Постанова

від 26.07.2023 по справі 400/929/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/929/22

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Турецької І.О.,

Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року, прийняте у складі суду судді Лісовської Н.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у розмірі 400191,12 грн,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у розмірі 400191,12 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року позов Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі, у розмірі 400191,12 грн на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції копії позову відповідачу направлено не було, про розгляд справи не повідомлено, внаслідок чого відповідач був позбавлений права скласти відзив на позовну заяву та прийняти участь у судовому засіданні у справі № 400/929/22. Апелянт зазначає, що Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного не є належним позивачем у справі. Апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про строки на добровільне відшкодування витрат на навчання та відсутність при цьому письмової відмови відповідача. На думку апелянта, суд не врахував, що на момент зарахування на навчання, відповідач як курсант проходив військову службу за контрактом, і його грошове утримання було вище грошового утримання в Академії, а отже не може входити до витрат і стягуватись, оскільки курсант проходив військову службу. Крім того, апелянт вважає, що отримане військовослужбовцем у встановленому порядку грошове забезпечення не підлягає відшкодуванню (поверненню), у тому числі із встановленням такого правила пунктом 13 Порядку № 260.

Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 01 серпня 2019 року.

Відповідно до наказу начальника Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 17.07.2019 року № 39-КС, ОСОБА_1 зараховано на перший курс.

17 серпня 2019 року між Міністерством оборони України та молодшим солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.

Відповідно до контракту відповідач зобов`язався мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями; сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов`язки; продовжувати подальше проходження військової служби протягом не менше п`яти років після закінчення; відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.

25.11.2021 року відповідачем подано рапорт про відрахування з навчального закладу у зв`язку з достроковим розірванням контракту через відмову від подальшого проходження військової служби. Крім того, відповідач зобов`язувався протягом місяця з дня відрахування відшкодувати витрати на утримання.

Наказом начальника Академії від 08.12.2021 р. № 92-КС з відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби, відраховано з числа курсантів у зв`язку з розірванням контракту через відмову від подальшого проходження військової служби та звільнено з військової служби в запас.

Наказом начальника Академії від 08.12.2021 р. № 311 відповідача виключено зі списків особового складу Академії та зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Академії за період з 17.08.2019 р. по 08.12.2021 р. в сумі 413833,32 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком від 08.12.2021 р. сума витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Академії за період з 17.08.2019 р. по 08.12.2021 р. складає 413833,32 грн.

Позивач, посилаючись на те, що відповідач не відшкодував 400191,12 грн., пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення зазначеної суми.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що курсанти, які навчаються в Академії, перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними). Разом з тим, будучи обізнаним про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у загальній сумі 400191,12 грн, відповідач витрати не відшкодував.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно вимог ч.2 ст. 161 КАС України, суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до положень п.9 ст. 171 КАС України, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, дата, час і місце підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Водночас, розглядаючи справу по суті, судом першої інстанції було допущено низку порушень вимог процесуального права, які в свої сукупності свідчать про наявність правових підстав для скасування судового рішення.

Зокрема, відкриваючи провадження у справі, суд не звернув увагу, що копія позовної заяви була направлена позивачем на адресу відповідача, за якою він не зареєстрований щонайменше з 27.03.2017 року, що підтверджується отриманою судом першої інстанції відомостями з УДМС в Миколаївській області (а.с. 42 з.б). В ухвалі про відкриття провадження, всупереч вимогам ч.9 ст. 171 КАС України, суд не встановив строку на подання відзиву, не встановив дату підготовчого засідання, вказавши що питання щодо дати судового засідання, буде вирішено судом після завершення бойових дій поблизу м. Миколаєва, а пізніше розглянув справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести доводи, чим порушив вимоги статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Наведені положення процесуального закону, обставини справи щодо неналежного повідомлення відповідача про факт розгляду справи свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що за частиною третьою статті 317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Разом з тим, щодо суті спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними. Визначає Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII).

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1934-XII Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно із частиною третьою статті 16 Закону № 1934-XII соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей встановлює Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Частинами першою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Одним із видів військової служби є навчання курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Згідно із частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).

Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

. Відповідно до частини сьомої статті 12 Закону № 3551-XII держава забезпечує учасникам бойових дій та їх дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти.

Частиною 15 статті 44 Закону України від 1 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII) визначено, що держава забезпечує особам, визнаним постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та їхнім дітям, дітям, один із батьків яких загинув (пропав безвісти), помер внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції під час її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та під час здійснення зазначених заходів, дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, дітям, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не більш як до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді:

-повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

-пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;

-соціальної стипендії;

-безоплатного забезпечення підручниками;

-безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;

-безоплатного проживання в гуртожитку;

-інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти №964, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964 (далі - Порядок N 964).

Відповідно до пункту 2 Порядку №964 витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.

Згідно з пунктом 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

За приписами пункту 4 Порядку №964 розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 975 (далі - Порядок №975).

Пунктом 1 Порядку №975 визначено, що цей порядок розповсюджується, зокрема, на осіб, визнаним учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни, постраждалими учасниками Революції Гідності відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №975 державна цільова підтримка надається у вигляді:

1) повної оплати навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів у разі зарахування вступників на навчання за державним (регіональним) замовленням відповідно до цих Порядку та умов, а також умов та правил прийому на навчання до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти на відповідний рік (далі - умови та правила прийому);

2) часткової оплати навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів шляхом надання особам, зарахованим на навчання за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до Порядку пільгового кредитування для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2018 р. № 673;

3) першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення;

4) соціальної стипендії - для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання, згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1045;

5) безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти;

6) безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти;

7) безоплатного проживання в учнівських та студентських гуртожитках або проживання у студентських гуртожитках з пільговою оплатою - для осіб, які навчаються за денною формою навчання.

Державна цільова підтримка надається особам, зазначеним у пункті 1 цих Порядку та умов, у вигляді:

-повної оплати навчання для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до умов та правил прийому (з урахуванням квот, установлених відповідно до законодавства);

-пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;

-першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення;

-соціальної стипендії для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання;

-безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти;

-безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти.

Особам, зазначеним у підпунктах 1-4 пункту 1 цих Порядку та умов, які навчаються за денною формою навчання, державна цільова підтримка на проживання в учнівських та студентських гуртожитках надається у вигляді безоплатного проживання.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260).

Пунктом 13 розділу 1 Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України.

Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 01 серпня 2019 року, зокрема і на момент укладення контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти

Відповідно до наказу начальника Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 17.07.2019 року № 39-КС, ОСОБА_1 зараховано на перший курс.

17 серпня 2019 року між Міністерством оборони України та молодшим солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.

Таким чином, на час вступу відповідача до Інституту він мав статус учасника бойових дій і на нього поширювались гарантії, передбачені частиною сьомою статті 12 Закону №3551-XII та частиною сімнадцятою статті 44 Закону №1556-VII.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 20 грудня 2019 року у справі №460/582/19, від 09 квітня 2020 року у справі №620/1708/19, від 30 квітня 2020 року у справі №420/4102/19, від 19 листопада 2020 року № 560/1341/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/15103/2020, від 09 грудня 2021 року у справі №560/688/19, від 29 листопада 2022 року у справі №420/3422/21. Проте, вказані висновки не були застосовані судами попередніх інстанцій.

Таким чином, оскільки позивач, маючи вищеозначені пільги та гарантії, як учасник бойових дій, вступив на навчання до військового закладу вищої освіти, маючи право на безоплатне навчання, проживання, харчування тощо, заявлені вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у розмірі 400191,12 грн. є необґрунтованими і не належать до задоволення.

Натомість, суд першої інстанції внаслідок допущеного порушення норм процесуального права, зазначені обставини не встановив та не надав їм належної правої оцінки.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у розмірі 400191,12 грн скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: І. О. Турецька

Суддя: Л. Є. Зуєва