Постанова

від 25.07.2023 по справі 640/11878/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 640/11878/20

адміністративне провадження № К/9901/32576/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участю представника відповідача Кальковця В.Л.

розглянув у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОНГ ЮКРЕЙН» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 (суддя - Каракашьян С.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Кобаль М.І.) у справі №640/11878/20.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОНГ ЮКРЕЙН» (далі - ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 05.02.2020 № 0003650504, № 0003660504, № 0003640502 та від 24.02.2020 № 0005620504.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 05.02.2020 №0003650504 в частині зменшення суми від`ємного значення 5586385,00 грн. податку на додану вартість. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 05.02.2020 №0003640502 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 17148747,90 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 05.02.2020 №0003660504, 0005620504. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 05.02.2020 №0003650504 в частині зменшення суми від`ємного значення 1290981,00 грн. податку на додану вартість. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 05.02.2020 №0003640502 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3801680,10 грн. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у м. Києві посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №826/5743/14, від 10.04.2020 у справі №823/1389/16, від 24.03.2020 у справі №260/410/19, від 03.03.2020 у справі №140/2715/18, від 05.03.2021 у справі №826/23914/15, від 03.08.2020 у справі №826/7917/17, від 19.04.2019 у справі №803/236/15-а, від 21.10.2019 у справі №0540/7843/18-а, від 23.07.2019 у справі №826/10852/15, від 17.03.2020 у справі №812/9439/13-а.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 134, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи наведені законодавчі норми та податкову інформацію щодо контрагента, подані позивачем первинні документи не мають юридичної сили з огляду на невстановлення фактичного здійснення господарських операцій.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН» зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та постанова суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН», за результатами якої 18.12.2019 складено акт №418/26-15-05-04-02/30525133.

У вказаному акті перевірки відображено висновки про порушення позивачем, зокрема:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 140.5.4 пункту140.5 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2019 року на загальну суму 20950428,00 грн;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у загальній сумі 6877366,00 грн, в тому числі за вересень 2019 року на суму 6877366,00 грн;

пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 5337319,00 грн;

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на нереальність здійснення господарських операцій щодо поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «ГРАНД БРОК СЕРВІС» з огляду на відсутність у цього контрагента трудових ресурсів для виконання задекларованих операцій, відсутність основних, транспортних засобів; щодо взаємовідносин з ТОВ «Розетка.УА» відсутні підстави для виплат мотиваційних бонусів з огляду на непідтвердження факту надання послуг ТОВ «Розетка.УА» на адресу позивача; операції купівлі-продажу між ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «ЛІЗКО» та ТОВ «СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ» здійснено за відсутності економічної доцільності, а є лише формальним відображенням господарських операцій, які не відбулись.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема:

від 05.02.2020 № 0003650504, згідно з яким ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 6877366,00 грн;

від 05.02.2020№ 0003660504, згідно з яким до ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН» застосовано штраф в розмірі 50% за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних у сумі 2668659, 50 грн;

від 05.02.2020№ 0003640502, згідно з яким ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20950428,00 грн.

№ 0005620504, згідно з яким до позивача було застосовано штрафні санкції в сумі 2668659,50 грн за відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного строку передбаченого абзацу 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України після отримання податкового повідомлення-рішення № 0003660504 від 05.02.2020.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, за наслідками господарських відносин ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН» з ТОВ «ГРАНД БРОК СЕРВІС», позивачем, за рахунком - фактурою від 05.09.2018 № 846 та видатковою накладною від 11.09.2019 № 839 було реалізовано ресивер цифровий ефірний SRT8203 у кількості 3400 шт. ТОВ «ГРАНД БРОК СЕРВІС». (код 40146655, покупець).

Акт перевірки містить посилання на те, що операції з ТОВ «ГРАНД БРОК СЕРВІС» неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів та основних засобів, що економічно необхідні для виконання зазначеної діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Також в акті перевірки зазначено, що, згідно інформаційних баз Головного управління ДПС у м. Києві та звітності поданої ТОВ «ГРАНД БРОК СЕРВІС», за період з 11.09.2018, не встановлено реалізацію, придбаного ТОВ «ГРАНД БРОК СЕРВІС» товару у ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН», тому, враховуючи неможливість відстеження споживача та відсутність операцій по транспортуванню, нереальність фактичного здійснення операцій щодо постачання цінностей на адресу ТОВ «ГРАНД БРОК СЕРВІС».

Надаючи оцінку таким доводам контролюючого органу, судами встановлено, що надані первинні документи повністю відображають суть господарських операцій, рух товару, отже, і реальність господарських операцій. При цьому акт перевірки не містить посилань на обставини, за якими суд може визнати господарську операцію такою, що зафіксована лише формально - невідповідність ціни, відсутність переміщення товару, нереальність виконання угоди чи її укладення, тощо.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на податкову інформацію щодо ТОВ «ГРАНД БРОК СЕРВІС», оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей тощо.

Між ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «Розетка.УА» укладено договір від 13.11.2018 № б/н про здійснення мотиваційних виплат бонусів за збільшення обсягу збуту товарів за договором поставки №12/06/15 від 12.06.2015.

Відповідно до акту перевірки, позивачем було надано акти виконаних робіт, в яких визначено, що позивачем здійснюється платіж з винагороди за виконання плану закупівлі товарів, згідно Додаткової угоди № 1 від 13.11.2018 до Договору про здійснення мотиваційних виплат (бонусів), загалом на суму 1 675 572,00 грн, в тому числі ПДВ 279262,00 грн, проте фактично зазначені послуги були надані лише на суму 181176,00 грн, в т.ч. ПДВ 30196 грн відповідно до додаткової угоди № 4.

В акті перевірки зазначено, що операції здійснені ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН» не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт надання послуг від контрагента ТОВ «РОЗЕТКА.УА» на адресу ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН» на загальну суму 1245330,00 грн., в т.ч. по періодах: за 2018 рік - 430000,00 грн, за III квартали 2019 року 815330,00 грн.

Надаючи оцінку таким доводам суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, заперечуючи щодо наявності підстав для виплати мотиваційних бонусів, здійснених у відповідності до договору, мав витребувати у позивача пояснення та навести мотиви заперечення реальності угоди, виходячи з бухгалтерських даних позивача та сум реалізації товару контрагенту, проте вказав на арифметичні помилки в наданих йому документах.

В свою чергу позивачем такі помилки було усунуто, при цьому реальні обсяги реалізації позивачем продукції позивача через Інтернет - магазин ТОВ «РОЗЕТКА.УА», і, відповідно, наявність підстав для виплати винагороди, відповідачем не заперечувались.

Щодо операцій придбання телевізорів, відповідно до договору від 12.09.2017 № 09/17, укладеного з компанією «Strong International Ltd» (Британські Віргінські острови), за даними перевірки телевізори позивачем було продано за 26686594,39 грн. та відображено собівартість реалізованих товарів за експортом 26265385,02грн., з урахуванням отриманої знижки.

Відповідач, вважаючи отримання даної знижки прощенням боргу, дійшов висновків, що експортні операції позивача фактично є збитковими та позбавленими розумної економічної причини (ділової мети), тому не можуть бути трактовані як господарська діяльність, в розумінні положень Податкового кодексу України. Відповідно, на думку відповідача, товари було використано поза межами господарської діяльності позивача і, відповідно до положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, позивач був зобов`язаний зареєструвати податкові накладні на суму 26686594,39 грн, ПДВ 5337318,77 грн.

Судами з`ясовано, що обставини переміщення товару через митний кордон України підтверджуються матеріалами справи, а відповідачем не заперечується.

В свою чергу обставина повернення товару через дефекти постачальнику, має ділову мету, та не викликає сумнівів у її реальності.

Також перевіркою встановлено здійснення операцій придбання позивачем телевізорів , відповідно до договору купівлі-продажу від 07.08.2012 № 61, укладеного з компанією «Strong Bulgaria Ltd.» (Болгарія). Перевіркою було встановлено, що товар, який ввезено на підставі вищезазначеної угоди, позивачем, після ввезення на митний склад на території України, було переміщено до Молдови у зв`язку з поверненням постачальникам.

З боку відповідача відсутні зауваження щодо наявності економічної мети вищезазначених угод, їх реальності, наявності підтверджуючих документів, тощо.

Крім того судом апеляційної інстанції з`ясовано, що у зв`язку з реалізацією проекту кодування супутникових сигналів українських телеканалів протягом 2018-2019 років виникла необхідність поставки споживачам спеціального обладнання (телевізійних приставок).

ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН» належить до міжнародної групи STRONG, яка є одним з провідних світових виробників обладнання для прийому та перегляду телебачення і лідером в галузі інноваційних технологій.

Позивачем було укладено договір поставки № ДС-01/02/18 від 01.02.2018 з ТОВ «СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ» (телеканали СТБ, ICTV, Новий канал, ОЦЕ (оце), Ml, M2), а також договір поставки № ДС-23/04/2018 від 23.04.2018 з ТОВ «ЛІЗКО» (телеканал Інтер).

За підтримки Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України відбулась низка переговорів між медіа групами, з одного боку, та позивачем, з іншого боку.

За результатами таких переговорів позивачем було укладено договір поставки № ДС-01/02/18 від 01.02.2018 з ТОВ «СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ» (телеканали СТБ, ICTV, Новий канал, ОЦЕ (оце), Ml, M2), а також договір поставки № ДС-23/04/2018 від 23.04.2018 з ТОВ «ЛІЗКО» (телеканал Інтер).

Предмети цих договорів була розробка, виготовлення та поставка ТОВ «СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ» та ТОВ «ЛІЗКО» обладнання, яке відповідало би вимогам саме цих підприємств при кодуванні супутникових сигналів саме їх телеканалів.

Задля виконання Договору поставки позивач замовив виробництво товару згідно технічних вимог покупців у постачальника «Strong Bulgaria Ltd.» (Болгарія) відповідно до договору купівлі-продажу № 61 від 07.08.2012 та імпортував телевізійні приставки в грудні 2018 року згідно МД №100110/2018/368759 та МД № 100110/2018/370080.

Разом із товаром ТОВ «ЛІЗКО» та ТОВ «СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ» отримало право інтелектуальної власності на товар.

Окрім цього, між ТОВ «СТРОНГ ЮКРЕЙН» (постачальник) та ТОВ «ЛІЗКО» (покупець) було укладено договір поставки № ДС-23/04/2018 від 23.04.2018.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № ДС-23/04/2018, постачальник (позивач) зобов`язується забезпечити розробку, поставити та передати у власність покупця (ТОВ «ЛІЗКО»), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити супутникові телевізійні приставки (STB) за номенклатурою, кількістю, комплектністю та цінами, що визначено у специфікації (додаток № 1).

Таким чином, у позивача з`явилась можливість отримати додатковий прибуток з операцій при самостійному продажу телевізійних приставок.

З наданих пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що пропозиція була прийнята та було укладено відповідні договори поставки.

У зв`язку з досягненням домовленостей щодо подальшої реалізації телевізійних приставок, які мали бути поставлені ТОВ «СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ» та ТОВ «ЛІЗКО» позивачеві, сторони домовились про визначення місця поставки склад позивача.

Так, між ТОВ «СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ» (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки № ДС-30/03/18 від 30.03.2018 , в преамбулі якого чітко визначено мету укладання цього договору, а саме: договір укладено беручи до уваги, що між сторонами укладено договір № ДС- 01/02/18 від 01.02.2018, і ТОВ «СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ» не має власної мережі для реалізації товару.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № ДС-30/03/18, постачальник (ТОВ «СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ») взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити супутникові телевізійні приставки (STB) за номенклатурою, кількістю та цінами, що визначені у специфікації.

Між ТОВ «ЛІЗКО» (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки № ДС-24/05/18 від 24.05.2018.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № ДС-24/05/18, постачальник (ТОВ «ЛІЗКО») взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити супутникові телевізійні приставки (STB) за номенклатурою, кількістю та цінами, що визначені у специфікації.

За результатами придбання товару у ТОВ «СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ» та ТОВ «ЛІЗКО» позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ - 1290981,00 грн.

За результатами реалізації придбаного у ТОВ «СТАРЛАИТ ДІДЖИТАЛ» та ТОВ «ЛІЗКО» товару позивач отримав та задекларував дохід в сумі 692810,68 грн., в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2018 рік та за 1 квартал 2019 року та задекларував зобов`язання з ПДВ на суму 1427783,00 грн, в податкових деклараціях з ПДВ за травень 2018 року, червень 2018 року та жовтень 2018 року.

При цьому, у зв`язку з продовженням реалізації спільного проекту між позивачем і ТОВ «СТАРЛАЙТ ДІДЖИТАЛ» та ТОВ «ЛІЗКО», розрахунки за договорами поставки № ДС-30/03/18 від 30.03.2018 та № ДС-24/05/18 від 24.05.2018 були за взаємною згодою сторін відтерміновані.

Факт виконання зазначених господарських операцій підтверджується відповідними податковими накладними, специфікаціями, актами прийому передачі товару на відповідальне зберігання, оплату підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Встановлені обставини справи спростовують доводи відповідача щодо визнання грошових коштів, отриманих позивачем за товар за договорами поставки № ДС-01/02/18 від 01.02.2018 та № ДС-23/04/2018 від 23.04.2018, безповоротною фінансовою допомогою.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

ГУ ДПС у м. Києві, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, яка обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводив рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо забезпечення подання документів до перевірки пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначених Відповідачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

До того ж доводи відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі №640/11878/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова