Постанова

від 16.05.2024 по справі 285/2062/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

справа № 285/2062/22

провадження № 51-6603км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

а також у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 березня 2023 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 25 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022240020000014, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубники Новоград-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 20 березня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 286-1 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлення права керування транспортним засобом на строк 7 років.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту його затримання.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 30 січня 2022 року близько 22:40, керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN GOLF 3», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись у правій смузі руху проїзної частини вул. Дубницької поблизу будинку № 29 у напрямку із с. Дубники Новоград-Волинського району до вул. Паркової у смт. Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, проявив неуважність, невірно оцінив дорожню обстановку і її зміни, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проігнорував дорожню обстановку, внаслідок чого втратив можливість безпечно керувати транспортним засобом, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на неповнолітню ОСОБА_9 , яка рухалась по краю проїзної частини в зустрічному напрямку.

Унаслідок порушення ОСОБА_8 вимог пунктів 2.3 «б», 2.9«а», 10.1, 11.3, 12.3 ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої неповнолітня ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла.

Вироком Житомирського апеляційного суду від 25 липня 2023 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_8 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років. Зараховано ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення із 31 січня 2022 року по 02 лютого 2022 року. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить змінити вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду і призначити засудженому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років

Зазначає, що суди належним чином не врахували ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_8 тяжкого злочину та конкретні обставини цього кримінального правопорушення і, як наслідок, призначили надмірно м`яке покарання.

На касаційну скаргу потерпілої захисник ОСОБА_10 подав письмові заперечення, в яких вказує на безпідставність викладених у ній доводів та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_6 просила задовольнити її касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи та вимоги касаційної скарги потерпілої та просив її задовольнити.

Засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 просили залишити судове рішення апеляційного суду без зміни як законне, а касаційну скаргу потерпілої - без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви Суду

За змістом ч. 1 ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги потерпілої ОСОБА_6 вбачається, що вона порушує питання про зміну оскаржених судових рішень через м`якість призначеного ОСОБА_8 покарання. Проте, оскільки апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині покарання й ухвалив свій, оспорюваний у цій самій частині, вирок суду першої інстанції не може бути предметом перевірки в порядку касаційної процедури в розумінні ч. 1 ст. 424 КПК України. У такій юридичній ситуації ревізується тільки вирок суду апеляційної інстанції.

Також, у силу ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості призначити більш суворе покарання засудженому, як про це просить потерпіла.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення

вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів потерпілої про необґрунтовану м`якість призначеного засудженому покарання Суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно із статтею 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Як убачається із матеріалів провадження суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу винного, котрий раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на час вчинення злочину працював, характеризується за місцем проживання та місцем роботи виключно позитивно, неодноразово отримував різні заохочення, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога не перебуває.

Також місцевий суд врахував обставину, яка пом`якшує покарання ОСОБА_8 , щире каяття та зазначив, що обставин, які обтяжують покарання, у цьому кримінальному провадженні не встановлено.

Крім цього, суд взяв до уваги дані досудової доповіді, наданої органом пробації, який вважав, що виправлення ОСОБА_8 можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк.

З урахуванням викладеного місцевий суд дійшов переконання про можливість призначення винному основного покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке слід відбувати реально, та додаткового - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 7 років.

Не погоджуючись із указаним рішенням, прокурор та представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_11 оскаржили його до апеляційного суду, вважаючи, зокрема, що ОСОБА_8 не розкаявся у скоєному, тому просили призначити більш сувору міру покарання.

Апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції за вищевказаними апеляційними скаргами, визнав слушними наведені в них доводи та погодився із тим, що місцевий суд безпідставно вказав у своєму вироку на таку пом`якшуючу обставину, як щире каяття обвинуваченого, та фактично ототожнив його із визнанням вини.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду не погодилась із призначенням ОСОБА_8 мінімального покарання за санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України і зазначила, що місцевий суд не надав належної оцінки обставинам вчинення злочину, зокрема тому, що обвинувачений перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом в межах населеного пункту, виїхав на зустрічну смугу, чим грубо порушив ПДР України, що призвело до наслідків у виді смерті дитини.

Окрім указаного, апеляційний суд звернув увагу й на те, що обвинувачений не намагався допомогти потерпілій оговтатись від втрати дитини і не компенсував їй душевні страждання з метою полегшити душевний біль.

Враховуючи ці обставини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність законних підстав для призначення за скоєний ОСОБА_8 злочин покарання у мінімальному розмірі і призначила останньому міру примусу у виді позбавлення волі на строк 7 років. Також апеляційний суд призначив ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 10 років.

На думку колегії суддів касаційного суду таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим і сприятиме перевихованню ОСОБА_8 та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Причин вважати це покарання явно несправедливим унаслідок м`якості колегія суддів касаційного суду не вбачає.

Що стосується доводів касаційної скарги про неврахування апеляційним судом ступеню суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_8 злочину та конкретні обставини (грубе порушення ПДР України, стан алкогольного сп`яніння, смерть дитини) цього кримінального правопорушення, то вони є неспроможними і спростовуються матеріалами справи.

Слід вказати, що місцевий суд визнав доведеним обвинувачення, яке інкримінувалося ОСОБА_8 та засудив його за ч. 3 ст.286-1 КК України, тобто за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Обставини, на які посилається потерпіла є самостійними елементами об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_8 злочину, прямо закріплені законодавцем у диспозиції статті, наявні в юридичному формулюванні обвинувачення та були враховані судом при кваліфікації дій засудженого. Відтак, ці фактичні дані не можуть повторно враховуватись при призначенні покарання.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.

З огляду на положення ст. 436 КПК України, відсутність правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через м`якість, а також те, що Верховним Судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, касаційна скарга потерпілої не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Житомирського апеляційного суду від 25 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_12 ОСОБА_2 ОСОБА_3