Ухвала

від 25.07.2023 по справі 646/2812/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 646/2812/23 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/984/23 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія: домашній арешт

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

підозрюваного ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06 липня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 2021222110000040 від 09 червня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, до 22 серпня 2023 року,-

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2021222110000040 від 09 червня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у тому, що він перебуваючи на посаді директора ТОВ «Євробуд Плюс», являючись службовою особою юридичної особи приватного права, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, що виразилось у невиконанні в повному обсязі робіт з поточного ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення та у внесенні службовою особою завідомо неправдивих відомостей до складених ним офіційних документів, правом підпису яких він був наділений як підрядник, та їх видачі, здійснив заволодіння бюджетними коштами у сумі 296 416,00 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

06.07.2023 року ОСОБА_9 особисто було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України

06.07.2023 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_9 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, та наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 22.08.2023 (включно) з покладенням на підозрюваного обов`язків, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційних скаргах захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначають, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, а також посилання суду на те, що обґрунтованість підозри підтверджується висновком експертизи та показаннями свідків, не є доказами, які свідчать по обґрунтованість підозри, а лише встановлюють певні обставини у кримінальному провадженні. Крім того, як убачається з актів виконаних робіт з укладання верхнього шару дорожнього покриття, вони були виконані в червні 2020 року, а експертиза у кримінальному провадженні була проведена 12.08.2022 року, тобто на переконання апелянтів, висновки експерта є хибними, оскільки пройшов значний час з моменту укладення покриття і до проведення експертизи

Вказують, що стороною обвинувачення не доведено та не обґрунтовано наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, про які зазначено в клопотанні слідчого.

Зазначають, що ОСОБА_9 не має фізичної можливості проживати за адресою, визначеною слідчим суддею в ухвалі про застосовування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки там він тільки зареєстрований та за цією адресою проживають його батьки.

Позиції інших учасників судового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисників на підтримання вимог апеляційних скарг, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На виконання вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини. Сама по собі наявність ризиків та обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення не свідчить про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування інших запобіжних заходів.

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Відповідно до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий або прокурор доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Норма ч.4 ст.194 КПК України містить вказівку про те, що слідчий суддя, суд при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу має право застосувати більш м`який запобіжний захід, якщо прокурор не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбачених ст.177 КПК України. Тобто зі змісту цієї норми вбачається право слідчого судді на власний розсуд вирішувати, який запобіжний захід може забезпечити запобігання ризикам.

Таким чином, законодавець залишив вирішення цього питання для суддівського розсуду, тобто можливості суддівської дискреції, а саме, право слідчого судді обирати між альтернативами, іншими більш м`якими запобіжними заходами, кожен з яких є законним, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу підозрюваного, справедливості й достатності обраного запобіжного заходу.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого та застосовуючи до ОСОБА_9 запобіжний захід менш суворий ніж тримання під вартою слідчий суддя виходив з того, що стороною обвинувачення не доведено обставини недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, щодо застосування вимог ч.4 ст.194 КПК України.

КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Відповідно до вимог п.п.4,5 ч.1 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Як убачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_9 за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, як слушно зазначив слідчий суддя, підтверджується відомостями, які містяться у: тендерній документації укладеною між ДП «Дороги Харківщини» (код ЄДРПОУ 42166406 та ТОВ «ЄВРОБУД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 34898640 по договору № 11/04-20 від 30.04.2020, договір № 11/04-20 про закупівлю послуг від 30.04.2020; додаток № 1 до договору № 11/04-20 від 30.04.2020; календарний план надання послуг від 30.04.2020 на 1 аркуші; додаток № 3 до договору № 11/04-20 від 30.04.2020 - календарний план фінансування послуг на 1 аркуші; додаткова угода № 1 до договору № 11/04-20 від 30.04.2020 про закупівлю послуг від 30 квітня 2020, датований 06.11.2020; договірна ціна - додаток № 1 до договору № 11/04-20 від 30.04.2020; додаток № 3 до договору № 11/04-20 від 30.04.2020 - календарний план фінансування послуг; акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2020; акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2020; акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року; висновку експерта судової будівельно технічної експертизи.

Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, згідно підозри.

Посилання захисників про неналежність наданих органом досудового розслідування доказів обґрунтованості підозри, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами клопотання слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_9 , що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, та з наявною на даний час кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, які інкримінуються останньому. Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що передбачені ст.177 КПК України, але запобігання цим ризикам, шляхом застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, згідно чинного КПК України в цілому не виключається.

Слідчим суддею визнано доведеними ризики, які були зазначені слідчим у клопотанні про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком та вважає, що ці ризики є мінімальними, враховуючи при цьому обґрунтованість підозри, що підтверджується вказаними вище доказами, відсутність даних, що ОСОБА_9 затримувався в порядку ст. 208 КПК України або мали факти неналежної процесуальної поведінки останього.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді про необхідність обрання у відношенні підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки цілодобовий домашній арешт за своєю суттю відповідно до справи ЄСПЛ «Манчіні проти Італії» прирівняно до позбавлення волі, тобто на переконання колегії суддів такий вид запобіжного заходу у зазначеному кримінальному провадженні, з урахуванням особи підозрюваного є недоцільним, оскільки наявним ризикам можливо запобігти застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням на нього, обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Згідно ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів зазначає, що підозрюваний ОСОБА_9 має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_12 , 2006 року народження, доньку ОСОБА_13 , 2008 року народження, сина ОСОБА_14 , 2012 року народження, раніше не судимий, офіційно працевлаштований, що з великою долею впевненості свідчить, що у даному кримінальному провадженні ризик переховування з боку підозрюваного можливо мінімізувати застосуванням до нього запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).

Колегія суддів вважає, що ризик впливу на свідків та експертів беззаперечно існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, однак на переконання колегії суддів, покладення обов`язку утримуватися від спілкування зі свідками та експертами зможе унеможливити будь-які ризики впливу на них.

Таким чином, у відповідності до вищенаведених норм закону, ті обставини, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв`язки, відсутність на даний час встановлених органом досудового розслідування додаткових обставин, які б істотно обтяжували інкримінований злочин або об`єктивно свідчили про певні порушення процесуальної поведінки з боку останнього або існування надто високої ймовірності таких порушень у майбутньому, колегія суддів вважає не обґрунтованими доводи слідчого та прокурора щодо наявності підстав для обрання йому найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, чому слідчим суддею в цій частині також було надано належної та правильної оцінки.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з доводами клопотання слідчого про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може продовжувати злочинну діяльність, направлену на заволодіння бюджетними коштами, оскільки стороною обвинувачення протягом часу проведення досудового розслідування 2021 - 2023 роках, не було зафіксовано випадків вчинення будь-яких дій підозрюваним, які б вказували на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, або його ймовірність у майбутньому.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що передбачені п. 1,3,4 ч.1 ст.177 КПК Украйни, але запобігання цим ризикам, шляхом застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, згідно чинного КПК України - є можливим та ефективним, оскільки ризик впливу на свідків, експертів, переховування від органів досудового розслідування можливо запобігти додатковим покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів об`єктивно вбачає, що такий вид запобіжного заходу, як особисте зобов`язання здатне забезпечити у цьому кримінальному провадженні досягнення завдань, передбачених ст.2 КПК України, а також унеможливлює продовження будь- якої незаконної діяльності або імовірності впливу на учасників процесу з боку підозрюваного.

Сам по собі факт наявності підозри у вчинені кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, на що посилався слідчий та прокурор у клопотанні, не свідчить про неефективність запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, а сам запобіжний захід не може виступати в якості покарання в умовах презумпції невинуватості.

Разом з цим, при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність особистого зобов`язання, прокурор разом зі слідчим не позбавлений процесуальної можливості звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді, щодо зміни запобіжного заходу на більш тяжкий.

Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання стане надійною запорукою дотримання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, а покладення на нього додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, забезпечить дотримання вимог ст.2 та ч.2 ст.28 КПК України, щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що стороною обвинувачення на даному етапі не доведено неефективності застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, аніж особисте зобов`язання чому слідчим суддею також не було надано належної оцінки в повному обсязі, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання із покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 2, 3, 8 частини 5 статті 194 КПК України.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В АЛ И Л А :

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06 липня 2023 року щодо підозрюваного ОСОБА_9 скасувати та постановити нову.

Клопотання слідчого СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, на строк до 22 серпня 2023 року з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5ст.194 КПК України, а саме:

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та або/місця знаходження;

- утримуватися від спілкування з свідками, експертами у цьому кримінальному провадженні,

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну,

Роз`яснити підозрюваному про наслідки порушення особистого зобов`язання, передбачені ч.2 ст.179 КПК України, а саме про те, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4