Ухвала

від 25.07.2023 по справі 541/838/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 541/838/21

провадження № 61-8849ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Виділено в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя у власність ОСОБА_1 причіп марки АМС, модель 500 Старконь, державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частки вартості причепу марки АМС, модель 500 Старконь, державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску у розмірі 3 200 грн.

Здійснено поділ спільного майна подружжя, а саме: меблевої стінки вартістю 5 500 грн, столика металевого поминального вартістю 1 500 грн, меблевої стінки вартістю 7 850 грн, ліжка вартістю 3 000 грн, матрацу вартістю 3 000 грн. шляхом: виділення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя у власність ОСОБА_2 наступного майна: столика металевого поминального вартістю 1 500 грн, меблевої стінки вартістю 5 500 грн, загальною вартістю - 7 000 грн; виділення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя у власність ОСОБА_1 наступного майна: меблевої стінки вартістю 7 850 грн, ліжка вартістю 3 000 грн, матрацу вартістю 3 000 грн, загальною вартістю - 13 850 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 6 850 грн, що є різницею у вартості розподіленого майна.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2021 року в частині розподілу автомобіля Opel Vectra, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо розподілу спільного майна подружжя, а саме автомобіля Opel Vectra, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , задоволено частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Opel Vectra, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , припинивши право спільної власності на 1 /2 цього автомобіля за ОСОБА_2 .

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку вказаного автомобіля у розмірі 70 620,30 грн.

В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2021 року залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 12 червня 2023 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2023 року визнано наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судустрок ОСОБА_1 направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2023 року, вважаючи, що вимоги ухвали виконано.

Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2023 року заявником не виконано, оскільки у порушення частини третьої статті 393 ЦПК України, заявником не подано до суду касаційної інстанції належних доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки про те, що справу розглянуто та винесено оскаржувану постанову він дізнався випадково через єдиний портал державних послуг Дія у вкладці виконавчих проваджень та 22 травня 2023 року звернувся до районного суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копії постанови Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, яку отримав в суді першої інстанції 23 травня 2023 року, на підтвердження чого надає копію заяви до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2023 року про ознайомлення з матеріалами справи № 541/838/21, яка містить розписку про отримання заявником копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Проте, заявником не подано до суду касаційної інстанції належних доказів на підтвердження порушення апеляційним судом порядку вручення копії судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, а також про обставини, що об`єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на те, що заявник оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції не отримував, без підтвердження відповідними доказами, не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд наголошує, що сам по собі факт отримання заявником копії оскаржуваного судового рішення поза межами встановленого законом строку без наведення об`єктивних причин з наданням відповідних доказів неможливості отримання оскаржуваного рішення протягом цього періоду не може свідчити про безумовне підтвердження наявності цих причин та визнання їх поважними.

Наведені заявником обставинине є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 25 липня 2023 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2022 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2023 року потрібно вважати неподаною та повернути.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець