Постанова

від 24.07.2023 по справі 920/936/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р. Справа№ 920/936/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст"

на рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2023

у справі № 920/936/22 (суддя - Котельницька В.Л.)

за позовом Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний Металіст"

про стягнення 81 561,83 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

Національний банк України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний Металіст" (далі - відповідач, ТОВ "Червоний Металіст", скаржник) про стягнення штрафних санкцій за договором від 31.05.2021 №21-81-166 зі змінами, внесеними додатковим договором від 30.12.2021 №21-81-451 у розмірі 81 561,83 грн, а також 2481,00 грн. судового збору.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.01.2023 у справі № 920/936/22 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний металіст" на користь Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України 81 561,83 грн. штрафних санкцій за договором від 31.05.2021 №21-81-166 зі змінами, внесеними додатковим договором від 30.12.2021 № 21-81-451, а також 2481,00 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв`язку з чим судом першої інстанції задоволено позовні вимоги.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2023 у справі № 920/936/22 та ухвалити нове рішення на його користь.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а також рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому на думку відповідача, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) справу № 920/396/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2023 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді - Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 витребувано справу № 920/936/22 у Господарського суду Сумської області від 16.01.2023, відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) справу № 920/936/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2023 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 920/936/22 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Червоний металіст» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

11.04.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Червоний металіст» надійшла заява на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, до якої долучено платіжне доручення № 906 від 28.03.2023, яке свідчить про сплату судового збору в розмірі 3722,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Червоний металіст» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2023 у справі № 920/936/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Червоний металіст» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2023 у справі № 920/936/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 31.05.2021 між Національним банком України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Червоний Металіст» (далі - постачальник) за результатами проведеної процедури закупівлі на підставі Закону України «Про публічні закупівлі» укладений договір від №21-81-166. 30.12.2021 між позивачем та відповідачем підписано додатковий договір №21-81-451 до договору поставки від 31.05.2021 №21-81-166 (далі разом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує піддони дерев`яні з кришкою (далі - товар), в кількості, якості та за цінами, вказаними у Специфікації товару, що є додатком 1 до цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору місце поставки товару: Фабрика Банкнотного паперу Банкнотно-монетного двору Національного банку України, вул. Приходька, 62, м. Малин, Коростенський район, Житомирська область, 11602.

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна вартість цього договору становить 677 885,10 грн, у тому числі ПДВ (20%) 112 980,85 грн і включає в себе сплату податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, усіх інших витрат постачальника, пов`язаних з поставкою товару, в тому числі завантаженням, розвантаженням та доставкою до місця поставки.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата здійснюється за фактично прийнятий товар протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання уповноваженими особами сторін акту про приймання-передавання товару.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що постачання товару в повному обсязі здійснюється протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дати підписання договору уповноваженими особами сторін.

Відповідно до пункту 5.5. договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими особами сторін акту про приймання-передавання товару.

Покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений та прийнятий товар відповідно до умов цього договору; прийняти поставлений товар згідно з актом про приймання-передавання товару в порядку, передбаченому цим договором (п. 6.1.1. та 6.1.2. договору).

Згідно з п. 6.3.1. та п. 6.3.7. договору постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку якісного товару в кількості та згідно технічних характеристик, що визначені в специфікації товару у строки, встановлені цим договором; надати разом з товаром оформлені належним чином видаткові накладні та акт про приймання-передавання товару.

Пунктом 7.1. договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Згідно з п. 7.3. договору у разі порушення строків поставки товару (розділ V цього договору) або строків заміни неякісного товару в терміни передбачені умовами цього договору, постачальник на вимогу покупця виплачує штрафні санкції протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару або від вартості неякісного товару за кожний день прострочення до дня, що передує дню фактичного виконання зобов`язань. За прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого товару або від вартості неякісного товару.

Пунктом 13.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 01.03.2022. У частині гарантійних зобов`язань цей договір діє до закінчення строку дії гарантії на товар, який відраховується від дати приймання товару згідно з актом про приймання-передавання товару.

Відповідно до п. 13.2. договору у разі невиконання сторонами умов цього договору в установлений термін він діє до повного виконання ними своїх зобов`язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 14.1. договору невід`ємною частиною цього договору є: додаток 1 Специфікація товару.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пункту 5.1. договору кінцевою датою поставки товару за договором у загальному обсязі 2000 штуки згідно зі Специфікацією на товар є 29.08.2021, але оскільки цей день був вихідним днем, останнім днем поставки є наступний робочий день 30.08.2021.

Відповідно до матеріалів справи, під час дії договору відповідач здійснив поставку позивачу товару частинами, а саме:

02.07.2021 в кількості 280 шт на суму 94 903,20 грн з ПДВ (акт приймання- передавання товару від 02.07.2021; накладна від 28.06.2021 № 115Н);

09.08.2021 в кількості 225 шт на суму 76 261,50 грн з ПДВ (акт приймання- передавання товару від 09.08.2021; накладна від 28.07.2021 №149Н);

28.09.2021 в кількості 280 шт на суму 94 903,20 грн з ПДВ (акт приймання- передавання товару від 28.09.2021; накладна від 22.09.2021 №200Н), чим частково порушив строк поставки товару на 29 днів;

20.10.2021 в кількості 280 шт на суму 94 903,20 грн з ПДВ (акт приймання - передавання товару від 20.10.2021; накладна від 12.10.2021 №217Н), чим частково порушив строк поставки товару па 51 день;

06.01.2022 в кількості 280 шт на суму 104 395,20 грн з ПДВ (акт приймання- передавання товару від 06.01.2022; накладна від 30.12.2022 № 277Н), чим частково порушив строк поставки товару на 129 днів;

19.01.2022 в кількості 287 шт на суму 107 005,08 грн з ПДВ (акт приймання- передавання товару від 19.01.2022; накладна від 10.01.2022 №4Н), чим частково порушив строк поставки товару на 142 дні;

07.02.2022 в кількості 287 шт на суму 105 513,72 грн з ПДВ (акт приймання- передавання товару від 07.02.2022; накладна від 10.03.2022 №29Н), чим частково порушив строк поставки товару на 161 день.

21.07.2022 позивач надіслав відповідачу вимогу №81-0020/49832, в якій зазначив, що постачальник здійснив своє зобов`язання щодо поставки товару за договором 07.02.2022, чим порушив строк поставки на 160 календарних днів. Тому позивач, керуючись п. 7.3. договору нарахував відповідачу 52734,63 грн штрафних санкцій у розмірі 0,1% та 28827,20 грн 7% штрафу, що разом склало 81561,83 грн штрафних санкцій, які позивач вимагав сплатити у протягом 10 робочих днів з дати отримання вимоги.

Як зазначив позивач у позові, відповідач вимогу залишив без відповіді, штрафні санкції нараховані позивачем за договором не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 81 561,83 грн штрафних санкцій (в т.ч.: 52 734,63 грн штрафних санкцій у розмірі 0,1% та 28 827,20 грн 7% штрафу).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, № 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, у той час як відповідач здійснив поставку товару за договором, прострочивши строк поставки товару.

Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить до висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо порушення відповідачем строків поставки товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Колегією суддів встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині несвоєчасної поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 7.3. договору у разі порушення строків поставки товару (розділ V цього договору) або строків заміни неякісного товару в терміни передбачені умовами цього договору, постачальник на вимогу покупця виплачує штрафні санкції протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару або від вартості неякісного товару за кожний день прострочення до дня, що передує дню фактичного виконання зобов`язань. За прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого товару або від вартості неякісного товару.

До позовної заяви позивачем доданий розрахунок штрафних санкцій, за яким позивачем нараховано відповідачу 52 734,63 грн штрафних санкцій у розмірі 0,1% та 28 827,20 грн 7% штрафу, що разом склало 81 561,83 грн штрафних санкцій.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, враховуючи встановлений колегією суддів факт неналежного виконання відповідачем договору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 81 561,83 грн штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять обґрунтованих заперечень відповідача щодо позовних вимог, не викладено таких заперечень і у апеляційній скарзі.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь 81 561,83 грн штрафних санкцій.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2023 у справі № 920/936/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2023 у справі № 920/936/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2023 у справі № 920/936/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст".

4. Матеріали справи № 920/936/22 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім