Вирок

від 25.07.2023 по справі 285/2062/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/2062/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.3 ст.286-1 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року. Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар

судового засідання ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7

представника потерпілої -

адвоката: ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

захисника обвинуваченого -

адвоката ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Житомирі, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційними скаргами представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Цим вироком:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубники

Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні має двох неповнолітніх дітей, працюючого на час вчинення кримінального правопорушення майстром лісу Городницького лісництва ДП «Городницьке лісове господарство», раніше несудимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286-1 КК України на 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 7 (сім) років.

Продовжено обвинуваченому міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту, строком на 60 діб, до 18 травня 2023 року (включно) із встановленими обмеженнями, заборонено ОСОБА_9 :

- залишати постійне місце проживання АДРЕСА_1 з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 год. наступного дня;

- спілкуватись у будь-який спосіб з свідками по даному кримінальному провадженню.

В порядку ч.1 ст.181, п.5 ст.194 КПК України покладено на обвинуваченого наступні обов`язки:

- утримуватись від керування будь-якими механічними транспортними засобами;

- своєчасно з`являться до суду за судовими викликами.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі постановлено рахувати, з моменту затримання обвинуваченого.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 6175 грн. 44 коп. процесуальних витрат.

Крім цього постановлено, після набрання вироком законної сили скасувати арешт, накладений слідчим суддею Богунського районного суду м. Житомира на майно належне ОСОБА_9 , а саме :

- автомобіль «VOLKSWAGEN» моделі «GOLF 3 1.8» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 », власником якого є ОСОБА_9 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» моделі «GOLF 3 1.8», реєстр. номер НОМЕР_1 , які передати власнику за належністю;

- посвідчення водія НОМЕР_2 , видане Новоград-Волинським ВРЕР УДАІ УМВС в Житомирській області 02.04.2011 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - передати до ГУНП в Житомирській області для вирішення питання відповідно до чинного законодавства.

Згідно вироку, майстер лісу Городницького лісництва ДП «Городницьке лісове господарство» ОСОБА_9 30 січня 2022 близько 22 год. 40 хв., керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN GOLF 3», 1992 р.в., номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, порушуючи при цьому п/п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), рухаючись в темну пору доби у правій смузі руху проїзної частини вулиці Дубницької поблизу будинку № 29 у напрямку із с. Дубники Новоград-Волинського району до вул. Паркової у смт. Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку і в порушення вимог п/п. «б» п. 2.3, пунктів 10.1, 11.3, 12.3 Правил дорожнього руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожню обстановку, що призвело до втрати безпечного керування транспортним засобом і його виїзд на зустрічну смугу та подальший наїзд на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась по краю проїзної частини в зустрічному напрямку.

В результаті цього ОСОБА_9 , маючи технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди за умови чіткого виконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху, допустив наїзд передньою лівою частиною керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_11 , яка рухалась по краю проїзної частини в зустрічному напрямку своїми односторонніми діями не мала можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із синцем на лобі посередині та зліва, садном на лобі зліва на межі з волосистою частиною голови, саднами на лівому крилі носа, в потиличній ділянці справа, крововиливами у м`які тканини голови на лобі посередині та зліва в проекції синця, в тім`яно-висково-потиличній ділянці справа, перелом лобної кістки в ділянці верхньої стінки правої очної ямки, крововиливом над твердою мозковою оболонкою по лінії перелому лобної кістки, крововиливами під твердою мозковою оболонкою на рівні основи головного мозку у передній та середній черепних ямках зліва, у передній черепній ямці справа, крововиливами під м`які мозкові оболонки головного мозку на всьому протязі, розміжченням кори головного мозку із розривами м`яких мозкових оболонок та крововиливами в речовину лобної долі правої півкулі, лобної та вискової долей лівої півкулі головного мозку, яка супроводжувалася набряком та здавленням головного мозку, що стали причиною її смерті.

Необережні дії ОСОБА_9 , які виразились у порушенні вимог п/п. «б» п. 2.3, п/п. «а» п. 2.9, пунктів 10.1, 11.3, 12.3 Правил дорожнього руху перебувають у причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням дорожньо-транспортної пригоди, подальшому її розвитку та наслідками у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_11 .

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 та прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, згідно яких:

- адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини обвинуваченого просить, оскаржуваний вирок скасувати, та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 10 років.

Обгрунтовуючи свої апеляційні вимоги вважає, що в суду першої інстанції не було підстав призначати ОСОБА_9 покарання в межах найнижчої межі покарання, передбаченої санкцією статті кримінального правопорушення, в якому останній обвинувачується.

Вважає, що суд безпідставно вказав у своєму вироку на таку пом`якшуючу обставину, як щире каяття обвинуваченого, оскільки останній, на думку представника потерпілої належним чином свою вину не визнав та намагався суд ввести в оману, з приводу часу вживання алкоголю.

На думку адвоката ОСОБА_8 , обвинувачений вживав алкоголь незадовго до дорожньо - транспортної пригоди, а не зранку, як останній вказував в суді. В підтвердження своєї версії посилається на токсилогічне дослідждення крові ОСОБА_9 .

Крім цього зазначає, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого людину позбавлено життя.

- прокурор ОСОБА_6 також не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини обвинуваченого також просить, оскаржуваний вирок суду скасувати, постановити новий, яким ОСОБА_12 призначити покарання за ч.3 ст.286-1 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 8 років. Крім цього, зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, з 31.01.2022 по 02.02.2022, включно.

Обгрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує, що оскаржуваний вирок не містить переконливого обгрунтування для призначення обвинуваченому покарання в мінімальних межах санкції ч.3 ст.286 -1 КК України.

Вважає, що суд не надав належної оцінки обставинам вчинення кримінального правопорушення, зокрема тому, що обвинувачений керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, виїхав на зустрічну смугу, чим грубо порушив Правила дорожнього руху, а також тому що протиправні дії ОСОБА_9 призвели до непоправних наслідків у виді смерті дитини.

Вказує також на те, що суд формально поставився до визначення щирого каяття обвинуваченого та фактично його ототожнив з визнанням вини. Оскільки, в ході судового засідання не було встановлено, що обвинувачений намагався допомогти потерпілій оговтатись від пережитого, компенсував їй перенесені страждання чи полегшив душевний біль. Не врахував думку потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому найбільш суворе покарання.

Зазначає, що суд не вмотивував, чому він вважає за можливе досягнення мети виправлення ОСОБА_9 за умови призначення йому позбавлення волі у мінімальному розмірі санкції кримінального правопорушення в якому він обвинувачується.

Крім цього вказує, що суд першої інстанції при призначенні Обвинуваченому покарання, безпідставно не застосував положення ч.5 ст.72 КК України, оскільки, ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 31.01.2022 відносно ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, по 02.02.2022, включно.

05.05.2023, від захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , до апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , згідно яких він просить дану апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково. Вирок суду першої інстанції змінити та на підставі ст.72 КК України зарахувати його підзахисному в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, з 31.01.2022 по 02.02.2022. В решті оскаржуваний вирок залишити без зміни.

05.05.2023, від захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , до апеляційного суду також надійшли заперечення на апеляційну скаргу представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 , згідно яких він просить дану апеляційну скаргу залишити без задоволення.

19.06.2023, до апеляційного суду від представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про проведення судового засідання в дистанційному режимі, за допомогою відеоконференцзв`язку «Ейзікон».

29.06.2023, до апеляційного суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, між Житомирським апеляційним судом та Новоград - Волинським міськрайонним судом Житомирської області, за участі обвинуваченого ОСОБА_9 та його адвоката ОСОБА_10 .

Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала свою апеляційну скаргу та частково підтримала апеляційну скаргу представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 , думку потерпілої ОСОБА_7 та її представника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу представника потерпілої та частково підтримали апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , міркування обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 , які заперечили проти апеляційної скарги представника потерпілої та частково заперечили проти апеляційної скарги прокурора у кримінальному проваджені, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та ніким з можливих апелянтів не оспорюється. Дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.3 ст. 286 -1 КК України кваліфіковані правильно.

Вина обвинуваченого ОСОБА_9 підтверджується матеріалами кримінального провадження, які були перевірені судом першої інстанції та яким була надана належна оцінка.

Водночас, за приписами ст. 370 КПК України закон вимагає від суду ухвалення рішення, яке серед іншого повинне бути вмотивованим, тобто таким, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.

Як видно з тексту оскаржуваного судового рішення, суд, призначивши ОСОБА_9 покарання, наведених вимог закону дотримався не в повній мірі.

Обгрунтовуючи оскаржуваний вирок в частині призначення обвинуваченому покарання суд першої інстанції послався на тяжкість злочину, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, який відповідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких. Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , згідно яких останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на час вчинення злочину працював, де характеризується виключно позитивно та неодноразово отримував різні заохочення, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря нарколога не перебував. Врахував обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_9 відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, а саме, щире каяття. Відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання. Взяв до уваги висновки досудової доповіді, наданої органом пробації, який вважає, що виправлення ОСОБА_9 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе.

В свою чергу, апеляційний суд, з такими висновками суду першої інстанції про призначення обвинуваченому покарання у виді найнижчої межі санкції кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України та їх мотивацією не погоджується та вважає, що суд, призначаючи ОСОБА_9 покарання, належним чином не дослідив всі обставини справи, у зв`язку з чим прийняв передчасне рішення, тим самим допустив порушення норм матеріального права.

Так, відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. З урахуванням мети та принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірне характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При цьому, справедливість покарання має визначатись з урахуванням усіх суб`єктів кримінально - правових відносин, а також інших осіб, з погляду підвищення рівня їх безпеки, шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд не надав належної оцінки встановленим обставинам вчинення кримінального правопорушення, зокрема тому, що останній перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом в межах населеного пункту, виїхав на зустрічну смугу, чим порушив ПДР України, що спричинило наслідки у виді смерті дитини.

Крім цього, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції формально поставився до визначення щирості каяття обвинуваченого у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та фактично ототожнив його з визнанням вини.

Відповідно до позиції зазначеної в постанові Верховного Суду від 18.09.2019, у справі № 166/1065/18, розкаяння передбачає крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї вини у скоєному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що повинно виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні відшкодувати завдані збитки. Факт щирого каяття особи у скоєнні кримінального правопорушення повинен знайти свій прояв у судовому засіданні.

Водночас, апеляційним судом встановлено, що обвинувачений не намагався допомогти потерпілій оговтатись від втрати дитини, не компенсував їй душевні страждання з метою полегшити душевний біль.

Окрім вказаного, суд першої інстанції не надав належного значення позиції потерпілої, щодо застосування відносно обвинуваченого найсуворішого виду покарання.

Вищевказане свідчить, що суд допустив неповноту судового розгляду та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, в частині, що стосується мети призначеного покарання.

Зазначені порушення, відповідно до положень ст.409 КПК України, є підставою для скасування оскаржуваного вироку.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що вирок суду першої інстанції, в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_9 слід скасувати та постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому більш суворе покарання.

В свою чергу, доводи заперечень на апеляційні скарги представника потерпілого та прокурора від захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10 апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки вони не спростовують вищевказані наслідки вчинення ОСОБА_9 злочину та факту відсутності в останнього щирого каяття.

Крім цього, апеляційний суд погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання не взяв до уваги, що останній в період з 31.01.2022 по 02.02.2022 перебував під вартою, внаслідок його затримання 31.01.2022.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне, зарахувати вищевказаний період попереднього ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_9 у строк відбування ним покарання, відповідно до положень ч.5 ст.72 ККК України.

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 березня 2023 року, в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 - скасувати.

Постановити в цій частині новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк - 10 (десять) років.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_9 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, з 31.01.2022 по 02.02.2022, включно.

В решті, вирок суду першої інстанції залишити без змін.

На вирок апеляційного суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: