Постанова

від 18.07.2023 по справі 909/1037/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2023 р. Справа №909/1037/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

позивача: Смагін В.Г.,

відповідача: Попадинець А.Я.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" від 23.05.2023 вх. суду від 26.05.2023 №01-05/1663/23)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2023 (повний текст складено 04.05.2023, суддя Стефанів Т.В., м. Івано-Франківськ)

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" б/н, б/д (вх. суду від 06.06.2023 №01-05/18021/23)

на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2023, повний текст рішення складено 12.05.2023, суддя Стефанів Т.В., м. Івано-Франківськ)

у справі № 909/1037/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос"

про стягнення заборгованості за договором про виготовлення та постачання продукції в сумі 3878331 грн 06 к., з яких: 1357238 грн 40 к. основний борг, 662261 грн 23 к. пеня, 516447 грн 68 к. неустойка, 930262 грн 28 к. відсотки річних та 412121 грн 47 к. інфляційні втрати,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У грудні 2022року ТОВ "Сінергія-Груп" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Лігос" про стягнення 3 878 331,06 грн, з яких: 1 357 238,40 грн основний борг, 662 261,23 грн пеня, 516 447,68 грн неустойка, 930 262,28 грн відсотки річних та 412 121,47 грн інфляційні втрати (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного з відповідачем договору №19/08-1 від 19.08.2021 про виготовлення та постачання продукції (гнучкої рулонної упаковки) протягом вересня-листопада 2021року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 582 238,40грн, який відповідач оплатив частково, сплативши 1 225 000грн. У зв`язку з чим станом на момент звернення до суду борг відповідача становив 1 357 238,40 грн. На підставі п.7.4 договору та ст. 625 ЦК України, у зв`язку з простроченням оплати відповідачем поставленого товару, позивач також заявив до стягнення 662 261,23 грн пені, 516 447, 68 грн неустойки (20% від вартості продукції у випадку прострочення її оплати більше ніж на 10 календарних днів), 930 262,28 грн 50% річних та 412 121,47 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2023 у справі № 909/1037/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про виготовлення та постачання продукції в сумі 3 877 875,67грн, з яких: 1 357 238,40 грн основний борг, 662 145,69 грн пеня, 516 447,68 грн неустойка, 929 922,43 грн відсотки річних та 412 121,47грн інфляційні втрати, 58 168,14 грн судового збору. В частині заявлених вимог про стягнення 339,85 грн відсотків річних та 115,54 грн пені - в позові відмовлено. Судовий збір в сумі 6,83 грн залишено за позивачем.

При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив, що позивач виготовив та поставив товар, а відповідач його отримав, проте не розрахувався за нього у повному обсязі та у визначені договором строки. Суд відхилив посилання відповідача на відсутність специфікацій на всі партії поставленого товару, зазначивши, що відповідач прийняв такий товар без специфікацій без жодних зауважень.

Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій суд відхилив посилання відповідача на протокол розбіжностей від 19.08.2021 до договору про виготовлення та постачання продукції № 19/08-1 від 19.08.2021, в якому він мав намір змінити (зменшити) міру відповідальності за порушення строків оплати за продукцію, зазначивши що такий складений в односторонньому порядку та не погоджений позивачем. Перевіряючи розрахунки пені, штрафної санкції, 50 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивач неправильно визначив останній день строку оплати за видатковою накладною № 696 від 01.10.2021, відповідно неправильно визначив період прострочення. За розрахунком суду пеня становить 662 145,69 грн, штрафна неустойка 516 447,68 грн, 50 % річних 929 922,43 грн інфляційні втрати 412 121,47 грн. При цьому, суд відхилив доводи відповідача про пропущення позивачем спеціального строку позовної давності, встановленого нормами ЦК України до вимог про стягнення штрафної неустойки та пені, вказавши, що виготовлення та поставка продукції, відповідно і прострочення виконання грошового зобов`язання мали місце після запровадження карантину, під час дії якого відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються.

Також суд відмовив у клопотанні відповідача про зменшення розміру пені, штрафної санкції та 50 % річних, вказавши, що відповідач не надав доказів дотримання ним передбаченого умовами п. 8.1 - 8.6 договору порядку дій кожної із сторін у разі неможливості виконання зобов`язання за договором, у зв`язку з настання форс-мажорних обставин. Суд також зазначив, що великий розмір санкцій зумовлений тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті та досить великою вартістю поставленої продукції.

01.05.2023 позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 62 092,71 грн.

03.05.2023 відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 30 000 грн.

Додатковим рішенням Івано-Франківської області від 03.05.2023 у справі № 909/1037/22 заяву ТОВ "Сінергія-Груп" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 31 796,82 грн витрат на правову допомогу.

При прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції дослідив подані позивачем акти про надання правничої (правової) допомоги та встановив, що декілька виокремлених позивачем послуг по суті охоплюються наданням однієї послуги; що для здійснення розрахунків у цій справі (первинного, уточненого) кваліфіковану юристу достатньо 3 годин, хоча адвокатом заявлено 7 годин; що не всі включені адвокатом послуги до актів були необхідними та доцільними (складення та роздруківка заяви про надання доступу до справи на сайті Електронного суду та про відсутність документів по справі на сайті Електронного суду; складення та роздруківка заяви щодо повернення оригіналів доказів; підписання документів цифровим підписом; включення участі адвоката у судовому засіданні 03.05.2023 (адвокат не брав участі у судовому засіданні 03.05.2023).

Відтак, вказавши на складність цієї справи, витрачений адвокатом час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів у справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, незначний обсяг доказів у справі, відсутність складних розрахунків в позовній заяві, ціну позову, наявність усталеної судової практики щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості, суд дійшов висновку, що обгрунтованими витратами на правову допомогу є витрати в сумі 31 800 грн. Оскільки позов задоволено частково, суд вказав, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задовлених позовних вимог в сумі 31 796,82 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції від 25.04.2023, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині присуджених до стягнення штрафних санкцій (пені, неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат) та відмовити в їх стягненні шляхом зменшення таких на 70%.

Апеляційна скарга обгрунтована, зокрема, тим, що в матеріалах справи наявні лише дві специфікації від 01.10.2021 та від 11.10.2021, на наступні партії поставок специфікації відсутні, тому апелянт вказує, що невідомо яким чином позивач визначив умови та терміни оплати за такі партії. Скаржник вказує, що він здійснював оплати за договором з метою погашення заборгованості, водночас у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок ракетних ударів по об`єкта енергосистеми, підприємство відповідача працювало в умовах перебоїв електропостачання, що спричинило значні збитки. Апелянт стверджує, що нарахування позивачем штрафної санкції в розмірі 20% від замовленої продукції є способом отримання ним невиправданих прибутків, оскільки позивач з моменту перших прострочень не здійснював юридично значимих дій, спрямованих на стягнення плати за товар. Зазначає також, що пеня нарахована позивачем поза межами визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України шести місячного строку для її нарахування. Вказує, що розмір відсотків річних - 50% є надмірно великим порівняно із сумою основного боргу та порушує принципи справедливості і розумності. Стверджує, що суд першої інстанції не врахував скрутного матеріального становища підприємства та необгрунтовано відмовив у зменшенні штрафних санкцій. Крім того, апелянт посилається на те, що він ініціював підписання сторонами мирової угоди, однак позивач ухилявся від її укладення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції від 25.04.2023 без змін.

Зазначає, що відповідач сам умисно не повертав позивачу підписаних специфікацій по наступних партіях поставки товару і що розрахунок заборгованості здійснений позивачем з урахуванням 30-тиденного строку для проведення оплати з дня здійсненої поставки, а не після відвантаження товару. Позивач вказує, що борг відповідача виник ще з першої поставки із шести (з 02.10.2021), задовго до введення воєнного стану в Україні. Зазначає, що апелянт не надав жодних належних доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин (сертифікату ТТП) чи інших доказів, які б підтверджували існування причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань. Зазначає, що подані відповідачем банківські довідки на підтвердження його складного становища, залишені судом без розгляду, водночас з їх змісту вбачається, що контрагенти відповідача належним чином виконують свої зобов`язання, а на його рахунку знаходиться більше 39 млн грн. Щодо мирової угоди, то така отримана позивачем після прийняття оскаржуваного рішення.

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, надану в апеляційному суді, на суму 25 000грн.

В свою чергу, позивач не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат та ухвалити нове рішення в цій частині про стягнення 30 295,89грн витрат на правову допомогу.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції, дослідивши обсяг та витрачений адвокатом час на надання представницьких послуг позивачу, дійшов необгрунтованого висновку про можливість виконання робіт за меншу кількість часу. Також апелянт не погоджується з висновками суду щодо того, що частина з наданих послуг не були необхідними та доцільними. Позивач вказує, що суд не встановив загального обсягу витраченого адвокатом часу, який становить 41,4годин, водночас вартість правової допомоги пропорційно до ціни позову становить лише 1,6%.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення відповідач просить залишити оскаржуване додаткове рішення без змін.

Відповідач зазначає, зокрема, що суд першої інстанції детально проаналізував акти про надання правової допомоги та вірно встановив, що в них декілька виокремлених послуг по суті охоплюються наданням однієї послуги. Вказує, що спір у даній справі не є значної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми. Вважає обгрунтованим виключення судом таких послуг з професійної правничої допомоги адвоката як участь у судовому засіданні 03.05.2023, оскільки адвокат не брав у ньому участь, та послуги з виготовлення копій документів та відправки їх.

У відповіді на відзив позивач заперечує щодо доводів відповідача та вважає їх необгрунтованими, оскільки відповідач не надав доказів завищеності витрат на правову допомогу чи меншої кількості часу, необхідного для виконання роботи.

Ухвалою від 12.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Сінергія-Груп" на додаткове рішення від 03.05.2023.

Ухвалою від 26.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Лігос" на рішення від 25.04.2023, об`єднано до спільного розгляду зазначені апеляційні скарги та призначено їх розгляд в судовому засіданні 18.07.2023.

26.06.2023 від відповідача надійшла заява про долучення доказів, в якій він просив долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції №7592 від 13.06.2023 на суму 300 000грн з призначенням платежу «часткова оплата за упаковку згідно з договором №19/08-1 від 19.08.2021».

У письмових поясненнях щодо вказаної заяви відповідача позивач вказав, що відповідач не проводив жодних оплат під час розгляду справи місцевим судом, а також, що здійснення такої оплати свідчить про наявність у відповідача необхідних коштів для виконання рішення суду.

17.07.2023 віл представника позивача надійшла заява, що протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення апеляційним судом він подасть докази щодо розміру судових витрат.

У судовому засіданні 18.07.2023 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги на рішення від 25.04.2023.

Представник позивача заперечив щодо апеляційної скарги на рішення від 25.04.2023 та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо додаткового рішення представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги на додаткове рішення від 03.05.2023, а представник відповідача заперечив щодо неї.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційних скаргах колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

19.08.2021 ТОВ "Лігос" (замовник) та ТОВ "Сінергія-Груп" (виконавець) уклали договір № 19/08-1 про виготовлення та постачання продукції.

Згідно з п. 1.1 та 1.2 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з виготовлення і постачання гнучкої рулонної упаковки (продукція). Конкретні умови щодо замовленої на виготовлення та поставку продукції узгоджуються сторонами в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

У п. 5.3 та 5.4 договору сторони погодили, що строки та умови оплати за цим договором зазначаються у специфікаціях кожної партії продукції. Оплата виробленої продукції здійснюється замовником у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, згідно з виставленими виконавцем рахунком-фактурою. Відсутність рахунку-фактури не звільняє замовника від оплати продукції.

Умовами договору, зокрема п. 7.4, сторони погодили, що у разі прострочення оплати продукції замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період такого прострочення, штрафна неустойка в розмірі 20 % від вартості замовленої продукції у разі прострочення її оплати більше ніж на 10 календарних днів по кожній окремій партії, а також 50 % річних.

Відповідно до п. 8.1 договору кожна зі сторін звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили.

Згідно з п. 8.2 договору до обставин непереборної сили відносяться: повені, пожежі, землетруси та інші подібні природні явища, а також війни, військові дії, припинення подачі електроенергії, різкі стрибки курсу валют, акти та дії державних органів, та інші обставини, що перебувають за межами розумного контролю сторін.

У п. 8.3 договору визначено, що при настанні обставин, зазначених у п. 9.2 цього договору, сторона, для якої вони виникли, зобов`язана в триденний термін, будь-якими доступними способами, повідомити про це іншу сторону, з подальшою передачею належного підтвердження територіального органу ТПП України або іншого компетентного органу.

Згідно з п. 10.1 договору сторони зобов`язуються негайно інформувати один одного про виникнення ускладнень, які можуть призвести до невиконання цього договору в цілому або окремих його умов

Термін дії договору, відповідно до п. 10.9, встановлюється з моменту підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.

Сторони договору узгодили та підписали такі специфікації:

- від 01.10.2021 на суму 248 088,32 грн, термін виконання робіт - 14 календарних днів з моменту підписання специфікації, техспецифікації, оригіналів-макетів кольоропроб; умови та термін оплати - відтермінування платежу 30 днів з моменту відвантаження готової продукції;

- від 11.10.2021 на суму 554 852,74 грн, термін виконання робіт - 14 календарних днів з моменту підписання специфікації, техспецифікації, оригіналів-макетів кольоропроб; умови та термін оплати - відтермінування платежу 30 днів з моменту відвантаження готової продукції.

Виконавець виготовив та поставив, а замовник отримав відповідний товар, про що свідчать підписані та скріплені печатками обох сторін видаткові накладні:

-№ 645 від 01.09.2021 на суму 380 163,58 грн.

-№ 725 від 11.10.2021 на суму 554 852,74 грн,

-№ 696 від 01.10.2021 на суму 248 088,32 грн,

-№ 766 від 01.11.2021 на суму 743 691,49 грн,

-№ 815 від 10.11.2021 на суму 133 579,74 грн,

- № 818 від 15.11.2021 на суму 521 862,53 грн.

Матеріали справи містять підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звірки взаємних розрахунків(за листопад 2021року), згідно з яким борг відповідача перед позивачем станом на 30.11.2021 становить 2 182 238 грн 40 к.

Після підписання акту звірки і до моменту звернення до суду з цим позовом мали місце часткові проплати за товар, зокрема, на суму 1 225 000 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 05.12.2022.

Борг відповідача перед позивачем становить 1 357 238,40 грн.

За порушення строків оплати, на підставі п.7.4 договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачеві: 662 261,23 грн пені, 516 447,68 грн штрафної неустойки, 930 262,28 грн 50 % річних та 412 121,47 грн інфляційних втрат.

Нарахування здійснено: по кожній видатковій накладній; враховуючи часткові проплати; з урахуванням визначеного умовами договору та специфікаціями строку на виконання зобов`язання; строк розрахунку - до 05.12.2022 (стосовно поставки товару по видаткових накладних без специфікацій позивач здійснив нарахування після спливу 30 днів, після поставки продукції).

Зокрема, пеня нарахована наступним чином:

-по накладній від 01.09.2021 пеня та 50% річних нараховані за період з 02.10.2021 по 02.11.2021;

-по накладній від 01.10.2021 пеня та 50% річних нараховані за період з 01.11.2021 по 05.01.2022;

-по накладній від 11.10.2021 пеня та 50% річних нараховані за період з 11.11.2021 по 06.09.2022;

-по накладній від 01.11.2021 пеня та 50% річних нараховані за період з 02.12.2021 по 15.02.2023;

-по накладній від 10.11.2021 пеня та 50% річних нараховані за період з 11.12.2021 по 15.02.2023;

-по накладній від 15.11.2021 пеня та 50% річних нараховані за період з 16.12.2021 по 15.02.2023.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Як зазначено вище, предметом даного спору є вимоги ТОВ "Сінергія-Груп" до ТОВ "Лігос" про стягнення 3 878 331,06 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 19/08-1 про виготовлення та постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Матеріалами справи, зокрема, підписаними двома сторонами видатковими накладними, підтверджено, що протягом вересня-листопада 2021року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 582 238,40грн, який відповідач оплатив частково, сплативши 1 225 000грн.

Його борг станом на 06.12.2022(день звернення до суду) становив 1 357 238, 40 грн.

Отримання товару та здійснення часткової оплати поставленого товару також підтверджується підписаним та скріплений печатками обох сторін актом звірки розрахунків.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на відсутність специфікацій на всі партії поставленого товару, що в свою чергу, на його думку, унеможливлює встановлення строку оплати та період прострочення.

Разом з тим, як вказано вище, частинами 1 та 2 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт прийняття відповідачем товару без специфікацій без жодних зауважень.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач надав відповідачу 30 днів для здійснення оплати за поставлений товар (враховуючи попередні специфікації до договору), і тільки зі спливом цього строку здійснив відповідні нарахування за прострочення виконання зобов`язання, передбачені умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Умовами договору, зокрема п. 7.4, сторони погодили, що у разі прострочення оплати продукції замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період такого прострочення, штрафна неустойка в розмірі 20 % від вартості замовленої продукції у разі прострочення її оплати більше ніж на 10 календарних днів по кожній окремій партії, а також 50 % річних.

Так, за порушення строків оплати, на підставі п.7.4 договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачеві: 662 261,23 грн пені, 516 447,68 грн штрафної неустойки, 930 262,28 грн 50 % річних та 412 121,47 грн інфляційних втрат.

Нарахування здійснено: по кожній видатковій накладній; враховуючи часткові проплати; з урахуванням визначеного умовами договору та специфікаціями строку на виконання зобов`язання; строк розрахунку - до 05.12.2022 (стосовно поставки товару по видаткових накладних без специфікацій позивач здійснив нарахування після спливу 30 днів, після поставки продукції).

Зокрема, пеня нарахована наступним чином:

-по накладній від 01.09.2021 пеня нарахована за період з 02.10.2021 по 02.11.2021;

-по накладній від 01.10.2021 пеня нарахована за період з 01.11.2021 по 05.01.2022;

-по накладній від 11.10.2021 пеня нарахована за період з 11.11.2021 по 06.09.2022;

-по накладній від 01.11.2021 пеня нарахована за період з 02.12.2021 по 15.02.2023;

-по накладній від 10.11.2021 пеня нарахована за період з 11.12.2021 по 15.02.2023;

-по накладній від 15.11.2021 пеня нарахована за період з 16.12.2021 по 15.02.2023.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивач неправомірно здійснив нарахування пені поза межами визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України 6ти місячного строку для її нарахування.

Апеляційний суд відхиляє такі доводи апелянта, з огляду на те, що 12.03.2020 на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на всій території України встановлено карантин. На підставі ряду постанов Кабінету Міністрів України карантин продовжувався, на сьогоднішній день карантин не припинив своєї дії.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, оскільки виготовлення та поставка продукції, відповідно і прострочення виконання грошового зобов`язання мали місце після запровадження карантину, позивач не порушив визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку для нарахування пені.

Поряд з тим, суд першої інстанції, перевіряючи розрахунки пені, штрафної санкції, 50 % річних та інфляційних втрат, встановив, що позивач неправильно визначив останній день строку оплати за видатковою накладною № 696 від 01.10.2021, відповідно неправильно визначив період прострочення.

Здійснивши відповідний перерахунок, суд першої інстанції вказав, що пеня становить 662 145,69 грн, штрафна неустойка 516 447,68 грн, 50 % річних 929 922,43 грн, інфляційні втрати 412 121,47 грн. Такі висновки суду сторонами не оскаржені.

Суд першої інстанції також правомірно відхилив доводи відповідач щодо неможливості подвійного стягнення пені та штрафної неустойки, так як у даному випадку сторони у договорі про виготовлення та постачання продукції визначили, що нарахування пені можливе за весь період прострочення оплати за виготовлений та поставлений товар. Водночас, штраф нараховано у відсотковому відношенні від вартості замовленої продукції у разі прострочення її оплати більше ніж на 10 календарних днів по кожній окремій партії.

У постанові у справі № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань, що передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наявний в матеріалах справи протокол розбіжностей від 19.08.2021 до договору про виготовлення та постачання продукції № 19/08-1 від 19.08.2021, в якому відповідач мав намір змінити (зменшити) міру відповідальності за порушення строків оплати за продукцію правомірно суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки він складений в односторонньому порядку та не погоджений позивачем.

Впродовж дії договору будь-яких звернень з боку відповідача до позивача стосовно зміни умов договору чи визнання його недійсним (зокрема, в тій частині, якою сторони погодили розмір відповідальності за неналежне виконання умов договору) не було.

Щодо посилань відповідача про надмірний розмір 50 % річних апеляційний суд також їх відхиляє, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У п. 7.4 договору сторони визначили інший розмір відсотків річних - 50 %.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нараховані позивачем 50%річних базуються на умовах договору поставки №19/08-1 від 19.08.2021, які є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі й щодо збільшення розміру відсотків річних. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

В апеляційній скарзі скаржник як на підставі для зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій посилається, зокрема, на наявність форс-мажорних обставин, а саме, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок ракетних ударів по об`єкта енергосистеми, підприємство відповідача працювало в умовах перебоїв електропостачання, що спричинило значні збитки.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК) (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Разом з тим, суд зазначає, що той факт, що 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, - сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням таких зобов`язань підлягають доведенню у загальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що обов`язок відповідача здійснити оплату поставленого товару виник ще в грудні 2021року (по останній видатковій накладній від 15.11.2021), тобто задовго до 24.02.2022.

Окрім того, як вірно вказав суд першої інстанції, умовами п. 8.1 - 8.6 договору сторони чітко передбачено порядок дій кожної із сторін у разі неможливості виконання зобов`язання за договором, у зв`язку з настання форс-мажорних обставин. Відповідач не подав суду доказів того, що ним дотримано такий порядок, а саме доказів повідомлення позивача в триденний термін, будь-якими доступними способами, щодо існування обставин непереборної сили з подальшою передачею належного підтвердження територіального органу ТПП України або іншого компетентного органу.

Щодо доводів відповідача про скрутне фінансове становище підприємства, на підтвердження яких він долучив до матеріалів справи відповідні банківські довідки, апеляційний суд зазначає, що такі докази залишені судом першої інстанції без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого ч. 3 ст. 80 ГПК України строку для подання таких доказів без відповідного клопотання про його поновлення.

Апеляційний суд зазначає, що за приписами ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, стосовно поданої вже під час апеляційного розгляду відповідачем копії платіжної інструкції №7592 від 13.06.2023 на суму 300 000грн з призначенням платежу «часткова оплата за упаковку згідно з договором №19/08-1 від 19.08.2021» колегія суддів зазначає, що в силу ст. 269 ГПК України така платіжна інструкція не приймається судом як доказ, оскільки така не існувала на момент прийняття оскаржуваного рішення. Щодо посилань скаржника про його намір укласти мирову угоду з позивачем, суд звертає увагу сторін, що вони вправі укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 357 238,40 грн основного боргу, 662 145,69 грн пені, 516 447,68 грн неустойки, 929 922,43 грн відсотків річних та 412 121,47 грн інфляційних втрат.

Щодо апеляційного оскарження позивачем додаткового рішення від 03.05.2023, яким до стягнення з відповідача на користь позивача 31 796,82 грн витрат на правову допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач скористався своїм правом на подання заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких він посилався, що заявлений позивачем розмір понесених витрат є неспівмірним з ціною позову, складністю справи, обсягом виконаних робіт та затраченим адвокатом часом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи судом першої інстанції інтереси позивача представляв адвокат Смагін В. Г. на підставі ордеру на надання правової допомоги №1167171 від 05.12.2022, виданого згідно з договором про надання правової допомоги №1 від 05.01.2022.

05.01.2022 між адвокатським бюро "Віталія Смагіна" (виконавець) та ТОВ "Сінергія-Груп" (клієнт) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 1.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору на умовах і в порядку, що визначені цим договором, виконавець зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу, а клієнт - оплатити її та інші фактичні витрати виконавця, необхідні для надання правничої (правової) допомоги (п. 1.1 договору).

В п. 1.2 договору визначено, що правнича (правова) допомога за цим договором включає в себе: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта; складення заяв, скарг, претензій, процесуальних та інших документів правового характеру: захист прав, свобод і законних інтересів клієнта, який знаходиться в статусі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги клієнту, який знаходиться в статусі свідка, у кримінальному провадженні; представництво інтересів клієнта під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків клієнта, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; інші види правничої (правової) допомоги, що не заборонені законом.

Під час надання правничої допомоги адвокат має право вчиняти всі дії та користуватися всіма професійними правами адвоката вказаними в Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та вчиняти будь-які інші дії, не заборонені законом, Правилами адвокатської етики та цим договором (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.1 під час надання правничої (правової) допомоги виконавець, адвокат керуються інтересами клієнта.

У п. 4.1 договору вказано, що за одну годину надання правничої (правової) допомоги клієнт зобов`язується виплачувати виконавцю гонорар (винагороду) із розрахунку 1200,00 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що клієнт здійснює також оплату фактичних витрат виконавця, що необхідні для виконання цього договору, зокрема на: відрядження до іншого населеного пункту від місця знаходження виконавця, добові, проживання під час відрядження, транспортні витрати, оплату послуг перекладача, нотаріуса, експерта (спеціаліста), інших фахівців та осіб, які залучаються виконавцем, оплату копіювальних, друкарських та інших технічних робіт, оплату судового збору, а також інших фактичних витрат.

Згідно з п. 4.5, 4.6 договору право виконавця на отримання гонорару (винагороди) не залежить від результату наданої правничої (правової) допомоги, якщо інше не узгоджено сторонами. Після надання правничої (правової) допомоги складаєтеся акт, що підписується сторонами. В акті вказується вид наданої виконавцем допомоги, кількість витраченого часу та її вартість. Акт надається (надсилається) клієнту у двох примірниках. Протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання примірників акту, клієнт зобов`язаний підписати та повернути виконавцю один примірник підписаного акту. Акт вважається підписаним, а правнича (правова) допомога надана належно, якщо протягом строку, визначеного цим пунктом, клієнт не повернув виконавцю один підписаний зі свого боку примірник або не падав письмову мотивовану відмову від його підписання.

Пунктом 6.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2022.

У п. 7.3 договору вказано, що додаткові угоди, додатки та акти виконаних робіт до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу за умови викладення їх у письмовій формі та підписання сторонами.

Між адвокатським бюро "Віталія Смагіна" та ТОВ "Сінергія-Груп" було укладено ряд додаткових угод до договору про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 05.01.2022, а саме:.

-Додатковою угодою № 1 від 01.07.2022 до договору сторони визначили, що за одну годину надання правничої (правової) допомоги клієнт зобов`язується виплачувати виконавцю гонорар (винагороду) із розрахунку 1500 грн 00 к. Сторони продовжили дію договору до 31.12.2023 (п. 1 додаткової угоди № 30/12 від 30.12.2022 до договору);

-У додатковій угоді № 5 від 13.03.2023 до договору зазначено, що виконавець зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу, а саме - підготуватися та прийняти участь в якості представника у судовому засіданні, яке відбудеться 30.03.2023 об 11:00 годині у Господарському суді Івано-Франківської області по справі № 909/1037/22, вартістю 1500 грн 00 к., а клієнт - оплатити таку допомогу на умовах договору;

-У додатковій угоді № 6 від 07.04.2023 до договору зазначено, що виконавець зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу, а саме - підготуватися та прийняти участь в якості представника у судовому засіданні, яке відбудеться 10.04.2023 об 11:00 годині у Господарському суді Івано-Франківської області по справі № 909/1037/22, вартістю 1500 грн 00 к., а клієнт - оплатити таку допомогу на умовах договору;

-У додатковій угоді № 7 від 19.04.2023 до договору зазначено, що виконавець зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу, а саме - підготуватися та прийняти участь в якості представника у судовому засіданні, яке відбудеться 25.04.2023 об 11:00 годині у Господарському суді Івано-Франківської області по справі № 909/1037/22, вартістю 1500 грн 00 к., а клієнт - оплатити таку допомогу на умовах договору;

-У додатковій угоді № 8 від 01.05.2023 до договору зазначено, що виконавець зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу, а саме - підготуватися та прийняти участь в якості представника у судовому засіданні, яке відбудеться 03.05.2023 о 15:15 годині у Господарському суді Івано-Франківської області по справі № 909/1037/22, вартістю 1500 грн 00 к., а клієнт - оплатити таку допомогу на умовах договору.

До матеріалів справи додані підписані виконавцем та клієнтом акти про надання правничої допомоги на загальну суму 60 600 грн 00 к., а саме: від 05.12.2022 на суму 30 000,00 грн, від 13.03.2023 на суму 18 600,00 грн, від 10.04.2023 на суму 3000,00 грн, від 01.05.2023 на суму 9000 грн.

1) В акті від 05.12.2022 на суму 30000 грн 00 к. вказано, що виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу:

- аналіз (вивчення) первинних документів (договір, специфікації, накладні, платіжні доручення тощо) тривалість 2 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 3000 грн 00 к.;

- консультація та роз`яснення щодо стягнення заборгованості за договором у судовому порядку - тривалість 1 година; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 1500 грн 00 к.;

- розрахунок загальної заборгованості за договором (основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат тощо) - тривалість 7 годин; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 10 500 грн 00 к.;

- складення, формування, роздруківка позовної заяви з додатками про стягнення заборгованості, виготовлення та завірення копій документів (3 примірники) - тривалість 10 годин; вартість 1 години 1500 грн.; вартість послуги 15000 грн 00 к.

2) В акті від 13.03.2023 на суму 18600 грн 00 к. вказано, що виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу:

- відправлення позовної заяви з додатками відповідачу та до суду з урахуванням часу на прибуття до відділення пошти та очікування (представництво) - тривалість 0,3 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 450 грн 00 к.;

- аналіз (вивчення) відзиву ТОВ "Лігос" на позов - тривалість 1 година; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 1500 грн 00 к.;

- консультація та роз`яснення щодо обґрунтованості відзиву на позов - тривалість 0,5 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 750 грн 00 к.;

- складення, формування, роздруківка відповіді на відзив з додатками, виготовлення та завірення копій документів (3 примірники) - тривалість 10 годин; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 15000 грн 00 к.;

- складення, формування та роздруківка заяви щодо огляду оригіналів доказів, з додатками - тривалість 0,2 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 300 грн 00 к.;

- відправлення заяви щодо огляду оригіналів доказів та відповіді на відзив відповідачу та до суду з урахуванням часу на прибуття до відділення пошти та очікування (представництво) - тривалість 0,4 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 600 грн 00 к.

3) В акті від 10.04.2023 на суму 3000 грн 00 к. вказано, що виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу:

- підготовка та участь у судовому засіданні від 30.03.2023 у Господарському суді Івано-Франківської області - 1 судове засідання; вартість 1 судового засідання 1500 грн 00 к.; вартість послуги 1500 грн 00 к.;

- підготовка та участь у судовому засіданні від 10.04.2023 у Господарському суді Івано-Франківської області - 1 судове засідання; вартість 1 судового засідання 1500 грн 00 к.; вартість послуги 1500 грн 00 к.

4) В акті від 01.05.2023 на суму 9000 грн 00 к. вказано, що виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу:

- складення та роздруківка заяви про уточнення позовних вимог з додатками, уточнення розрахунку сум, відправлення заяви відповідачу з урахуванням часу на прибуття до відділення пошти та очікування - тривалість 0,8 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 1200 грн 00 к.;

- складення та роздруківка заяви про надання доступу до справи на сайті Електронного суду та про відсутність документів по справі на сайті Електронного суду - тривалість 0,2 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 300 грн 00 к.;

- аналіз (вивчення) заперечень ТОВ "Лігос" - тривалість 1 година; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 1500 грн 00 к.;

- консультація та роз`яснення щодо обґрунтованості заперечень ТОВ "Лігос" - тривалість 0,4 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 600 грн 00 к.;

- складення, формування, роздруківка клопотання про залишення заперечення та документів відповідача без розгляду з додатками, виготовлення та завірення копій документів (3 примірники) - тривалість 1,4 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 2100 грн 00 к.;

- складення та роздруківка заяви щодо повернення оригіналів доказів - тривалість 0,2 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 300 грн 00 к.;

- підготовка та участь у судовому засіданні від 25.04.2023 у Господарському суді Івано-Франківської області - 1 судове засідання; вартість 1 судового засідання 1500 грн 00 к.; вартість послуги 1500 грн 00 к.;

- складення та роздруківка заяв про розмір витрат від 09.04.2023 та подання доказів від 25.04.2023 - тривалість 0,2 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 300 грн 00 к.;

- складення, формування та роздруківка заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками, відправлення заяви відповідачу та до суду з урахуванням часу на прибуття до відділення пошти та очікування, підписання документів цифровим підписом - тривалість 0,8 години; вартість 1 години 1500 грн 00 к.; вартість послуги 1200 грн 00 к.

Матеріалами справи підтверджено, що адвокат Смагін В. від імені позивача:

-підготував позовну заяву на 4 арк. з додатками;

-подав заяву про уточнення позовних вимог на 1арк.;

-подав відповідь на відзив на 5 арк.;

-подав заяву про надання оригіналів доказів на 1 арк.,

-подав клопотання про залишення документів без розгляду на 2 арк.

-представляв інтереси позивача в судових засіданнях 07.02.2023, 02.03.2023, 30.03.2023, 10.04.2023, 25.04.2023.

За змістом пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2023 у справі № 909/1037/22 позов задоволено частково, тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19 адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

З умов укладеного позивачем та адвокатським об`єднанням договору вбачається, що сторони погодили погодинну оплату (1500грн за 1год).

Дослідивши зміст актів передачі-приймання наданих послуг, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що в цих актах декілька виокремлених послуг по суті охоплюються наданням однієї послуги, а саме:

- складання позовної заяви, на підставі проведеного аналізу документів та проведених консультацій позивачем виокремлено на - аналіз (вивчення) первинних документів (2 години - 3000 грн); консультація та роз`яснення щодо стягнення заборгованості за договором у судовому порядку (1 година - 1500 грн); складення, формування, роздруківка позовної заяви з додатками про стягнення заборгованості, виготовлення та завірення копій документів (10 годин - 15000 грн); відправлення позовної заяви з додатками відповідачу та до суду з урахуванням часу на прибуття до відділення пошти та очікування (0,3 години - 450 грн);

- опрацювання відзиву на позов та складання відповіді на відзив виокремлено на - аналіз (вивчення) відзиву ТОВ "Лігос" на позов (1 година - 1500 грн); консультація та роз`яснення щодо обґрунтованості відзиву на позов (0,5 години - 750 грн); складення, формування, роздруківка відповіді на відзив з додатками, виготовлення та завірення копій документів (10 годин - 15000 грн); відправлення відповіді на відзив (0,2 години - 300 грн).

- вивчення заперечення та складання клопотання про залишення його без розгляду виокремлено на - аналіз (вивчення) заперечень ТОВ "Лігос" (1 година - 1500 грн), консультація та роз`яснення щодо обґрунтованості заперечень ТОВ "Лігос" (0,4 години - 600 грн); складення, формування, роздруківка клопотання про залишення заперечення та документів відповідача без розгляду з додатками, виготовлення та завірення копій документів (1,4 години - 2100 грн).

- підготовка заяви про відшкодування витрат на правову допомогу виокремлена на - складення та роздруківка заяв про розмір витрат від 09.04.2023 та подання доказів від 25.04.2023 (0,2 години - 300 грн); складення, формування та роздруківка заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками, відправлення заяви відповідачу та до суду з урахуванням часу на прибуття до відділення пошти та очікування, підписання документів цифровим підписом - (0,8 години - 1200 грн).

Колегія суддів вважає, що підготовка представником позивача позовної заяви (на 4 арк) та відповіді на відзив (на 5 арк) з урахуванням предмету та підстав позову у даній справі (стягнення боргу за неналежне виконання договору поставки) тривалістю по 10год свідчать про завищення вартості й часу, витраченого представником позивача на виконання певних процесуальних дій.

На думку апеляційного суду, що сума заявлених позивачем до відшкодування витрат -62 092,71грн є неспівмірною з складністю самої справи, під час розгляду якої не було призначено судових експертиз, не досліджувалось великої кількості доказів. Підготовка представника позивача процесуальних документів по суті спору не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, доказів протилежного не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 62 092,71грн не відповідає критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, а тому висновок суду про відшкодування таких пропорційно в сумі 31 796,82грн є обгрунтованим.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2023 та додаткове рішення від 03.05.2023 ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для їх скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. За подання апеляційної скарги на додаткове рішення позивач судовий збір не сплачував.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" від 23.05.2023 вх. суду від 26.05.2023 №01-05/1663/23) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2023 у справі № 909/1037/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2023 у справі № 909/1037/22 - залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2023 у справі № 909/1037/22 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2023 у справі № 909/1037/22- залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" - покласти на відповідача.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 21.07.2023

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяС.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець