Постанова

від 10.07.2023 по справі 645/8633/13-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/8633/13-ц Номер провадження 22-ц/814/1000/23Головуючий у 1-й інстанції Іващенко С.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар:Андрейко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Житлового кооперативу «ПРОСТОР-13» на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 квітня 2021 року по справі за позовом Житлового кооперативу «ПРОСТОР-13» , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного підприємства «Уртіка-Діойса», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тонка Марина Олександрівна про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень , визнання недійсним акту приймання-передачі нежитлових приміщень , скасування державної реєстрації , визнання права власності, витребування житлових приміщень з чужого незаконного володіння , усунення перешкод в користуванні майном

В С А Т Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом та просили визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 , укладений 10.04.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тонкою М.О., реєстровий № 1674, визнати недійсним договір купівлі - продажу вищезазначених нежитлових приміщень підвалу, укладений 22.04.2008 року між ОСОБА_4 ОСОБА_6 ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тонкою М.О., реєстровий № 1935, визнати недійсним акт від 01.06.2011 року прийому - передачі нерухомого майна - приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 до статутного капіталу приватного підприємства „Уртіка-Діойса", скасувати реєстрацію вищевказаних нежитлових приміщень підвалу, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 літ. „А-16" за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі - продажу від 22.04.2008 року, визнати заЖК„Простор-13" право власності на нежитлові приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилалися на те, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , тоді як житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності належитьЖК„ ПРОСТОР-13".ЖК„ ПРОСТОР-13" був заснований у 1978 року в 626 мікрорайоні Салтівського житлового масиву м. Харкові пайщиками - членами кооперативу з метою задоволення їх потреб у житловій площі шляхом будування багатоквартирного будинку за власні кошти кооперативу та за допомогою державного кредиту.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 липня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Постановлено визнати недійсними оспорювані договори купівлі-продажу зазначених нежилих приміщень підвалу та визнати за Житловим кооперативом «ПРОСТОР-13» право власності на це нерухоме майно.

У решті позовних вимог Житлового кооперативу «ПРОСТОР-13» відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 листопада 2014 року апеляційну скаргу представника відповідача відхилено, а рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 липня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, зазначені рішення судів першої і апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд касаційної інстанції вказав, щоЖК«ПРОСТОР-13» не є стороною договорів купівлі-продажу, а тому визнання цих договорів недійсними є неналежним способом захисту прав позивача, і він має право на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українитільки витребувати майно, яке було предметом спірних договорів.

При новому розгляді справи позивачі уточнили свої позовні вимоги та просили визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, визнати недійсним акт приймання - передачі нежитлових приміщень, скасувати державну реєстрацію права власності, визнати заЖК«ПРОСТОР-13» право власності, витребувати з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_8 відповідні нежитлові приміщення та усунути перешкоди у користуванні вказаними приміщення і виселити з них відповідача.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, щоЖК«ПРОСТОР-13» не є стороною договорів купівлі-продажу, а тому визнання договорів недійсними є неналежним способом захисту прав позивача, оскільки він має право на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українитільки витребувати майно, яке було предметом спірних договорів.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх висновків апеляційний суд послався на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2012 року, яке має преюдиційне значення, встановлено, що позивачі не є власниками спірного майна. Крім того, в оскарженій ухвалі апеляційного суду зазначено, що позивачами не доведено факт наявності у спірних нежитлових приміщеннях вузлів управління (засуви, вентилі, крани) систем опалення, водопостачання і каналізації, вузлів обліку електроенергії, експлуатація жилого будинку без доступу до яких неможлива.

Постановою Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.05.2020 року касаційну скаргуЖК«ПРОСТОР-13» задоволено частково. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.10.2015 та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17.03.2016 в частині позовних вимогЖК«ПРОСТОР-13» за вищезазначеним позовом скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказані судові рішення Верховний Суд зазначив, що судами не розглянуті всі позовні вимогиЖК«ПРОСТОР-13», не перевірені доводи сторін та не встановлені фактичні обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

ПозивачЖК«ПРОСТОР-13» надав суду письмові пояснення, в яких підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені вище.

Представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_8 у своїх поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні, посилається на те, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 12.09.2012 року, що залишене без змін ухвалою ВССУ від 23.11.2012 року у цивільній справі № 2/1873/2011 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та житловому кооперативу «ПРОСТОР-13» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 приватного підприємства «УртікаДіойса» та комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про анулювання правової реєстрації права власності на нежитлові приміщення, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями. При цьому вказаним судовим рішенням встановлено, що позивачі не є власниками відповідних спірних нежитлових приміщень. Положеннямистатті 81 ЦПК Українивстановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 27.04.2007 року житловий кооператив «ПРОСТОР-13» подав до господарського суду Харківської області позов та просив виселити суб`єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_5 з нежитлового підвального приміщення, яке знаходиться у багатоквартирному житловому будинку за адресою по АДРЕСА_1 . Рішенням господарського суду Харківської області від 21.01.2008 р. у справі № 40/247-07, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями у задоволенні позову відмовлено із зазначенням того, що позивач не є власником вказаних нежитлових приміщень. Зазначає, що підстави для визнання договорів недійсним та визнання права власності за житловим кооперативом на нежитлові приміщення магазину відсутні. Інші вимоги вже були предметом розгляду між вказаними сторонами та по ним апеляційним судом Харківської області 12.09.2012 року вже прийняте відповідне рішення, що набрало законної сили.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 квітня 2021 року провадження у справі за позовом житлового кооперативу «ПРОСТОР-13» до ОСОБА_8 в частині вимог про витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 нежитлових приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 літ. А-16 закрито.

В задоволенні позовних вимог житлового кооперативу «ПРОСТОР-13» про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. А-16 загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 , укладеного 10.04.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Тонкою М.О., реєстровий № 1674, визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. А-16 загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 , укладеного 22.04.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Тонкою М.О., реєстровий № 1935, визнання недійсним акту від 01.06.2011 року прийому - передачі нерухомого майна - приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. А-16 загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1 до статутного капіталу приватного підприємства «Уртіка-Діойса», скасування реєстрації права власності нежитлових приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. А-16 загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 , визнання заЖК«ПРОСТОР-13» права власності на нежитлові приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. А-16 загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 , усунення перешкоди в користуванні майном та виселення ОСОБА_8 , та ОСОБА_5 , з нежитлових приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. А-16 загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 - відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив голова правління ЖК «ПРОСТОР-13» Бабенко Т.Ф. Скарга мотивована тим , що рішення є незаконним та необґрунтованим , прийняте за результатами неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права .

В обґрунтування своїх вимог , скаржник вказує, що рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 31.10.1979 року №662 «Про затвердження актів прийому державними комісіями об`єктів житлово-громадського призначення» затверджено акт приймання до експлуатації державною комісією об`єкту житлово-громадського призначення : житлового будинок у АДРЕСА_3 ) корисною площею 3840 м2 та передано на баланс ЖБК «Простор».

З вказаного моменту , зазначений житловий будинок став власністю позивача у справі, - житлового кооперативу «ПРОСТОР-13».

Також, відповідно до технічного паспорту на будинок, що міститься в матеріалах справи , вбачається , що будинок за адресою АДРЕСА_1 віднесено саме до фонду житлово-будівельних кооперативів.

Виникнення права власності в ЖК «ПРОСТОР-13» , як у житлово-будівельного кооперативу, на момент спорудження будинку 1979 рік, регулювалось зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року , Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки , споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

У ЖК «ПРОСТОР-13» виникло право власності як на сам будинок , так і на нежитлові приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 саме з 1979 року , і таке право не пов`язувалося із його державною реєстрацією , а тому доводи суду , що ЖК «ПРОСТОР-13» звернувся з позовом виключно з метою набуття права власності на підставі рішення суду не відповідає дійсності.

Наявне право власності у ЖК «ПРОСТОР-13» не визнається та заперечується відповідачами, про що свідчать їх дії щодо відчуження підвальних приміщень без згоди власника - ЖК «ПРОСТОР-13» та укладення щодо них інших правочинів.

Апелянт просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 квітня 2021 року , та ухвалити нове, яким задовольнити уточнені вимоги ЖК «ПРОСТОР-13».

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 29.02.2008 року визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 право власності на нежитлове приміщення - магазин, що складається з нежитлових приміщень підвалу VII - торгівельний зал площею 12,6 кв.м, VIII - торгівельний зал площею 14,1 кв.м, IX - торгівельний зал площею 13,7 кв.м, XXIII - вхід в підвал площею 4,5 кв.м, ХXIV - підсобне приміщення площею 2,6 кв.м., XXV - гардероб площею 3,8 кв.м, XXVI - санвузол площе 1,4 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 літ. „А-16".

Відповідно до договору купівлі - продажу від 10.04.2008 року ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_4 нежитлові приміщення підвалу VII, VIII, IX, XXIII, ХXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 , літ. „А-16". За договором купівлі - продажу від 22.04.2008 року ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_8 нежитлові приміщення підвалу VII, VIII, IX, XXIII, ХXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м по АДРЕСА_1 , літ. „А-16".

З матеріалів справи також убачається, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2012 року у справі № 2/1873/2011 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 ,ЖК«ПРОСТОР-13» до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , приватного підприємства «Уртіка-Діойса», КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про анулювання правової реєстрації права власності на нежитлові приміщення, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями.

Зобов`язано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» анулювати правову реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу №№VІІ, VІІІ, ІХ, ХХІІІ, ХІV, ХХV, ХХVІ житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв. м. за ОСОБА_8 , яке вона набула за договором купівлі-продажу від 22 квітня 2008 року.

Витребувано майно: нежитлові приміщення підвалу №№VІІ, VІІІ, ІХ, ХХІІІ, ХІV, ХХV, ХХVІ житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв. м. із чужого незаконного володіння ОСОБА_8 .

Усунуто перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_8 звільнити нежитлові приміщення підвалу №№VІІ, VІІІ, ІХ, ХХІІІ, ХІV, ХХV, ХХV.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2012 року у справі № 2/1873/2011скасовано рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2012 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 ,ЖК«ПРОСТОР-13» до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , приватного підприємства «Уртіка-Діойса», КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про анулювання правової реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2012 року відхилено касаційні скарги ОСОБА_1 ,ЖК«ПРОСТОР-13», а рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2012 року у справі № 2/1873/2011 залишено без змін.

У вересні 2012року ЖК«ПРОСТОР-13», ОСОБА_1 звернулися в суд з новим позовом до ОСОБА_5 , , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , приватного підприємства «Уртіка-Діойса», 3-особа: приватний нотаріус Харківського МНО Тонка М.О. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, визнання недійсним акту прийняття-передачі нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації, визнання права власності.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 листопада 2014 року позовЖК«ПРОСТОР-13», ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу №№ VІІ, VІІІ, ІХ, ХХІІІ, ХІV, ХХV, ХХVІ в літ. «А-16», загальною площею 52,7 кв. м. по АДРЕСА_1 , укладений 10 квітня 2008 року між ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО Тонкою М.О. за реєстровим №1674.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу №№ VІІ, VІІІ, ІХ, ХХІІІ, ХІV, ХХV, ХХVІ в літ. «А-16», загальною площею 52,7 кв. м. по АДРЕСА_1 , укладений 22 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО Тонкою М.О. за реєстровим №1935.

Визнано заЖК«ПРОСТОР-13» право власності на нежитлові приміщення підвалу №№ VІІ, VІІІ, ІХ, ХХІІІ, ХІV, ХХV, ХХVІ в літ. «А-16», загальною площею 52,7 кв. м. по АДРЕСА_1 .

У решті позовних вимогЖК«ПРОСТОР-13» відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_8 ..

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апелянт , подаючи апеляційну скаргу просить, зокрема, задовольнити вимоги щодо визнання договорів купівлі-продажу від 10.04.2008 № 1674 та від 22.04.2008 №1935 недійсними ; визнати недійсним акт прийму-передачі нерухомого майна від 01.06.2011 року ; скасувати реєстрацію права власності спірних нежитлових приміщень.

Суд апеляційної інстанції вважає , що вказані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК Українипередбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зіст. 236 ЦК Україниправочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача. Виходячи зі змісту ч. 1ст. 216 ЦК Українинаслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом із тим ч. 3ст. 216 ЦК Українипередбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно дост.ст. 215та216 ЦК Українивимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Так,для визнаннясудом оспорюваногоправочину недійснимнеобхідним єпред`явленняпозову однієюіз сторінправочину абоіншою заінтересованоюособою;наявність підставдля оспоренняправочину;встановлення,чи порушується(невизнається абооспорюється)суб`єктивнецивільне правоабо інтересособи,яка звернуласядо суду, у тому числі і особи, яка не була стороною правочину.

Згідно п. 10 зазначеноїПостанови, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.Адже , порушене право особи яка не є стороною правочину у таких випадках може буди захищене шляхом подання віндикаційного позову .

У зв`язку із чим колегія суддів погоджується із висновком районного суду , що пред`явлення позову ЖК «ПРОСТОР-13» із вищезазначеними вимогами є неналежним способом захисту .

Щодо вимог позивача про визнання права власності ЖК «ПРОСТОР-13» на спірне майно нежитлові приміщення підвалу , апеляційний суд прийшов до такого висновку.

Так, судовим розглядом встановлено, що право власності ОСОБА_8 зареєстровано належним чином.

Проте, апелянт посилається на те, що спірне майно є його власністю , вказуючи що підвальні приміщення існували на момент створення та введення в експлуатацію самого будинку за адресою: АДРЕСА_1 та є невід`ємною його частиною.

Урішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004визначено: «1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.».

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третястатті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Наведеним вище законодавством унормовано, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Тож, згідно акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію на який посилався і районний суд у своєму рішенні, встановлено , що підвальні приміщення по АДРЕСА_1 є нежитловими приміщеннями ( т.1 а.с.35-38)

Вказаний акт є чинним, позивачем ЖК «ПРОСТОР-13» у будь-який спосіб оскаржений не був. Також з метою доведення своїх аргументів, щодо належності спірного майна до допоміжних чи інших технічних приміщень ЖК «ПРОСТОР-13» клопотань про проведення відповідних експертизи не заявляло. У зв`язку із чим з наявних у матеріалах справи доказів , колегія суддів вважає вірним висновок районного суду , що майно яке є предметом позовних вимог не є допоміжним та буд-яким іншим технічним приміщенням житлового кооперативу.

Відтак , відсутні підстави вважати встановленим факт наявності безумовного права власності ЖК «ПРОСТОР-13» на спірні нежитлові приміщення.

Визнання права власності в порядку вимогст. 392 ЦК Українине породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Зважаючи на викладене правильним є встановлена районним судом обставина , що позов у даній справі було заявлено формально не для визнання, а для набуття права власності, а відтак задоволенню у відповідній частині він не підлягає.

Також, підтвердженням відсутності права власності ЖК «ПРОСТОР-13» на спірне майно є і рішення що набрали законної сили , а саме : рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2012 року, яким скасовано рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2012 року та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 ,ЖК«ПРОСТОР-13» до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ПП «Уртіка-Діойса», КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про анулювання правової реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями відмовлено; Рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2008 р. у справі № 40/247-07, що залишене без змін апеляційною та касаційною інстанціями , яким у задоволенні позову ЖК «ПРОСТОР-13» про виселення відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з нежитлового підвального приміщення, відмовлено.

Підставою відмови у задоволенні позовних вимог , в зазначених вище рішеннях стало зокрема й те, що ЖК «ПРОСТОР-13» не є власником вказаних нежитлових приміщень.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦУПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апелянтом , крім іншого, заявлено вимоги про витребування спірних приміщень із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні спірними нежитловими приміщеннями та виселення ОСОБА_8 з них.

Апеляційний суд згоден із твердженням районного суду ,що відповідні вимоги задоволенню не підлягають , адже негаторний та віндикаційний позови є взаємовиключними.

Вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути пред`явлена відповідно дост. 387 ЦК Українита ч. 3ст. 10 ЦПК України. Так, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Вимога про усунення перешкод може бути пред`явлена шляхом подання негаторного позову. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У зв`язку із тим, що судовим розглядом встановлено, що спірні нежитлові приміщення не є власністю ЖК «ПРОСТОР-13», а також те , що позивачем заявлено дві вимоги що виключають їх одночасний розгляд та вирішення судом , колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в частині відмови у витребуванні з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні майном а також виселення ОСОБА_8 .

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Житлового кооперативу «ПРОСТОР-13» залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районногосуду містаХаркова від20квітня 2021року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов