Постанова

від 13.07.2023 по справі 641/5140/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/5140/21 Номер провадження 22-ц/814/1732/23Головуючий у 1-й інстанції Чайка І.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача : Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

секретар: Чемерис А.К.

за участю: представника відповідача Жарової-Тітарьової Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка 19» Харківської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дію, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка 19» Харківської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дію, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у червні 2021 року йому знадобилася медична допомога. В КНП "Міська поліклініка №19" Харківської міської ради у нього була укладена декларація з лікарем-терапевтом ОСОБА_2 . В системі «Хелсі» він виявив, що запис лікаря деактивовано, однак, жодних повідомлень про припинення трудових відносин поліклінікою з лікарем він не отримував

На запит позивача, було повідомлено, що лікар-терапевт ОСОБА_2 більше в поліклініці не працює.

22.06.2021 позивач звернувся до Поліклініки з наміром укласти декларацію з лікарем-терапевтом ОСОБА_4 , проте йому було відмовлено з підстав того, що ОСОБА_4 працює на півставки і вже не може укладати декларації.

Позивачу було рекомендовано укласти декларацію з іншим лікарем.

Вважає, що Поліклінікою були порушені його права на охорону здоров`я, вільний вибір лікаря, укладення декларації.

З приводу порушення своїх прав позивач звернувся до Міністерства охорони здоров`я України; Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Народних депутатів України, але його права не були захищені, так як досі він не може укласти декларацію.

Позивач зазначав, що стан його здоров`я погіршується. Вважає, що діями відповідача його права були порушені, та йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 40000 грн.

Позивач просив суд визнати дії працівників поліклініки такими, що порушують його право на охорону здоров`я, а також чинне законодавство України, зобов`язати КНП «Міська поліклініка №19» ХМР забезпечити укладання декларації з лікарем - терапевтом ОСОБА_4 , стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 02 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Із рішенням районного суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач наводить доводи, викладені у позовній заяві.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про залишення апеляційної скаргибез задоволення з наступних підстав.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 18.01.2002 року є інвалідом першої групи безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ №733123. Позивачем було укладено декларацію з лікарем ОСОБА_2 .

Наказом в.о. головного лікаря Довгань І.О. № 23-к від 20.05.2021 року, ОСОБА_2 , лікаря-терапевта амбулаторії № 1 звільнено із займаної посади 20.05.2021 року за власним бажанням.

З наданої позивачем роздруківки листа з електронної пошти вбачається, що 14.06.2021 року КНП «Міська поліклініка № 19» ХМР надала відповідь ОСОБА_1 на його звернення, в якому зазначено, що лікар-терапевт ОСОБА_2 звільнилася. Роз`яснено право на укладення декларації з іншим лікарем в каб. 209 з 09-00 до 14-00 з понеділка по п`ятницю.

Національною службою здоров`я України, ОСОБА_1 надано роз`яснення, та повідомлено, що відповідно до актуальних даних електронної системи охорони здоров`я станом на 15.06.2021 у КНП «Міська поліклініка № 19» ХМР лікар-терапевт ОСОБА_2 не працює, у терапевта ОСОБА_4 не набраний оптимальний обсяг практики ПМД, кількість укладених Декларацій 1443. Надавачам ПМД забороняється відмовлятим у прийнятті Декларацій та веденні пацієнта.

Наказом головного лікаря Гетманської Т.І. № 191 від 30.12.2018 р. на виконання наказу МОЗ від 29.05.2018 № 504 від 19.03.2017 р. «Про затвердження порядку надання первинної медичної допомоги» та враховуючи лист Національної служби здоров`я України від 29.12.2018 р. № 1424-18 з метою упорядкування відносин між пацієнтами та лікарями закладу, затверджено оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги на лікаря-терапевта, який займає: 1,0 посаду - дві тисячі осіб; 0,5 посади - одна тисяча осіб; 0,25 ставки - п`ятсот осіб; Лікаря загальної практики - сімейного лікаря 1,0 посаду - одна тисяча вісімсот осіб; 0,5 посади - дев`ятсот осіб; 0,25 ставки - чотириста пятдесят осіб.

Відповідно до витягу з наказу в.о. головного лікаря Довгань І.О. № 1-к від 04.01.2021, продовжено роботу з наступним обсягом роботи на 2021 рік, ОСОБА_4 - завідувачу амбулаторії № 1, лікарю-терапевту - на 0,5 ставки за посадою завідувача амбулаторії № 1 вищої кваліфікаційної категорії (за 13 тарифним розрядом); 0,5 ставки за посадою лікаря-терапевта амбулаторії № 1 вищої кваліфікаційної категорії (за 13 тарифним розрядом) з 01.01.2021 року.

Згідно витягу з наказу в.о. головного лікаря Довгань І.О. № 2 від 04.01.2021, з метою упорядкування режиму роботи КНП «МП 19» ХМР вбачається, що ОСОБА_4 призначено відповідальною за терапевтичною допомогою та диспансерізацією та періодичних оглядів ветеранів Другої світової війни та ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, учасників АТО.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд дійшов висновку, що позивні вимоги щодо зобов`язання забезпечення укладення декларації з лікарем ОСОБА_4 безпідставними, оскільки позивач вимагає укласти декларацію з лікарем-терапевтом, яка вже набрала оптимальний обсяг практики ПМД.

Крім того, щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, районний суд дійшов висновку, що оскільки судом не було встановлено факту порушення прав позивача, то зазначена вимога також не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно статей 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, правильно встановив обставини справи.

Як вірно зазначено місцевим судом, відповідно до п. 5 розділу IV наказу МОЗ України від 19.03.2018 року № 503 «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу», у разі припинення Декларації відповідно до однієї з підстав, передбачених підпунктами 4-9 пункту 1 цього розділу, або у випадку тимчасового призупинення дії Декларації надавач ПМД повинен протягом одного місяця з дати припинення Декларації повідомити про це пацієнта (його законного представника) за допомогою бажаного способу зв`язку, зазначеного у Декларації такого пацієнта.

Згідно п. 8 розділу IІІ наказу МОЗ України від 19.03.2018 року № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги», у разі припинення трудових відносин із лікарем з надання ПМД, надавач ПМД зобов`язаний своєчасно повідомити про це осіб, які належать до відповідної практики ПМД, шляхом забезпечення: розміщення відповідних відомостей у місці надання ПМД в доступному для пацієнтів місці; розміщення відповідних відомостей на веб-сайтах (веб-сторінках) відповідного надавача ПМД (за наявності); індивідуального повідомлення осіб, які належать до відповідної практики телефоном чи в інший спосіб.

З матеріалів справи слідує, що лікар ОСОБА_2 з якою у позивача була укладена декларація звільнилась 20.05.2021 року.

Згідно положень вищенаведеного Наказу МОЗ від 19.03.2018 року відповідач зобов`язаний повідомити позивача протягом одного місяця з дня припинення Декларації, тобто у період з 20.05.2021 року по 20.06.2021.

Встановлено, що позивач звернувся з електронним листом до лікарні 13.06.2021 року та 14.06.2021 відповідачем йому була надана відповідь в якій повідомлено про звільнення його лікаря та роз`яснено право на укладення декларації з іншим лікарем.

Зазначене повідомлення відбулось до 20.06.2021 року, а отже місцевий суд дійшов вірного висновку про безпідставність доводів позивача щодо порушення його права на охорону здоров`я відповідачем.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо безпідставності позовних вимог про зобов`язання забезпечення укладення декларації з лікарем-терапевтом ОСОБА_4 .

Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу затвердженого Наказ Міністерства охорони здоров`я України 19 березня 2018 року № 503 (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) пацієнт має право обрати лікаря, який надає ПМД, за умови, що кількість пацієнтів, які вже обрали такого лікаря відповідно до цього Порядку, не перевищує оптимальний обсяг практики ПМД, встановлений у Порядку надання первинної медичної допомоги, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2018 року № 504, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21 березня 2018 року за № 348/31800, або іншу кількість, встановлену відповідно до договору про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - програма медичних гарантій), укладеного надавачем ПМД, у якому зазначений такий лікар.

Оптимальний обсяг практики ПМД це кількість осіб, яким лікар ПМД може забезпечити надання своєчасної та якісної первинної медичної допомоги.

Судом встановлено, що лікар ОСОБА_4 на момент звернення позивача працювала на 0,5 ставки за посадою завідувача Амбулаторії № 1 на 0,5 ставки за посадою лікаря-терапевта Амбулаторії № 1. Оптимальний обсяг декларацій на 0,5 ставки за посадою лікаря-терапевта становить 1000 осіб з графіком прийому пацієнтів 19 годин на тиждень. Кількість фактично укладених з нею декларацій становить 1443, що вказує на перевантаження лікаря.

Отже, підстав для висновку про неправомірну відмову ОСОБА_1 в укладенні декларації з лікарем колегією суддів не виявлено.

Обставин, встановлених місцевим судом, відповідач у апеляційній скарзі не спростував.

З наведеного слідує, що в ході розгляду справи та дослідження наданих сторонами доказів порушення прав позивача з боку відповідача не встановлено, що виключає можливість покладення на відповідача обов`язку відшкодування моральної шкоди, згідно положень ст.. 1167 ЦК України.

Обґрунтування наявності обставин, на які посилається сторона, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Наведені норми права позивачем не дотримано, доказів, які б підтверджували наявність складових для відшкодування моральної шкоди, судам першої та апеляційної інстанцій не надано.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції позивача, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Ю.В. Дряниця

Судді : Л.І. Пилипчук

О.В. Чумак