Рішення

від 17.07.2023 по справі 914/2947/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023 Справа № 914/2947/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, за участю секретаря судового засідання Марти ПРИШЛЯК, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гладіус Вічі» м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама на Хмельницького», м. Львів,

про стягнення заборгованості,

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

В провадженні Господарського суду Львіської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гладіус Вічі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама на Хмельницького» про стягнення заборгованості.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.

Ухвалою від 05.06.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті. В судове засідання 17.07.2023 позивач явку уповноваженого представника забезпечив, відповідач не з`явився.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 17.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №250121-1 від 25.01.2021 у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 202 990,43 грн.

В ході розгляду справи позивач подав дві заяви про збільшення позовних вимог та заяву про закриття провадження в частині основної заборгованості.

Позиція відповідача

Відповідач з підстав викладених в письмових поясненнях просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з укладеним між ТОВ Брама на Хмельницького (далі Замовник) та ТОВ Гладіус Вічі (далі Підрядник) договором підряду №250121-1 від 25.01.2021 - «Будівництво житлового комплексу вбудовано - прибудованими приміщеннями громадського призначення, закладом перебування дітей дошкільного віку, підземною автостоянкою, даховою котельнею та трансформаторною підстанцією на вул. Б. Хмельницького, 116 в місті Львів зі знесенням існуючих споруд 1-ша черга.».

Замовнику було надано послуги - «Влаштування стін та монолітних поясів, за адресом вул. Б. Хмельницького, 116, м. Львів на суму 2 848 505,01 гривень.

Замовником порушені умови укладеного договору, оплата не проведена у встановлений договором термін.

08.08.2022 на адресу Замовника Підрядником скеровано лист - вимогу щодо заборгованості Замовника, яка становить 183 039,16 гривень (та запропоновано у добровільному порядку сплатити її без урахування будь-яких штрафних санкцій, що передбачені договором, проте така вимога була повністю проігнорована.

14 вересня 2022 року на адресу Замовника ТОВ «Брама на Хмельницького» скеровано претензію з вимогою виконати свої зобов`язання за Договором підряду №250121-1 від 25 січня 2021 року шляхом перерахунку на адресу Підрядника суму заборгованості в розмірі 183 039,16 гривень та пеню за порушення умов оплати в розмірі 16 656,56 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору Передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

П. 4.2 визначено 5-тиденний термін для перевірки Акту приймання виконаних робіт в частині виконаних робіт, їх відповідності показникам якості, та у разі відсутності явних недоліків його в рамках цього строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого заперечення.

Сторонами підписано акт виконаних робіт 01.06.2022.

Відповідно до п. 9.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми боргу.

В ході розгляду справі відповідач погасив основну суму заборгованості платіжна інструкція №БнСВ-00021 від 28.04.2023.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість і двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст.15 ЦК України, колена особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немаинового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод,

не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник

зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні

роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 1 ст.882 ЦК України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний

негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.882 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання,

строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на

зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про закриття провадження по справі в частині стягнення основної заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Суд прийняв до розгляду заяви позивач про збільшення позовних вимог вх. №6527/23 від 15.03.2023 та №2206/23 від 05.06.2023 в частині стягнення пені. Щодо стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що такі не були заявлені при подачі позову, а тому є фактичною зміною предмету і підстав позову. В цій частині позивач вправі звернутись з позовною заявою про стягнення інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України. Щодо заяви про збільшення позовних вимог вх. №2206/23 від 05.06.2023 позивач просить стягнути пеню в розмірі 77 227,42 грн, однак не обґрунтовує чому саме таку суму пені необхідно стягнути. В подальшому останній подає заяву вх. №2575/23 від 03.07.2023 про уточнення позовних вимог, однак ГПК України не передбачає поняття уточнення позовних вимог, тому в частині стягнення 17 556,38 грн пені слід відмовити. Крім того перерахувавши період прострочення виконання зобов`язання, суд встановив, що такий складає 325 днів, а сума пені відповідно 59 488,00 грн.

Відповідач в своїх поясненнях вказує на дію обставин непереборної сили, що привело до заборгованості, на що суд повідомляє наступне.

Учасники спірних правовідносин в укладеному договорі передбачили відповідні умови застосування наслідків дії обставин непереборної сили, зокрема і передбачили про необхідність повідомити про такі.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Касаційний господарський суд вказав наступне:

« 46. Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

47. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Таким чином, неповідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Необхідно зазначити, що в даному випадку в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача із повідомленням про початок дії обставин непереборної, з огляду на що у нього відсутні підстави посилатися на форс-мажор.

Враховуючи вищевикладене, в частині стягнення основної заборгованості провадження підлягає закриттю, решта позовних вимог щодо стягнення пені по договору підлягають до часткового задоволення в розмірі 59 488,00 грн.

Судовий збір в частині закриття провадження по справі підлягає поверненню позивачу в розмірі 2 350,45 грн. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 892,32 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, -

УХВАЛИВ:

1.Закрити провадження по справі в частині стягнення з ТзОВ «Брама на Хмельницького» основної заборгованості в розмірі 183 039,16 грн.

2.Повернути позивачу з Державного бюджету України сплачений згідно квитанції №ПН358 від 23.09.2022 судовий збір в розмірі 2 350,45 грн.

3.Позовні вимоги задовольнити частково.

4.Стягнути з з ТОВ «Брама на Хмельницького» (79024, м. Львів, вул. Волинська, 9, ЄДРПОУ 43267030) на користь ТОВ «Гладіус Вічі» (79016, м. Львів, вул. Шептицьких, 21/13, ЄДРПОУ 43302860) пеню за порушення умов оплати в розмірі 59 488,00 грн.

5.Стягнути з ТОВ «Брама на Хмельницького» (79024, м. Львів, вул. Волинська, 9, ЄДРПОУ 43267030) на користь ТОВ «Гладіус Вічі» (79016, м. Львів, вул. Шептицьких, 21/13, ЄДРПОУ 43302860) судовий збір в розмірі 892,32 грн.

6.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку і строки передбачені ст. 256,257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.07.2023

Суддя Горецька З.В.