Постанова

від 27.06.2023 по справі 761/45919/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/45919/21

провадження № 22-ц/824/4507/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Кролівець О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Телеканалу «Україна 24» в особі власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новинна група Україна» про захист честі і гідності, ділової репутації, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - адвоката Рябченка Василя Вікторовича та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новинна група Україна» - адвоката Любченко Олени Михайлівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року в складі судді Фролової І. В.,

встановив :

21.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Телеканалу «Україна 24» в особі власника ТОВ «Новинна група Україна» про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21:45 год. під час прямого ефіру на каналі «Україна 24», в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_3», гостем програми ОСОБА_2 було поширено недостовірну інформацію про ОСОБА_1 , а саме - інформацію, що ОСОБА_1 є діючим офіцером спецслужб Російської Федерації та закликав українські спецслужби перевірити інформацію чи ОСОБА_1 є діючим офіцером спецслужб Російської Федерації, громадянином Росії та агентом впливу Росії, яку в подальшому було поширено телеканалом в мережі Інтернет на офіційному каналі «Україна 24», зареєстрованому на веб-сайті youtube.com , за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (починаючи із 44 хв.48 сек.).

На наступний день, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_2 було оприлюднено (розміщено) на своєму офіційному YouTube каналі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 ) недостовірну інформацію про ОСОБА_1 , що має назву « ІНФОРМАЦІЯ_4 », з анотацією до відео наступного змісту» Фрагмент програми «ІНФОРМАЦІЯ_3 » на канале « Украина24 », где ОСОБА_2 б ыл приглашенным гостем. ІНФОРМАЦІЯ_1 » (посилання на відео: ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Кількість переглядів вказаного відео на офіційному YouTube каналі ОСОБА_2 станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 складає більше 61 000 разів.

Поширена інформація та заклики ОСОБА_2 перевірити українськими спецслужбами інформацію щодо позивача призвели до значного зниження авторитету позивача, сформували негативну громадську думку про нього, що руйнує репутацію позивача, а тому є такою, що порушує право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.

Недостовірна інформація поширена ОСОБА_2 саме з метою навмисно завдати шкоди особистим немайновим правам позивача, стосується тверджень про факти, зокрема, звинувачення ОСОБА_1 у співпраці з російськими спецслужбами та перебуванні у статусі агента впливу Росії.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16.06.2022, позивач просив суд :

1. Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у прямому ефірі телеканалу «Україна 24» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_3» і в подальшому поширену на офіційному YouTube каналі « Україна 24 » у відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме про те, що:

1) «... ОСОБА_1 является действующим офицером спецслужб Российской Федерации.»;

2) «... ОСОБА_1 , в свое время, киевский мальчик, поступил в « ВИИЯ » и закончил «ВИИЯ» - военный институт иностранных языков - мекка ГРУ Генштаба вооруженных сил Советского Союза , а сейчас - Российской Федерации. Это базовый институт, который дает прекрасное образование, базовый институт, где готовят офицеров ГРУ. ОСОБА_1 закончил этот институт, получил знания, он знает 4 языка, в том числе лаосский, работал по этой части в Лаосе, служил в Советской армии долгое время, закончив институт ГРУ, то есть служил, соответственно, по линии ГРУ, потом занимался долго чем-то в России, там линия обрывается. Но, участвовал в выборах Госдумы Российской Федерации от партии «Любителей пива», которая была пронизана сотрудниками ГРУ Генштаба Российской Федерации ...»;

3) «... ОСОБА_1 , который занимался в России политической деятельностью и был гражданином России, в 2005 году появляется в Киеве, открыв лабораторию «Євролаб». По некоторым соображениям беспризорной агентуры с Бессарабского рынка, ОСОБА_1 имплементировали сюда - забросили, с целью войти в украинское общество и открыли под него «Євролаб». А что такое «Євролаб»? Что такое лаборатории, где сдают анализы? Лучше для разведывательного сбора информации ничего нет, потому что в «Євролабе» сдает анализы украинская элита, и сотрудники зарубежных разведок могут знать: кто болеет сифилисом, у кого СПИД, кто является геем, у кого какие жены, мужья, у кого какое состояние здоровья. На этом можно бесконечно вербовать людей и так далее».

2. Зобов`язати ОСОБА_2 та ТОВ «Новинна група Україна», не пізніше 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили, спростувати вказану інформацію шляхом оголошення в прямому ефірі телеканалу «Україна 24», в тому числі, але не виключно, в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_3», резолютивної частини рішення у цій справі з подальшим розміщенням відео на офіційному YouTube каналі «Україна 24» за

посиланням: https://www.youtube.сom/с/Україна24 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ «Новинна група Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року позов задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у прямому ефірі телеканалу «Україна 24» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_3» і в подальшому поширену на офіційному YouTube каналі « Україна 24 » у відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме про те, що:

«... ОСОБА_1 является действующим офицером спецслужб Российской Федерации.»;

«... ОСОБА_1 , в свое время, киевский мальчик, поступил в « ВИИЯ » и закончил «ВИИЯ» - военный институт иностранных языков - мекка ГРУ Генштаба вооруженных сил Советского Союза , а сейчас - Российской Федерации. Это базовый институт, который дает прекрасное образование, базовый институт, где готовят офицеров ГРУ. ОСОБА_1 закончил этот институт, получил знания, он знает 4 языка, в том числе лаосский, работал по этой части в Лаосе, служил в Советской армии долгое время, закончив институт ГРУ, то есть служил, соответственно, по линии ГРУ, потом занимался долго чем-то в России, там линия обрывается. Но, участвовал в выборах Госдумы Российской Федерации от партии «Любителей пива», которая была пронизана сотрудниками ГРУ Генштаба Российской Федерации...»;

«... ОСОБА_1 , который занимался в России политической деятельностью и был гражданином России, в 2005 году появляется в Киеве, открыв лабораторию «Євролаб». По некоторым соображениям беспризорной агентуры с Бессарабского рынка, ОСОБА_1 имплементировали сюда - забросили, с целью войти в украинское общество и открыли под него «Євролаб». А что такое «Євролаб»? Что такое лаборатории, где сдают анализы? Лучше для разведывательного сбора информации ничего нет, потому что в «Євролабе» сдает анализы украинская элита, и сотрудники зарубежных разведок могут знать: кто болеет сифилисом, у кого СПИД, кто является геем, у кого какие жены, мужья, у кого какое состояние здоровья. На этом можно бесконечно вербовать людей и так далее».

Зобов`язано ОСОБА_2 та ТОВ «Новинна група Україна» в особі власника - ТОВ «Новинна група Україна» не пізніше 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати вказану інформацію шляхом оголошення в прямому ефірі телеканалу «Україна 24», в тому числі, але не виключно у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_3», резолютивної частини рішення у цій справі з подальшим розміщенням відео на офіційному YouTube-каналі «Україна 24» за

посиланням: https://www.youtube.сom/с/Україна24 .

Стягнуто з ОСОБА_2 та ТОВ «Новинна група Україна» в особі власника - ТОВ «Новинна група Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 446 грн 40 коп. з кожного.

16.11.2022 представник ОСОБА_2 - адвокат Рябченко В. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно залишено без задоволення клопотання представника відповідача Телеканалу «Україна 24» в особі власника ТОВ «Новинна група Україна» про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про спростування недостовірної інформації, розміщеної у засобах масової інформації. Позивачем не надано до суду доказів, які б слугували підтвердженням наявності поважних причин пропуску такого строку.

Судове рішення в даній справі було ухвалено суддею, стосовно якої у ОСОБА_2 виникли сумніви в неупередженості та об`єктивності щодо розгляду даної справи, враховуючи розгляд справи №761/14615/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності, ділової репутації. При розгляді цієї справи суддею безпідставно не прийнято до уваги посилання ОСОБА_2 про те, що інформація була викладена лише як оціночні судження, ОСОБА_2 не був автором публікації, розміщеної на сайті «ЦЕНЗОР.НЕТ».

Зазначав, що в даній справі фрази та висловлювання також носять виключно оціночний характер, адже способи використання за допомогою переносних значень, метафор (алегорій) та порівнянь, безумовно не є фактом.

Щодо звернення ОСОБА_2 до українських спецслужб зазначив, що чинний Кримінальний процесуальний Кодекс України передбачає обов`язок внесення слідчим після самостійного виявлення ознак злочину з будь-якого джерела відомостей до ЄРДР.

В мережі Інтернет позивача неодноразово пов`язують з Росією.

Відповідно до статті з Вікіпедії ОСОБА_1 був громадянином Росії, закінчив Військовий інститут Міністерства оборони СРСР у Москві, де готували офіцерів з вищою військово-юридичною освітою для військових прокуратур та військових трибуналів, офіцерів з вищою військово-філологічною освітою та політпрацівників-спецпропагандистів для Міністерств оборони СРСР, а також здійснювалася підготовка та підвищення кваліфікації офіцерів. У 1983-1991 роках служив у ЗС СРСР, 6 років працював перекладачем у Лаосі. Володіє чотирма іноземними мовами, включно лаоською. Після звільнення з армії займався бізнесом у США та Росії. Українське громадянство набув у серпні 2009 року.

Виходячи з викладеного, позивач лише зазначив відкриті дані, які перебувають в Інтернеті, щодо того, що в минулому ОСОБА_1 був громадянином РФ та відносно того, що він закінчив Військовий інститут Міністерства оборони СРСР у Москві, де зокрема готували спецпропагандистів для Міністерства оборони СРСР.

Позивач, як журналіст, громадський діяч та житель міста Києва лише надав оцінку новині з сайту «ЦЕНЗОР.НЕТ» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 », в якій було надано фото паспортних даних громадянина Росії ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 лише висловив свої оціночні судження стосовно цієї новини та інформації, закликав правоохоронні органи надати йому офіційну відповідь, для підтвердження або спростування цієї інформації, що унеможливлює виклад інформації як фактичних тверджень.

На інформаційному порталі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10, розміщена інформаційна стаття «ІНФОРМАЦІЯ_10» від ІНФОРМАЦІЯ_11 про ОСОБА_1 , яка відображує взаємозв`язок позивача з його політичною діяльністю на території РФ, а саме в участі в політичній партії «Любителів пива».

Зрозумілим є той факт, що не будучи громадянином РФ, не можливо бути членом політичної партії та її генеральним секретарем.

З висловлювань про лабораторію відповідач виходив із загально відомої інформації, що в лабораторіях люди здають різні аналізи для перевірки стану свого здоров`я, інформація про наявні хвороби відома працівникам лабораторій та зберігається у відповідних медичних документах та архівах, що свідчить про наявність ризику розголошення цієї інформації третім особам. Однак відповідачем у своєму відео не навів жодних фактів щодо розголошення інформації лабораторією «ЄВРОЛАБ», отже поширена інформація містить лише оціночні судження.

На сайті «Федеральной налоговой службы Российской Федерации» можна знайти інформацію про наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9. , податкового номеру громадянина РФ.

Щодо громадянства позивача ОСОБА_2 зазначив : « …Сейчас гражданин России, бывший ОСОБА_1 …», тобто фактично зазначив, що в минулому ОСОБА_1 був громадянином РФ, щодо наявності на теперішній час громадянства РФ відповідач нічого не казав, про наявність колишнього громадянства РФ відповідачу стало відомо з відкритих джерел в Інтернеті.

Зазначив, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширша, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Оскільки позивач був кандидатом на посаду мера Києва - він є публічною особою, а тому повинен бути відкритим та повністю готовим для сурової критики та пильного нагляду громадськості, а межа допустимої критики та різноманітних оцінок його діяльності, у тому числі несхвальних, є значно ширшою.

14.12.2022 представник ТОВ «Новинна група Україна» - адвокат Любченко О. М. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Посилається на ті підстави, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не повністю з`ясував обставини, що мали значення для справи, не надав належної оцінки доказам, рішення є необґрунтованим та незаконним через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач народився в м. Києві, а тому це доводить, що він мав громадянство України раніше ніж з 2009 року, є безпідставними та не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Представником позивача було залучено лише копію паспорта позивача, який підтверджує, що він був виданий у 2009 році. Доказів того, що до 2009 року позивач не мав іншого громадянства не надано.

Звертає увагу, що позовна заява містить довгі цитати відповідача та не містить будь-якої конкретики яка саме інформація із озвученої не відповідає дійсності. Серед поширеної інформації є загальновідома інформація, яка розміщена на цілій низці сайтів.

Суд неправомірно визнав частину висловлювань відповідача недостовірною інформацією, не надав належної оцінки таким висловлюванням, наявності в оспорюваному сюжеті загальновідомої інформації про позивача, а також твердженням відповідача щодо публічної критики позивача, яка не підлягає спростуванню, чим грубо порушив норми ст. 236 ЦПК України.

Судом з порушенням ч.2 ст. 258 ЦК України було відмовлено у застосуванні позовної давності до вимог про спростування недостовірної інформації.

04.01.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Старовойтова Д. А. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Свої доводи мотивує тим, що за змістовне наповнення Вікіпедії не відповідають жодні органи державної влади, не можливо однозначно встановити, з якого джерела одержана опублікована на сайті інформація, хто є її автором. Наведене свідчить, що статті/інформація, розміщені на веб-сайті «Вікіпедія. Вільна енциклопедія» не можуть мати доказового значення у справі, оскільки не відповідають вимогам достовірності. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 10.02.2021 у справі №753/338/19, саме на відповідача покладаються обов`язки: переконатися у достовірності поширеної ним інформації; у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації утриматися від її поширення; надати суду докази достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності - видалити та спростувати її.

Сторона відповідача не надала жодного доказу в спростування позовних вимог, окрім роздруківок з мережі Інтернет.

Інформація, озвучена відповідачем ОСОБА_2 , виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, оскільки у висловлюваннях йдеться про фактичні обставини.

До того ж у відео ОСОБА_2 не зазначає про джерела своєї обізнаності, не наводить жодного доказу на підтвердження поширеної ним інформації. Жодних доказів на спростування викладеної обставини стороною відповідача не було надано під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідачі не надали доказів достовірності того факту, що позивач є діючим офіцером спецслужб РФ.

Оскільки інформація була розміщена у прямому ефірі телеканалу «Україна 24» , після чого була розміщена у мережі Інтернет, тому норми спеціальної позовної давності та посилання на норми Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» на відносини, що виникли між сторонами, не поширюються.

Вважає, що сам факт розгляду суддею Фроловою І. В. іншої справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в межах якої позивачем заявлені позовні вимоги, відмінні від тих, що було задоволено оскаржуваним рішенням, та прийняття суддею рішень, з якими апелянт не погоджується, не може свідчити про наявність обґрунтованого сумніву у законності та обґрунтованості таких рішень та в об`єктивності судді.

10.02.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Старовойтова Д. А. подала відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Новинна група Україна», в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстави для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Рябченко В. В. та представник ТОВ «Новинна група Україна» - адвокат Варічева Л. С. апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Томчук М. В. просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_3» на каналі «Україна 24» під час прямого ефіру гостем програми - ОСОБА_2 було поширено інформацію про ОСОБА_1 .

Після прямого ефіру на телеканалі «Україна 24» відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було оприлюднено на офіційному YouTube каналі « Україна 24 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалюючи рішення про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, а саме про те, що :

«... ОСОБА_1 является действующим офицером спецслужб Российской Федерации.»;

«... ОСОБА_1 , в свое время, киевский мальчик, поступил в « ВИИЯ » и закончил «ВИИЯ» - военный институт иностранных языков - мекка ГРУ Генштаба вооруженных сил Советского Союза , а сейчас - Российской Федерации. Это базовый институт, который дает прекрасное образование, базовый институт, где готовят офицеров ГРУ. ОСОБА_1 закончил этот институт, получил знания, он знает 4 языка, в том числе лаосский, работал по этой части в Лаосе, служил в Советской армии долгое время, закончив институт ГРУ, то есть служил, соответственно, по линии ГРУ, потом занимался долго чем-то в России, там линия обрывается. Но, участвовал в выборах Госдумы Российской Федерации от партии «Любителей пива », которая была пронизана сотрудниками ГРУ Генштаба Российской Федерации...»;

« ... ОСОБА_1 , который занимался в России политической деятельностью и был гражданином России, в 2005 году появляется в Киеве, открыв лабораторию «Євролаб». По некоторым соображениям беспризорной агентуры с Бессарабского рынка, ОСОБА_1 имплементировали сюда - забросили, с целью войти в украинское общество и открыли под него «Євролаб». А что такое «Євролаб»? Что такое лаборатории, где сдают анализы? Лучше для разведывательного сбора информации ничего нет, потому что в «Євролабе» сдает анализы украинская элита, и сотрудники зарубежных разведок могут знать: кто болеет сифилисом, у кого СПИД, кто является геем, у кого какие жены, мужья, у кого какое состояние здоровья. На этом можно бесконечно вербовать людей и так далее», суд першої інстанції виходив з того, що інформація про належність ОСОБА_1 до громадянства Російської Федерації та його працевлаштування у ГРУ Генерального штабу збройних сил Російської Федерації є фактичним твердженням.

У наведених висловлюваннях відповідачами використані мовні засоби, які репрезентують чітке, однозначне, точне позначення фактів, які можна довести або спростувати. Відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що повідомлена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору. Про те, що йдеться про фактичні дані, свідчить також загальний тон висловлювань у контексті оспорюваної інформації. Наведена інформація за своїм змістом спрямована на те, щоб створити у сторонньої особи негативне уявлення про позивача, як кандидата на посаду мера міста Києва. Позивачем доведено, що він є громадянином України.

В іншій частині позовних вимог оспорювана інформація сформульована відповідачами способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів).

Суд не погодився з твердженнями відповідачів про те, що позивач набув громадянство України лише 13 вересня 2009 року ( з моменту видачі паспорту), адже в паспорті зазначено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в м. Києві. Доказів наявності у ОСОБА_1 громадянства Російської Федерації відповідачами не надано.

У відео ОСОБА_2 не посилається на джерело своєї обізнаності щодо інформації, яку він висловлює щодо позивача, тому не можуть буті взяті до уваги посилання відповідачів на інформацію, розміщену в мережі Інтернет.

Наведена у позовній заяві інформація за своїм змістом спрямована на те, щоб створити у сторонньої особи негативне уявлення про позивача.

Позивач належить до категорії публічних осіб. Однак свобода поширення інформації та критики щодо публічних осіб не є безмежною. Так, ширша свобода у висловлюваннях стосовно публічних осіб передбачає: більш широку можливість висвітлення пов`язаних з такими особами фактів; можливість піддавати дії та бездіяльність публічних осіб більш критичній оцінці із застосуванням більш гострих висловлювань, які, однак, не повинні переходити в брутальну, принизливу чи непристойну форму. Достовірність і точність подання інформації є одними з основоположних засад професійної та етичної журналістики. Основою будь-якого демократичного суспільства є дотримання частини 1 статті 10 Конвенції, яка наділяє журналістів правом на свободу вираження поглядів , проте вказане право завжди має бути справедливо збалансовано з правом особи на повагу до приватного та сімейного життя та кореспондуючими частині 1, визначені в статті 2 Конвенції, обов`язки. Будь -які применшення значення права на приватність у співвідношенні зі свободою вираження повинні мати місце лише у випадках крайньої необхідності. Оскільки відповідачі не підтвердили в суді достовірність інформації та обставин, про які було зазначено в оспорюваноу сюжеті, крім того, зміст та форма подачі вказаної інформації була інформацією про факти, а тому суд вважає, що враховуючи справедливий баланс в демократичному суспільстві, втручання в даному випадку в приватний інтерес позивача не може бути справедливим, а тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Оскільки інформація була розміщена у прямому ефірі телеканалу «Україна 24» ІНФОРМАЦІЯ_1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_3», після чого оприлюднена в мережі Інтеренет на каналі «Україна 24», норми щодо спеціальної позовної давності до вимог про спростування вищевказаної недостовірної інформації не поширюються.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

У рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Таким чином, особа, яка висловлює не факти щодо позивача, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.

Разом з тим, при розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне - 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції».

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Як вбачається з долученого до позовної заяви диску з відеозаписом від ІНФОРМАЦІЯ_1 з каналу «Україна 24», під час прямого ефіру в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_2 під час інтерв`ю зазначив, наступне:

44:34 «Но кстати, пользуясь случаем, хочу вам сказать, что мне приходиться слышать часто, что ОСОБА_1 является агентом спецслужб Российской Федерации. И я хочу дать гневную отповедь людям, которые эти слухи распускают. Потому что у меня есть мнение, мое, мне так кажется, что ОСОБА_1 является не агентом спецслужб Российской Федерации , а действующим офицером спецслужб Российской Федерации. И по этому поводу я хочу официально обратиться з украинским спецслужбам , - я же могу как журналист и как гражданин Украины это сделать»;

46:59 « Так вот, ОСОБА_1 , у которого один дедушка - народный комиссар Украины, нарком, министр, второй дедушка - герой Социалистического труда ( в его семье два героя Советского Союза ), его отец - ОСОБА_1 - высокопоставленный офицер ГРУ Генштаба Советского Союза , вооруженных сил Советского Союза , военный советник Фиделя Кастро . ОСОБА_1 , в свое время, киевский мальчик поступил в «ВИИЯ» и закончил «ВИИЯ» - военный институт иностранных языков - мекка ГРУ Генштаба вооруженных сил Советского Союза, а сейчас Российской Федерации. Это базовый институт, который дает прекрасное образование, базовый институт, где готовят офицеров ГРУ. ОСОБА_1 закончил этот институт, получил знания, он знает 4 языка, а том числе лаосский, работал по этой части в Лаосе, служил в Советской армии долгое время, закончив институт ГРУ, то есть служил, соответственно, по линии ГРУ, потом занимался долго чем-то в России, там линия обрывается. Но, учувствовал в выборах Госдумы Российской Федерации от партии «Любителей пива», которая была признана сотрудниками ГРУ Генштаба Российской Федерации , в том числе господином Торшиным , от которого тянутся нити к ОСОБА_3 , задержанной (это все линия ГРУ), задержанной в Соединённых Штатах Российской шпионки гру-шницы»;

48:42 «И ОСОБА_1 , который занимался в России политическойдеятельностью и был гражданином России, в 2005 году появляется в Киеве, открыв лабораторию « Євролаб ». По некоторым соображениям беспризорной агентуры с Бессарабского рынка, ОСОБА_1 имплементировали сюда - забросили, с целью войти в украинское общество и открыли под него « Євролаб ». А что такое «Євролаб»? Что такое лаборатории, где сдают анализы? Лучше для разведывательного сбора информации ничего нет , потому что в «Євролабе» сдает анализы украинская элита, и сотрудники зарубежных разведок могут знать: кто болеет сифилисом, у кого СПИД, кто является геем, у кого какие жены, мужья, у кого какое состояние здоровья. На этом можно бесконечно вербовать людей и так далее».

З наведеного вбачається, що спірна фраза : « ОСОБА_1 является агентом спецслужб Российской Федерации», враховуючи контекст, в якому вона була застосована: «мне приходится слышать часто, что ОСОБА_1 является агентом спецслужб Российской Федерации», містить особисту думку автора висловлювання та носить виключно оціночний характер.

Висловлювання: « ОСОБА_1 , в свое время, киевский мальчик поступил в «ВИИЯ» и закончил «ВИИЯ» - военный институт иностранных языков…», «… ОСОБА_1 закончил этот институт, получил знания, он знает 4 языка, в том числе лаосский, работал по этой части в Лаосе, служил в Советской армии..», «потом занимался долго чем-то в России, там линия обрывается» не містить інформації, що порушує особисті немайнові права особи та підлягає судовому захисту.

При цьому позивачем не доведено, що він має іншу освіту, ніж ту, про яку йде мова у вказаному відеозаписі.

Висловлювання: «По некоторым соображениям беспризорной агентуры с Бессарабского рынка, ОСОБА_1 имплементировали сюда - забросили, с целью войти в украинское общество и открыли под него «Євролаб», з огляду на характер мовно-стилістичних засобів, містить виключно оціночні судження.

Висловлювання : «А что такое «Євролаб»? Что такое лаборатории, где сдают анализы? Лучше для разведывательного сбора информации ничего нет, потому что в «Євролабе» сдает анализы украинская элита, и сотрудники зарубежных разведок могут знать: кто болеет сифилисом, у кого СПИД, кто является геем, у кого какие жены, мужья, у кого какое состояние здоровья. На этом можно бесконечно вербовать людей и так далее» також не містить фактичних даних та не стосується особи позивача.

За вказаних обставин, поширені висловлювання, які є вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача ОСОБА_2 , не містять жодних конкретних фактів та посилання на докази, у зв`язку з чим носять характер оціночних суджень, які не підлягають спростуванню, що виключає можливість доведення їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку (частина третя статті 30 Закону України «Про інформацію»).

Тобто, законодавством України передбачено спосіб захисту прав шляхом надання права на відповідь з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Оспорювана інформація про те, що: « ОСОБА_1 … был гражданином России», не викладена як фактичне твердження, з огляду на звернення автора цієї інформації до українських спецслужб з метою її перевірки:

50:17 « К чему я веду? Я очень хотел бы, чтобы украинские спецслужбы дали ответ на простой вопрос: является ли кандидат в мэры Киева - ОСОБА_1 действующим офицером спецслужб Российской Федерации, гражданином России и агентом влияния России?» и я задаю официальный вопрос украинским спецслужбам и надеюсь получить на него до выборов мера ответ».

Крім цього, заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_2 зазначав про те, що вказану інформацію було отримано з сайту « ЦЕНЗОР.НЕТ » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 , посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 , в якій було надано фото паспортних даних громадянина Росії ОСОБА_1 (а.с. 150 т.1).

Вказаний доказ спростовує ту обставину, що саме відповідач ОСОБА_2 є автором вказаної інформації та відповідальною особою за її поширення.

В свою чергу позивачем не надано доказів на спростування тієї обставини, що він не отримував паспорт громадянина РФ та не є громадянином РФ.

Надана позивачем до матеріалів справи копія паспорта громадянина України, виданого 19 вересня 2009 року, таким доказом не є.

Таким чином, на думку колегії суддів Київського апеляційного суду, інформація, розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21:45 год. під час прямого ефіру на каналі «Україна 24», в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_3», яку в подальшому було поширено телеканалом в мережі Інтернет на офіційному каналі «Україна 24», зареєстрованому на веб-сайті youtube.com , за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (починаючи із 44 хв.48 сек.) та на наступний день, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_2 - на своєму офіційному YouTube каналі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 ) стосовно позивача, є оціночним судженням, а тому не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

При цьому, позивачем не доведено, що зазначеною публікацією порушені його суб`єктивні права та інтереси.

При таких обставинах позовні вимоги в частині визнання інформації недостовірною та такою, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Не підлягають також задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача спростувати поширену ним інформацію, оскільки такі вимоги є похідними в розумінні частини першої статті 188 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг в тій частині, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в тій частині, що на вимоги про спростування недостовірної інформації, поширеної у прямому ефірі телеканалу "Україна 24" не поширюються положення про позовну давність.

Так, положеннями статті 258 ЦК України врегульовано питання спеціальної позовної давності.

За пунктом 2 частини другої вказаної статті ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації, встановлюється строк позовної давності в один рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про інформацію" ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин") засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Визначення поняття «аудіовізуальна інформація» міститься у статті 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», який був чинний на час вирішення справи в суді першої інстанції, відповідно до якої аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.

Отже, системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що на вимоги про спростування недостовірної інформації, поширеної у прямому ефірі телеканалу, поширюються положення про спеціальну позовну давність.

Разом з тим, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено порушень прав позивача, підстави для застосування до заявлених вимог в частині зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію наслідків спливу позовної давності відсутні.

Відповідно до змісту п.2 ч.3 ст.376 ЦПК України однією з підстав для скасування судового рішення є участь в ухваленні судового рішення судді, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, відвід судді Фролової І. В. було заявлено у зв`язку з прийняттям нею рішення в іншій справі №761/14615/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . про захист честі, гідності та ділової репутації.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши підстави для відводу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення з підстав, передбачених п.2 ч.3 ст. 376 ЦПК України, оскільки прийняття суддею рішень, з якими апелянт не погоджується, не може свідчити про наявність обґрунтованого сумніву в об`єктивності судді.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, з позивача на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2 724 грн, а на користь ТОВ «Новинна група Україна» - витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Рябченка Василя Вікторовича задовольнити.

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новинна Група Україна» - адвоката Любченко Олени Михайлівни задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Телеканалу «Україна 24» в особі власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новинна група Україна» про захист честі і гідності, ділової репутації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 2 724 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новинна група Україна» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 липня 2023 року.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук