737/18.

Як передбачено ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Водполімер» у власність позивача об`єкту нерухомості під назвою «Корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення», розташований за адресою м. Бориспіль, вул. Запорізька 14-В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946285632000) є обґрунтованою та підлгяє задоволенню.

Стосовно поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Водполімер» заяви про застосування строків позовної давності у справі № 927/775/19 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Як передбачено ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність (зокрема, до вимоги про визнання договору недійсним) встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 1 ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

У приписах частини першої статті 261 ЦК України є презумпція обізнаності особи про стан її суб`єктивних прав. Відтак, обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц.

Вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 09.09.2016 р. між Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 55» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Водполімер».

Отже строк позовної давності розпочав перебіг з 10.09.2016 р. та закінчився 09.09.2019 р.

Так, з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер" звернулось до Господарського суду Чернігівської області 08.09.2019 р., що підтверджується поштовою накладною на конверті.

Отже строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 09.09.2016 р. та витребування майна з чужого незаконного володіння не є пропущеним.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що даний позов заявлено в межах строку позовної давності, тому відсутні правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2023 р. у справі № 927/775/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2023 р. у справі № 927/775/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.07.2023 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко