Ухвала

від 25.07.2023 по справі 272/500/23

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 272/500/23

Провадження № 2/288/279/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудника М. І.,

з участю секретаря судових засідань- Колодяжної Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня, Житомирської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Андрушівської міської ради Бердичівського району, Житомирської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Андрушівський ліцей № 2 Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним звільненням працівника в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Попільнянського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа за позовом Андрушівської міської ради Бердичівського району, Житомирської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Андрушівський ліцей № 2 Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним звільненням працівника в порядку регресу.

Від відповідача 29 червня 2023 року надійшла заява про закриття провадження у справі з тих підстав, що провадження у даній цивільній справі відкрито помилково, так як спір стосується відшкодування матеріальної шкоди, завданої юридичній особі незаконним звільненням працівника в порядку регресу і стосуються дій відповідача під час здійснення своїх повноважень як посадової особи керівника юридичної особи, при цьому позов у цій справі подано учасником (засновником) юридичної особи в інтересах такої юридичної особи, таким чином, вказані правовідносини є за своєю суттю господарськими, а тому підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що визначено у пункті 12 частини першої статті 20 ГПК України та узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 910/12217/19.

Відповідач в підготовчому судовому засіданні підтримала подану заяву та просила її задовольнити.

Представник позивача в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення поданої заяви.

Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з`явився, 28 червня 2023 року надав до суду заяву в якій просив справу слухати у його відсутність.

Суд, вислухавши представника позивача та відповідача, вивчивши подану заяву та матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України,суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 12 частини першої статті 20 ГПК України визначено, щогосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера)такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 658/28/21 вказав, що визначальні ознаки приватноправових відносин - цеюридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним звільненням працівника в порядку регресу, так як вказані кошти в розмірі 111750.21 гривень, було сплачено в порядку виконання рішення про захист трудових прав, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав.

Право на стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника із займаної посади закріплено у статтях 134, 237 КЗпП України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України,службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно зі статтею 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійсненоз порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі№ 200/22363/16-а (касаційне провадження № 11-720апп18) викладений правовий висновок про те, що відшкодування шкоди у порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства.

З огляду на зазначене, за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин, даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 198-200, 255, 258-261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом Андрушівської міськоїради Бердичівськогорайону,Житомирської областідо ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог настороні позивача:Андрушівський ліцей№ 2Андрушівської міськоїради Бердичівськогорайону Житомирськоїобласті провідшкодування матеріальноїшкоди,завданої незаконнимзвільненням працівникав порядкурегресу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник