Ухвала

від 17.07.2023 по справі 495/8496/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/980/23

Справа № 495/8496/22, 1-кс/495/1105/2023

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

підозрюваного - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.05.2022 рокув кримінальному провадженні №12022162240001092 від 16.09.2022 року, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Окниця Каменського району Республіки Молдова, громадянина України, маючого вищу освіту, не маючого на утримані малолітніх дітей, директора ТОВ «Агрошляхбуд» (код ЄДРПОУ- 05407344), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 та ч.2 ст.366 КК України,

встановив:

Як убачається з матеріалів СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12022162240001092 від 16.09.2022 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.2 ст.366 КК України, за фактом вчинення кримінальних правопорушень за обставин, викладених у клопотанні слідчого.

22.05.2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру в скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191 та ч.2 ст.366 КК України.

23.05.2022 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах та у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинили тяжкі наслідки, тобто у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 та ч.2 ст. 366 КК України, за які передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Клопотання мотивоване необхідністю забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам: переховування від органів досудового розслідування, суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Оскарженою ухвалою судді слідчого відмовлено в задоволенні клопотання та до підозрюваного застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Обґрунтовуючи рішення про відмову в застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосувавши запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя послався на те, що прокурором доведено із долучених до клопотання слідчого матеріалів обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191 та ч.2 ст.366 КК України, однак зазначена досудовим слідством низка ризиків є низькою, оскільки слідчому судді не надано достатніх доказів стосовно того, що підозрюваний намагався вчинити будь-які дії, передбачені ст.177 КПК України, оскільки останньому ще місяць по тому було відомо про ініціювання вказаної підозри, під час проведення слідчих дій (обшуків, оглядів, виїмок відповідних документів, тощо). Тобто, з моменту внесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а саме з 16.09.2022 року слідчим та прокурором не було встановлено обставин, які свідчать про існування вказаних в клопотанні ризиків.

Крім цього, слідчий суддя врахував намір підозрюваного співпрацювати зі слідством, а також міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання та роботи, що свідчить про безпідставність доводів прокурора про неможливість застосування до ОСОБА_8 іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, оскільки не застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є не співмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу; думку підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні/продовженні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

За результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя не погодився з доводами клопотання про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відмовив у задоволенні клопотання слідчого, та застосував запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Апеляційний суд констатує, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.

З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому ОСОБА_8 оголошено про підозру та практики ЄСПЛ, апеляційний суд вважає, що надані слідчим до клопотання докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої останньому підозри у вчиненні інкримінованих йому дій.

Враховуючі конкретні обставин справи, колегія суддів вважає, що на теперішній час відсутня нагальна потреба для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи особу підозрюваного та відсутність фактів порушення умов домашнього арешту, з дня винесення оскарженої ухвали.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурором не надано доказів, які вказують, що застосований оскарженою ухвалою до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, не забезпечує належної процесуальної поведінки останнього.

Слідчим суддею цілком обґрунтовано зазначено про те, що підозрюваному за місяць до розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу було відомо про ініціювання підозри, під час проведення слідчих дій (обшуків, оглядів, виїмок відповідних документів, тощо), однак останній жодних дій щодо переховування від органів досудового розслідування не вчиняв.

Крім того, будь-яких відомостей про порушення ОСОБА_8 умов застосованого до нього домашнього арешту, прокурор у судовому засіданні не надав. Підозрюваний за першим викликом з`явився до апеляційного суду для розгляду клопотання про застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу, що вказує на те, що заявлений прокурором ризик можливого переховування фактично відсутній.

У п. 33 рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейського Суду з прав людини визначено вказує, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки в залежності від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою. При цьому, необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язку з державою, в якому він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

Апеляційний суд враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема: останній раніше не судимий; на його утриманні перебуває дружина; він має постійне місце проживання з 1996 року; працює в ТОВ «Агрошляхбуд» на протязі 20 років. Сукупність вказаних обставин, на думку суду, значно знижує існуючи ризики.

Окрім цього, апеляційний суд враховує повідомлення прокурора, що підозрюваний ОСОБА_8 не вживав будь-яких заходів до переховування від правоохоронних органів до його затримання, співпрацює зі слідством, а після обрання запобіжного заходу фактів порушення покладених на нього обов`язків не зафіксовано.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

На підставі встановлених апеляційним судом обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 376, 405,419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.05.2022 року, якоюОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, у кримінальному провадженні № 12022162240001092 від 16.09.2022 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4