Рішення

від 05.07.2023 по справі 802/1786/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 липня 2023 р. Справа № 802/1786/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Комара П.А.,

за участю

секретаря судового засідання: Зданевич Н.Ю.

представників відповідача: Пенської О.Ю., Дубінської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Джі.Ен.Логістік"

до: головного управління ДПС у Вінницькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду зернулось товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" (далі - позивач, ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК") до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обгрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що ГУ ДФС у Вінницькій області було проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Джі. Ен.Логістік» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Екопром Лімітед», TOB «Тотал Систем», TOB «Алабама», ПП «Ремподіллябуд», TOB «Автокомфорт плюс». Актом перевірки визначено операції, які на погляд податкового органу є сумнівними, а тому податковим органом зроблено висновок про те, що дані операції не проводились взагалі як такі. На думку податкового органу операції з вказаними вище контрагентами є нереальними по причині відсутності зазначеної в товарно-транспортних накладних (далі ТТН) маси товару, який перевозився, час простою, прибуття, вибуття, розвантаження, вид пакування, сума з ПДВ, сума без ПДВ. Дані обставини визнані ОДПІ, як порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України.

З такими висновками позивач не погоджується вказуючи на їх суперечність положенням Податкового кодексу України (далі - ПК), зокрема п. 198.1, п.198.6 ст.198 ПК.

В підтвердження реальності господарських операцій позивач зазначає, що товариством-позивачем із TOB «Екопром Лімітед», TOB «Тотал Систем», TOB «Алабама», ПП «Ремподіллябуд», TOB «Автокомфорт плюс» були укладені договори про надання послуг, які виконані належним чином, оскільки містять усі умови належного його виконання та здійснена оплата.

Всі підприємства на момент укладання договорів були діючими та такими, що не підпадають під підозру сумнівного. Згідно доступних TOB «Джі.Ен.Логістік» офіційних джерел інформації, зокрема з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Єдиного державного реєстру платників ПДВ відомості про контрагентів були внесенні. Тобто, на протязі укладення та виконання договорів, не було жодних претензій до виконавців.

Позивач вважає, що ТТН не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, надають первинним документам юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

За наведених обставин, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005901406 від 10.07.2017р., яким збільшено податкове зобов`язання по ПДВ на суму 234332,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 58583,0 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018, у задоволенні позову відмовив.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який постановою від 28.03.2023 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, а справу передано на новий розгляду до суду першої інстанції.

Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції виходив з того, що сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового органу, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічно доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

У відповідності до статті 31 КАС України проведено автоматичний розподіл, за результатами якого визначено головуючого суддю у справі Комара Павла Анатолійовича.

Ухвалою від 11.04.2023 справу прийнято до провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26.04.2023. Крім того, судом здійснено заміну первісного відповідача його правонаступником з Головний управління ДПС у Вінницькій області.

Справу знято з розгляду 26.04.2023 у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці. Призначено підготовче засідання на 03.05.2023 о 13:00 год.

03.05.2023 на адресу надійшли пояснення від представника позивача, яка зазначила, що з урахуванням висновків Верховного суду перед відповідачів у даній справі стоїть задача спростувати сам факт проведення господарської операції та надати відповідні докази того, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю , мали місце. В той час, в матеріалах справи наявна достатня кількість матеріалів, що підтверджують реальність господарських операцій позивача.

Звернуто увагу суду на те, що відповідач при проведенні перевірки не здійснив дії, які могли стати приводом для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

У зв`язку із зазначеним, представник позивача просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

03.05.2023 представник позивача також подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності директора товариства-позивача.

Підготовче засідання 03.05.2023 відкладено за клопотанням представника відповідача. Справу призначено до розгляду на 23.05.2023 о 11:00 год.

Підготовче засідання відкладено за клопотання відповідача, що надійшло до суду 15.05.2023 за вх. №24649.

06.06.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження у справі у порядку письмового провадження.

Ухвалою від 06.06.2023 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2023 о 11:00 год.

Судове засідання 20.06.2023 відкладено за клопотання представника відповідача. Наступне судове засідання призначено судом на 05.07.2023.

05.07.2023 від представника відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення згідно яких представник відповідача повністю заперечує позов та просить у його задоволенні відмовити з підстав необгрунтовності.

У судовому засіданні представники відповідача свою правову позицію підтримали та просили у задоволенні позову відмовити.

Як уже було встановлено судами при розгляді даної справи та не заперечується сторонами, Управлінням провело позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Екопром Лімітед» за листопад 2016 року, ТОВ «Тотал Систем» за жовтень 2016 року, ТОВ «Алабама» за жовтень 2016 року, ПП «Ремподіллябуд» за вересень та жовтень 2014 року, ТОВ «Автокомфорт» за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016, результати якої оформлені актом від 16.06.2017 № 694/1406/37489055, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 234312,18 грн. (у тому числі: за вересень 2014 року - 46578,36, за жовтень 2014 року - 34569,69 грн., за січень 2016 року - 22078,30 грн., за лютий 2016 року - 33593,32 грн., за березень 2016 року - 36337,22 грн., за квітень 2016 року - 15591,67 грн., за жовтень 2016 року - 31408,33 грн., за листопад 2016 року - 14174,99 грн.).

Зокрема, у акті перевірки вказано, що: Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість по господарських операціях, здійснених з ТОВ «Екопром Лімітед», ТОВ «Тотал Систем», ТОВ «Алабама», ПП «Ремподіллябуд», ТОВ «Автокомфорт», оскільки: надані товариством до перевірки товарно-транспортні накладні на підтвердження здійснених господарських операцій з ПП «Ремподіллябуд» не можна вважати належно оформленими, оскільки з їх змісту немає можливості встановити час прибуття та вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню, марки та моделі автомобілів, якими здійснювалося перевезення, з урахуванням того, що аналізом звітності ПП «Ремподіллябуд» встановлено, що на підприємстві працює 5 осіб, згідно НАІС «ДАІ» за ПП «Ремподіллябуд» не зареєстровані транспортні засоби, а власниками транспортних засобів, вказаних у товарно-транспортних накладних, є фізичні особи; надані товариством до перевірки товарно-транспортні накладні на підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Автокомфорт» не можна вважати належно оформленими, оскільки з їх змісту немає можливості встановити час прибуття та вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню, марки та моделі автомобілів, якими здійснювалося перевезення, з урахуванням того, що аналізом звітності ТОВ «Автокомфорт» встановлено, що на підприємстві працює 1 особа, за цивільно-правовими договорами - 0 осіб, згідно НАІС «ДАІ» за ТОВ «Автокомфорт» не зареєстровані транспортні засоби, а власниками транспортних засобів, вказаних у товарно-транспортних накладних, є фізичні особи, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних розрахунки за оренду автомобілів, інших основних засобів ТОВ «Автокомфорт» у періоді, що перевірявся, не проводило; надані товариством до перевірки товарно-транспортні накладні на підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Алабама» не можна вважати належно оформленими, оскільки з їх змісту немає можливості встановити час прибуття та вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню, марки та моделі автомобілів, якими здійснювалося перевезення, з урахуванням того, що аналізом звітності ТОВ «Алабама» встановлено, що на підприємстві працює 1 особа, згідно НАІС «ДАІ» за ТОВ «Алабама» не зареєстровані транспортні засоби, а власниками транспортних засобів, вказаних у товарно-транспортних накладних, є фізичні особи, відповідно до листа Оперативного управління Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 28.11.2016 № 3342/10-02-21-04 ТОВ «Алабама» відсутнє за місцезнаходженням, за результатами аналізу інформаційних баз даних ДФС України та відповідно до податкової звітності ТОВ «Алабама» не встановлено будь-яких фінансово-господарських відносин між ТОВ «Алабама» і встановленими особами, які є власниками автомобілів, не встановлено нарахування/виплат самозайнятим особам; надані товариством до перевірки товарно-транспортні накладні на підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Тотал Систем» не можна вважати належно оформленими, оскільки з їх змісту немає можливості встановити час прибуття та вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню, марки та моделі автомобілів, якими здійснювалося перевезення, з урахуванням того, що аналізом звітності ТОВ «Тотал Систем» встановлено, що на підприємстві працює 1 особа, згідно НАІС «ДАІ» за ТОВ «Тотал Систем» не зареєстровані транспортні засоби, а власниками транспортних засобів, вказаних у товарно-транспортних накладних, є фізичні особи, відповідно до податкової звітності ТОВ «Тотал Систем» не встановлено будь-яких фінансово-господарських відносин між ТОВ «Тотал Систем» і встановленими особами, які є власниками автомобілів, не встановлено нарахування/виплат самозайнятим особам; ТОВ «Екопром Лімітед» не подало до контролюючого органу звіти за формою № Д4 та № 1-ДФ, за період, що перевірявся, що свідчить про недостатність у ТОВ «Екопром Лімітед» трудових ресурсів т відсутність виробничого обладнання, складських приміщень для здійснення основного виду діяльності, вказаного у витязі з ЄДРПОУ, згідно НАІС «ДАІ» за ТОВ «Екопром Лімітед» не зареєстровані транспортні засоби, відповідно до довідки Оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.01.2017 № 93/7/11-28-21-12 ТОВ «Екопром Лімітед» відсутнє за місцезнаходженням. Також, Управлінняі зазначило, що розрахунки за отримані послуги від зазначених контрагентів позивачем здійснені не у повному обсязі. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про нереальність господарських операцій між Товариством та зазначеними контрагентами.

На підставі висновків акта перевірки Управління 10.07.2017 прийняло податкове повідомлення-рішення № 0005901406, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 234332,00 грн. - за основним платежем та на 58583,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини регулюються ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

П.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

П.185.1. ст. 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно п.198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до вимог п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

П. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу ; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

П. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених норм доводить, що податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого періоду. При позитивному значенні суми, вона підлягає сплаті до бюджету у визначені строки. На дату виникнення податкових зобов`язань, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку платник податку (продавець) зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у визначеному порядку, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений термін та надати покупцю за його вимогою. Така податкова накладна є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та складу витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі ст. 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Згідно матеріалів справи слідує, що між позивачем та товариствами контрагентами (Експедитор) укладено договори про надання послуг (надання транспортно-експедиційних послуг).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення (далі - Закон № 1955).

За визначенням термінів Закону №1955 згідно ст. 1, під транспортно-експедиторською діяльністю розуміється підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт гоподарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 Закону №1955, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема відомості про сторони договору. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Підтвердженням витрат експедитора, за приписами ст. 9 Закону №1955, є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Аналіз даної процитованої норми дає підстави вважати, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується транспортним документом або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно положень ст. 11 Закону №1955, експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Відтак, суд відхиляє покликання позивача на те, що товарна-транспортна накладна відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року №363 - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У даному випадку предметом послуг за господарською операцією за умовами договорів були транспортно-експедиційні послуги, де в силу положень Закону №1955, факт надання яких підтверджується саме транспортним документом, який в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом за цією операцією.

Суд звертає увагу, що за істотними умовами договорів про надання послуг оформлення товарно-транспортних документів має свою особливість.

Так, між позивачем та приватним підприємством "Ремподіллябуд" 01.07.2014 року укладено договір №01/07/14-01 про надання послуг (надання транспортно - експедиційних послуг). 09.01.2015 року між позивачем та ТОВ "Автокомфорт плюс" укладено договір №09/01/15-01; 03.10.2016 року між позивачем та ТОВ "Алабама" укладено договір №03/10/16; 10.10.2016 року між позивачем та ТОВ "Тотал Систем" укладено договір №10/10; 14.12.2016 між позивачем та ТОВ "Екопром Лімітед" укладено договір 14/11.

Вищезазначені договори укладені, як типові та згідно умов яких визначено, що заявка про перевезення вантажу складається Замовником у письмовій формі і передається Експедитору не пізніше ніж за 2 календарних дні до дати завантаження, зазначеної у такій заявці. (п.1.2 Договору)

Заявка повинна містити найменування, масу, кількість вантажу, його упаковку, кількість місць, вид транспортного засобу, необхідний об"єм транспортного засобу, дати і години прибуття транспортного засобу для завантаження та розвантаження, пункти відправлення та призначення по кожному перевезенню, відстань перевезення, вартість перевезення, повноважних осіб, що відповідають за відправлення, прийняття та перевезення вантажу, їх телефонні номери, додаткові умови. (п.1.3 Договору)

Заявка вважається погодженою Сторонами та прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох Сторін. (п. 1.4 Договору).

Також Договором, зокрема п. 2.1.3 обумовлено обов"язки сторін забезпечувати своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку товарно-транспортних документів та дорожніх листів, відмічати у товарно-транспортних документах фактичний час прибуття та відправлення автомобіля в пунктах завантаження та розвантаження.

Завантажити та розвантажити транспортний засіб, наданий для виконання перевезення, протягом 24 год з моменту прибуття, за умови прибуття транспортного засобу під завантаження у час, вказаний у заявці. (п. 2.1.4 Договору). Відтак, за умовами даних договорів позивачем самостійно обраний та обумовлений порядок оформлення товарно-транспортної документації на експедиторські перевезення, які і є первинної документація для надання послуг.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому з наданих представником позивача товарно-транспортних накладних слідує, що в реквізитах останніх відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій та ціна вартості товару, а саме не заповнені поля: "Ціна без ПДВ за одиницю, грн", "Загальна ціна з ПДВ, грн" "пакування", "маса нетто, т", "маса брутто, т", "Час прибуття, вибуття, простою навантаження, год, хв", "Час прибуття, вибуття, простою розвантаження, год, хв", "Підпис відповідальної особи".

Відтак, надаючи оцінку обставинам справи, слід погодитися, що надані ТТН не є безумовною підставою для доведеності факту здійснення експедиційних послуг. При цьому, виявлені податковою інспекцією у рамках здійснення заходів з податкового контролю фактів наявності у спірних постачальників відсутності об`єктивних можливостей для виконання розглядуваних операцій за відсутності транспортних засобів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, основних фондів, активів для закупівлі паливно-мастильних матеріалів, у сукупності з фактами відсутності доказів залучення третіх осіб за цивільно-правовими договорами до здійснення цих операцій та недостатності документального підтвердження їх виконання свідчить про нереальний характер таких послуг.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19 вказала, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

У справі, що розглядається, з матеріалів справи слідує, що слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №42016020110000096, внесеному до ЄРДР 21.07.2016 за фактом фіктичного підприємництва ТОВ "Автокомфорт плюс" (код ЄДРПОУ 38963435), за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_1 - засновник, директор, головний бухгалтер ТОВ "Автокомфорт плюс" надав покази про те, що фінансово - господарською діяльністю вказаного Товариства взагалі не займався та не займається. Придбання товарно - матеріальних цінностей він не здійснював. Ніяких товарів, робіт та послуг не надавав та не проводив. Фінансово - господарських документів по проведених операціях він не підписував. На початку 2015 року на прохання невідомого чоловіка, за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності переоформив на себе ТОВ "Автокомфорт плюс". Після того, відкрив рахунки в банківських установах. Відкривши рахунки, він передав усі статутні, реєстраційні документи та печатку вказаного Товариства цьому невідомому чоловікові. Грошові кошти в банківських установах він не знімав. При відкритті банківських рахунків він поставив свій підпис в грошових чеках та передав їх останньому. Первинні документи, в тому рахунку податкові накладні, надані до перевірки ТОВ "Джі.Ен.Логістік" по взаємовідносинам із ТОВ "Автокомфорт плюс" за період з 01.01.2016 по 30.04.2016 відповідно до наданих пояснень ОСОБА_1 не підписувались.

Дана обставина не є безумовною підставою для сумнівності здійснених операцій, однак не може залишатися неврахованою судом, оскільки особа, яка підписувала первинні документи заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, а отже, податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Суд звертає увагу, що платник податку повинен бути обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Крім того, Верховний Суд в своїх постановах при вирішенні питання про реальність господарських операцій неодноразово вказував, що платник податків при виборі контрагентів та укладенні з ними договорів має керуватися належною обачністю, оскільки від нього залежить подальше фактичне виконання таких договорів.

В ході проведення перевірок платників податків для отримання додаткових доказів на підтвердження нереальності господарських операцій з окремими контрагентами доречно отримати від платника податків письмові пояснення, які б надали можливість встановити факт того чи керувався він належною обачністю при встановленні відносин із такими контрагентами.

Зокрема, чи здійснювалися ним заходи щодо пошуку за загальнодоступними джерелами інформації про добросовісність контрагента.

Доказами прояву розумної обачності платника податків можуть слугувати не тільки статутні документи чи витяги з реєстрів, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, які діють від мені підприємства.

В постановах від 26.06.2018 по справі №816/1422/17, від 18.06.2019 по справі №2а-1399/11/2670, від 05.03.2020 по справі №826/9368/15, від 05.03.2020 по справі №826/9368/15 Верховний Суд зауважив, що платник податків при виборі контрагента та укладанні з ними договорів має керуватися належною обачністю, оскільки від цього залежить фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних референцій, зокрема, формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування.

Враховуючи зазначену позицію Верховного Суду у межах даної категорії спорів, суд зазначає, що позивач обираючи контрагента повинен передбачити несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин. У разі недобросовісності контрагента платник податків зазначає несприятливих наслідків.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності з ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

За вище наведених обставин, суд вважає, що мотиви адміністративного позову не знайшли своє відображення матеріалами справи, що є підставою для відмови у задоволенні позовних.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України розподіл судових витрат у даній справі не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович