Рішення

від 24.07.2023 по справі 922/1383/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2023м. ХарківСправа № 922/1383/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" (місцезнаходження: 49100, місто Дніпро, проспект Героїв, Будинок 17, приміщення 228; код ЄДРПОУ 37731990) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (місцезнаходження: 62570, Харківська область, Вовчанський район, село Гонтарівка, вулиця Дмитрівська, будинок 102; код ЄДРПОУ 01203834) про стягнення 703 770,83 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" заборгованості за Договором поставки № 06/01/21-4П від 06 січня 2021 року в розмірі 703 770,83 грн., з яких: 377 768,49 грн. - сума основного боргу за отриманий відповідачем Товар (сільськогосподарську продукцію), 196 356,46 грн. - пеня, 15 704,00 грн. - 3% річних та 113 941,88 грн. - інфляційні втрати. Також позивач просить суд покласти на ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 556,56 грн. та витрати на правничу допомогу (7 500,00 грн. згідно попереднього розрахунку).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 позовну заяву ТОВ "Агротранс-Ф" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1383/23; постановлено розглядати справу в порядку (за правилами) загального позовного провадження.

Розгляд справи № 922/1383/22 в підготовчому засіданні неодноразово відкладався задля забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин. Також ухвалою суду від 29.05.2023 строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів - до 15 липня 2023 року.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", разом з тим, наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося, відзив (заперечення) на позовну заяву до суду не подало.

За результатами підготовчого засідання 12.06.2023 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу № 922/1383/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26 червня 2023 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 26.06.2023 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги необхідність забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи в умовах дії в Україні воєнного стану, Ухвалою суду від 26.06.2023 розгляд справи № 922/1383/23 в судовому засіданні було відкладено на 24 липня 2023 року об 11:00 годині, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Представник ТОВ "Агротранс-Ф" в судове засідання не з`явився. Судом оголошено, що 06.07.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Стрюк Н.О. (вх. № 17538) про розгляд справи № 922/1383/23 за наявними матеріалами, без участі представника ТОВ "Агротранс-Ф". Позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі та підтверджує, що надав до суду всі наявні у нього документи до позову. Відповідач борг перед позивачем не погасив.

Виходячи з принципу диспозитивності, як права сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми матеріальними і процесуальними правами (в тому числі брати участь в судовому засіданні), суд вважає за можливе продовжити розгляд даної справи за відсутності представника ТОВ "Агротранс-Ф".

Представник ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" в судове засідання 24.07.2023 також не з`явився, про причини неявки суд не попередив. Про дату, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень Укрпошти із ухвалами господарського суду у справі № 922/1383/23 (в т.ч. ухвали суду від 12.06.2023 про розгляд справи по суті).

Відповідні ухвали також було надіслано судом в електронному вигляді на електронну пошту відповідача: gontarovka_2@ukr.net.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання, а відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомлений розгляд даної справи.

Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/1383/23 за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" (в подальшому - Постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (в подальшому - Покупець) було укладено Договір поставки № 06/01/21-4П, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію, (в подальшому по тексту - Товар), згідно з умовами і в порядку, передбаченим даним Договором, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар. Під сільськогосподарською продукцією за цим Договором вважається шрот та макуха соняшника.

Найменування та кількість Товару визначається у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору (пункти 1.1. - 1.4. Договору).

Згідно пунктів 2.1., 2.2. Договору ціна за тону Товару, а також вартість кожної партії Товару, вказується у специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного Договору. Загальна сума за цим Договором визначається виходячи з вартості кожної партії Товару, згідно з специфікаціями до даного Договору.

Оплата кожної партії Товару здійснюється Покупцем у національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі строку визначеного у специфікаціях до кожної поставки Товару. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 2.3. Договору).

За пунктом 3.1. Договору поставка Товару здійснюється, на умовах вказаних у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пунктів 3.3., 3.5. Договору право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Товарно-транспортної накладної на Товар згідно прийнятої ваги в момент отримання Товару.

Постачальник зобов`язаний надати слідуючи документи: видаткова накладна; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна.

Згідно Специфікації № 4 від 30.08.2021 Покупець замовив сільськогосподарську продукцію: шрот соняшниковий на суму 213 900,00 грн. (23 тн, толеранс +\- 10%). Термін оплати товару - на протязі п`яти банківських днів, але не пізніше ніж 06 вересня 2021 року.

Згідно Специфікації № 5 від 13.09.2021 Покупець замовив сільськогосподарську продукцію: шрот соняшниковий на суму 205 849,91 грн. (23 тн, толеранс +\- 10%). Термін оплати товару - на протязі п`яти банківських днів.

Згідно Специфікації № 6 від 29.09.2021 Покупець замовив сільськогосподарську продукцію: шрот соняшниковий на суму 194 350,09 грн. (23 тн, толеранс +\- 10%). Термін оплати товару - на протязі п`яти банківських днів.

Згідно Специфікації № 7 від 25.11.2021 Покупець замовив сільськогосподарську продукцію: жом сухий гранульований на суму 227 700,00 грн. (23 тн, толеранс +\- 10%). Термін оплати товару - на протязі п`яти банківських днів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки № 06/01/21-4П ТОВ "Агротранс-Ф" було поставлено ДП "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААНУ" Товар згідно видаткових накладних:

- № РН-0000776 від 01 вересня 2021 року на суму 214 458,00 грн.;

- № РН-00008333 від 15 вересня 2021 року на суму 204 059,90 грн.;

- № РН-0000896 від 01 жовтня 2021 року на суму 196 800,59 грн.;

- № РН-0001207 від 27 листопада 2021 року на суму 226 908,00 грн.

Зазначені Видаткові накладні без зауважень підписані відповідальними особами та скріплені печатками сторін. Також поставка Товару підтверджується Товарно-транспортними накладними: ТТН № 2 від 01.09.2021, ТТН № 55 від 15.09.2021, ТТН № 115 від 29.09.2021 та № 140 від 26.11.2021.

Водночас позивачем було виставлено Рахунки-фактури: № СФ-0000776 від 01.09.2021 на суму 214 458,00 грн. (разом з ПДВ), № СФ-0000834 від 15.09.2021 на суму 204 059,90 грн. (разом з ПДВ), № СФ-0000896 від 01.10.2021 на суму 196 800,00 грн. (разом з ПДВ) та № СФ-0001214 від 26.11.2021 на суму 226 908,00 грн. (з ПДВ).

Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", в свою чергу, порушило зобов`язання за вказаним Договором: розрахувалося за отриманий товар лише частково: Платіжними дорученнями № 4614 від 20.09.2021 сплачено 100 000,00 грн. та № 4699 від 28.09.2021 сплачено 114 458,00 грн. (призначення платежів: Рахунок СФ-0000776), а Платіжними дорученнями № 4723 від 30.09.2021 сплачено 100 000,00 грн., № 5527 від 07.02.2022 сплачено 50 000,00 грн., № 5567 від 11.02.2022 сплачено 50 000,00 грн., № 5632 від 18.02.2022 сплачено 50 000,00 грн. (призначення платежів: Рахунок СФ-0000834).

Таким чином, Товар поставлений по Видатковій накладній № РН-0000776 від 01.09.2021 на суму 214 458,00 грн. та по Видатковій накладній № РН-0000833 від 15.09.2021 на суму 204 059,90 грн. було сплачено у повному обсязі. Переплата в розмірі 45 940,10 грн. була врахована позивачем у поставці наступного товару по видатковій накладній № РН-0000896 від 01.10.2021.

Відповідно, заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" становить 377 768,49 грн., з яких: 150 860,49 грн. - залишок боргу по Видатковій накладній № РН-0000896 від 01.10.2021 та 226 908,00 грн. - борг по Видатковій накладній № РН-0001207 від 27.11.2021.

Крім того, внаслідок прострочення виконання ДП "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААНУ" грошового зобов`язання за Договором поставки № 06/01/21-4П, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 196 356,46 грн. (на підставі пункту 5.3. Договору), три проценти річних в розмірі 15 704,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 113 941,88 грн. (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України). Обставини щодо стягнення суми основного боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України). Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Так, згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростувало, доказів оплати решти отриманого за Договором поставки № 06/01/21-4П від 06.01.2021 Товару (сільськогосподарської продукції) не надало, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" в частині примусового стягнення з відповідача 377 768,49 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Також згідно пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно до пунктів 5.1., 5.3. Договору, у разі порушення зобов`язань, що виникли з даного Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором і діючим законодавством України. За несвоєчасну оплату за Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Оплата пені і штрафу не звільняє Покупця від сплати основної суми боргу.

Враховуючи неналежне виконання ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" зобов`язань з оплати отриманого Товару, суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій.

Крім того, згідно частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

В позовній заяві ТОВ "Агротранс-Ф" зазначає, що строк оплати товару по Видатковій накладній № РН-0000896 від 01.10.2021 на залишкову суму - 150 860,49 грн. настав 06.10.2021, строк оплати товару по Видатковій накладній № РН-0001207 від 27.11.2021 на суму 226 908,00 грн. настав 03.12.2021.

Відповідно, за період прострочення зобов`язань по ВН № РН-0000896 - з 07.10.2021 по 31.03.2023 позивачем нараховано пеню в розмірі 80 819,89 грн., 3% річних в розмірі 6 696,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 47 502,22 грн. За період прострочення зобов`язань по ВН № РН-0001207 - з 03.12.2021 по 31.03.2023 позивачем нараховано пеню в розмірі 115 536,57 грн., 3% річних в розмірі 9 008,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 66 439,66 грн.

Однак, перевіривши відповідні розрахунки, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено початкові періоди здійснення нарахування. Так, останній день виконання зобов`язання з оплати Товару, поставленого за ВН № РН-0000896 від 01.10.2021, з урахуванням відстрочки платежу у 5 банківських днів - 08.10.2021. Останній день виконання зобов`язання з оплати Товару, поставленого за ВН № РН-0001207 від 27.11.2021, з урахуванням відстрочки платежу у 5 банківських днів - 03.12.2021. Отже, прострочення оплати повинно рахуватися тільки з наступного дня.

Також розрахунок пені не відповідає приписам частини шостої статті 232 ГК України. Суд звертає увагу на те, що наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За наслідком дослідження умов Договору судом встановлено, що сторонами не визначено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, а умова пункту 5.3. Договору щодо сплати пені за кожен день прострочення платежу не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З урахуванням конкретних обставин справи суд самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши самостійний розрахунок пені та процентів річних, суд зазначає, що арифметично правильними є такі нарахування:

- період 1:

3% річних - з 09.10.2021 до 31.03.2023 за формулою 150 860,49 грн. x 3 % x 539 (кількість днів у періоді) : 365 : 100. Річні за період = 6 683,33 грн.

Пеня за період з 09.10.2021 до 09.04.2022 = 14 011,43 грн.

- період 2:

3% річних - з 04.12.2021 до 31.03.2023 за формулою 226 908,00 грн. x 3 % x 483 (кількість днів у періоді) : 365 : 100. Річні за період = 9 007,94 грн.

Пеня за період з 04.12.2021 до 04.06.2022 = 22 491,87 грн.

Детальний розрахунок долучено судом до матеріалів справи.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 36 503,30 грн., трьох процентів річних в розмірі 15 691,27 грн. та інфляційних втрат в розмірі 113 941,88 грн. (оскільки заявлені позивачем до стягнення втрати від інфляції відповідають розрахунку суду).

В задоволенні позову в частині стягнення з ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" пені в розмірі 159 853,16 грн. та 3% річних в розмірі 12,73 грн. суд відмовляє, у зв`язку із безпідставністю відповідних нарахувань.

Також позивачем заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат у справі: відшкодування судового збору в розмірі 10 556,56 грн. та витрат ТОВ "Агротранс-Ф" на оплату правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн. (згідно прохальної частини позовної заяви за вх. № 1383/23).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, судовий збір покладається на ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 8 158,57 грн.

Також дослідивши матеріали справи та докази, надані представником ТОВ "Агротранс-Ф" на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з аналізом справи і написанням позовної заяви, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).

Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (Закон № 5076-VI).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката до матеріалів справи надано копію Договору про надання юридичних послуг № 26/01-21 від 01.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" (як Замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Демос-Юрис", згідно якого Замовник доручає, а Юридична фірма бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх.

Згідно пунктів 4.1., 4.2. Договору про надання юридичних послуг № 26/01-21 за роботу, виконану Юридичною фірмою, Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Юридичної фірми суму, вказану в акті або в звіті виконаних робіт. Розрахунки здійснюються Замовником не пізніше 3-х місяців з моменту виставлення рахунку.

Також матеріали справи містять Звіт (акт виконаних робіт) № 1/31 від 31 березня 2023 року, підписаний директором та скріплений печаткою ТОВ "ЮФ "Демос-Юрис", в якому Юридична фірма звітує перед ТОВ "Агротранс-Ф" про види та кількість послуг, наданих в період з 01 вересня 2022 року по 31 березня 2023 року (із детальним їх описом та витраченим часом) на загальну суму 7 500,00 грн. та Рахунок-фактуру № СФ-0000027 від 31.03.2023 на 7 500,00 грн., виставлений ТОВ "ЮФ "Демос-Юрис" для оплати ТОВ "Агротранс-Ф".

Дослідивши зазначені докази, господарський суд зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно, оцінивши в сукупності вищезазначені докази, суд дійшов висновку, що вони можуть бути прийняті як належні, а витрати ТОВ "Агротранс-Ф" на правничу допомогу підлягають розподілу.

При цьому, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

У розрізі спірних правовідносин, при вирішенні даної справи судом також враховано правову позицію, висловлену Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, вирішуючи питання необхідності надання доказів фактичної оплати послуг з отриманої ТОВ "Агротранс-Ф" правової допомоги на суму 7 500,00 грн., суд також враховує правову позицію, яку викладено Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19: "за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)".

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд доходить висновку, що в загальній кількості достатніми, об`єктивними і співмірними зі складністю справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (згідно прохальної частини позовної заяви).

Водночас суд керується частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Агротранс-Ф" у справі № 922/1383/23 витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на ДП "ДГ "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААН" пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" в розмірі 3 864,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 126, 129, 221, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (місцезнаходження: 62570, Харківська область, Вовчанський район, село Гонтарівка, вулиця Дмитрівська, будинок 102; код ЄДРПОУ 01203834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" (місцезнаходження: 49100, місто Дніпро, проспект Героїв, Будинок 17, приміщення 228; код ЄДРПОУ 37731990) суму основного боргу за Договором поставки № 06/01/21-4П від 06 січня 2021 року в розмірі 377 768,49 грн., пеню в розмірі 36 503,30 грн., 3% річних в розмірі 15 691,27 грн., інфляційні втрати в розмірі 113 941,88 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 158,57 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 864,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-Ф" в частині стягнення пені в розмірі 159 853,16 грн. та 3% річних в розмірі 12,73 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" липня 2023 р.

Суддя В.В. Рильова