Постанова

від 25.07.2023 по справі 808/1298/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 808/1298/17

касаційне провадження № К/9901/3939/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 (суддя - Батрак І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "Південенерго груп" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - Управління, позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "Південенерго груп" (далі - Товариство, відповідач, платник), в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 367 451,36 грн за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на наявність податкового боргу у загальному розмірі 367 451,36 грн, у тому числі з податку на додану вартість у розмірі 202 697,68 грн, з податку на прибуток у сумі 164 753,68 грн. Позивачем неодноразово здійснювались заходи щодо погашення податкового боргу, а саме: виставлені перша та друга податкові вимоги, направлялися до банківських установ платіжні вимоги, які були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю на розрахункових рахунках відповідача грошових коштів.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 09.08.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017, у задоволені позову відмовив.

Відмовляючи у позові суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем не доведена відсутність коштів на рахунках у банках Товариства, що унеможливлює на теперішній час надання податковому органу судового дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, оскільки процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів на розрахункових рахунках передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про залишення судами поза увагою наявність у платника податкового боргу та відсутність коштів на розрахункових рахунках платника в установах банку, які можливо спрямувати на погашення податкового боргу платника.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач фактично викладає обставини, з оцінкою яких він не погоджується.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.07.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 25.07.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство має заборгованість перед бюджетом у загальному розмірі 367 451,36 грн, у тому числі з податку на додану вартість у розмірі 202 697,68 грн, з податку на прибуток у сумі 164 753,68 грн.

Вищевказана заборгованість виникла у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань та нарахованих податковим органом зобов`язань за результатами перевірок та за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань.

З метою стягнення з платника заборгованість, контролюючий орган звертався до суду із позовами щодо погашення податкового боргу.

Так, рішенням суду у справі №808/3244/14, яке набрало законної сили 20.09.2014, стягнуто з рахунків Товариства податковий борг у сумі 60 512,59 грн, що включає в себе: податковий борг з податку на додану вартість у сумі 34 317,08 грн, з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 26 195,51 грн.

Рішенням суду у справі №808/4174/15, яке набрало законної сили 11.09.2015, стягнуто з рахунків Товариства у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 25802,37 грн.

Рішенням суду у справі №808/7468/15, яке набрало законної сили 24.11.2015, стягнуто з рахунків Товариства у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 9 365,45 грн, з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 568,40 грн.

Рішенням суду у справі №808/2311/15, яке набрало законної сили 22.12.2015, стягнуто з рахунків Товариства у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 15 647,29 грн, з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 51 416,05 грн.

Рішенням суду у справі №808/8564/14, яке набрало законної сили 03.03.2015, стягнуто з рахунків Товариства у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 9 976,00 грн.

Рішенням суду у справі №808/716/15, яке набрало законної сили 24.03.2015, стягнуто з рахунків платника податків Товариства у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 8 566,00 грн.

Рішенням суду у справі №808/1230/16, яке набрало законної сили, стягнуто з рахунків платника податків Товариства у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг в сумі 183 760,02 грн, у тому числі з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 74 461,70 грн, з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 109 298,32 грн.

На виконання вказаних судових рішень податковим органом були сформовані інкасові доручення від 03.11.2014 № № 563, 562, 553, 559, 554, 580, 555, 558, 564, 557, 561, від 30.10.2014 № 556, від 14.02.2015 №№65, 64, 63, 66, 67, від 13.02.2015 №45, від 10.03.2015 № №147, 145, 144,149, 148, 146, від 01.11.2016 №№279, 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286, 287, 278, та надіслані до Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», Запорізького РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в яких у відповідача відкриті рахунки, для виконання, проте були повернуті без виконання з відмітками «кошти арештовані іншим виконавчим документом», «кошти на рахунку платника відсутні».

23.02.2012 Інспекцією прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №54 на підставі якого складено акт опису майна від 24.10.2012 №17, яким було описано майно за переліком на загальну суму 46 797,08 грн, що знаходилось за адресою вул. Товариська, 39, кв. 157 .

З метою погашення податкового боргу та на виконання вимог статті 59 ПК України, відповідачу направлено податкову вимогу від 22.02.2012 №107/2710, яка отримана уповноваженою особою відповідача 26.03.2012.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Так, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 ПК України).

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 ПК України).

Згідно з підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як встановлено судовими інстанціями, раніше податковим керуючим позивача здійснено опис майна підприємства (відповідача), який оформлений відповідними актами. Відповідачем податкова заборгованість у встановлені законодавством строки сплачена не була.

Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі посилається на реєстрацію податкової застави у відповідних Державних реєстрах обтяжень, які ведуться Міністерством юстиції України, водночас, доказів такої реєстрації суду не надано.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

З аналізу наведених норм випливає, що ПК України встановлений особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначений перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення на виконання власних повноважень: звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків у банках; опис та вилучення майна; отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна платника податків у разі недостатності коштів на розрахункових рахунках у банках; прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як зазначалось раніше, судами було прийнято рішення про стягнення з відповідача податкового боргу. З метою стягнення зазначеної суми податкового боргу позивачем направлялися до банківських установ платіжні вимоги, які були повернуті без виконання, зокрема, у зв`язку з відсутністю на розрахункових рахунках відповідача грошових коштів.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно переліку банківських рахунків, які відкриті платником, Товариство має значну кількість відкритих рахунків у банківських установах. Всупереч зазначеному, позивачем були направлені платіжні вимоги про стягнення податкової заборгованості не з усіх розрахункових рахунків відповідача.

Відповідачем надані платіжні доручення, які підтверджують наявність на інших розрахункових рахунках грошових коштів.

Так, судами установлено, що з банківської виписки поточного рахунку відповідача, відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк» про обіги та сальдо за період з 01.01.2014 по 09.06.2017, вбачається, що з листопада 2014 року обороти по рахунку складають 10314754,61 грн, що свідчить про рух коштів, та відповідно наявність грошових коштів на рахунках відповідача та здійснення заходів на погашення податкового боргу.

Також, з облікової картки Товариства з податку на додану вартість судами установлено, що станом на 2017 рік у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 202697,68 грн з податку на прибуток у розмірі 164 753,68 грн. Натомість, судом встановлено, що на виконання судових рішень у справах №808/3244/14, №808/4174/15, №808/7468/15, №808/2311/15, №808/8564/14, №808/716/15, №808/1230/16 податковим органом інкасові доручення (розпорядження) на рахунки Товариства у період з 01.11.2016 (дата останнього інкасового доручення) по 16.05.2017 (дата звернення до суду з позовом) до установ банків не наддавались.

Жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем заходів з метою доведення такої обставини, як відсутність коштів на момент звернення податкового органу до суду на усіх рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника не надано.

Окрім зазначеного, судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до облікових карток Товариства з податку на додану вартість та з податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.07.2017, податковий борг відповідача з податку на додану вартість з моменту направлення податкової вимоги є безперервним, а відтак податкова вимога форми «Ю» № 107/2710, яка сформована 22.02.2012 вважається не відкликаною.

Ураховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем не доведена відсутність коштів на рахунках у банках Товариства, що унеможливлює на теперішній час надання податковому органу судового дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, оскільки процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів на розрахункових рахунках передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Позивач касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Позивач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова