Постанова

від 25.07.2023 по справі п/811/1186/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

справа №П/811/1186/16

касаційне провадження № К/9901/3322/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді - Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом Приватного підприємства "Світлохім" до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Світлохім" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.08.2016 №0000531400, №0000541400, №0000551400.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Лоял Бізнес Груп», ТОВ «Агро Спектр», ТОВ «Марс-Річі», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ТОВ «Альтерком», ТОВ «Пріст Ком», ТОВ «Сонкей». Зазначає, що господарські операції із зазначеними контрагентами об`єктивно відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Підприємства, придбані товарно-матеріальні цінності використовувалися ним у власній господарській діяльності, а відтак у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Кіровоградський окружний адміністративний суду постановою від 18.04.2017 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 04.08.2016 №0000531400, №0000541400 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 40492,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20245,20 грн, №0000551400 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 44990,00 грн, за штрафними (фінансовими0 санкціями) у розмірі 22495,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом частині суд першої інстанції виходив з того, що Підприємством частково правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції у визначеній судом частині підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення у визначеній судом частині підлягають скасуванню.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.09.2017 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 04.08.2016 №0000531400, №0000541400, №0000551400.

Повністю задовольняючі позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що всі господарські операції позивача із зазначеними вище контрагентами позивача підтверджені належними первинними документами, фактично відбулись, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Інспекція, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам у даній справі. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав неможливості підтвердження таких взаємовідносин з огляду на відсутність первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів. Зауважує про не підтвердження актом перевірки ланцюга постачання хімічної продукції від контрагентів-постачальників, які в свою чергу не підтвердили виробника/посередника хімічної продукції, які безпосередньо мали фінансово-господарські відносини з постачання.

Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.07.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 25.07.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено позапланову документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Лоял Бізнес Груп» за лютий, червень, липень 2015 року, ТОВ «Істерн Буд Груп» за червень 2015 року, ТОВ «Комп`ютерс Арт» за травень 2015 року, ТОВ «Діомед Трейд» за травень 2015 року, ТОВ «Біз-Інформа» за грудень 2015 року, ТОВ «Марс-Річі» за червень 2015 року, ТОВ «Сонкей» за квітень 2016 року, ТОВ «Пріст Ком» за березень, квітень 2016 року, ФОП ОСОБА_1 за червень, серпень, вересень, жовтень 2015 року, ТОВ «Агро Спектр» за травень 2015 року, ТОВ «Альтерком» за лютий, березень 2016 року, за результатами якої складено акт від 08.07.2016 №9/11-26-14-00/33860841 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С)БО №16), у зв`язку з чим занижено податок на прибуток в загальному розмірі 195971,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 179262,00 грн, за І квартал 2016 року в сумі 16709,00 грн;

пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 226858,00 грн;

пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.8, 201.10, 201.15 статті 201, пункту 202.1 статті 202 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 695596,00 грн;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 725290,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000531400, яким позивачу зменшено суму податкового зобов`язання у розмірі 725 290,00 грн та податкового кредиту на суму 695 596,00 грн з податку на додану вартість;

№0000541400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 293 957,00 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 195 971,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 97 968,00 грн;

№0000551400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 340 287,00 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 226 858,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 113 429,00 грн.

Висновки про порушення висновувалися на тому, що Підприємством включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з придбання товарів у зазначених вище контрагентів позивача, які на думку контролюючого органу не носять реального характеру.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 ПК України).

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами у даній справі, позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з контрагентами-постачальниками товарів (робіт, послуг): ТОВ «Лоял Бізнес Груп» за договором поставки від 10.02.2015 №12, предметом якого є поставка катіоніту КУ 2-8; ТОВ «Агро Спектр» за договором поставки від 28.05.2015 №28/05-2, предметом якого є поставка хлорного вапна; ТОВ «Марс-Річі» за договором поставки від 30.06.2015 №30/06-15, предметом якого є поставка хлорного вапна, соди каустичної та вімолу; Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 02.01.2015 №1, предметом якого є поставка хлорного вапна, соди кальцинованої та каустичної, формаліну; ТОВ «Альтерком» за договором поставки від 01.03.2016 №01/03-16, предметом якого є поставка соди каустичної та кальцинованої; з ТОВ «Пріст Ком» за договором поставки від 11.04.2016 №11/04-16-2, предметом якого є поставка соди каустичної; ТОВ «Сонкей» за договором поставки від 01.04.2016 №01/04-2/16, предметом якого є поставка бязі відбіленої, тканини рушникової та тканини «Серпянка»; ТОВ «Діомед Трейд» за договором про надання послуг від 29.05.2015 №29/05, предметом якого є надання замовнику (позивачу) консультаційних послуг з питань права (консультації з юридичних питань підприємства, допомога в складанні та поданні юридичних документів, контрактів та договорів); ТОВ «Компютерс Арт» за договором про надання послуг від 29.04.2015 №29/05-02, предметом якого є надання замовнику (позивачу) послуг з питань комерційної діяльності підприємства: консультації з питань комерційної діяльності; надання консультацій та порад, як в письмовій, так і в усній формі (за бажанням замовника) з питань тактики та стратегії розвитку підприємства замовника та розвитку мережі оптового збуту продукції; надання консультацій в галузі планування, організації, забезпечення ефективності та контролю, інформації для управління в ході діяльності замовника; ТОВ «Істерн Буд Груп» за договором про надання консультаційних послуг від 03.06.2015 №30/06, предметом якого є надання замовнику (позивачу) послуг з питань комерційної діяльності, надання консультацій та порад, як в письмовій, так і в усній формі (за бажанням замовника) з питань тактики та стратегії розвитку підприємства замовника та розвитку мережі оптового збуту продукції; ТОВ «Біз-Інформа» за договором про надання послуг від 14.06.2015 №16/12 , предметом якого є надання замовнику (позивачу) юридичних послуг: надання усних та/або письмових (юридичних) консультацій (висновків) з питань правової та господарської повсякденної діяльності підприємства; розроблення проектів документів правового характеру (скарг, претензій, листів, позовів та інших документів правового характеру); виготовлення та подачу документів правового характеру; підготовка і складання листів, договорів, контрактів, угод і інших документів, необхідність в яких виникає в процесі повсякденної діяльності замовника; розроблення проектів господарських договорів; виготовлення документів господарського характеру; надання допомоги в веденні документообігу Замовника, зберіганню та архівуванню документів, пов`язаних з діяльністю замовника; представлення інтересів замовника в центральних і місцевих органах державної влади та самоуправління, органах Державної фіскальної служби України, судових органах України, а також у взаємовідносинах з установами, організаціями, підприємствами будь-якої форми власності за дорученням замовника; захист інтересів замовника в центральних і місцевих органах державної влади та самоуправління, органах Державної фіскальної служби України, а також у взаємовідносинах з установами, організаціями, підприємствами будь-якої форми власності, представництво інтересів замовника в судових органах; надання інших інформаційно-правових послуг погоджених сторонами. а саме:допомога і консультування в галузі планування, організації, забезпечення, ефективності та контролю, інформації для управління в ході діяльності замовника при заключенні нових контрактів та договорів на 2016 рік; ТОВ «Біз-Інформа» за договором про надання послуг від 14.12.2015 №14/12, предметом якого є надання замовнику (позивачу) таких послуг: усні та/або письмові правові (юридичні) консультації (висновки) з питань правової та господарської діяльності підприємства; виготовлення документів правового характеру; консультації з юридичних питань підприємства; допомогу і консультування при заключенні нових контрактів та договорів; надання інших інформаційно-правових послуг, погоджених сторонами; ТОВ «Альтерком» за договором про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 01.02.2016 №01/02-16, предметом якого було надання замовнику (позивачу) таких послуг: своєчасне і кваліфіковане консультування замовника по юридичних питаннях його повсякденної діяльності, шляхом надання усних консультацій або письмових пояснень по поставлених питаннях; надання усних роз`яснень і письмових довідок за чинним законодавством; підготовка і складання листів, договорів, контрактів, угод і інших документів, необхідність в яких виникає в повсякденній діяльності замовника; здійснення представництва і захист інтересів замовника в органах державно-виконавчої влади, контролюючих органах, правоохоронних органах, організаціях та підприємствах всіх форм власності; юридичний супровід досудового врегулювання спорів між замовником та третіми особами; представництво інтересів замовника у судових органах; надання допомоги в веденні документообігу замовника, зберіганню та архівуванню документів, пов`язаних із діяльністю замовника; підготовка, організація, інформаційне забезпечення та правовий супровід Загальних зборів членів замовника та засідань Правління замовника; послуги з питань консультування комерційної діяльності та управління включають в себе: надання замовнику консультацій в галузі планування, організації, забезпечення ефективності та контролю, інформації для управління в ході діяльності замовника; ТОВ «Пріст Ком» за договором про надання інформаційних (консультаційних) від 02.03.2016 №02/03-16-2, предметом якого є надання замовнику (позивачу) консультацій в галузі планування, організації, забезпечення ефективності та контролю, інформації для управління в ході діяльності замовника; ТОВ «Сонкей» за договором про надання консультаційних послуг від 01.04.2016 №01/04-3, предметом якого є надання замовнику (позивачу) послуг з питань оподаткування підприємства: консультації зі складання звітності за І квартал 2016 року; допомога і консультування з приводу останніх змін в оподаткуванні;

Також позивачем укладений договір з ТОВ «Біз-Інформа» (орендодавець) від 14.12.2015 №15/12 оренди приладів, устаткування й інших технічних засобів.

Судами також установлено, що придбані позивачем у вказаних контрагентів товари в подальшому реалізовані іншим суб`єктам господарювання: ТОВ «Андрушівський маслосирзавод», ТОВ «Радивилівмолоко», ТОВ «Уманьпиво», ТОВ «Три ведмеді», ТОВ «Шкіряне підприємство «Світанок», ПП КФ «Прометей», Філія «Менський сир», ДП «Укрспирт», Довжоцьке МПД, Новосілківське МПД, Марилівське МПД, Стадницький МПД, Луцьке МПД, Бершадське МПД, Козлівське МПД, Сторонібабське МПД, Підгайчиківське МПД, Караванське МПД, Червонослобідське МПД, ДП «Житомирський лікеро-горільчаний комбінат», ТОВ «Сиророб», ТОВ «Узинський цукровий комбінат», ТОВ «Хокос», Тульчанська, Крижопільська, Рожищенська філії ТОВ «Терра Фуд», ПАТ «Житомирський маслозавод», ПАТ «Баштанський сирзавод», ПАТ «Кагма», ПАТ «Старобільський молокозавод», СУББ ТОВ «НАК», ПП «Ренет», ТОВ «Світловодський маслозавод», ТОВ «Молочна компанія «Галичина», ТОВ Оржицький молокозавод», ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат», ПАТ «ЖЛК-Україна», ТОВ «Радивилівмолоко», ПАТ «Гнідавський цукровий завод», ТОВ «Гайсинський молокозавод», ТДВ «Шамраївський цукровий завод», ПП «Промінь-К», ТОВ «Радехівський цукор», ТОВ «Іллінецький цукровий завод», Залучанський дитячий будинок-інтернат, ТОВ «Ямпільський маслосирзавод»; ДП «Бджільнянський спиртовий завод», ПАТ «Пирятинський сирзавод», ТОВ «Білогіря молокопродукт», в зв`язку з чим сформовано відповідні податкові зобов`язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

На підтвердження виконання означених договорів позивачем надано до суду податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти здачі-приймання робіт, акти виконаних робіт, звіти про надані послуги та інші документи, які були також предметом дослідження контролюючим органом в ході проведеної перевірки.

На підтвердження надання обумовлених договорами послуг позивачем надано до суду акти приймання-передачі послуг, звіти про надання послуг, листи від контрагентів позивача - виконавців послуг з підтвердженням факту здійснення послуг на адресу позивача.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентами позивача та суб`єктами господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару (робіт, послуг) у господарській діяльності та неправомірність формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова