Рішення

від 19.07.2023 по справі 471/770/23

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/770/23

Провадження №2/471/179/23

Номер рядка звіту 79

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2023 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Прокопчук Н.Г.,

представника позивача - Стремілова М.М.,

представника відповідача - Мірошниченко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Братське цивільну справу № 471/770/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до професійно-технічого училеща №17 про визнання протиправним наказу директора ПТУ №17 №49-к від 19.07.2022 року про припинення виплати середнього заробітку та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПТУ № 17 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з наказом директора ПТУ № 84 від 31.08.2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду викладача фізичної культури. 25.02.2022 року він був мобілізований на службу до Збройних Сил України в зв`язку з введенням в Україні військового стану, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до наказу 2-РС був відряджений до проходження служби у в/ч НОМЕР_1 . Наказом директора ПТУ № 14-к ОСОБА_1 був увільнений від виконання посадових обов`язків на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період зі збереження середнього заробітку до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби. Наказом директора ПТУ від 19.07.2022 року № 49-к було внесено зміни до попереднього наказу, яким фактично було виключено «збереження середнього заробітку». Вважає, що вказаний наказ є протиправним, оскільки позивач займає посаду вчителя фізичної культури області, на нього поширюється дія Закону України «Про освіту», який передбачає збереження середнього заробітку за громадянами які були мобілізовані за призовом на особливий період.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що з 01.09.2015 року по даний час ОСОБА_1 на підставі наказу № 18-к від 31.08.2015 року працює на посаді викладача фізичної культури (а.с. 25-26).

Наказом № 14-к 5-к від 28.02.2022 року було увільнено ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури від виконання посадових обов`язків з 28.02.2022 року, на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період зі збереженням середнього заробітку до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби (арк..с. 42).

Згідно витягу з наказу №49-к від 19.07.2022 року директора ПТУ було внесено зміни до наказу від 28.02.2022 року № 14-к, пункт 1 викладено в наступній редакції «увільнено ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури від виконання посадових обов`язків з 28.02.2022 року, на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби (а.с.43).

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.3 ст. 119 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Водночас, 19.07.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ(далі Закон) яким внесені зміни до законодавчих актів України, зокрема ч. 3 ст. 119 КЗпП України викладена в наступній редакції за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про освіту», законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Частиною 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» передбачено, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Змін до зазначеної норми Закону України «Про освіту» внесено не було.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Як встановлено, що позивач займає посаду вчителя фізичної культури, отже на позивача поширюється дія Закону України «Про освіту», який є спеціальним законом, а тому саме вказаний закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім цього, відповідно до ч. 10 ст. 39-1 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок» громадяни України, призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та п`ятою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".

Також, відповідно до листа міністерства освіти і науки України № 1/10241-22 від 06.09.2022 року, прийнятого з урахуванням позиції Міністерства економіки, викладеної у листі № 4711-06/60669-03 від 21.08.2022 року за педагогічними та науково-педагогічними працівниками, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військову службу за призовом з числа резервістів в особливий період, зберігається середній заробіток.

23 червня 2020 року у справі №804/9077/16, Верховний Суд дійшов висновку, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» є спеціальним у частині регулювання гарантій і пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу, оскільки саме цей Закон визначає гарантії збереження за призовником його робочого місця та середньомісячного заробітку на час перебування його на військовій службі.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 807/1171/16 Верховний Суд констатував, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі

З огляду на викладене, з урахуванням вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту», враховуючи, що позивач є педагогічним працівником, був мобілізований на військову службу до Збройних Сил України в зв`язку з введенням воєнного стану, який діє і на даний час, продовжує проходити військову службу, суд дійшов висновку, про те, що позивачу протиправно припинено нарахування і виплату середнього заробітку, у зв`язку з чим наказ № 49-к від 19 липня 2022 року в частині припинення виплати ОСОБА_1 середнього заробітку підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи;.

Виходячи із приписів ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката включають в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, суми компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлених умовами договору про надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: ордер (а.с.4), акт виконаних робіт (арк..с.120); квитанцію № 21 (а.с.121).

Щодо витрат на правничу допомогу відповідач у своєму відзиві зазначив, що такі витрати є є необгрунтованими та не співмірними.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, позицію відповідача, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача.

Окрім цього з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати за проведення експертизи, згідно платіжного доручення від 02.06.2023 року в сумі 2294,40 грн..

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до професійно-технічого училеща №17 про визнання протиправним наказу директора ПТУ №17 №49-к від 19.07.2022 року про припинення виплати середнього заробітку та стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Скасувати наказ директора ПТУ № 17 № 49-к від 17.07. 2022 року яким було внесені зміни до наказу директора ПТУ № 17 № 14-к від 28.02.2022 року.

Стягнути з Професійно-технічного училища №17 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 19 липня 2022 року по 15 червня 2023 року в сумі 133318 гривень 08 копійок.

Стягнути з Професійно-технічного училища №17 на користь ОСОБА_1 витрати на залучення судового експерта в сумі 2294 гривні 40 копійок

Стягнути з Професійно-технічного училища №17 на користь ОСОБА_1 витрати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Професійно-технічне училище №17, місце знаходження: вул. Вороніна 20 а, смт. Братське Вознесенського району Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 25.07.2023 року.

СуддяІ.Б. Гукова