Рішення

від 24.07.2023 по справі 922/1996/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1996/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, оф. 34); до Приватного акціонерного товариства "Харківстальконструкція" (61010, м. Харків, вул. Малом"ясницька, 2). про стягнення коштів у розмірі 441 201, 88 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд", м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківстальконструкція", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором будівельного субпідряду № 03/21 від 28.01.2021, у розмірі 441 201, 88 грн, з яких: 315 541, 05 грн - сума основної заборгованості; 15 777, 05 грн - штраф; 13 019, 31 грн - 3 % річних; 96 864, 47 грн - інфляційні втрати, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем умов укладеного договору, в частині вчасної та у повному обсязі оплати за виконані позивачем роботи. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1996/23. Розгляд справи № 922/1996/23 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

05.06.2023 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 14201), в якому останній висловив незгоду з нарахованими та заявленими до стягнення сумою штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних. Зокрема, зазначив, що перебіг позовної давності для стягнення штрафу почався з 10.01.2022. Таким чином, строк позовної давності для стягнення штрафу сплив 10.01.2023, а отже, на думку відповідача, позивач звернувся до суду з відповідною вимогою з пропуском строку позовної давності, у зв`язку з чим, просив суд вважати вищезазначене заявою про застосування позовної давності. Також, просить зменшити розмір 3 % річних до 5 000, 00 грн, зазначивши, що відповідач, незважаючи на воєнний стан, продовжує працювати в складних умовах, виплачувати заробітну плату, сплачувати податки та підтримувати економіку країни. У свою чергу, завеликі штрафні санкції, відсотки річних, з урахуванням розміру заявленої заборгованості, можуть привести виключно до неможливості продовжувати підприємницьку діяльність відповідача та в результаті до неможливості виконувати грошові зобов`язання. Також відповідачем висловлені заперечення щодо заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правову допомогу у розмірі 22 000, 00 грн.

13.06.2023 позивачем надано відповідь на відзив на позов (вх. № 15148), в якій зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій у вигляді штрафу, заявлені в межах строку позовної давності, а доводи відповідача є безпідставними. А, отже, на думку позивача, наведені доводи відповідача не спростовують правомірність заявлених позовних вимог та повинні бути відхилені судом.

20.06.2023 позивачем надано до суду клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 15887).

Заперечень на відповідь на відзив, відповідачем суду надано не було.

Враховуючи положення ст. 13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принципзмагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

28.01.2021 між Приватним акціонерним товариством "Харківстальконструкція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" було укладено договір будівельного субпідряду № 03/21 (надалі договір № 03/21), відповідно до якого ПрАТ "Харківстальконструкція" (надалі - генеральний підрядник, відповідач) доручив, а ТОВ «НВК «Східбуд» (надалі субпідрядник, позивач) взяв на себе зобов`язання виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по влаштуванню опалення та теплопостачання будівництва 1-2 секції житлового будинку по вул. Свободи, 36 у м. Харкові згідно погодженої та затвердженої проектно-кошторисної документації.

П. 3.1. договору було визначено загальну вартість робіт в розмірі 5 189 750,00 грн, що включає будь-які витрати субпідрядника, пов`язані з виконанням робіт, а також вартість матеріалів, транспорту, механізмів, вартість прихованих робіт та плату за виконану ним роботу.

П. 4.1 договору сторони визначити термін виконання робіт 105 робочих днів з дати початку виконання робіт, при цьому виконання робіт повинно розпочатись впродовж 2-х робочих днів з моменту передачі субпідряднику будівельного майданчика, проектної документації та закінчитись відповідно до графіка виконання робіт (додаток № 3 до договору).

Умовами п. 5.2 договору сторони узгодили наступний порядок оплати робіт за договором:

- авансові платежі у розмірі 50 % вартості матеріалів на запланований поточний місяць, решта по факту поставки на будівельний майданчик на протязі 10 банківських днів;

- розрахунки за виконані роботи, що здійснюються генпідрядником через 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання фактично виконаних робіт (форма КБ-3, КВ-2в) з урахуванням поточного авансування.

Окрім того пп. 5.8, 5.9 договору передбачено, що генпідрядник щомісяця резервує суму в розмірі 5 % від вартості виконаних підрядних робіт, яка складається з вартості матеріалів та робіт. При цьому генеральний підрядник повинен повернути субпідряднику утриману суму у термін 30 днів після повного виконання комплексу будіельно-монтажних робіт.

Умовами п. 16.4 договору передбачена наступна форма відповідальності за прострочення оплати виконаних за договором робіт: при затримці оплати виконаних робіт більш ніж на 10 календарних днів з вини генпідрядника, останній сплачує субпідряднику штраф в розмірі 5 % від суми заборгованості.

П. 13.2 договору сторонами погоджено, що здача-приймання об`єкта здійснюється відповідно до чинного законодавства та оформлюється актом. Перелік та обсяг робіт за укладеним договором визначений сторонами згідно графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору), графіку фінансування робіт (додаток № 3 до договору).

Перелік та обсяги виконаних робіт за договором погоджений сторонами згідно оформлених ними довідок про вартість виконаних робіт та витрати, довідок про фактично виконані обсяги робіт, освоєні кошти, (форма КБ-3, КВ-2) відповідно до пп. 5.3, 5.5., 5.6 договору.

При цьому, керуючись п. 19.5 договору, сторонами було укладено наступні додаткові угоди до зазначеного договору:

- додаткова угода № 1 від 28.01.2021, відповідно до якої сторонами було узгоджено нову вартість робіт в розмірі 54 474 000, 00 грн,

- додаткова угода № 2 від 19.04.2021, відповідно до якої сторонами було узгоджено нову вартість робіт в розмірі 6 164 580,00 грн,

- додаткова угода № 3 від 31.05.2021,

- додаткова угода № 4 від 20.08.2021, відповідно до якої сторонами узгоджено виконання додаткових робіт за договором на суму 146 240, 58 грн та визначено загальну вартість робіт за договором в розмірі 6 310 820, 90 грн.

Відповідно до погодженого порядку здачі-приймання виконаних робіт сторонами було оформлено:

- Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року від 31.05.2021, на суму 1 325 026, 31 грн;

- Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року від 30.06.2021, на суму 2 768 945,05 грн;

- Акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року від 31.08.2021, на суму 1 572 705, 20 грн;

- Акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року від 30.09.2021, на суму 251 955, 14 грн;

- Акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року від 29.10.2021, на суму 245 948, 62 грн;

- Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року від 30.11.2021, на суму 146 240, 58 грн.

Таким чином, субпідрядником ТОВ «НВК «Східбуд» за вказаним договором було виконано робіт на суму 6 310 820, 90 грн, що складає 100 % вартості робіт, визначеної додатковою угодою № 4 від 20.08.2021 до договору та актами приймання виконаних будівельних робіт.

При цьому генпідрядником ПрАТ «Харківстальконструкція» було здійснено авансові платежі та післяплати за наступними платіжними дорученнями: № 3089 від 28.01.2021 на суму 1 190 205, 97 грн, № 3128 від 15.02.2021 на суму 316 102, 31 грн, № 3184 від 03.03.2021 на суму 1 205 650, 00 грн, № 3264 від 01.04.2021 на суму 417 106, 04 грн, № 3321 від 20.04.2021 на суму 329 290, 11 грн, № 3400 від 20.05.2021 на суму 384 780,00 грн, № 3407 від 24.05.2021 на суму 637 246, 00 грн, № 3406 від 24.05.2021 на суму 174 033, 33 грн, № 3449 від 07.06.2021 на суму 300 000, 00 грн, № 3528 від 05.07.2021 на суму 205 063, 10 грн, № 3534 від 06.07.2021 на суму 39 750, 80 грн, № 3540 від 08.07.2021 на суму 97 240, 60 грн, № 3604 від 30.07.2021 на суму 244 011, 58 грн, № 3691 від 25.08.2021 на суму 62 000, 00 грн, № 3718 від 03.09.2021 на суму 245 186, 00 грн, № 3977 від 17.12.2021 на суму 147 614, 01 грн, що загалом становить 5 995 279,85 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за зазначеним договором ПрАТ «Харківстальконструкція» перед ТОВ «НВК «Східбуд» за фактично виконані роботи становить 315 541,05 грн.

Вказана сума є сумою резервування генеральним підрядником в порядку п. 5.8 договору 5 % від загальної вартості виконаних підрядних робіт у розмірі 6 310 820, 90 грн, яка складається з вартості матеріалів та робіт.

Отже, передбачені умовами договору будівельні роботи виконані в повному обсязі та належним чином, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, які були підписані генпідрядником без зауважень щодо обсягів та якості такого виконання, що свідчить про відсутність у ПрАТ «Харківстальконструкція» законних підстав для порушення його зобов`язання в частиіні 30 денного строку розрахунків за виконані субпідрядником будівельні роботи.

При цьому в порушення встановленого договором порядку, генеральний підрядник не здійснив повернення субпіряднику утриманої суми у термін 30 днів після повного виконання комплексу будіельно-монтажних робіт (п. 5.9 договору), оскільки на час подання цього позову вказане зобов`язання генеральним підрядником не виконано.

17.03.2023 на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 1 (вих. № 17/03 від 17.03.2023) з вимогою сплатити заборгованість за вказаним договором в розмірі 315 541, 05 грн, однак поштове відправлення було повернуто за закінченням терміну зберігання.

Викладені вище обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ч. 4 ст. 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

При цьому підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як встановлено судом, субпідрядником ТОВ «НВК «Східбуд» за договором будівельного субпідряду № 03/21 від 28.01.2021 було виконано робіт на суму 6 310 820, 90 грн, що складає 100 % вартості робіт, визначеної додатковою угодою № 4 від 20.08.2021 до договору.

Отже, передбачені умовами договору будівельні роботи виконані в повному обсязі та належним чином, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, які були підписані генпідрядником без зауважень щодо обсягів та якості такого виконання.

При цьому генпідрядником - ПрАТ «Харківстальконструкція» було здійснено авансові платежі та післяплати за договором у розмірі 5 995 279,85 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за зазначеним договором ПрАТ «Харківстальконструкція» перед ТОВ «НВК «Східбуд» за фактично виконані роботи становить 315 541,05 грн.

Зазначена сума заборгованості не заперечується відповідачем. Доказів на підтвердження сплати відповідачем даної суми заборгованості матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суми заборгованості за договором будівельного субпідряду № 03/21 від 28.01.2021 в сумі 315 541,05 грн, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 15 777, 05 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами п. 16.4 договору будівельного субпідряду № 03/21 від 28.01.2021 передбачена наступна форма відповідальності за прострочення оплати виконаних за договором робіт: при затримці оплати виконаних робіт більш ніж на 10 календарних днів з вини генпідрядника, останній сплачує субпідряднику штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 5.9 договору генеральний підрядник повинен повернути субпідряднику утриману суму у термін 30 днів після повного виконання комплексу будівельно-монтажних робіт.

Як було встановлено судом, заборгованість за договором ПрАТ «Харківстальконструкція» перед ТОВ «НВК «Східбуд» за фактично виконані роботи становить 315 541, 05 грн.

Останній Акт здачі-приймання виконаних робіт за договором був підписаний сторонами 30.11.2021 - Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 від 30.11.2021 на суму 146 240, 58 грн.

Отже, строк виконання зобов`язання генпідрядника з оплати утриманої суми 5% від вартості виконаних підрядних робіт - до 30.12.2021 включно (30 календарних днів з після дати підписання останнього акту виконаних робіт за цим договором).

Таким чином, з урахуванням положень п. 16.4 договору, починаючи з 10.01.2022 ПрАТ «Харківстальконструкція» здійснило затримку оплати виконаних робіт більш ніж на 10 календарних днів, у зв`язку з чим розмір нарахованого відповідачу штрафу становить 15 777, 05 грн та правомірно заявлений позивачем до стягнення.

Щодо доводів представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за позовною вимогою про стягнення штрафу у розмірі 15 777, 05 грн, суд зазначає про таке.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. До продовжених строків позовної давності віднесені:

- Загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України);

- Спеціальна позовна давність для окремих видів вимог (ст. 258 ЦК України);

- Зміна тривалості позовної давності, що збільшена за домовленістю сторін. (ст. 259 ЦК України).

Одночасно, на час звернення позивача з даним позовом до господарського суду, діяли «карантинні» норми на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX.

Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Цим Законом було продовжено строки передбачені Господарським кодексом України, а саме на строк дії карантину продовжено, зокрема, і строки застосування штрафних санкцій (ст. 232 ГК України).

До такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд уПостановівід 07.09.2022 у справі № 679/1136/21. Так, виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що п. 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, ст. 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню і в тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі ст. 259 ЦК України.

Як було зазначеного позивачем у позовній заяві та підтверджено у відзиві на позов представником відповідача, початок періоду прострочення відповідача з 10.01.2022, тобто в період, протягом якого строк позовної давності продовжується.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій у вигляді штрафу, заявлено в межах строку позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу у розмірі 15 777, 05 грн, слід відмовити.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 96 864, 47 грн та трьох процентів річних у розмірі 13 019, 31 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунків позивача, враховуючи наявність основної заборгованості за договором у розмірі 315 541, 05 грн, сума 3% річних станом на 16.05.2023 складає 13 019,31 грн, інфляційні втрати складають 96 864, 47 грн (розрахунок перевірено судом).

Відповідачем не надано суду контррозрахунку даних нарахувань та не заперечується арифметична правильність розрахунку позивача, у зв`язку з чим суд зазначає про його правомірність та обґрунтованість.

З питання зменшення розміру розрахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 96 864, 47 грн та 3 % річних - 13 019, 31 грн, слід зазначити наступне.

Посилання представника відповідача на необхідність зменшення розміру розрахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних з підстав необхідності врахування висновків Великої палати Верховного суду, відповідно до яких суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що за положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності.

Також необхідно зазначити, що використане представником відповідача формулювання своїх заперечень, викладене у постанові Великої палати Верховного суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020, висновки якої не є релевантними до обставин справи № 922/1996/23, оскільки Велика палата Верховного суду розглядала питання можливості зменшення розміру процентів річних відповідно ст. 625 ЦК України, розмір яких був збільшений за домовленістю сторін правочину та складав більше 3% річних.

Натомість, здійснення позивачем розрахунку відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України було здійснено із застосуванням розміру таких відсотків встановлених ч. 2 зазначеної статті у розмірі 3%, розмір яких не може бути зменшено за рішенням суду, оскільки такий розмір застосовуються у всіх випадках коли сторони договору не погодили інший розмір відсотків.

При цьому можливість зменшення штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду, яке може бути застосовано виключно і суворо лише за наявності виключних обставин, наявність існування яких має бути доведена заявником на підставі поданих належних та допустимих доказів, чого відповідачем зроблено не було.

Так, аналіз приписів ст. 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18).

Окрім того, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Між тим, жодного визначеного судовою практикою доказу, що свідчив би про наявність таких підстав, відповідачем надано не було.

Більш того, відповідачем не спростована наявність його вини у виникненні прострочення за договором, не наведено дій (через їх фактичну відсутність), які вживалися ним для повного виконання зобов`язання, тобто навпаки наявна винна бездіяльність, не надано доказів майнового стану тощо, не спростована і значна тривалість прострочення, наявна на момент подання позову.

Таким чином судом не можуть прийматися доводи відповідача про неможливість виконання грошового зобов`язання чи відсутність вини як підстави для звільнення від відповідальності, що передбачена ст. 625 ЦК України.

А, отже, враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру 3 відсотків річних до 5 000, 00 грн.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд", є доведеними матеріалами справи, законодавчо обґрунтованими, не спростованими відповідачем, а, отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000, 00 грн.

Розглянувши матеріали заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до положень ч 3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої - третьоїст. 124 ГПК Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В позовній заяві позивачем було заявлено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 22 000, 00 грн.

Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З метою захисту своїх прав ТОВ «НВК «Східбуд» уклало з адвокатом Фадєєвим Олександром Павловичем договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) № 06/23 від 26.04.2023 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правничої (правової) допомоги (послуги) ТОВ «НВК «Східбуд» (далі - клієнт) в тому числі:

- складати та підписувати заяви по суті справи, позови, заперечення, скарги, клопотання, процесуальні та інші документи правового характеру, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення під час розгляду справи господарської юрисдикції у Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного суду за позовом клієнта до ПрАТ «Харківстальконструкція» про стягнення коштів за договором № 03/21 від 28.01.2021;

- надавати клієнту усні та письмові консультації, з питань підготовки позову та інших заяв по суті справи за позовом клієнта до ПрАТ «Харківстальконструкція» про стягнення коштів за договором №03/21 від 28.01.2021;

- забезпечувати реалізацію прав та обов`язків клієнта в господарському судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків клієнта під час розгляду справи господарської юрисдикції у тому числі, але не виключно шляхом представництва інтересів клієнта під час судових засідань у Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного суду за позовом клієнта до ПрАТ «Харківстальконструкція» про стягнення коштів за договором № 03/21 від 28.01.2021, а клієнт зобов`язується оплатити надання професійної правничої (правової) допомоги.

Відповідно до п. 4.2 договору винагорода (гонорар) за надання адвокатом клієнту професійної правничої (правової) допомоги (послуг) за цим договором у Господарському суді Харківської області є фіксованою та складає 22 000,00 (двадцять дві тисячі) грн, без ПДВ, які клієнт сплачує адвокату на підставі відповідного рахунку на оплату.

Згідно до п. 4.3 договору, вид, обсяг та тривалість наданої адвокатом професійної правничої (правової) допомоги зазначається у актах виконаних робіт, які складаються сторонами по мірі надання адвокатом послуг відповідно до умов даного договору.

20.06.2023 між ТОВ «НВК «Східбуд» та адвокатом Фадєєвим О. П. складений акт №1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг).

Відповідно до зазначеного акту адвокатом Фадєєвим О.П. надано ТОВ «НВК «Східбуд» професійну правничу (правову) допомогу (послуги) щодо звернення ТОВ «НВК «Східбуд» до Господарського суду Харківської області з позовної заявою до ПАТ «Харківстальконструкція» про стягнення заборгованості, штрафу, інфляційних втрат та трьох процентів річних, загальною тривалістю 6 (шість) годин 00 хвилин (360 хвилин).

20.06.2023 адвокатом Фадєєвим О.П. складений рахунок на оплату № 6 на загальну суму 22 000, 00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 5409 від 20.06.2023 ТОВ «НВК «Східбуд» сплатило на користь адвоката Фадєєва О.П. грошові кошти у розмірі 22 000, 00 грн, згідно договору про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) № 06/23 від 26.04.2023.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000, 00 грн, відповідач зазначає, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, відповідна справа є досить нескладною та не потребує особливої, тривалої підготовки, позовна заява у цій справі є досить стандартною і не потребує значних затрат часу для її підготовки.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає вартість професійної правничої допомоги суттєво завищеною й безпідставною, оскільки вартість витрат у розмірі 22 000, 00 грн не відповідає складності справи, рівню складності та юридичної кваліфікації правовідносин у справі та обсягу позову та вважає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн покладає на нього надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу судових витрат, у зв`язку з чим, на думку відповідача співмірним є зменшення витрат позивача на правничу допомогу до 3 000, 00 грн.

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам та запереченням відповідача, суд виходить з того, що за змістом ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховним Судом неодноразово зверталась увага, що у розумінні положень ч. 5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, враховуючи заперечення відповідача стосовно заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу та зменшення даних витрат до 3 000, 00 грн, суд вважає витрати позивача в заявленому розмірі 22 000,00 грн не мають характеру необхідних, не співмірні зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, не відповідають критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України.

При цьому, суд, перш за все, враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Зважаючи на наведене, з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, суд зазначає, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Встановлення судом тих обставин, що рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу, який зазначений адвокатом в акті виконаних робіт (надання послуг), є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Зважаючи на вищенаведені обставини та приймаючи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі (22 000, 00 грн), на думку суду, суперечитиме принципу розподілу таких витрат, суд дійшла висновку, що справедливим і співрозмірним є зменшений розмір витрат позивачана професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 922/1996/23. А саме, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківстальконструк» (код ЄДРПОУ 01413848; 61010, м. Харків, вул. Малом"ясницька, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, оф. 34, код ЄДРПОУ 31234803) суму заборгованості у розмірі 315 541, 05 грн; штраф у розмірі 15 777, 05 грн; суму 3 % річних у розмірі 13 019, 31 грн; суму інфляційних втрат у розмірі 96 864, 47 грн; судовий збір у розмірі 6 618, 03 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, оф. 34, код ЄДРПОУ 31234803);

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Харківстальконструк» (код ЄДРПОУ 01413848; 61010, м. Харків, вул. Малом"ясницька, 2).

Повне рішення складено 24.07.2023.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/1996/23