Ухвала

від 10.06.2021 по справі 640/11878/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11878/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Каракашьян С.К.

У Х В А Л А

10 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОНГ ЮКРЕЙН про стягнення судових витрат у суді першої інстанції та за розглядом справи у справі за розглядом апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОНГ ЮКРЕЙН , Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОНГ ЮКРЕЙН до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю СТРОНГ ЮКРЕЙН (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 0003650504 від 05.02.2020, яким ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 6 877 366, 00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 0003660504 від 05.02.2020, яким до ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН було застосовано штраф в розмірі 50% за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних у сумі 2 668 659, 50 гривень.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 0003640502 від 05.02.2020, яким ТОВ СТРОНГ ЮКРЕЙН було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20 950 428,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 0005620504 від 24.02.2020, яким до позивача було застосовано штрафні санкції в сумі 2 668 659,50 гривень за відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного строку передбаченого абз. 2 п. 120 1 .2 ст. 120 1 ПКУ після отримання податкового повідомлення-рішення № 0003660504 від 05.02.2020.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 05.02.2020р. №0003650504, в частині зменшення суми від`ємного значення 5586385грн. податку на додану вартість.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 05.02.2020р. №0003640502, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 17148747,9грн.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 05.02.2020 р. №0003660504, 0005620504.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, сторонами подано апеляційні скарги, в якій позивач просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, а відповідач - рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОНГ ЮКРЕЙН - задоволено, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 05.02.2020 р. №0003650504, в частині зменшення суми від`ємного значення 1 290 981, 00 грн. податку на додану вартість; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 05.02.2020 р. №0003640502, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 801 680, 10 грн. та в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року - залишено без змін. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 34141267) судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОНГ ЮКРЕЙН (адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 11/2, ЄДРПОУ 30525133), у розмірі 52 550 (п`ятдесяти двох тисяч п`ятсот п`ятдесяти) гривень 00 копійок, сплачених відповідно до платіжних доручень №9949 від 20.05.2020 р. та №10514 від 25.02.2021 р. та повернено Товариству з обмеженою відповідальністю СТРОНГ ЮКРЕЙН (адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 11/2, ЄДРПОУ 30525133) з Державного бюджету України надмірно сплачені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 520 (двох тисяч п`ятсот двадцяти) гривень 00 копійок, сплачені згідно платіжного доручення №10514 від 25.02.2021 року.

27 травня 2021 року, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції встановлено, що апелянтом Товариством з обмеженою відповідальністю СТРОНГ ЮКРЕЙН в апеляційній скарзі викладено вимоги щодо стягнення судових витрат у суді першої інстанції та за розглядом справи, а саме повернення за рахунок бюджетних асигнувань відповідач у справі витрати понесені з наданням професійної правової допомоги у суді першої інстанції, у розмірі 90 000, 00 грн. та витрат понесених на проведення економічної експертизи у розмірі 95 000, 00 грн.

Дослідивши обґрунтування заяви про стягнення судових витрат у суді першої інстанції та за розглядом справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді першої інстанції та повернення аитрат на проведення економічної експертизи не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Згідно ч.3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. ч. 4, 5 ст. 252 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат понесених на проведення економічної експертизи у розмірі 95 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 КАС України, визначено, що у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження понесених витрат в сумі 95 000, 00 грн. заявником до суду першої інстанції були надані наступні документи:

рахунок за послуги від 27.03.2020 року;

копію договору від 01.04.2020 року щодо проведення економічної експертизи;

копію акту №1/40/20 від 22.05.2020 року;

ордер серія КС №469654;

копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2351/10.

Проте, колегія суддів зазначає, що дана вимога не була предметом розгляду у суді першої інстанції та оскільки економічна експертиза була проведена під час розгляду у суді першої інстанції та була залучена як доказ позивачем у справі на стадії розгляду позовної заяви тому підлягає вирішенню останнім.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат понесених з наданням професійної правової допомоги у суді першої інстанції, у розмірі 90 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі № 814/698/16.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 04 червня 2021 року у справі №160/132736/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

На підтвердження понесених витрат в сумі 90 000, 00 грн. заявником до суду апеляційної інстанції були надані наступні документи:

договір про надання правничої допомоги від 22 січня 2020 року №22/01-1;

платіжне доручення №9733 від 30 січня 2020 року;

виписка від 25.05.2020 року;

витяг з договору №22/01-1 про надання правничої допомоги від 22.01.2020 року;

ордер серія КС №469682;

копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2351/10.

Колегія суддів розглянувши зазначені вище документи звертає увагу на наступне.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Так, на підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано доказів щодо обсягу виконаних робіт, наданих послуг, акту приймання - передачі послуг з професійної правничої допомоги.

Колегія суддів звертає увагу нате, що Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством (постанови від 26.06.2019 року у справі №813/481/18, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 04 червня 2021 року у справі №160/132736/19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Також, висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Проте, колегія суддів зазначає, що положеннями ч.4 ст. 134 КАС України чітко визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у сраві №816/2096/17, від21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 04 червня 2021 року у справі №160/132736/19.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є не належно підтвердженим, а тому слід відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОНГ ЮКРЕЙН про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 241, 242, 243, 252, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОНГ ЮКРЕЙН про стягнення судових витрат у суді першої інстанції та за розглядом справи - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль