Ухвала

від 09.08.2023 по справі 641/5140/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 641/5140/21

провадження № 61-11267ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка 19» Харківської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дію та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка 19» Харківської міської ради (далі - КНП «Міська поліклініка 19Харківської міської ради) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити

дію та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовував тим, що в КНП «Міська поліклініка №19» Харківської міської ради у нього була укладена декларація з лікарем-терапевтом

ОСОБА_2 . У червні 2021 року йому знадобилася медична допомога, а тому він здійснив запис до вказаного лікаря, проте згодом, в системі «Helsi»

він виявив, що запис лікаря деактивовано, при цьому жодних повідомлень

від відповідача про припинення трудових відносин з лікарем

він не отримував. Вказував, що на його запит було повідомлено, що лікар-терапевт ОСОБА_2 у поліклініці більше не працює.

22 червня 2021 року він звернувся до КНП «Міська поліклініка № 19» Харківської міської ради з наміром укласти декларацію з лікарем-терапевтом ОСОБА_3 , на прийомі у якої він раніше був, проте йому було відмовлено, оскільки остання працює на половину ставки і вже

не може укладати декларації. Йому було рекомендовано укласти декларацію з іншим лікарем.

Вважав, що КНП «Міська поліклініка № 19»Харківської міської ради були порушені його права на охорону здоров`я, вільний вибір лікаря, укладення декларації. У зв`язку з порушення прав позивач звернувся до Міністерства охорони здоров`я України; Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; народних депутатів України, але його права не були захищені, так як досі він не може укласти декларацію з вибраним ним лікарем. Позивач зазначав, що є інвалідом першої групи по зору і стан його здоров`я погіршується.

Вважав, що діями відповідача його права були порушені, та йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 40 000 грн.

Ураховуючи викладене, просив визнати дії працівників поліклініки такими, що порушують його право на охорону здоров`я; зобов`язати КНП «Міська поліклініка № 19» Харківської міської ради забезпечити укладання декларації з лікарем-терапевтом ОСОБА_3 та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

28 липня 2023 року ОСОБА_1 , через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, подав до Верховного Суду касаційну скаргу

на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення

та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись

на неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду

на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації,

що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено,

що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення

для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише

за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову

в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 грн. При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Тобто ціна позову становить 40 000 грн, яка станом на 01 січня 2023 року

не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись

з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять

до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою

суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання

на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно

тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ,

які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку

не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи

на розгляд справи судом, встановленим законом.

За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка 19» Харківської міської ради

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дію

та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська