Рішення

від 18.07.2023 по справі 463/1760/22

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/1760/22

Провадження № 2/463/282/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань Афанасьєва Д.С.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, просить визнати незаконними та скасувати наказ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького №24/кз/тр від 26.01.2022; поновити ОСОБА_4 на роботі на посаді лікаря-фтизіатра Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького; стягнути з Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.02.2022 по день ухвалення рішення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що працювала на посаді лікаря-фтизіатра Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. В трудових відносинах з відповідачем - Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького перебувала з 1998 року та з того часу до 01.08.2021 отримувала доплату за шкідливі умови праці.

Крім цього, з 02.11.2020 до 06.09.2021 працювала за сумісництвом лікарем-рентгенологом.

Наказом №24/кз/тр від 26.01.2022 позивача звільнено з 01.02.2022 із посади лікаря-фтизіатра Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників університету, шляхом ліквідації структурного підрозділу - Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ ім.Данила Галицького.

Вважає такий наказ незаконним, оскільки фактичних змін в організації праці працівників Поліклініки не відбулось, а сам наказ про її ліквідацію прийнято відповідачем поза межами його повноважень, оскільки вирішення цих питань віднесено до компетенції Міністерства охорони здоров`я України. Крім того, відповідачем не запропоновано їй усіх вакантних посад при звільненні і зі слів працівників Університету їй відомо про наявність вакантних посад на кафедрі епідеміології (0,5 ставки асистента), на кафедрі біохімії (1 ставка лаборанта), на кафедрі педіатрії №2 (0,5 ставки лаборанта), на кафедрі акушерства та гінекології (0,5 ставки лаборанта), на кафедрі хірургії № 1 (1 ставка лаборанта), на кафедрі хірургії та ендоскопії (1 ставка лаборанта) та у відділі техобслуговування лабораторного і медобладнання (1 ставка інженера), які їй не пропонувались. Саме звільнення проведено без згоди профспілкового комітету, а також на момент звільнення існувало два колективних трудових спори з приводу незаконності ліквідації Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ ім.Данила Галицького.

Ухвалою від 14.03.2022 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; Зобов`язати Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали належним чином завірені копії: 1) особової справи ОСОБА_4 , 2) списку вакансій станом на 19.11.2021, 3) повідомлення від 24.11.2021, 4) звіту до Львівського міського центру зайнятості про заплановане вивільнення працівників, 5) подання до профспілкового органу про надання зголи на звільнення ОСОБА_4 , 6) накази №1193-з від 06.04.2021, №3627-з від 29.10.2021, №24/кз/тр від 26.01.2022, довідку про нараховану заробітну плату за період з 01.07.2021 по 01.02.2022. 7) наказів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: №1193-з від 06.04.2021, №2307-з від 26.07.2021, №188 к/тр від 30.07.2021 року, №1193-з від 06.06.2021, а також довідку про нараховану ОСОБА_4 заробітну плату за період з 01.07.2021 по 01.02.2022.; Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.; Визначити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснити відповідачу право протягом зазначеного строку надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України одночасно з надісланням відзиву до суду копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи, документи, на підтвердження чого додаються до відзиву. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.; Відповідач вправі пред`явити зустрічний позов у строк визначений для подання відзиву.; Визначити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а відповідачу п`ятиденний строк з дня його отримання для подання заперечення, копія яких одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи, документи, на підтвердження чого додаються до відповіді на відзив та заперечення відповідно.

Копія ухвали вручена відповідачу 24.03.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

08.04.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ ім.Данила Галицького втратила свою медичну практику в процесі реалізації Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз та будучи структурним підрозділом Університету на підставі подання ректора Університету правомірно ліквідована відповідним рішенням Вченої ради Університету, введеним в дію наказом ректора Університету, що відповідає Статуту Університету і чим спростовуються доводи позивача про наявність повноважень на ліквідацію поліклініки виключно у МОЗ України. Крім того, під час процедури звільнення позивачу пропонувались усі наявні вакантні посади, а також скеровувався відповідний лист голові вільної профспілки Поліклініки щодо надання згоди на звільнення працівників. Відмова від надання такої згоди не містила належної аргументації та обґрунтування, що давало ректору підстави для звільнення без цієї згоди. Що стосується існування двох колективних трудових спорів, то їх наявність не перешкоджає процедурі звільнення.

Також на виконання вимог ухвали про витребування доказів 08.04.2022 відповідач подав копії відповідних документів.

Крім цього, 19.05.2022 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, яке ухвалою від 20.05.2022 постановлено задовольнити та розгляд справи по суті провести у судовому засіданні 21.06.2022.

24.05.2022 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо наявності додаткових вакансій та відсутності згоди профспілки на звільнення.

В судовому засіданні 21.06.2022 задоволено клопотання представника відповідача, яке надійшло 19.05.2022 та постановлено звернутись до Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького (код ЄДРПОУ 44221311, 79066, м. Львів, вул. Зелена, 477) із запитом про надання згоди чи відмови у наданні згоди, з додержанням вимог ст. 43 КЗпП України, на звільнення ОСОБА_4 з посади лікаря-фтизіатра Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.; Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зупинити до моменту отримання рішення Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького.; Копію ухвали направити до Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького - для виконання.

У зв`язку з надходженням повідомлення в.о. голови профспілкового комітету Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького про прийняття рішення про відмову у наданні згоди на звільнення, ухвалою від 26.08.2022 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання 21.09.2022, яке за клопотанням представника відповідача було відкладено на 31.10.2022.

Ухвалою судового засідання від 31.10.2022 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та постановлено зобов`язати Вільну профспілку Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького (код ЄДРПОУ 44221311, 79066, м. Львів, вул. Зелена, 477) протягом 15 днів з моменту отримання копії ухвали подати до суду: - Рішення виборного органу первинної профспілкової організації щодо відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 з посади лікаря-фтизіатра Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на підставі п.1 ст.40 КЗпП України; - документ, який підтверджує повноваження в.о. Голови профспілкового комітету Пташинської Н.Ж. на підписання листа №06 від 16 червня 2022 року Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького, яким повідомлено про прийняте рішення щодо відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 , а судове засідання відкладено на 29.11.2022 та в подальшому у зв`язку з ненадходженням витребуваних документів за клопотанням представника відповідача на 26.12.2022.

23.12.2022 до суду надійшла відповідь Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького з копією протоколу №2 Загальних зборів від 30.03.2022 (т.2 а.с.163-168), однак такий не стосується вирішення питання щодо надання згоди на звільнення позивача.

Судове засідання 26.12.2022 за клопотанням представника відповідача було відкладено на 30.01.2023, а в подальшому на 06.03.2023.

В судовому засіданні задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків та визнання явки в судове засідання позивача обов`язковою, а судове засідання відкладено на 05.04.2023.

В судовому засіданні заслухано пояснення позивача та оголошено перерву до 17.05.2023.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_5 та у зв`язку з неявкою інших свідків оголошено перерву до 20.06.2023, однак за клопотанням представника позивача судове засідання було відкладено на 18.07.2023.

Крім цього, 18.05.2023 від свідка ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд справи без її особистої участі та з урахуванням її письмових пояснень, в яких зазначено, що свідок за власним бажанням вийшла з незалежної профспілки ще 26.10.2021 та після цього ніякої участі у її діяльності не приймала та нічого не підписувала.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві та просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та покази свідка, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки (т.1 а.с.16-17) та копії особової справи (т.1 а.с.87-106) ОСОБА_4 20.02.2018 переведена на посаду лікаря-фтизіатра Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького у зв`язку з приєднанням до ЛНМУ імені Данилва Галицького. Крім цього, з 02.11.2020 до 06.09.2021 працювала за сумісництвом лікарем-рентгенологом.

Наказом №24/кз/тр від 26.01.2022 (т.1 а.с.21) позивача звільнено з 01.02.2022 із посади лікаря-фтизіатра Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників університету, шляхом ліквідації структурного підрозділу - Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ ім.Данила Галицького на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 287/264/18 (постанова від 21.03.2023) розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

На думку суду, встановлені в ході розгляду обставини свідчать про належне виконання відповідачем вимог ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України і, як наслідок, безпідставність доводів сторони позивача про протилежне.

Так, ч.1-3 ст.64 ГК України передбачено, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до ч.2 ст.65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.01.2018 у справі №519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Отже, питання щодо ліквідації Поліклініки знаходиться поза межами предмету спору цієї справи і суд перевіряє виключно наявність підстав для звільнення позивача.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.32 Закону України «Про вищу освіту» діяльність закладу вищої освіти провадиться на принципах автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень і відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить заклад вищої освіти, органів управління закладу вищої освіти та його структурних підрозділів.

При цьому, згідно з п.14 ч.2 цієї статті, заклади вищої освіти мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати свої структурні підрозділи.

За змістом п.6 ч.2 ст.36 Закону України «Про вищу освіту» рішення про ліквідацію структурного підрозділу ухвалюється Вченою радою закладу вищої освіти за поданням керівника закладу вищої освіти. Аналогічне за змістом правило закріплене в пп.6 п.1 ст.IV Статуту Університету (т.1 а.с.35-42).

Відповідно до п.33 п.14 розділу 1 «Загальна частина» Статуту Університету науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького є структурним підрозділом Університету.

Згідно з п.1.8 Положення про «Науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького» (т.1. а.с.43-47) в інституті функціонує спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю.

В свою чергу, пунктом 1.2 Положення про Спеціалізовану консультативну поліклініку фтизіопульмонологічного профілю Науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (т.1 а.с.48-50) передбачено, що Поліклініка є складовою частиною Університету. Розділом 7 цього Положення передбачено, що поліклініка створюється, реорганізовується, перепрофільовується і ліквідовується відповідно до чинного законодавства та Статуту Університету.

Отже, Поліклініка, будучи структурним підрозділом Університету в силу вимог п.6 ч.2 ст.36 Закону України «Про вищу освіту» та пп.6 п.1 ст.IV Статуту Університету ліквідовується Вченою радою Університету за поданням ректора Університету.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ректора Університету №3393-з від 07.10.2021 (т.1 а.с.57) створено тимчасову комісію для розгляду питання доцільності подальшого збереження в структурі НДІ епідеміології та гігієни Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю.

За результатами роботи комісія склала Звіт від 11.10.2021 про недоцільність подальшого збереження в структурі НДІ епідеміології та гігієни Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю (т.1. а.с.58-59), оскільки Поліклініка не внесена у список медичних закладів Львівської області, які займаються діагностикою і лікуванням туберкульозу, не має доступу до реєстру хворих на туберкульоз, а отримання дозволу на медичну практику за місцем провадження на вул.Зелена,12 у м. Львові безперспективне у зв`язку з відсутністю в інституті приміщень.

Враховуючи такі висновки Комісії директор НДІ епідеміології та гігієни 18.10.2021 року подав на ім`я ректора Університету доповідну записку про доцільність вирішення питання щодо ліквідації Поліклініки (т.1 а.с.60-61), а ректор Університету 25.10.2021 направив Вченій раді Університету подання щодо ухвалення рішення про ліквідацію Поліклініки (т.1 а.с.62-64).

Як вбачається з витягу з протоколу № 5-ВР від 27.10.2021 (т.1. а.с.67-69), Вчена рада Університету ухвалила рішення про ліквідацію структурного підрозділу - Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ ім. Д. Галицького.

Таким чином, встановлені обставини свідчать про те, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме ліквідацію структурного підрозділу, що є підставою для звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Щодо стосується дотримання відповідачем процедури звільнення позивача, зокрема надання останній пропозиції щодо усіх наявних вакантних посад, які утворились на момент звільнення, то судом встановлено наступне.

Згідно з наказом ректора Університету №3627-з від 29.10.2021 року (т.1 а.с.82), на виконання рішення Вченої ради Університету від 27.10.2021, з 01.02.2022 року вносяться зміни в організації виробництва і праці Університету шляхом змін внутрішньої (організаційної структури) Університету шляхом ліквідації структурного підрозділу - Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ ім.Д.Галицького та скорочення чисельності і штату працівників структурного підрозділу.

При цьому, пунктом 4 цього наказу визначено перелік посад, які підлягають скороченню і серед яких посада лікаря-фтизіатра, на якій перебувала позивач.

Частиною 1 ст.42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається вказаним у переліку (частина друга статті 42 КЗпП України).

Тобто, застосування ст.42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Оскільки посада, яку займала позивач, у відповідача була єдиною й будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована, тому у відповідача не було підстав для з`ясування наявності у позивача переважного права на залишення на роботі та застосування ст.42 КЗпП України.

Вказане відповідає правовому висновку, сформованому Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.02.2023 року у справі № 463/3825/21.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2021 позивачу вручено повідомлення про майбутнє звільнення з 01.02.2022 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Поліклініки (т.1. а.с.77). Отже, визначений частиною першою статті 49-2 КЗпП України двомісячний строк попередження про майбутнє звільнення відповідачем дотримано.

Також позивачу надано Перелік вакансій станом на 19.11.2021 (т.1 а.с.72), однак згідно з Актом про відмову від підпису (т.1. а.с.75), позивач з переліком вакантних посад ознайомилась, з пропозиціями не згідна, від підпису про відмову в працевлаштуванні відмовилась.

Аналогічний перелік вакантних посад позивачу запропоновано 01.02.2022, тобто в день звільнення (т.1 а.с.73). Загалом же позивачу було запропоновано більше 57 посад.

Як вбачається з позовної заяви позивач вказаних обставин не оспорює, а доводи щодо неповноти переліку вакантних посад зводяться до порівняння штатних розкладів підприємства на певний час, виходячи із різної кількості працівників у певний період.

Відповідач натомість, заперечуючи вказані обставини, надав суду копії штатних розписів за період з 01.01.2021 по 30.11.2021, з 01.12.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 30.09.2022, які були чинними з моменту попередження позивача про звільнення та на момент звільнення. При цьому, хоча кількісний склад вакансій дійсно у певний період є різним, однак як встановлено в судовому засіданні така різниця виникла через відкриття та зайняття вакантних посад професорсько-викладацького складу, однак такі посади позивач в силу своєї кваліфікації не може зайняти і вони їй не могли пропонуватися.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З урахуванням наведене суд вважає, що доводи позивача щодо неповноти переліку запропонованих їй вакантних посад не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються наданими відповідачем штатними розписами підприємства.

Зокрема, згідно з штатним розписом Університету по Загальному фонду за кодом 2301070 за період 01.01.2021 по 30.11.2021, з 01.12.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 30.09.2022 загальна кількість штатних посад становила 930 одиниць (колонка 4).

Отже, по Загальному фонду за кодом 2301070 кількість штатних посад з моменту попередження позивача про звільнення і до моменту звільнення не змінилась.

По Спеціальному фонду за кодом 2301070 за період 01.01.2021 по 30.11.2021 загальна кількість штатних посад становила 1380 одиниць. У період з 01.01.2022 по дату звільнення позивача (01.02.2022) по Спеціальному фонду за кодом 2301070 загальна кількість штатних посад становила 1409 одиниць, що стверджується копією відповідного штатного розпису.

Отже, по Спеціальному фонду за кодом 2301070 кількість штатних посад з моменту попередження позивача про звільнення і до моменту звільнення збільшилась на 29 одиниць.

Згідно зі штатними розписами Університету по Загальному фонду за кодом 2301020 за період 01.01.2021 по 30.11.2021, з 01.12.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 30.09.2022 загальна кількість штатних посад становила 2 одиниці.

Отже, по Загальному фонду за кодом 2301020 кількість штатних посад з моменту попередження позивача про звільнення і до моменту звільнення не змінилась.

По Спеціальному фонду за кодом 2301020 у період з 01.01.2021 по 30.11.2021 загальна кількість штатних посад становила 73,50 одиниць, за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 94,75 одиниць, за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 - 83,75 одиниць.

Отже, по Спеціальному фонду за кодом 2301020 кількість штатних посад з моменту попередження позивача про звільнення і до моменту звільнення збільшилась на 10,25 одиниць.

Згідно з штатними розписами Університету по Загальному фонду за кодом 2301200 за період 01.01.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 31.12.2021 загальна кількість штатних посад становила 491 одиниць, а з 01.02.2022 по 30.09.2022 - 450 одиниць.

Отже, по Загальному фонду за кодом 2301200 кількість штатних посад з моменту попередження позивача про звільнення і до моменту звільнення зменшилась на 41 одиницю.

По Спеціальному фонду за кодом 2301200 у період з 01.01.2021 по 30.11.2021 загальна кількість штатних посад становила 75,75 одиниць, за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 67,25 одиниць, за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 - 62,5 одиниць.

Отже, по Спеціальному фонду за кодом 2301200 кількість штатних посад з моменту попередження позивача про звільнення і до моменту звільнення зменшилась на 13,25 одиницю.

Таким чином, на момент звільнення позивача по Загальному фонду по всіх кодах загальна кількість штатних посад зменшилась на 41 одиницю, а по Спеціальному фонду збільшилась на 26 одиниць. Кінцевий підсумок - на момент звільнення позивача загальна кількість штатних посад зменшилась на 15 одиниць (41-26 = 15).

Відповідач, як уже зазначалось вище, запропонував позивачу на момент звільнення понад 57 посад, при тому що в період ліквідації Поліклініки загальна кількість штатних посад зменшилась на 15 одиниць, тоді як позивач не долучила до матеріалів справи жодного доказу, який би підтверджував той факт, що кількість вакантних посад є більшою, а запропонований перелік - неповним.

Наведене свідчить про те, що вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України не порушені та відповідачем дотримано процедуру звільнення позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги останньої задоволенню не підлягають.

Не спростовують таких висновків суду і посилання позивача на відсутність згоди первинної профспілкової організації на звільнення позивача, виходячи з наступного.

Так, ст.43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною 6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

В постанові від 13.03.2023, прийнятій за результатами розгляду справи №947/9470/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що за змістом зазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування відмови у звільнені працівника з підстав, вказаних у поданні роботодавця. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу суд повинен оцінювати виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, стаття 2 ЦПК України).

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

З урахуванням наведеного власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів відмови.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21.06.2022 року зупинено провадження у справі та направлено відповідне звернення до Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького щодо надання згоди на звільнення позивача або відмову у наданні цієї згоди.

05.07.2022 на адресу суду надійшов лист про відмову в наданні згоди на звільнення позивача (т.2 а.с.126-142).

Разом з тим, аналізуючи зміст цієї відмови, суд вважає її необґрунтованою і такою, яка не містить належних правових аргументів і відповідно не впливає на правомочність відповідача на прийняття рішення про звільнення позивача, оскільки зводиться до незгоди профспілкового органу з рішенням ректора щодо ліквідації Поліклініки, хоча сам наказ про її ліквідацію у встановленому законом порядку не скасований.

Більше того, як зазначалось вище, утворена ректором Університету тимчасова комісія дійшла висновку про недоцільність подальшого збереження в структурі НДІ епідеміології та гігієни Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю, про що було складено відповідний Звіт від 11.10.2021, однак надана профспілковим органом відмова в наданні згоди на звільнення позивача не містить належного правового обґрунтування, які б свідчили про помилковості таких висновків комісії.

Крім цього, ухвалою судового засідання від 31.10.2022 задоволено клопотання представника відповідача та постановлено зобов`язати Вільну профспілку Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького (код ЄДРПОУ 44221311, 79066, м. Львів, вул. Зелена, 477) протягом 15 днів з моменту отримання копії ухвали подати до суду: Рішення виборного органу первинної профспілкової організації щодо відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 з посади лікаря-фтизіатра Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на підставі п.1 ст.40 КЗпП України; документ, який підтверджує повноваження в.о. Голови профспілкового комітету Пташинської Н.Ж. на підписання листа № 06 від 16 червня 2022 року Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького, яким повідомлено про прийняте рішення щодо відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 .

23.12.2022 до суду надійшла відповідь Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького з копією протоколу №2 Загальних зборів від 30.03.2022 (т.2 а.с.163-168), однак такий не стосується вирішення питання щодо надання згоди на звільнення позивача.

Більше того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що у 2021 році вийшла з Вільної профспілки Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, станом на 24.07.2022 членом такої не була та не була присутня на засіданні, нічого не підписувала.

ОСОБА_6 для допиту в якості свідка в судове засідання не з`явилася, разом з тим надала письмові пояснення аналогічного змісту.

Не впливають на законність звільнення позивача і її посилання на наявність на момент звільнення двох колективних трудових спорів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: «а» - встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; «б» - укладення чи зміни колективного договору, угоди; «в» - виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; «г» - невиконання вимог законодавства про працю.

Колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин.

До таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.10.2019 року у справі № 916/2721/18.

В той же час, предметом судового розгляду у цій справі є індивідуальний трудовий спір, вирішення якого жодним чином не поставлено в залежність від результатів вирішення колективного трудового спору.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем виконано всі необхідні дії для працевлаштування позивача та запропонував останній всі наявні вакантні посади, судом не встановлено будь-яких інших порушень трудового законодавства під час процедури звільнення, тобто наказ про звільнення позивача прийнятий у повній відповідності до вимог трудового законодавства, а тому підстав для визнання його незаконним та скасування немає, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім цього, оскільки позовні вимоги про поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді лікаря-фтизіатра Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.02.2022 по день ухвалення рішення, є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення, суд приходить до висновку, що такі також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про визнання незаконним та скасування наказу Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького №24/кз/тр від 26.01.2022, поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді лікаря-фтизіатра Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІЕГ Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та стягнення з Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.02.2022 по день ухвалення рішення, відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_4 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, місцезнаходження: м. Львів, вул. Пекарська, 69, ЄДРПОУ 02010793.

Повне судове рішення складено 24.07.2023.

Суддя: Р.Я. Головатий