Постанова

від 18.07.2023 по справі 908/1845/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/1845/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Габуєва Г.Ю. (в режимі відеоконференції) ,

представники інших учасників справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Гуляйпільського районного споживчого товариства

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2023

та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022

у справі № 908/1845/21

за первісним позовом Гуляйпільського районного споживчого товариства

до:

1. Гуляйпільської міської територіальної громади в особі Гуляйпільської міської ради

2. Управління "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради

про скасування запису державного реєстратора та визнання права власності,

за зустрічним позовом Гуляйпільської міської територіальної громади в особі Гуляйпільської міської ради

до Гуляйпільського районного споживчого товариства

про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

Гуляйпільське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Гуляйпільської міської територіальної громади в особі Гуляйпільської міської ради та Управління "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 13.12.2021), в якому просило скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю та визнати за Гуляйпільським районним споживчим товариством право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою вулиця Базарна, будинок 1 а, та складається з: літера "А" - адмінбудівля, цегла 79,7 кв.м, та незавершене будівництво - павільйон "Кисловодськ".

30.08.2021 прийнято зустрічну позовну заяву Гуляйпільської міської територіальної громади в особі Гуляйпільської міської ради до Гуляйпільського районного споживчого товариства про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.12.2006, серія ЯЯЯ №341429, виданого Гуляйпільському районному споживчому товариству та скасування державної реєстрації вчиненої 20.12.2006, реєстраційний номер: 17230558 стосовно нежитлової будівлі за адресою Запорізька область, Гуляйпільський р-н, м. Гуляйполе, вул. Базарна, 1а, номер запису 172 в книзі 40, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за Гуляйпільським районним споживчим товариством.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 (суддя Горохов І.С.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2023 (колегія суддів у складі: Коваль Л.А. - головуючий, Кузнецов В.О., Мороз В.Ф.), первісний позов задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 259412823218. Визнано за Гуляйпільським районним споживчим товариством право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Базарна буд. 1а, загальною площею 79,7 кв.м, адмінбудівля літера "А", цегла. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Судами обох інстанцій встановлено, що 20.12.2006 Гуляйпільському районному споживчому товариству видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: тип об`єкта: нежитлова будівля; адреса об`єкта: Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Базарна буд. 1а; опис об`єкта: загальна площа 79.7 кв.м, адмінбудівля А, 79.7 кв.м; замощення І; підстава: рішення виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради; дата 29.11.2006; номер 219.

Відповідно до витягу від 20.12.2006 № 12975556, виданого Комунальним підприємством "Імпульс" Пологівської районної ради про реєстрацію права власності на нерухоме майно: реєстраційний номер 17230558; об`єкт нежитлова будівля; адреса об`єкта: Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Базарна буд. 1а; номер запису 172, в книзі 40: власник: Гуляйпільське районне споживче товариство; підстава виникнення: свідоцтво про право власності б/н від 20.12.2006 Виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 25.09.2013 за Гуляйпільським районним споживчим товариством зареєстровано об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво павільйон "Кисловодськ"; адреса: Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Базарна, будинок 1/вулиця Ворошилова буд. 21; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 166705123218. Підстава виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер 206, виданий 02.08.2013, видавник КП "Імпульс" Пологівської райради, договір оренди землі серія та номер 232181014000592, виданий 27.10.2011 відділом Держкомзему у Гуляйпільському районі.

Представником міської ради надано до матеріалів справи копію рішення № 219 від 29.11.2006 виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області про видачу свідоцтва про право приватної власності на квартиру № 54 в житловому будинку № 8 у м. Гуляйполе по пл. Петровського на фізичну особу, на заміну договору купівлі-продажу, посвідченого Пологівською товарною біржою "Агропром-Інвест" від 24.04.2000 реєстр № ПН-76.

26.09.2013 рішенням Гуляйпільської міської ради № 6 надано згоду на передачу з приватної власності Гуляйпільського районного споживчого товариства до комунальної власності територіальної громади м. Гуляйполе об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (адмінбудівля ринку за адресою м. Гуляйполе, вул. Базарна 1а); об`єкта незавершеного будівництва павільйон "Кисловодськ" за адресою: м. Гуляйполе, вул. Базарна 1/Ворошилова 21. Вказані об`єкти нерухомого майна передано в господарське відання КП "Гуляйпільський ринок". Також затверджено акт № 2 приймання майна, що передається від Гуляйпільського районного споживчого товариства до комунальної власності територіальної громади міста Гуляйполе.

11.12.2013 за територіальною громадою міста в особі Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області на праві комунальної власності зареєстровано об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля; адреса: Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Базарна буд. 1а, адміністративна будівля, замощення І, загальна площа 79,7 кв.м, цегла, витяг з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.01.2014. Територіальній громаді міста в особі Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 11.02.2014 № 17621430 нежитлову будівлю, адреса: Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вулиця Базарна будинок 1а.

17.12.2015 Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності. Інформація про об`єкт: "Капітальний ремонт торгових рядів міського ринку у м. Гуляйполе Запорізької області, коригування", 70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, ву. Базарна 1а. Інформація замовника: Комунальне підприємство "Гуляйпільський ринок" Гуляйпільської міської ради, 70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Базарна 1а. Інформація про генерального підрядника: ПП "Промтехсервіс", ідентифікаційний код юридичної особи 30502069, адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська 6/101. Договір підряду № 1 від 17.03.2015 між КП "Гуляйпільський ринок" та ПП "Промтехсервіс" та додаткова угода № 1 від 11.06.2015. Інформація про генерального проектувальника: Приватне підприємство "Стройсервіс" ідентифікаційний код юридичної особи 23283578, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна 8а/1. Інформація про дозвільні документи Декларація на початок виконання будівельних робіт, зареєстрована в Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 31.12.2014 № ЗП083143591005. Площа земельної ділянки 9628,0 кв.м, площа навісу, яка підлягає капітальному ремонту 724 кв.м, площа покриття 4783,49 кв.м, кількість робочих місць 69. Місце знаходження об`єкта: вул. Базарна буд. 1а, м. Гуляйполе, Гуляйпільський район, Запорізька область, початок будівництва 18.03.2015, дата закінчення будівництва 01.10.2015, строк введення об`єкту в експлуатацію ІV квартал 2015.

26.04.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/5165/15 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2015 та задоволено позовну заяву Гуляйпільського районного споживчого товариства. Визнано незаконним (недійсним) рішення Гуляйпільської міської ради 6-го скликання 38 сесії від 26.09.2013 № 6 "Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства".

На підставі відомостей з Державного реєстру прав у розділі № 259412823218 запис про право комунальної власності № 4135055, зареєстрований за територіальною громадою міста Гуляйполе в особі Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 20519023), скасовано на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 908/5165/15.

22.06.2018 Комунальним підприємством "Імпульс" Пологівської районної ради надано лист № 135 в якому зазначено, що згідно з архівними даними КП "Імпульс" Пологівської районної ради право власності на нерухоме майно магазин, нежитлову будівлю за адресою: м. Гуляйполе, вул. Базарна № 1а, не зареєстровано.

18.07.2018 державним реєстратором Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченко Юрієм Олексійовичем проведено державну реєстрацію за Гуляйпільською міською територіальною громадою в особі Гуляйпільської міської ради об`єкту нерухомого майна: нежитлова будівля; опис об`єкта: літера "А" - адмінбудівля, цегла 798,7 кв.м, літера "а" - прибудова, метало профіль 5.2 кв.м, літера "Ц" - навіс, метало профіль 931,0 кв.м, торгові прилавки 12 шт, бетон, літера "Т" - Павільйон "Кисловодськ"/незавершене будівництво, метало профіль 1040 кв.м, літера "Х" - вбиральня, цегла, № І замощення, асфальт, № ІІ замощення, бетонна плитка № 1 паркан, метало профіль, № 2 ворота, метал, № 3 ворота, метал, № 4 паркан, метал, № 5 ворота, метал, № 6 ворота, метал, № 7 ворота з хвірткою, метал, № 8 хвіртка, метал. № 9 хвіртка, адреса: Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вулиця Базарна 1а.

Підстава для державної реєстрації: вибірка з інвентаризаційної справи № 94, серія та номер 135, виданий 22.06.2018, видавник: КП "Імпульс" Пологівської міської ради; свідоцтво про право власності, серія та номер: 17621430, виданий 11.02.2014, видавник: реєстраційна служба Гуляйпільського РУЮ Запорізької області; Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ЗП143153400299, виданий 17.12.2015, видавник: Державна архітектурно-будівельна інспекція у Запорізькій області.

У реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис про право власності № 17230558 на нежитлову будівлю за Гуляйпільським районним споживчим товариством.

26.07.2018 рішенням № 95 Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради від 06.12.2006 № 235 "Про видачу свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю".

За результатами проведення камеральної перевірки державному реєстратору Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченку Юрію Олексійовичу тимчасово заблоковано доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місці.

Окрім того, між сторонами існували і інші судові спори відносно спірного нерухомого майна, зокрема, наступні.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.05.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2015, у справі № 908/1424/15-г відмовлено в задоволенні позову Гуляйпільського районного споживчого товариства до Гуляйпільської міської ради, Комунального підприємства "Гуляйпільський ринок" Гуляйпільської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - незавершене будівництво - павільйон "Кисловодськ", за адресою: м. Гуляйполе, вул. Базарна, 1/вул. Ворошилова, 21; визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Гуляйполе, вул. Базарна, 1-А; витребування з чужого незаконного володіння об`єктів нерухомості та малоцінного інвентарю. Підставою для відмови у позові стали ті обставини, що право власності на спірні об`єкти нерухомості було набуто Гуляйпільською міською радою на підставі рішення Гуляйпільської міської ради № 6 від 26.09.2013, яке не скасовано у судовому порядку, та це право власності зареєстровано у визначеному законом порядку, а тому відсутні підстави вважати, що Гуляйпільське районне споживче товариство є власником спірного майна.

В подальшому рішення Гуляйпільської міської ради № 6 від 26.09.2013 було скасовано в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.08.2017, залишеним в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 908/951/17, зобов`язано Комунальне підприємство Гуляйпільський ринок Гуляйпільської міської ради Запорізької області передати Гуляйпільському районному споживчому товариству оригінали наступних документів: 1) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Гуляйполе, вул. Базарна, 1а від 20.12.2006 серія ЯЯЯ № 341429; 2) витяг про реєстрацію права власності на адмінбудівлю за адресою: м. Гуляйполе, вул. Базарна, 1а. Зобов`язано Виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради Запорізької області передати Гуляйпільському районному споживчому товариству оригінали наступних документів: 1) технічний паспорт на адмінбудівлю ринку за адресою: м. Гуляйполе, вул. Базарна, 1а; 2) технічний паспорт на нежитлове приміщення павільйон Кисловодськ вул. Базарна/Ворошилова, 1/21, станом на 02.08.2013; 3) звіт про незалежну оцінку торгівельно-складських та допоміжних будівель та споруд центрального міського ринку, розташованого за адресою: м. Гуляйполе, Гуляйпільського району Запорізької області, вул. Базарна, 1/Ворошилова, 21 (замовник звіту Гуляйпільське РПО Запорізької області, дата оцінки: станом на 09.09.2013, складений приватним підприємцем Банько М.П.).

Частково задовольняючи первісні позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Гуляйпільським районним споживчим товариством доведено належними доказами наявність у нього права власності на адмінбудівлю, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Базарна буд. 1а, загальною площею 79,7 кв.м. Проте, реєстрація об`єкта незавершеного будівництва - павільйону "Кисловодськ" здійснювалася за різними адресами розташування, у т.ч. зі зміною площі об`єкта. Починаючи з 2013 року об`єкт незавершеного будівництва перебував у власності як позивача за первісним позовом так і у Гуляйпільської міської ради, та на об`єкті відбулися певні зміни, пов`язані з капітальним ремонтом торгових рядів міського ринку, що потребує проведення актуальної технічної інвентаризації об`єкта незавершеного будівництва з подальшою його реєстрацією з урахуванням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Судами встановлено, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна здійснена державним реєстратором за відсутності належних документів, які б підтверджували таке право, тому відповідний запис слід скасувати. В свою чергу, суди відмовили у задоволенні зустрічного позову, оскільки свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, а не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Рішення виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради від 29.11.2006 № 219, що стало підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності та реєстрації речових прав на нерухоме майно, не скасовано та є чинним, що виключає можливість визнання його недійсним.

Враховуючи відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності, позовна вимога про скасування державної реєстрації нерухомого майна також задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині відмови у задоволенні первісного позову, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення у цій справі суперечать висновку щодо вирішення питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 911/3550/20 (його необхідно враховувати на підставі ч. 4 ст. 300 ГПК України), а також постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 та від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19. Задоволення позовних вимог Гуляйпільського районного споживчого товариства у вигляді визнання права власності в частині лише одного об`єкта - літ «А» та одночасна відмова у задоволенні вимог щодо незавершеного павільйона «Кисловодськ», які перебували у реєстрі речових прав на нерухоме майно під одним номером, суперечить обраному позивачем способу захисту права та створило правову невизначеність щодо другого об`єкта нерухомого майна, оскільки єдиний номер №259412823218 судом скасовано. Вказуючи про те, що площа об`єкта нерухомості змінилась, суд першої інстанції не зазначив про те, на підставі яких доказів він дійшов такого висновку. Оригіналів жодних доказів суди обох інстанцій не досліджували. Суди попередніх інстанцій не врахували те, що на час проведення державної реєстрації права власності підстави для вчинення реєстраційних дій були відсутні. Частково задовольняючи позовні вимоги суд створив правову невизначеність, оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень яке стосується двох об`єктів скасував, при цьому право власності визнав лише за одним об`єктом нерухомого майна. Факт набуття права власності на два об`єкти нерухомого майна доведений та встановлений рішеннями господарських судів. У зв`язку з цим, висновки судів про не доведення права власності на об`єкт незавершене будівництво павільйон «Кисловодськ» є такими, що суперечать обставинам справи. Факт належності майна на праві власності Гуляйпільському районному споживчому товариству, що є предметом спору у справі № 908/1845/21, та факт незаконного вибуття цього нерухомого майна встановлено у рішенні господарського суду (що набрало законної сили), та в силу ч. 4 ст.75 ГПК України, не доказуються при розгляді іншої справи. Також суди обох інстанцій не застосували висновки щодо належного способу захисту свого права, визначені у таких випадках, про які йдеться у постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - суди не застосували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.03.2023 у справі № 911/3550/20, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19, від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.07.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 10.07.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.07.2023 від Гуляйпільської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 06.07.2023, у якому міський голова просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскарженій частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так скаржник зазначає, що суди не застосували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.03.2023 у справі № 911/3550/20, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19, від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21.

Так у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 911/3550/20 у справі за первісним про скасування державної реєстрації та запису про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки, та за зустрічним позовом про визнання договору недійсним зазначено, що відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Вирішуючи господарський спір суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19).

Суд також звертається до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також у вказаній постанові зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Тобто положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20).

Водночас відмовляючи у відповідній частині первісного позову суди виходили з того, що необхідною умовою для задоволення позову Гуляйпільського районного споживчого товариства про визнання права власності на незавершене будівництво - павільйон "Кисловдськ", є наявність доказів, що підтверджують його право власності на майно, що у даному випадку позивачем не доведено.

Так за Гуляйпільським районним споживчим товариством було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна незавершене будівництво, павільйон "Кисловодськ", Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Базарна буд. 1/вулиця Ворошилова буд. 21, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 166705123218.

Підстава виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер 206, виданий 02.08.2013, видавник: КП "Імпульс" Пологівської райради, договір оренди землі, серія та номер 232181014000592, виданий 27.10.2011, видавник: відділ Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області.

Водночас державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Проте будь-яких доказів набуття Гуляйпільським районним споживчим товариством права власності на незавершене будівництво, павільйон "Кисловодськ" останній не надав, так само як і не надав доказів того, що саме ним було створене спірне майно, у зв`язку з чим він набув права власності на нього. В свою чергу, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна він лише описує об`єкт та визначає його складові для подальших дій.

Станом на 18.07.2018 павільйон "Кисловодськ" незавершене будівництво з металопрофілю мав розмір внутрішньої площі 1040,5 кв.м. Станом на 05.09.2013 інформація про площу незавершеного будівництва павільйону "Кисловодськ" не зазначена.

Після реєстрації у 2014 права власності на павійльон за територіальною громадою у 2015 році розпочато та проведено капітальний ремонт торгових рядів міського ринку у м. Гуляйполе Запорізької області, коригування, 70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Базарна 1а.

Станом на 2015 рік спірне нерухоме майно перебувало в комунальній власності територіальної громади, роботи проводилися з урахуванням декларації про початок виконання будівельних робіт, договору підряду та інших документів визначених у Декларації від 2015 року.

Державна реєстрація права власності на весь об`єкт нерухомого майна, у т.ч. спірного нерухомого майна була проведена 18.07.2018 за реєстраційним номером 259412823218 за Гуляйпільською міською територіальною громадою в особі Гуляйпільської міської ради. На час проведення державної реєстрації права власності, підстави для вчинення реєстраційних дій були відсутні. Разом з тим, вже була проведена реконструкція міського ринку у м. Гуляйполе та зареєстровано об`єкт нерухомого майна за новим реєстраційним номером.

Судами встановлено, що реєстрація об`єкта незавершеного будівництва здійснювалася за різними адресами розташування, у т.ч. зі зміною площі об`єкта. Також, починаючи з 2013 року об`єкт незавершеного будівництва перебував у власності як позивача за первісним позовом, так і у Гуляйпільської міської ради, та на об`єкті відбулися певні зміни пов`язані із капітальним ремонтом торгових рядів міського ринку, що потребує проведення актуальної технічної інвентаризації об`єкта незавершеного будівництва.

З урахуванням наведеного, суди не знайшли підстав для задоволення первісного позову в частині визнання права власності за Гуляйпільським районним споживчим товариством на об`єкт нерухомого майна незавершене будівництво павільйон "Кисловодськ".

Відтак, хоча ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), проте судами не встановлено будь-яких доказів набуття Гуляйпільським районним споживчим товариством права власності на незавершене будівництво - павільйон "Кисловодськ", так само як і не надав позивач доказів того, що саме ним було створене спірне майно, у зв`язку з чим він набув права власності на нього.

При цьому доводи скаржника в цій частині зводяться до необхідності переоцінки вже оцінених судами доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки Верховний Суд в силу положень ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Також скаржник зазначає, що суди не застосували висновків щодо належного способу захисту права, викладених у постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21. Разом з тим, яких саме висновків та стосовно якої норми, неправильно застосованої судом апеляційної інстанції на думку скаржника, останнім не наведено. Водночас колегія суддів зазначає, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та відповідним зазначенням підстави відкриття провадження у справі, яку не визначив сам скаржник. У іншому випадку, вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 с. 287 ГПК України, також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у відповідній частині підлягають залишенню без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення у відповідній частині, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Гуляйпільського районного споживчого товариства залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 у справі № 908/1845/21 в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.