Рішення

від 12.07.2023 по справі 915/200/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року Справа № 915/200/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: виконуючого обов`язки керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (56101, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Костенка, буд. 2; адреса електронної пошти: voznes@myk.gp.gov.ua, secretariat@myk.gp.gov.ua)

в інтересах держави в особі: Веселинівської селищної ради (57001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, смт Веселинове, вул.Мозолевського, буд. 14; адреса електронної пошти: vesselrada@ukr.net; ідентифікаційний код 04376044)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» (32027, Хмельницька обл., Городоцький район, сільрада Кузьминська, комплекс будівель та споруд №1, буд. 1; адреса електронної пошти: s.varenitsa@ukr.net; ідентифікаційний код 41834329)

про: скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Григорян Е.Р., за посвідченням,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Варениця О.В., керівник товариства,

Суть спору:

19.02.2021 Виконуючий обов`язки керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (яке в подальшому замінено Веселинівською селищною радою, відповідно до ухвали суду від 28.03.2023), з позовною заявою № 34/1-751вих-21 від 11.02.2021 (з додатками) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ», в якій (з огляду на заміну позивача його правонаступником відповідно до ухвали суду від 28.03.2023) просить суд:

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563 площею 20 га для, розташованої в межах території Токарівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Вознесенського району (колишній Веселинівський район) Миколаївської області;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563 за ТОВ «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 41834329) за № 32299587 від 03.07.2019;

- витребувати у ТОВ «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 41834329) у власність держави в особі Веселинівської селищної ради земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4821755500:02:000:0546) вартістю 18543,03 грн для ведення особистого селянського господарства в межах території Токарівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Вознесенського району (колишній Веселинівський район) Миколаївської області з наступними координатами: № 1 - відстань: 121,35 м, координати: Х-5232321.52, Y-4187378.248; № 2 - відстань: 199,71 м, координати: Х-5232211.593, Y-4187326.859; № 3 - відстань: 1,58 м, координати: Х-5232313.754, Y-4187155.262; № 4 - відстань: 45,7 м, координати: Х-5232315.244, Y-4187155.798; №5 - відстань: 92,49 м, координати: Х-5232325.679, Y-4187200.29; № 6 - відстань: 146,42 м, координати: Х-5232400.359, Y-4187254.861;

- витребувати у ТОВ «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 41834329) у власність держави в особі Веселинівської селищної ради земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4821755500:02:000:0547) вартістю 16359,82 грн для ведення особистого селянського господарства в межах території Токарівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Вознесенського району (колишній Веселинівський район) Миколаївської області з наступними координатами: № 1 - відстань: 1,58 м, координати: Х-52322315.244, Y-4187155.798; № 2 - відстань: 106,62 м, координати: Х-5232313.754, Y-4187155.262; № 3 - відстань: 51,02 м, координати: Х-5232213.415, Y-4187119.217; № 4 - відстань: 197,61 м, координати: Х-5232165.403, Y-4187101.969; № 5 - відстань: 38,88 м, координати: Х-5232221.792, Y-4186912.573; № 6 - відстань: 242,17 м, координати: Х-5232259.949, Y-4186920.024;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір сплачений за подачу даного позову;

- про дату, час і місце розгляду справи повідомити прокуратуру Миколаївської області.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 6786/0/14-18-СГ від 04.10.2018, № 6787/0/14-18-СГ від 04.10.2018, № 8281/0/14-18-СГ від 26.11.2018, № 8282/0/14-18-СГ від 26.11.2018 з матеріалами, які стали підставою для їх видачі; листування учасників справи; Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 182438667 від 25.09.2019, № 200714352 від 18.02.2020, № 200713566 від 18.02.2020, № 200715005 від 18.02.2020, № 200715576 від 18.02.2020, № 200710429 від 18.02.2019; застосування норм статей 15, 16, 21, 388 Цивільного кодексу України, статей 79, 79-1, 84, 116, 121, 122, 152 Земельного кодексу України, статей 16, 25, 27 Закону України «Про державний земельний кадастр», статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», статті 50 Закону України «Про землеустрій»; та мотивовані, зокрема, тим, що оскаржуваними наказами ГУ ДГК в області від 26.11.2018 №№ 8281/0/І4-18-СГ, 8282/0/14-18-СГ затверджено проекти землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки площами 2 га кожна (кадастрові номери 4821755500:02:000:0546, 4821755500:02:000:0547) відповідно, що розташована в межах території Токарівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Веселинівського району Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаних наказів державним реєстратором Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області Костаньян Є.І. 30.11.2018 за №№29276713, 29277060 зареєстровано право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки відповідно. У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу №№ 279, 273 від 20.02.2019 відповідно, посвідчених приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Шаповал Л.В., відчужили право власності на вказані земельні ділянки на користь ТОВ «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ», про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи № 30377442, 30375036 від 20.02.2019.

Прокурор зазначає, що зазначені накази ГУ ДГК в області прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та, як наслідок, право власності на спірні земельні ділянки набуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а у подальшому ТОВ «КУЗЬМІН ЕНЕРДЖІ», незаконно.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.04.2018 № 22-2461-СГ, 20.04.2018 за № 25864334 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номерам 6825085400:02:007:0010 для ведення особистого селянського господарства в межах території Пархомовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Аналогічно за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09.11.2018 № 22-8086-СГ, 19.11.2018 за № 29034254 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номерам 6823982500:02:014:0063 для ведення особистого селянського господарства в межах території Жуківської сільської ради Славутського району Хмельницької області.

Таким чином, прокурор стверджує, що вказані громадяни на час подання заяв до ГУ Держгеокадастру в області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та про його затвердження вже використали своє право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, внаслідок чого, земельні ділянки площами 2 га кожна (кадастрові номери 4821755500:02:000:0546, 4821755500:02:000:0547) незаконно вибули із земель державної власності.

Ухвалою суду від 24.02.2021 було прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/200/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23 березня 2021 року о 09:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

19.03.2021 до суду від Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області надійшов лист № 9-14-0.6-1798/2-21 від 16.03.2021, зі змісту якого вбачається, що заявник підтримує позовні вимоги виконуючого обов`язки керівника Вознесенської місцевої прокуратури в Миколаївській області в інтересах держави в особі Головного управління до відповідача ТОВ «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» викладені в позовній заяві.

22.03.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 15.03.2021 (вх. № 4179/21), у якому заявник просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, таким:

По-перше, товариство зазначає, що жодних незаконних та протиправних дій по отриманню у власність земельних ділянок площею по 2 га кожна, кадастрові номери 4821755500:02:000:0546 та 4821755500:02:000:0547 не вчиняло. Правовою підставою набуття права власності на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 4821755500:02:000:0546 у ТОВ «Кузьми Енерджі» є цивільно-правовий договір купівлі-продажу укладений з ОСОБА_1 (в особі представника) 20.02.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 279. Право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.02.2019 року, номер запису про право власності: 30377442. Правовою підставою набуття права власності на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 4821755500:02:000:0547 у ТОВ «Кузьми Енерджі» є цивільно-правовий договір купівлі-продажу укладений з ОСОБА_2 (в особі представника) 20.02.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 273. Право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.02.2019 року, номер запису про право власності: 30375036. Договори купівлі-продажу оспорюваних земельних ділянок укладено у спосіб та у відповідності до норм чинного законодавства, а право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4821755500:02:000:0546 та 4821755500:02:000:0547 ТОВ «Кузьмин Енерджі» набуло на законних та правових підставах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується відповідними Договорами купівлі-продажу та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. В свою чергу, ТОВ «Кузьмин Енерджі» не знало та не могло знати, що оспорювані земельні ділянки належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була ними отримані на підставі оспорюваних наказів а отже, ТОВ «Кузьмин Енерджі» є добросовісним набувачем даних земельних ділянок. При цьому, договори купівлі-продажу за яким ТОВ «Кузьмин Енерджі» набуло право власності на спірні земельні ділянки не розірвані, в судовому порядку незаконним не визнавалися. Продавець (в особі представника) розпорядився своїм законним правом на землю у передбачений законом спосіб, яке на момент укладання договорів не було оскаржене та не скасоване. У подальшому, маючи у власності і інші земельні ділянки ТОВ «Кузьмин Енерджі» у законний та правовий спосіб у відповідності до виготовленої технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок які розташовані в межах території Токарівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області об`єднала їх в одну земельну ділянку загальною площею 20,0000 га. Сформованій об`єднаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 4821755500:02:000:0563.

По-друге, відповідач зазначає, що вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки в добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, без попереднього скасування виданого ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області наказу щодо передачі спірної земельної ділянки у власність фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть бути задоволені. Відповідно до презумпції правомірності набуття права власності за змістом ч. 2 ст. 388 ЦК України, незаконність первинного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави та первинного набуття права власності гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , має бути встановлена у судовому порядку компетентним судом в межах територіальної та предметної юрисдикції.

По-третє, товариство посилається на те, що задоволення позовних вимог позивача, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Враховуючи правомірність та законність набуття ТОВ «Кузьмин Енерджі» права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563 площею 20 га, відповідач вважає, що позовні вимоги становлять втручання у його право на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а тому задоволенню не підлягають.

23.03.2021 за участю прокурора та представників відповідача відбулося підготовче засідання у справі № 915/200/21, за результатами якого, враховуючи характер спірних правовідносин та наявність процесуального строку, судом було відкладено підготовче засідання на 22 квітня 2021 року о 09:30.

23.03.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 23.03.2021 (вх. № 4266/21) про долучення до матеріалів справи копій письмових доказів, зокрема, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.02.2019 № 273, витягу про реєстрацію права власності, оскільки в матеріалах справи містяться їх неякісні копії.

26.03.2021 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 15/1-390вих-21 від 25.03.2021, у якій прокурор у справі вважає позовну законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з перебуванням судді Смородінової О.Г. на лікарняному у період з 20.04.2021 по 28.04.2021, судове засідання, призначене на 20.04.2021 не відбулося.

Ухвалою суду від 29.04.2021 підготовче засідання у справі № 915/200/21 було призначено на 20 травня 2021 року о 10:15.

Ухвалою суду від 20.05.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/200/21 та відкладено підготовче засідання на 17 червня 2021 року о 13:00.

11.06.2021 на офіційну електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 09.06.2021 (вх. № 8881/21) про відкладення розгляду справи, за змістом якого заявник просить суд розгляд підготовчого засідання у справі провести без участі відповідача та його представника, закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду, про що повідомити відповідача, який висловлює намір прибути на судовий розгляд справи у визначений час.

14.06.2021 на офіційну електронну пошту суду від Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області надійшов лист № 9-14-0.6-4042/2-21 від 14.06.2021, за змістом якого Головне управління Держгеокадастру повідомило суд про те, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» земельні ділянки, що є предметом спору вважаються землями комунальної власності, щодо яких Головне управління немає права розпорядження.

17.06.2021 до суду від Вознесенської окружної прокуратури надійшло клопотання № 53-1905вих-21 від 16.06.2021 (у порядку ст.ст. 52, 169 ГПК України), у якому заявник просить суд залучити Веселинівську селищну раду (57001, Миколаївська обл., Вознесенський район, смт. Веселинове, вул. Мозолевського, 14, код ЄДРПОУ 04376044) до участі у справі № 915/200/21, як правонаступника позивача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Ухвалою суду від 17.06.2021 було відкладено підготовче засідання на 29 червня 2021 року о 14:00.

29.06.2021 на офіційну електронну пошту суду від Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області надійшов лист № 14-0.6-4464/2-21 від 29.06.2021, за змістом якої заявник повідомив суд про те, що не заперечує проти залучення до участі у даній справі Веселинівської селищної ради

Ухвалою суду від 29.06.2021 було зупинено провадження у господарській справі № 915/200/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 924/454/20; зобов`язано учасників справи повідомити Господарський суд Миколаївської області про усунення обставин, що викликали зупинення господарської справи та надати відповідні докази.

31.01.2023 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшло клопотання № 15/1-92ВИХ-23 від 31.01.2023 про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.02.2023 було поновлено провадження у справі № 915/200/21; підготовче засідання призначено на 28 лютого 2023 року о 13:00.

20.02.2023 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення № 15/1-132вих-23 від 15.02.2023.

28.02.2023 до суду від Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області надійшли додаткові пояснення б/н від 27.02.2023 (вх. № 2337/23).

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 20.02.2023 по 01.03.2023, ухвалою суду від 02.03.2023 підготовче засідання у даній справі було призначено на 28 березня 2023 року о 13:00.

Ухвалою суду від 28.03.2023 було здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 915/200/21, а саме залучено до участі у справі правонаступника позивача - Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404) Веселинівську селищну раду (57001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, смт Веселинове, вул.Мозолевського, буд. 14; ідентифікаційний код 04376044); продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/200/21; відкладено підготовче засідання на 25 квітня 2023 року о 12:30.

У зв`язку з участю головуючого у даній справі судді - Смородінової О.Г. у підготовці суддів місцевих господарських судів (наказ Господарського суду Миколаївської області № 13-в від 18.04.2023) в період з 24.04.2023 по 28.04.2023, ухвалою суду від 20.04.2023 підготовче засідання у даній справі було відкладено на 23 травня 2023 року о 12:30.

Ухвалою суду від 23.05.2023 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 20 червня 2023 року о 10:50.

В судовому засіданні, проведеному за участі прокурора та представника відповідача, суд заслухав вступні слова учасників справи та оголосив перерву до 12 липня 2023 року о 12:00.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

12.07.2023 в судове засідання з`явилися прокурор та представник відповідача. Позивач свого представника в засідання не направив, про час та місце проведення засідання був повідомлений. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за участю прокурора та відповідача, за відсутності позивача.

В засіданні 12.07.2023 суд здійснив з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджено в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються; заслухав заключні слова представників у справі, та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 12.07.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях прокурора та представника відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у стверджуваному прокурором порушенні права держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо збереження земель сільськогосподарського призначення.

У той же час, відчуження земель із порушенням вимог чинного законодавства не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження держави земельних ділянок, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Отже, правовідносини щодо набуття та використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність при їх відчуженні такому суспільному інтересу не відповідає.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даному випадку у зв`язку з не здійсненням захисту інтересів держави, прокурор звертається до суду в інтересах Веселинівської селищної ради, як органу, уповноваженого державою здійснювати функції, передбачені ст. 12 ЗК України, у спірних правовідносинах, враховуючи наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021 року, доповнено Розділ X Перехідних Положень Земельного кодексу України пунктом 24.

Відповідно п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

При цьому, відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки відведені у приватну власність громадян із земель державної власності, розташованих в межах території Токарівської селищної ради (Веселинівська об`єднана територіальна громада) колишнього Веселинівського району Миколаївської області.

Зі змісту Статуту Веселинівської селищної ради, затвердженого рішенням Веселинівської селищної ради від 03.03.2017 № 4, вбачається, що Веселинівська селищна об`єднана територіальна громада (далі - Веселинівська селищна рада) утворена шляхом добровільного об`єднання територіальних громад селищ Веселинове, Токарівка, сіл Звенигородка, Кременівка, Поріччя, Градівка, Зелене, Колосівка, Кутузівка, Ульянове, Луб`янка, Бузоварове, Іванівка, Калинівка, Нововоскресенка, Петрівка, Райдолина, Михайлівка, Новопавлівка, Бондарівка, Виноградне, Новомиколаївка, Воронівка.

Відповідно до приписів ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, на даний час органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є саме Веселинівська селищна рада.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, Вознесенська окружна прокуратура Миколаївської області скеровувала запити щодо необхідності вжиття заходів до повернення спірних земель державі до первісного позивача у даній справі, що було залишено без належного реагування.

Отже, нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, судом по суті спірних правовідносин встановлено такі обставини.

Наказами Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області №8281/0/14-18-СГ від 26.11.2018 та № 8282/0/14-18-СГ від 26.11.2018 затверджено проекти землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки площами 2 га кожна (кадастрові номери 4821755500:02:000:0546, 4821755500:02:000:0547) відповідно, що розташована в межах території Токарівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Веселинівського району Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаних наказів державним реєстратором Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області Костаньян Є.І. 30.11.2018 за №29276713 та № 29277060 зареєстровано право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки відповідно.

У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу № 279 від 20.02.2019 та № 273 від 20.02.2019 відповідно, посвідчених приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Шаповал Л.В., відчужили право власності на вказані земельні ділянки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ», про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи № 30377442 від 20.02.2019 та № 30375036 від 20.02.2019.

Після реєстрації права власності на земельні ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ», відповідач об`єднав їх з іншими земельними ділянками утворивши земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563.

Предметом даного позову виступають вимоги прокурора щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки 4821755500:02:000:0563, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку 4821755500:02:000:0563 за відповідачем та витребування у відповідача у власність держави в особі позивача земельної ділянки загальною площею 2 га (кадастровий номер 4821755500:02:000:0546) та земельної ділянки загальною площею 2 га (кадастровий номер 4821755500:02:000:0547).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Прокурор підтверджує власну правову позицію щодо суті спору такими доказами:

- накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 6786/0/14-18-СГ від 04.10.2018, № 6787/0/14-18-СГ від 04.10.2018, № 8281/0/14-18-СГ від 26.11.2018, № 8282/0/14-18-СГ від 26.11.2018 з матеріалами, які стали підставою для їх видачі;

- листування учасників справи (листи Вознесенської окружної прокуратури № 34/1-3240вих-19 від 24.12.2019, № 34/1-2847вих-19 від 10.12.2019, № 34/1-615вих-20 від 17.09.2020, 34/1-780вих-21 від 12.02.2021; листи Відділу у Веселинівському району Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 115/408-20 від 16.01.2020, № 182/108-19 від 11.12.2019; лист Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.62-6835/2-20 від 01.10.2020);

- Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 182438667 від 25.09.2019, № 200714352 від 18.02.2020, № 200713566 від 18.02.2020, № 200715005 від 18.02.2020, № 200715576 від 18.02.2020, № 200710429 від 18.02.2019.

Позивач доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Відповідач надав суду такі докази на підтвердження власної правової позиції:

- договори купівлі-продажу земельної ділянки від 20.02.2019 та від 20.02.2019;

- витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 156939856 від 20.02.2019, № 156960531 від 20.02.2019, № 173031009 від 08.07.2019, № 196369793 від 15.01.2020;

- заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» про об`єднання земельних ділянок та виготовлення проектної документації;

- розпорядження Веселинівської районної державної адміністрації № 174-р від 26.12.2019.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.

За змістом ч. 2, 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України, одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів державної влади. Суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Статтею 27 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин,

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Держгеокадастр України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації, веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки (п.4 Положення).

За змістом ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, видаючи накази щодо передачі у власність спірних земельних ділянок, в порушення вимог законодавства, діяло не в інтересах держави, тож спірні земельні ділянки вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом.

Так, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено в ст. 19 Конституції України.

Таким чином, повторне безоплатне надання Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області громадянам земельних ділянок для аналогічних потреб понад норму встановлену Земельним кодексом України не може оцінюватися як воля держави.

Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось поза волею держави, як її власника.

У даному випадку прокурор, з метою відновлення порушеного інтересу держави, звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради, яка згідно зі ст. 122 ЗК України є розпорядником спірної ділянки.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності. Якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19 висловлено позицію стосовно того, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно.

Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка 4821755500:02:000:0546 вибула з власності держави, на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 8281/0/14-18-СГ від 26.11.2018, виданого внаслідок дій фізичної особи ОСОБА_1 , який не повідомив уповноважений орган про отримання раніше вже у порядку безоплатної приватизації іншої земельної ділянки.

Судом встановлено, що вказана фізична особа ( ОСОБА_1 ) вже отримував безоплатно у власність земельну ділянку на території Пархомовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, що свідчить про порушення земельного законодавства, зокрема, статей 116, 121 Земельного кодексу України при отриманні вказаним громадянином земельної ділянки з кадастровим номером 4821755500:02:000:0546.

Аналогічно, спірна земельна ділянка 4821755500:02:000:0547 вибула з власності держави, на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 8282/0/14-18-СГ від 26.11.2018, виданого внаслідок дій фізичної особи ОСОБА_2 , який не повідомив уповноважений орган про отримання раніше вже у порядку безоплатної приватизації іншої земельної ділянки.

Судом встановлено, що вказана фізична особа ( ОСОБА_2 ) вже отримував безоплатно у власність земельну ділянку на території Жуківської сільської ради Славутського району Хмельницької області, що свідчить про порушення земельного законодавства, зокрема, статей 116, 121 Земельного кодексу України при отриманні вказаним громадянином земельної ділянки з кадастровим номером 4821755500:02:000:0547.

Таким чином, витребування спірних земельних ділянок від їх нинішнього власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМІН ЕНЕРДЖІ» є належним та ефективним способом захисту порушеного інтересу держави та не потребує попереднього скасування та визнання незаконними в судовому порядку наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 8281/0/14-18-СГ від 26.11.2018 та № 8282/0/14-18-СГ від 26.11.2018, записів у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельні ділянки №29276713 від 30.11.2018 та № 29277060 від 30.11.2018 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , договору купівлі-продажу № 279, укладеного 20.02.2019 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМІН ЕНЕРДЖІ», договору купівлі-продажу № 273, укладеного 20.02.2019 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМІН ЕНЕРДЖІ», та записів у Державному реєстрі речових прав № 30377442 від 20.02.2019 і № 30375036 від 20.02.2019 про право власності товариства.

Судом також враховується, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. (правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц від 29.05.2019р.).

Так, спірні земельні ділянки не перестали існувати у натурі внаслідок їх об`єднання в одну земельну ділянку з іншими. За досліджуваних обставин не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаних ділянок, зокрема, не відбулося зміни їх розташування (правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016р. у справі № 6-1213цс16, у постанові ВС від 25.07.2018 у справі 640/8456/16-ц).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що існують всі правові підстави для витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 4821755500:02:000:0546 та 4821755500:02:000:0547 з незаконного володіння відповідача на підставі ст.388 ЦК України.

При цьому, беручи до уваги те, що порушене право позивача підлягає захисту, оскільки ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, враховуючи, що вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563 та про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563 за Товариством з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» є похідними та взаємопов`язаними від вимоги про витребування у відповідача на користь позивача земельних ділянок з кадастровими номерами 4821755500:02:000:0546 та 4821755500:02:000:0547, які увійшли до складу вищезазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначених вимог.

Суд зауважує, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр» (надалі - Закон про ДЗК) відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст.1 Закону про ДЗК).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 24 Закону про ДЗК, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Водночас, державна реєстрація прав на нерухоме майно забезпечує можливість відображення, як статичного, так і динамічного процесу відносин власності, що, з одного боку, знаходить своє відображення у збереженні відомостей у спеціальному реєстрі про дійсного власника нерухомого майна, з іншого - про наступні переходи права власності на нерухомість.

Таким чином, ці поняття - державна реєстрація земельної ділянки та державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, не є тотожними.

Судом також встановлено, що на момент звернення до суду із позовом та розгляду справи судом, земельні ділянки з кадастровими номерами 4821755500:02:000:0546 та 4821755500:02:000:0547 як об`єкти цивільного права вже не існували, оскільки шляхом об`єднання увійшли до складу іншої земельної ділянки з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563, площею 20 га.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Основним критерієм об`єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість вільно відчужуватися або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини першої статті 79 Земельного кодексу України унормовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом положень частин першої - четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини десятої статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З наведеного вбачається, що повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення лише позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається з огляду на те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 4821755500:02:000:0546 та 4821755500:02:000:0547 втратили статус об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна від добросовісного набувача не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за відповідачем зареєстровано право не на витребувану спірну земельну ділянку, а на новоутворену земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельних ділянок.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 Земельного кодекс України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі у редакції, чинній із 16.01.2020) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок), державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до положень статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Згідно із пунктом 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі, суд, з урахуванням положень частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563 та про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» на земельну ділянку з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563, до складу якої увійшли спірні земельні ділянки (з кадастровими номерами 4821755500:02:000:0546 та 4821755500:02:000:0547), призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів Позивача.

Вказане mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.12.2022 у справі № № 924/144/20.

При цьому, слід наголосити, що судом взято до уваги посилання відповідача на те, що задоволення позовних вимог позивача, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Так, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 911/3312/17 від 29.01.2019).

Суд зазначає, що у даній справі «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора з вимогою про витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель, що незаконно вибули з такої власності.

Також витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідачів відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України, у зв`язку з порушенням вимог Земельного кодексу України при отриманні громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безоплатно у власність спірних земельних ділянок.

В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»). ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Отже, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах позивача не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності».

Суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок до державної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Окремо суд зазначає, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі, які не заявили зустрічні позови у справі № 924/144/20, можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц від 29.05.2019р.).

З огляду на вищевикладене, результат розгляду позову по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Інші наявні в матеріалах справи докази та викладені в письмових заявах у справі доводи сторін, вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір за подання позову у даній справі підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563 площею 20 га, розташованої в межах території Токарівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Вознесенського району (колишній Веселинівський район) Миколаївської області.

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821755500:02:000:0563 за Товариством з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» (32027, Хмельницька обл., Городоцький район, сільрада Кузьминська, комплекс будівель та споруд №1, буд. 1; ідентифікаційний код 41834329) за № 32299587 від 03.07.2019.

4. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» (32027, Хмельницька обл., Городоцький район, сільрада Кузьминська, комплекс будівель та споруд №1, буд. 1; ідентифікаційний код 41834329) у власність держави в особі Веселинівської селищної ради (57001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, смт Веселинове, вул. Мозолевського, буд. 14; ідентифікаційний код 04376044) земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4821755500:02:000:0546) вартістю 18543,03 грн для ведення особистого селянського господарства в межах території Токарівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Вознесенського району (колишній Веселинівський район) Миколаївської області з наступними координатами: № 1 - відстань: 121,35 м, координати: Х-5232321.52, Y-4187378.248; № 2 - відстань: 199,71 м, координати: Х-5232211.593, Y-4187326.859; № 3 - відстань: 1,58 м, координати: Х-5232313.754, Y-4187155.262; № 4 - відстань: 45,7 м, координати: Х-5232315.244, Y-4187155.798; №5 - відстань: 92,49 м, координати: Х-5232325.679, Y-4187200.29; № 6 - відстань: 146,42 м, координати: Х-5232400.359, Y-4187254.861.

5. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» (32027, Хмельницька обл., Городоцький район, сільрада Кузьминська, комплекс будівель та споруд №1, буд. 1; ідентифікаційний код 41834329) у власність держави в особі Веселинівської селищної ради (57001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, смт Веселинове, вул.Мозолевського, буд. 14; ідентифікаційний код 04376044) земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4821755500:02:000:0547) вартістю 16359,82 грн для ведення особистого селянського господарства в межах території Токарівської селищної ради (Веселинівська ОТГ) Вознесенського району (колишній Веселинівський район) Миколаївської області з наступними координатами: № 1 - відстань: 1,58 м, координати: Х-52322315.244, Y-4187155.798; № 2 - відстань: 106,62 м, координати: Х-5232313.754, Y-4187155.262; № 3 - відстань: 51,02 м, координати: Х-5232213.415, Y-4187119.217; № 4 - відстань: 197,61 м, координати: Х-5232165.403, Y-4187101.969; № 5 - відстань: 38,88 м, координати: Х-5232221.792, Y-4186912.573; № 6 - відстань: 242,17 м, координати: Х-5232259.949, Y-4186920.024;

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» (32027, Хмельницька обл., Городоцький район, сільрада Кузьминська, комплекс будівель та споруд №1, буд. 1; ідентифікаційний код 41834329) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р UA748201720343150001000000340; ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва) 9 080,00 грн судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Виконуючий обов`язки керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (56101, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Костенка, буд. 2);

Позивач: Веселинівська селищна рада (57001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, смт Веселинове, вул. Мозолевського, буд. 14; ідентифікаційний код 04376044);

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЗЬМИН ЕНЕРДЖІ» (32027, Хмельницька обл., Городоцький район, сільрада Кузьминська, комплекс будівель та споруд №1, буд. 1; ідентифікаційний код 41834329).

Повне рішення складено та підписано судом 24.07.2023.

Суддя О.Г. Смородінова