Рішення

від 26.07.2023 по справі 922/2215/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2023 р. Справа № 922/2215/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Аванта-Трейд" (адреса: 61166, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 40, оф. 323; код ЄДРПОУ 32563558) до Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 402882,84 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Аванта-Трейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни (далі - відповідач) 402882,84 грн, з яких:

222213,34 грн - основної заборгованості;

111925,18 грн - пені;

60885,42 грн - інфляційного збільшення боргу;

7858,90 грн - 3% річних.

Крім того, позивач просить суд нараховувати до моменту виконання фізичною особою - підприємцем Мельник Ганною Володимирівною рішення суду в частині основного боргу:

- пеню за формулою: Пеня = С x 2УСД x Д : 100 (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення).

- інфляційне збільшення боргу за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... , ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

- 3 відсотки річних за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № 03942 від 01.09.2021 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 відкрито провадження у справі № 922/2215/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію ухвали від 29.05.2023 про відкриття провадження у справі.

Копію зазначеної ухвали позивач отримав, про що свідчать залучена до матеріалів справи довідка про доставку електронного листа (а. с. 34).

Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 29.05.2023 повернулась на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 35-39). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В даному випадку повернення відділенням поштового зв`язку на адресу суду копії ухвали засвідчує факт відмови одержувача у вжитті заходів з її отримання протягом встановленого строку.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2023.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 03942 (далі за текстом - договір; а. с. 13-14), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату його вартості в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1).

Згідно з п. 2.1 договору, ціна на товар визначається в національній валюті України - гривні (з урахуванням ПДВ), і фіксується в накладній на кожну поставлену партію товару. Ціна тари (упаковки) включена в ціну товару.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна вартість договору визначається сторонами як сума вартостей всіх поставлених партій товару згідно накладних, протягом усього терміну дії договору.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору постачальник постачає товар на склад покупця та/або у торгівельну точку за адресою, яка вказана у довіреності (додаток № 1) або за домовленістю сторін окремими партіями протягом всього терміну дії договору в кількості, що зазначається в попередніх замовленнях покупця на поставку товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної покупцем та/або представником покупця. Товар вважається належним чином поставлений з моменту підписання накладної. Ризик щодо фактичної поставки неуповноваженій особі у випадку несвоєчасного надання дозвільних документів покупцем на представника за формою додатка № 1 до договору, несе покупець.

Згідно з п. 4.3 договору, оплата кожної поставленої партії товару здійснюється на умовах відстрочки платежу терміном 21 (двадцять один) календарний день з моменту отримання товару і підписання накладної. Збільшення терміну відстрочки платежу можливе лише за умови взаємної згоди сторін і оформлюється шляхом підписання додаткової угоди.

За змістом п. 8.2 договору у випадку порушення покупцем терміну оплати, передбаченого п. 4.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення до повного погашення боргу.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору здійснив наступні поставки товару на користь відповідача:

23.09.2021 на виконання умов Договору позивач здійснив поставку товарів відповідачу на загальну суму 115,96 грн, що підтверджуються накладною № 1-АВ-069062.

04.11.2021 на виконання умов договору позивач здійснив поставку товарів відповідачу на загальну суму 32 979,86 грн, що підтверджуються накладними № 1-АВ-079475, 1-АВ-079476, 1-АВ-079477, 1-АВ-079478, 1-АВ-079479, 1-АВ-079480, 1-АВ-079481, 1-АВ-079482, 1-АВ-079483, 1-АВ-079480, 1-АВ-079487, 1-АВ-079488.

10.02.2022 на виконання умов договору позивач здійснив поставку товарів відповідачу на загальну суму 127 762,74 грн, що підтверджуються накладними № 1-АВ-010007, 1-АВ-010011, 1-АВ-010014, 1-АВ-010015, 1-АВ-010019, 1-АВ-010020, 1-АВ-010021, 1-АВ-010023.

12.02.2022 року на виконання умов договору позивач здійснив поставку товарів відповідачу на загальну суму 9 261,08 грн, що підтверджуються накладною № 1-АВ-011245.

19.02.2022 року на виконання умов договору позивач здійснив поставку товарів відповідачу на загальну суму 50 448,36 грн, що підтверджуються накладними № 1-АВ-013445, 1-АВ-013447, 1-АВ-013448, 1-АВ-013449, 1-АВ-013450, 1-АВ-013451, 1-АВ-013452, 1-АВ-013454.

26.07.2022 року на виконання умов договору позивач здійснив поставку товарів відповідачу на загальну суму 2 645,34 грн, що підтверджуються накладними № 1-АВ-018125, 1-АВ-018126.

Однак, як зазначає позивач, за поставлений товар відповідач так і не розрахувався.

Обставини щодо стягнення боргу за поставлений товар в загальній сумі 222213,34 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання позивач нарахував до стягнення з відповідача 111925,18 грн. - пені, 60885,42 грн. - інфляційного збільшення боргу та 7858,90 грн. - 3% річних за період прострочення сплати боргу за кожною з накладних по 24.04.2023.

Також позивач просить суд нараховувати до моменту виконання фізичною особою - підприємцем Мельник Ганною Володимирівною рішення суду в частині основного боргу:

- пеню за формулою: Пеня = С x 2УСД x Д : 100 (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення).

- інфляційне збільшення боргу за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... , ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

- 3 відсотки річних за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку факт поставки позивачем на користь відповідача товару підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними № 1-АВ-069062, 1-АВ-079475, 1-АВ-079476, 1-АВ-079477, 1-АВ-079478, 1-АВ-079479, 1-АВ-079480, 1-АВ-079481, 1-АВ-079482, 1-АВ-079483, 1-АВ-079480, 1-АВ-079487, 1-АВ-079488, 1-АВ-010007, 1-АВ-010011, 1-АВ-010014, 1-АВ-010015, 1-АВ-010019, 1-АВ-010020, 1-АВ-010021, 1-АВ-010023, 1-АВ-011245, 1-АВ-013445, 1-АВ-013447, 1-АВ-013448, 1-АВ-013449, 1-АВ-013450, 1-АВ-013451, 1-АВ-013452, 1-АВ-013454, 1-АВ-018125, 1-АВ-018126. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не доведено.

З урахуванням викладеного, борг відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 222213,34 грн.; строк оплати зазначеного боргу визначений умовами укладеного між сторонами договору, та є таким, що настав; відповідач не надав суду доказів сплати зазначеного боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у в сумі 222213,34 грн.

Щодо позову в частині стягнення інфляційних та річних, суд зазначає наступне.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.

Перевіривши за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон" складений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд констатує його часткову арифметичну невірність. Зокрема в певних частинах позивачем невірно визначено періоди прострочення сплати боргу, що в кінцевому випадку призвело до виникнення помилок в розрахунках.

З цього приводу суд враховує той факт, що згідно з вимогами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням вищевикладеного, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 60885,42 грн. інфляційних та 7 853,72 грн 3% річних, нарахованих станом на 24.04.2023 за прострочення оплати за кожною з накладних, підлягає задоволенню.

В іншій частині позову про стягнення 3% річних слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо позову в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось, п. 8.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем терміну оплати, передбаченого п. 4.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення до повного погашення боргу.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене також надає позивачу право на нарахування пені за таке прострочення, проте з урахуванням обмежень щодо розміру, визначеного відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", та щодо строку нарахування, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Перевіривши складений позивачем розрахунок пені суд констатує, що його здійснено без врахування обмежень щодо можливого (шестимісячного) строку нарахування пені, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України (пеня нарахована по 24.04.2023).

За таких обставин, заявлений позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме, в сумі 37 620,29 грн. В іншій частині позову про стягнення пені слід відмовити з вказаних підстав.

Стосовно вимог позивача про нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних до моменту виконання відповідачем рішення суду в частині стягнення основного боргу суд зазначає.

Частиною 10 ст. 238 ГПК встановлено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення. Такі проценти розрахує і стягне з них виконавець, що також передбачається і ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд зауважує, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК, стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання починаючи з 25.04.2023 до повної її сплати за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

Суд зазначає, що при розрахунку суми 3% річних, який буде здійснюватися органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, необхідно врахувати, що на момент прийняття рішення загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 222213,34 грн. Суд розглянув вимогу про стягнення 3% річних по 24.04.2023 включно, отже, нарахування 3 % річних може бути продовжене, починаючи з 25.04.2023.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює таке нарахування, оскільки положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України не передбачено право суду зазначати в рішенні про нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює таке нарахування, з посиланням на приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України. В даному випадку, як вже зазначалося, пеня підлягає стягненню за 6 місячний строк прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, оскільки зазначене передбачено ч. 6 ст. 232 ГПК України. Оскільки згідно з даним судовим рішенням з відповідача на користь позивача вже стягнуто пеню за 6 місячний строк прострочення виконання зобов`язання, підстави для додаткового її нарахування до стягнення відсутні.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3942,87 грн. судового збору, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд не здійснює розподіл витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в позовній заяві позивач хоча і вказав, що орієнтовна вартість понесених ним витрат на професійну правничу допомогу складає 22 143,00 грн. (підготовка та подання позовної заяви), проте доказів понесення таких витрат станом на момент винесення рішення суду не надав.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Аванта-Трейд" (адреса: 61166, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 40, оф. 323; код ЄДРПОУ: 32563558):

222213,34 грн - основної заборгованості;

37620,29 грн. - пені;

60885,42 грн - інфляційного збільшення боргу;

7853,72 грн. - 3% річних;

3942,87 грн. - судового збору.

Зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду проводити нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання починаючи з 25.04.2023 до повної її сплати за формулою: за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням вимог п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак