Постанова

від 19.07.2023 по справі 921/536/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2023 р. Справа №921/536/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.І.

явка представників сторін:

прокурор Місінська М.А.

від позивача Цвігун Т.П. (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

від третьої особи на стороні позивача не з`явилися

від відповідача Друзюк Р.М. (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

Голик Л.Р. (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

від третьої особи-1 на стороні відповідача - не з`явилися

від третьої особи-2 на стороні відповідача - не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської міської ради № 131/01 від 18.04.2023

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 суддя: Хома С.О. м. Тернопіль

за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури, м. Тернопіль

в інтересах держави в особі: Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, м. Київ

до відповідача Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м. Тернопіль

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Тернопільської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру, м. Тернопіль

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

28.10.2022 Керівник Тернопільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації до Тернопільської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про витребування у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, з незаконного володіння Тернопільської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером: 6122685400:01:001:0054, площею 7 га.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області за № 41-ОТГ від 09.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», останнє не було наділене повноваженнями щодо розпорядження, вилучення та зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду державної власності на землі сільськогосподарського призначення.

Прийняття вищевказаного наказу зумовило незаконну передачу земельної ділянки із земель державної власності до земель комунальної власності та зміну її цільового призначення.

Рішення сесії Тернопільської міської ради № 8/4/165 від 05.03.2021, яким погоджено прийняття в комунальну власність Тернопільської міської територіальної громади земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 513,7741 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Кобзарівської, Курівецької, Городищенської, Малашовецької та Чернихівської сільських рад Зборівського району та Тернопільської міської ради, в тому числі і земельної ділянки за кадастровим номером 6122685400:01:001:0054, в частині земель природно-заповідного фонду, прийнято з перевищенням повноважень та всупереч Земельного Кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд».

Прокурор зауважує про протиправну бездіяльність Тернопільської обласної військової адміністрації, що проявляється у незвернені останньої до суду із позовом про витребування із власності Тернопільської міської ради спірної земельної ділянки. Інтереси держави потребують захисту, оскільки володіння Тернопільською міською радою спірною земельною ділянкою може призвести до її можливого використання не за цільовим призначенням, знищення, погіршення якісного складу, неправомірній передачі у приватну власність чи користування, що зумовить настання невідворотних негативних наслідків.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 84, 117, 122, ,141,142,149 Земельного кодексу України, ст. ст. 2,4, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України.

На підставі ухвали Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2022 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тернопільську регіональну філію Державного підприємства Центр державного земельного кадастру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 позов задоволено. Витребувано на користь держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації з незаконного володіння Тернопільської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером: 6122685400:01:001:0054, площею 7 га з підстав того, що передача спірної земельної ділянки, яка була сформована із земель природно-заповідного фонду, з державної форми до комунальної форми власності відбулась з перевищенням повноважень Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та всупереч нормам чинного законодавства.

Тернопільська міська рада при прийнятті рішення про прийняття спірної земельної ділянки в комунальну власність, в силу характеристик (зовнішніх, об`єктивних, явних, видимих природних ознак) спірної земельної ділянки, та інформації яка є вільною в доступі та розміщена на інформаційних ресурсах щодо розташування гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський», проявивши розумну обачність, могла і повинна знати про те, що спірна земельна ділянка є частиною земель природно-заповідного фонду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач просить апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що:

-помилковими є доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель землі природно заповідного фонду, щодо яких встановлений спеціальний порядок вилучення; гідрологічний заказник «Серетський», загальною площею 1192 га створений відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР без вилучення у власників і користувачів земельних ділянок. Землі під заказником не були передані в користування установам природно-заповідного фонду області.

Вид цільового призначення земельних ділянок, як земель природно-заповідного фонду, проектом землеустрою з організації встановлення меж заказника на даний час не визначений.

Обласна військова адміністрація не має підстав для повернення земельних ділянок з комунальної власності у державну власність. Відтак, твердження щодо порушення Тернопільською міською радою та органами виконавчої влади при формуванні та передачі спірної земельної ділянки норм законів є безпідставними та суперечать фактичним обставинам по справі.

-не заслуговують на увагу доводи прокурора про порушення порядку передачі спірної земельної ділянки, який передбачений ст. 149 ЗК України та ст. 150 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

-відбулося формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав та її передача в комунальну власність, а не її вилучення від одного власника та передача іншому, з однієї форми власності- в іншу.

Посилається на те, що спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформована вперше і як наслідок не перебувала в постійному користуванні;

01.06.2023 на адресу суду від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги за змістом яких вбачається, що:

-місцевим господарським судом помилково зроблено посилання на постанову Верховного Суду від 31.07.2019 в справі № 813/4701/16;

-судом не взято до уваги протоколи засідань робочої групи № 1 від 11.11.2022 та № 2 від 28.11.2022 для узгодження земельно-облікових відомостей, щодо земель природно-заповідного фонду Гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» на території Тернопільської міської територіальної громади;

-висновок експерта за № 669/22-22 від 06.09.2022 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки земельно-технічна експертиза є відмінною від експертизи з питань землеустрою. Судом не спростовано аргументи відповідача про те, що експерт самостійно збирав матеріали та документи при проведенні експертизи;

-суд помилково застосував положення п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки це положення на момент формування та передачі спірної земельної ділянки не діяло.

Узагальнені заперечення прокурора

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що:

- земельна ділянка з кадастровим номером 6122685400:01:001:0054, площею 7,00 га відноситься до земель природно-заповідного фонду з часу прийняття постанови Ради Міністрів Української РСР від 25.02.1980 № 132 «Про доповнення переліку державних заказників Української РСР» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 584 «Про зміну деяких рішень уряду України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України»;

- за результатами огляду земельної ділянки ( кадастровий номер 6122685400:01:001:0054) проведеного 31.08.2022 за участі головного спеціаліста відділу формування екомережі природних ресурсів екологічного моніторингу та зв`язків з громадськістю Управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОВА та державного інспектора Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, встановлено, що вказані земельні ділянки знаходяться в межах гідрологічного заказника «Серетський»;

- відповідно до висновку експерта № 669/22-22 від 06.09.2022, за результатами проведення земельно-технічної експертизи, земельна ділянка із кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 згідно даних Державного земельного кадастру знаходиться в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський».

Відповідно до фактичного місця розташування земельна ділянка з кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 площею 7, 00 га знаходиться в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський». Земельна ділянка з кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 згідно даних Державного земельного кадастру відноситься до земель сільськогосподарського призначення - землі загального використання, пасовища станом на дату проведення експертизи. Разом з тим, ця земельна ділянка сформовані із земель природно-заповідного фонду;

- факт перебування земельної ділянки з кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 площею 7,00 га в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» також підтверджено листом ДП «Центр державного земельного кадастру» від 14.09.2022 № 3/1314;

- прокурор наголошує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідно до приписів ст. 20 Земельного кодексу України змінено статус природно-заповідного фонду території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський».

- згідно з витягу Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України станом на 1997 рік щодо гідрологічного заказника «Серетський» наявні підписи про затвердження вказаної документації посадовими особами Тернопільського обласного управління земельних ресурсів та Зборівського районного відділу земельних ресурсів про знаходження земельної ділянки в межах заказника;

- водночас, документи, на підставі яких Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області видано наказ про передачу земельної ділянки із державної у комунальну власність не містять посилань на постанови чи розпорядження Кабінету Міністрів України, які є загальнодоступними, крім тих, що містять охоронювану законом таємницю.

Прокурор вказує, що на запит окружної прокуратури № 7350 вих-22 від 03.10.2022 отримано інформацію з Секретаріату Кабінету Міністрів № 20985/0/2-22 від 12.10.2022, відповідно до якої, Кабінетом Міністрів України рішення щодо зміни меж чи передачі земельної ділянки із кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 у комунальну власність не приймалися.

- згідно із змінами внесеними до Земельного кодексу України, які набрали чинності 27.05.2021, спірна земельна ділянка не переходить із земель державної власності до земель комунальної власності, оскільки землі природно-заповідного фонду в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення відповідно до вказаних змін мають залишатися у державній власності (абз. 3 п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Звідси, рішенням сесії Тернопільської міської ради № 8/4/165 від 05.03.2021, яким погоджено прийняття в комунальну власність Тернопільської міської територіальної громади земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 513,7741 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Кобзарівської, Курівецької, Городищенської, Малашовецької, Чернихівської сільських рад Зборівського району та Тернопільської міської ради, в частині зазначення земельної ділянки із кадастровим номером 6122685400:01:001:0054, прийняті з перевищенням повноважень та всупереч Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд»;

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування заперечень на апеляційну скаргу зазначає, що на підставі наказу Держгеокадастру № 59 від 21.09.2019 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності», із змінами внесеними наказом Держгеокадастру № 129 від 13.05.2019 «Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності» та договору на проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності № 12-Г від 21.02.2019, із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 13.05.2019, укладеного між Держгеокадастром та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру», Тернопільською регіональною філією Держаного підприємства «Центр державного земельного кадастру» у 2019 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Малашовецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області. На підставі вказаної землевпорядної документації та у зв`язку із відсутністю підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, визначеної частиною 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» в редакції 2019 року до Державного земельного кадастру 05.12.2019 внесено відомості про земельну ділянку площею 7 га за кадастровим номером 6122685400:01:001:0054;

- водночас, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», яке втратило чинність 17.11.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1113 від 16.11.2020 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», зобов`язано Держгеокадастр з 01.02.2018, серед іншого, забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із ст. 117 Земельного кодексу України. На виконання вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України та ст. 117 ЗК України, земельну ділянку площею 7 га за кадастровим номером 6122685400:01:001:0054, на підставі наказу Головного управління № 41-ОТГ від 09.12.2020 передано Тернопільській міській раді у комунальну власність;

- третя особа звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у зв`язку із відсутністю проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж земель гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський», розроблено відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про землеустрій», а також відсутністю у Державному земельному кадастрі відомостей про межі даного заказника та обтяжень у використанні таких земель, Головним управлінням за наслідками інвентаризації земель до Державного земельного кадастру внесено відомості про спірну земельну ділянку, як землі сільськогосподарського призначення та передано її у комунальну власність, відповідно до норм ст. 117 ЗК України;

- наголошує, що у матеріалах справи відсутнє рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земель гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетинський» до такої категорії земель, як землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Позивач, третя особа Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та третя особа - Тернопільська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру не надали суду відзивів на апеляційну скаргу.

У судове засідання 19.07.2023 з`явилися прокурор, представники позивача та відповідача.

Представники третьої особи на стороні позивача та третіх осіб на стороні відповідача повторно не з`явилися, причин неявки не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому враховуючи строки розгляду апеляційної скарги визначені ч. 2 ст. 273 ГПК України та в порядку п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, що не з`явився за наявними в справі доказами.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задоволити та скасувати рішення місцевого господарського суду.

Прокурор заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача залишив вирішення справи на розсуд суду.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача та представників відповідача, що з`явилися, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

Гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Серетський» (далі -Заказник) створений відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 25.02.1980 № 132 «Про доповнення переліку державних заказників Української РСР». Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.12.1983 № 495 «Про доповнення переліку державних заказників Української РСР» межі заказника частково змінено, відповідно до рішення облвиконкому від 23.08.1982 № 425.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2012 № 415 затверджено Положення (далі-Положення) про гідрологічний заказник загальнодержавного «Серетський».

Пунктом 1.2. вказаного Положення визначено, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Пунктом 1.3. вказаного Положення визначено, що заказник, загальною площею 1192 гектара, розташований у межах заплави р. Серет та р. Лопушанка від с. Плотича Тернопільського району до с. Носівці Зборівського району у віданні Івачеводолішнівської (39,5 га), Великоглибочецької (138,6 га), Плотицької (93,9 га) сільських рад, комунального підприємства «Тернопільводоканал» (0,3 га) Тернопільського району, Чернихівської (266,7 га), Малашівської (501,9 га), Городищенської (64,04 га), Кобзарівської (62,1 га) сільських рад, приватного підприємця Бігуна Богдана Костянтиновича (24,96 га) Зборівського району Тернопільської області (далі - Землекористувачі).

У зв`язку з реформуванням органів місцевого самоврядування та децентралізацією Чернихівська, Малашівська, Городищенська, Кобзарівська сільські ради ввійшли до складу Тернопільської об`єднаної територіальної громади, а Тернопільська міська рада є правонаступником вказаних рад, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Тернопільської міської ради.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.07.2021 № 493 затверджено оновлене Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Серетський» (далі-Положення).

Пунктом 1.3. вказаного Положення визначено, що заказник загальною площею 1192 гектара розташований у межах заплави р. Серет та р. Лопушанка від с. Плотича до села Носівці Тернопільського району Тернопільської області, на території Білецької сільської ради (301, 6 га), у тому числі 0, 3 га у постійному користуванні комунального підприємства «Тернопільводоканал» та Тернопільської міської ради (890, 4 га) у тому числі в оренді у фізичної особи підприємця Бігуна Богдана Костянтиновича, які здійснюють свої повноваження та діяльність на території Заказника згідно з цим Положенням.

Відповідно до п.1.3. Положення територія Заказника розташована у межах об`єкту Смарагдової мережі Європи «Seretskyi» площею 6 489 га («Серетський», UA0000189).

На виконання наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі Держгеокадастр) від 21.02.2019 № 59 із змінами, внесеними наказом від 13.05.2019 № 129, Тернопільською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» на підставі договору № 12-Г від 21.02.2019 та Додаткової угоди від 13.05.2019 № 1 до Договору від 21.02.2019 № 12-Г, укладених між Держгеокадастром та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру», розроблено технічну документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Малашовецької сільської ради, Зборівського району Тернопільської області, в тому числі і на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 6122685400:01:001:0054.

В наступному наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 41-ОТГ від 09.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (далі наказ) передано Тернопільській міській раді (Тернопільській міській територіальній громаді) Тернопільського району Тернопільської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 513, 7741 га, які розташовані на території колишніх Кобзарівської, Курівецької, Городищенської, Малашовецької, Чернихівської сільської ради (колишнього Зборівського району), Тернопільської міської ради Тернопільського району, згідно додатку.

Згідно з пунктом 2 наказу 09.12.2020 укладено з Тернопільською міською радою (Тернопільською міською територіальною громадою) Тернопільського району Тернопільської області акт без номера приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

Відповідно до п. 3 наказу визначено, що право комунальної власності земельних ділянок виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень».

Перехід права власності не припиняє встановлених обмежень та обтяжень на земельні ділянки (пункт 4 наказу).

Згідно з додатком до наказу Головного Держгеокадастру у Тернопільській області від 09.12.2020 № 41-ОТГ передано ряд земельних ділянок, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 площею 7 га з цільовим призначенням « 18.00 Землі загального користування».

Рішенням сесії Тернопільської міської ради № 8/4/165 від 05.03.2021 погоджено прийняття в комунальну власність Тернопільської міської територіальної громади земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 513, 7741 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Кобзарівської, Курівецької, Городищенської, Малашовецької, Чернихівської сільських рад Зборівського району та Тернопільської міської ради, в тому числі і земельну ділянку кадастровий номер 6122685400:01:001:0054.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - земельна ділянка кадастровий номер 6122685400:01:001:0054 площею 7 га відноситься до земель комунальної власності Тернопільської міської ради, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до інформації управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації (у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану), № 04.1/187 від 03.08.2022 спірна земельна ділянка кадастровий номер 6122685400:01:001:0054 площею 7 га розташована у межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» та належить до природно-заповідного фонду України.

Листом за № 19463-Ю/2022 від 04.08.2022 Тернопільська міська рада повідомила, що керуючись розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власніть об`єднаних територіальних громад», наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 09.12.2020 № 41-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну» прийняла рішення № 8/4/65 від 05.03.2021 «Про погодження прийняття в комунальну власність земельних ділянок Тернопільської міської територіальної громади».

Також за змістом листа вбачається, що зазначеним рішенням погоджено прийняття в комунальну власність земель сільськогосподарського призначення, які розміщені за межами населених пунктів територіальної громади і якими до моменту прийняття рішення розпоряджалися виконавчі органи влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (органи Держгеокадастру).

Листом № 20045-Ю/22 від 11.08.2022 Тернопільська міська рада повідомила, що земельна ділянка із кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 сформована як об`єкт цивільних прав Головним управліням Держгеокадастру у Тернопільській області та передана з державної власності у комунальну власність як землі сільськогосподарського призначення, при цьому згідно додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 09.12.2020 № 41-ОТГ, який був підставою для прийняття міською радою рішення № 8/4/165 від 05.03.2021, у відомостях щодо наявних обмежень у використанні зазначеної земельної ділянки будь-яких обмежень не зазначено.

Листом № 21173-Ю/2022 від 23.08.2022 Тернопільська міська рада надала витяг з протоколу засідання постійної комісії з питань містобудування від 25.02.2021 № 2. 168, за змістом якого вирішено погодити проект рішення міської ради «Про погодження прийняття в комунальну власність земельних ділянок Тернопільської міської територіальної громади», а також витяг із засідання постійної комісї Тернопільської міської ради з питань регулювання земельних відносин та екології від 01.03.2021 № 3.84, за змістом якого вирішено погодити проект рішення міської ради «Про погодження прийняття в комунальну власність земельних ділянок Тернопільської міської територіальної громади».

Відповідно до змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 04.08.2022 № 10-19-0.5-1929/2-22, управління не володіє інформацією щодо віднесення земельної ділянки 6122685400:01:001:0054 площею 7 га до земель гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський», а також в управління відсутня інформація щодо проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення - гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський».

Судами встановлено, що за наслідками опрацювання інформації про віднесення земельної ділянки кадастровий номер 6122685400:01:001:0054 площею 7 га до земельних ділянок сільськогосподарського призначення прокуратурою 10.08.2022 внесено відомості до ЄРДР за № 42022212050000065 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.

Листом за № 04.3/947 від 23.08.2022 управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації повідомило, що проєкт землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» на погодження до управління не надходив, висновки не надавалися. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Малашовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, у тому числі і на земельні ділянки 6122685400:01:001:0054 до управління не надходила, висновки не надавалися.

Протоколом огляду веб-ресурсу https://sfmu.org.ua/smaragdova-merezha-v-ukrayini від 26.08.2022 встановлено, що гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Серетський» внесений в Смарагдову мережу, яка підлягає захисту на основі Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція 1979 року), що згідно з вимогами ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Відповідно до вказаного міжнародно-правового договору Україна взяла на себе зобов`язання у своїй політиці планування забудови і розвитку територій враховувати потреби охорони природних територій, що охороняються.

Листом за № 25/2-121/12655-22 від 21.09.2022 Міндовкілля також повідомило, що гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Серетський» розташований на території Смарагдової мережі UA0000189 «Seretskyi». У вказаному листі Міндовкілля зазначило, що при плануванні або здійсненні діяльності має враховуватися необхідність збереження у довгостроковій переспективі природних оселищ та видів природної фауни і флори, що підлягають особливій охороні в Європі та вказані у стандартних формах даних територій смарагдової мережі, що розміщені на офіційному сайті ради Європи: https://www.coe.int/en/web/bern-convention/emerald-viever.

31.08.2022 головним спеціалістом відділу формування екомережі природних ресурсів екологічного моніторингу та зв`язків з громадськістю Управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОВА та державним інспектором Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, проведено огляд земельної ділянки кадастровий номер 6122685400:01:001:0054.

За результатами проведеного огляду складено протокол огляду від 31.08.2022 та встановлено, що вказані земельні ділянки знаходяться в межах гідрологічного заказника «Серетський».

У частині 1 статті 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Частиною 1 статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Відповідно до Закону України від 29 жовтня 1996 року №436/96-ВР «Про приєднання України до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі» Україна приєдналася до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі із застереженнями щодо вовка та ведмедя бурого, добування дупеля, використання пасток, сіток і капканів.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі кожна Договірна Сторона відповідно до положень цієї Конвенції вживає заходів для здійснення національної політики охорони дикої флори, дикої фауни та природних середовищ існування, приділяючи особливу увагу видам, яким загрожує зникнення, та вразливим видам, особливо ендемічним, та середовищам існування, яким загрожує зникнення.

Згідно з частиною 1 статті 4 Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі договірні Сторони у своїй політиці планування забудови і розвитку територій враховують потреби охорони природних територій, що охороняються згідно із попереднім пунктом, для того щоб уникнути будь-якої деградації таких територій або у міру можливості звести її до мінімуму.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.

Відповідно до положень ст. 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (ст. 44 Земельного кодексу України).

Наведене кореспондується з положеннями Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідно до преамбули якого природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Статтею 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Статтею 26 цього ж Закону установлено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Частиною 1 ст. 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Разом з тим, у ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Аналогічна норма передбачена пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу.

Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України унормовано, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. (Вищезазначений пункт 24 Перехідних положень ЗК України набрав чинності 27.05.2021. Проте Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» прийнято 28.04.2021).

Таким чином, земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення віднесені до земель державної форми власності.

З огляду на викладене спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд помилково застосував положення пункту 24 Перехідних положень ЗК України.

Згідно зі статтею 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.

Тобто, законодавець, передаючи землі за межами населених пунктів територіальним громадам, передбачив чіткі та однозначні для розуміння винятки щодо земель, які потребують особливої правової охорони, за їх цільовим призначенням.

Окрім того відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі, а до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Тому з прийняттям відповідних рішень органів державної влади(що зазначені вище) про створення заказника «Серетський» і до встановлення меж на місцевості не змінюється правовий режим спірної земелької ділянки, що належить до об`єктів природно-заповідного фонду. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності встановлення меж в натурі, а звідси і дотримання прийняття та формування спірної земельної ділянуки органом місцевого самоврядування є безпідставним.

Земельним кодексом Української РСР, прийнятим Верховною Радою УРСР 08.07.1970 № 2874а-07 на той час встановлювалось, що земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування (ст. 3).Відповідно до ст. 4 вказаного Кодексу вся земля в Українській РСР входить до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складається з: 1) земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей; 2) земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; 4) земель державного лісового фонду; 5) земель державного водного фонду; 6) земель державного запасу.

Статтею 20 Земельного кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на час створення заказника - 25.02.1980) встановлювалось, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Землями сільськогосподарського призначення визнавались всі землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення використовуються соціалістичними сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами відповідно до планів розвитку сільського господарства з метою задоволення зростаючих потреб народного господарства в сільськогосподарській продукції (Стаття 49.). Колгоспи мають право користуватися лісами, водоймищами та іншими водогосподарськими об`єктами внутрігосподарського призначення на закріплених за ними землях і несуть відповідальність за додержання встановлених правил користування лісами і водними джерелами. Користування колгоспними лісами і водоймищами здійснюється у порядку, встановленому спеціальним законодавством (Стаття 61).

Гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Серетський» створений відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 25.02.1980 № 132 «Про доповнення переліку державних заказників Української РСР».

Статтею 109 Земельного кодексу Української РСР встановлювалось, що землями промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам, організаціям та установам для здійснення покладених на них спеціальних завдань (промислового виробництва, транспорту, організації курортів, заповідників і т. ін.). Розміри земельних ділянок, що надаються для цілей, вказаних у статті 109 цього Кодексу, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації. Відведення земельних ділянок в натурі здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння (ст.110). Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР та союзних республік порядок користування землями промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення, встановлення зон з особливими умовами землекористування (округи санітарної охорони і т. ін.) визначається положеннями про ці землі, затверджуваними Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР (ст. 111).

Вказане кореспондується із п. 2 постанови Ради Міністрів Української РСР від 25 лютого 1980 р. N 132, викладеним наступним чином: «передбачити виділення підприємствам і організаціям, у віданні яких перебувають державні заказники, коштів і матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення їх утримання і охорони».

Наведене підтверджується Планом землекористування с-г артілі « 17 вересня» с. Іванківці Зборівського району Тернопільської області, виготовлених за матеріалами аерофотозйомки 1953 року і коректування 1960 року. На вказаній карті міститься запис, наступного змісту: «Витяг з документації щодо створення гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» станом на 1980 і червоною лінією визначено межі цього заказника, в які входить спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 площею 7, 00 га.

Враховуючи викладене, після створення гідрологічного заказника «Серетський» вказана земля набула статусу земель, що належить до об`єктів природно-заповідного фонду. Наявність картографічних матеріалів (Плану землекористування) землекористування с-г артілі « 17 вересня» не доводить приналежність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення та не спростовує правовий статус об`єкта природно-заповідного фонду як заказника.

Таким чином спростовуються посилання апелянта про помилковість доводів прокурора щодо віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду.

Оцінюючи повідомлення головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо проведення інвентаризації земельної ділянки із кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 площею 7, 00 га як земель сільськогосподарського призначення та доводи апелянта про віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.12.1983 № 495 «Про доповнення переліку державних заказників Української РСР» межі заказника частково змінено, а саме прийнято пропозицію Тернопільського облвиконкому, погоджену з Міністерством сільського господарства УРСР і Державним комітетом УРСР по охороні природи, про часткову зміну меж Серетського державного заказника відповідно до рішення облвиконкому від 23 серпня 1982 р. N 425).

Згідно з рішенням облвиконкому від 23 серпня 1982 р. N 425 площу державних гідрологічних заказників замінено із 1050 га на 1056 га. Підпункт а пункту 2 рішення викладено у такій редакції: «Серетські болота площею 906 га в долині річки Серет та її притоки Лопушанки на території Зборівського і Тернопільського районів / колгоспи « 17 вересня», «Іскра» і «Світанок» - Зборівський, «Перше травня», ім. Леніна і облрибкомбінату Тернопільський/, при цьому виключити з Серетського гідрологічного заказника осушений масив площею 83 га, який розміщений на території колгоспу «Іскра» Зборівського району» на схід від села Городище з правого боку річки Серет, взамін якого включено в Серетський гідрологічний заказник непорушений болотний масив площею 89 га, що знаходиться на території цього ж колгоспу південніше села Городище з обох боків річки Лопушанка».

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка із кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 площею 7, 00 га розташована на території Зборівського району, Малашовецької сільської ради та в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський».

Охоронними зобов`язаннями Серетські болота (водноболотний масив передавався під охорону:

- 23.05.1980 - колгоспу « 17 вересня» надано під охорону і в користування Серетські болота в заплаві р. Серет, площею 325 га;

- 28.06.1984 правлінню колгоспу « 17 вересня» - Серетські болота в заплаві річки Серет площею 419 га - зобов`язано визначити в натурі межі державного заказника, нанести їх на планово-картографічні матеріали та забезпечити його охорону;

- 31.05.1985 - колгоспу « 17 вересня» - 419 га в межах Зборівського району (реєстраційний номер 12);

- 10.07.1996 - колективному с-г підприємству «Дніпро» водно-болотний масив, у тому числі на території Тернопільського району 321 га, Зборівського району - 871 га, в склад якого входять землі колективного с-г підприємства «Дніпро» площею 196 га (№ 07-1);

- 20.04.2006 - Малашівській сільській раді частину заказника площею 501,9 га, у т.ч. ставки 259 га, болота 187 га, пасовища 35,4 га, чагарники 0,8 га, торфовища 11,1 га, ріки 8,6 га (№ 07-21).

З наведеного вбачається, що під охорону передавались водно-болотні масиви (які в силу ст. 58 ЗК України відносяться до земель водного фонду) , а не землі сільського господарського призначення, що також підтверджується картографічними матеріалами (зображеннями), умовні знаки на яких відповідно до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 254 від 9 липня 2001 року, позначають болота та заболочені землі.

Як вбачається з картографічних матеріалів умовні знаки є у місці розташування земельної ділянки із кадастровим номером 6122685400:01:001:0054, а саме:

- Плані землекористування с-г артілі « 17 вересня» с. Іванківці Зборівського району Тернопільської області, виготовлених за матеріалами аерофотозйомки 1953 р і коректування 1960 року;

- карті гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» площею 501,9 га в межах Малашівської сільської ради (вказані умовні позначення та їх значення);

- карті гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» площею 1192,0 га (вказані умовні позначення та їх значення);

- наданих картах Тернопільською міською радою, а саме Земельно-кадастровому плані новостворених агроформувань по Малашівецькій сільській раді датованим груднем 1993 року;

- наданих картах Тернопільською міською радою, а саме Черговому кадастровому плані Малашівецької сільської рада (с. Малашівці та с. Іванківці).

З огляду на викладене спростовуються доводи апелянта про приналежність земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 6122685400:01:001:0054 до земель сільськогосподарського призначення, а звідси відсутність зміни цільового використання земель.

Щодо спростовування доводів апеляційної скарги про неналежний доказ висновок експертизи.

Висновком земельно-технічної експертизи № 669/22-22 від 06.09.2022 проведеної в ході досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6122685400:01:001:0054 згідно даних Державного земельного кадастру знаходиться в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський». Відповідно до фактичного місця розташування земельна ділянка з кадастровим номерам 6122685400:01:001:0054 площею 7, 00 га знаходиться в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський». Земельна ділянка з кадастровим номерам 6122685400:01:001:0054 згідно даних Державного земельного кадастру відносяться до земель сільськогосподарського призначення - землі загального використання, пасовища станом на дату проведення експертизи. Разом з тим, дані земельні ділянки сформовані із земель природно-заповідного фонду. Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.07.2021 № 493 затверджено Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Серетський» (далі Положення). Відповідно до п.1.3. Положення територія Заказника розташована у межах об`єкту Смарагдової мережі Європи «Seretskyi» площею 6 489 га («Серетський», UA0000189).

Спростовуючи доводи апелянта про неналежність висновку експерта № 669/22-22 від 06.09.2022, з огляду на назву експертизи, а саме «комплексна судова земельно-технічна експертиза та експертиза з питань землеустрою», апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з нормами Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1). Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»).Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу»). Надіслана на адресу суду постанова 01.09.2022 винесена слідчим СУ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гладкою Ю.М. при здійсненні досудового розслідування кримінального правопорушення № 42022212050000065 від 10.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України. Вказана постанова відповідає усім вищезазначеним вимогам, визначеним Закону України «Про судову експертизу».

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за № 53/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145 (надалі Інструкція) у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Стаття 98 ГПК України встановлює вимоги до висновку експерта. Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта № 669/22-22 від 06.09.2022 вищезазначеним вимогам відповідає.

Верховний суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16-ц виклав висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі.

Також, Верховним судом у постанові від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17 вказано, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджено Верховним Судом (постанови від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15-ц; від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 та від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18).

Доводи Тернопільської міської ради про неналежність висновку експерта № 669/22-22 від 06.09.2022, з огляду на назву експертизи, а саме «комплексна судова земельно-технічна експертиза та експертиза з питань землеустрою» є безпідставними з огляду на наступне. За змістом Інструкції, п.« 1.2.14. експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

До основних видів експертизи належать 1.2.2. Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп`ютерно-технічна; телекомунікаційна, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів; інженерно-механічна; водно-технічна; авіаційно-технічна; теплотехнічна експертиза. 3.2. До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо). 3.3. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.»

З вище наведених норм Інструкції, вимог ГПК України, Закону України «Про судову експертизу» вбачається, що визначальним при призначенні експертизи є дотримання процедури її призначення та дотримання вимог при проведенні експертного дослідження та оформлені його результату.

Також, експерт володіє спеціальними знаннями за спеціальністю 10.7 10.20 «Експертиза з питань землеустрою» та 10.7 «розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками».

Щодо невідповідності поставлених питань орієнтовному переліку питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) (далі - Рекомендації) слід вказати, що цей перелік є орієнтовним, а не виключним. Відтак не точне формулювання питань перед експертом не тягне за собою невідповідність висновку експерта.

Також, відповідно до 4.2. Інструкції якщо в одному документі про призначення експертизи (залучення експерта) є питання, що стосуються різних видів експертиз, не пов`язаних між собою, керівник установи визначає, які питання підлягають вирішенню у відповідному підрозділі та послідовність їх виконання.

Пунктом 2.1 Інструкції експертові надано права у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань. Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Повідомлення про відмову повинно бути вмотивованим.

Згідно ж п. 2.2 Інструкції експерт зобов`язаний повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані.

З огляду на вказане, експертом дотримано вимоги законодавства при проведені експертизи, за результатами якої складено висновок експерта № 669/22-22 від 06.09.2022

Окрім наведено слід зазначити, що викладені експертом висновки співвідносяться з іншими матеріалами судової справи та їм не суперечать, і в сукупності і взаємозв`язку надають можливість встановити дійсні обставини справи щодо доведеності приналежності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду.

З огляду на вимоги законодавства, зміст і форму висновку експерта № 669/22-22 від 06.09.2022 остання проведена у відповідності до вимог законодавства, а висновок експерта № 669/22-22 від 06.09.2022 є належним і допустимим доказом.

Судами встановлено, що висновок експерта № 669/22-22 від 06.09.2022 базується на дослідницькій частині, яка грунтується на документах (доказах) які досліджені судами, відтак висновок експерта оцінюється на рівні з іншими доказами, на підставі яких встановлені обставини в справі, а тому є належним доказом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 6122685400:01:001:0054 площею 7 га на даний час є землями комунальної власності Тернопільської міської ради, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Як вбачається зі змісту поземельної книги на вказану ділянку, її відкрито 05.12.2019 та до Державного земельного кадастру внесено відомості про категорію земель «землі сільськогосподарського призначення», вид використання земельних ділянок в межах певної категорії земель «землі загального користування», код цільового призначення « 18.00 Землі загального користування (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об`єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядуванн їх віднесено до земель загального користування), форма власності «державна власність».

Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Тернопільської міської ради Сливкою В.І. 30.06.2021 проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6122685400:01:001:0054 площею 7 га, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59057605 від 02.07.2021 реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 2398639861226, форма власності комунальна, власник Тернопільська міська рада.

Відомості про державну реєстрацію права власності стосовно ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.07.2021.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 10-19-0.5.-1929/2-22 від 04.08.2022, на підставі наказу Держгеокадастру України від 13.05.2019 № 129 «Про деякі питання проведенння заходів з інвентиризації земель» земельна ділянка кадастровий номер 6122685400:01:001:0054 була включена в інвентиризацію земель сільськогосподарського призначення. За результатами інвентаризації сформована технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Малашовецької сільської Зборівського району Тернопільської області та земельна ділянка внесені в Державний земельний кадастр.

Проте, відповідно до п. 1 наказу Держгеокадастру України від 21.02.2019 № 59 (зі змінами) «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» передбачено проведення у 2019 році заходів з інвентаризації земель державної власності, а саме: земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об`єднаних територіальних громад (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій) та земель сільськогосподарського призначення державної власності на території областей України (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі). З огляду на викладене, інвентаризації підлягали лише землі сільськогосподарського призначення, а не землі природно-заповідного фонду.

Відтак, спірну земельну ділянку Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Тернопільській міській раді у комунальну власність.

З аналізу інформації № 10-19-0.5.-1929/2-22 від 04.08.2022 вбачається, що дії Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та виданий наказ № 41-ОТГ від 09.12.2020 спрямовані на неправомірне вилучення земельної ділянки з природно-заповідного фонду.

Статтею 2 Закону України «Про природно-заповідний фонд» визначено, що відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно- заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд» та ст. 43 Земельного кодексу України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу, цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.Землі природно-заповідного фонду набувають такого статусу внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про оголошення / створення території / об`єкта природно-заповідного фонду.

Згідно з ч. 2 та 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд», землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд», регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Оскільки спірна ділянка відноситься до територій, що входить до гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський», ураховуючи імперативні положення вищенаведених норм права спірна земельна ділянка відноситься до природно-заповідного фонду до якої встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Землі гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» після його створення перебувають у державній власності.

За змістом ч. ч 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень, органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, вилучати земельні ділянки державної власності природоохоронного призначення до 27.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Водночас, документи, на підставі яких Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області видано наказ про передачу земельної ділянки із державної у комунальну власність не містять посилань на постанови чи розпорядження Кабінету Міністрів України, які є загальнодоступними відповідно до вимог законодавства, окрім тих, що містять охоронювану законом таємницю.

Листом від 28.09.2022 № 10-19-0.51-2494/2-22 Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повідомило окружну прокуратуру, що постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України по зміні цільового призначення земельної ділянки за вищезазначеним кадастровим номерам в Головному управлінні на дату передачі її до земель комунальної власності відсутні.

Відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України за № 20985/0/2-22 від 12.10.2022, Кабінет Міністрів України рішення щодо зміни меж чи передачі земельної ділянки за кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 у комунальну власність не приймалися.

Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області не було наділене повноваженнями щодо розпорядження, вилучення та зміни цільового призначення земель природно-заповідного фонду державної власності на землі сільськогосподарського призначення.

Відтак, прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 41 - ОТГ від 09.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» зумовило незаконну передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 з земель державної власності до земель комунальної власності та фактично змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки.

З огляду на викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийнятий з порушенням вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 15-2, 17, 20, 56, 57,- 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття наказу) та Закону України «Про природно-заповідний фонд».

Частиною 1 ст. 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Таким чином, згідно з ч. 5 ст.122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Пунктом 3 статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Як передбачено п.11 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій», щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.5 ст.28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Пунктом «а» ч. 2 ст. 20-4 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» визначено, що до компетенції обласної державної адміністрації належить забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України на відповідній території.

Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо-цінних земель, припинення права постійного користування на які з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі природо-заповідного фонду гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласної державної адміністрації, проте спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Тернопільською міською радою як комунальна власність. Однак, з урахуванням редакції ст. 149 Земельного кодексу України, розпорядником земель була Тернопільська обласна державна адміністрація.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу II «Землі України» Земельного кодексу України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки. У постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок. Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів та компетенції.

Окрім того, згідно зі змінами внесеними до Земельного кодексу України, які набрали чинності 27.05.2021, вказана земельна ділянка переходить із земель державної власності до земель комунальної власності, при цьому природно-заповідного фонду в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення відповідно до вказаних змін має залишатися у державній власності (абз. 3 п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України).

З інформації Тернопільської обласної військової адміністрація № 03-7699/16 від 14.10.2022, вбачається, що відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/200 «По утворення військових адмінстрацій» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку Тернопільська обласна державна адміністрація набула статусу обласної військової адміністрації.

На даний час розпорядником земель державної власності, які за цільовим призначенням є землями природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, є Тернопільська обласна державна адміністрація, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації.

Тернопільською обласною державною адміністрацією, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, як розпорядником земель державної власності також не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак вказана ділянка вибула з володіння держави в особі уповноваженого органу - Тернопільської обласної державної адміністрації, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації поза її волею.

Тобто за цих обставин, рішенням сесії Тернопільської міської ради № 8/4/165 від 05.03.2021, яким погоджено прийняття в комунальну власність Тернопільської міської територіальної громади земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 513, 7741 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Кобзарівської, Курівецької, Городищенської, Малашовецької, Чернихівської сільських рад Зборівського району та Тернопільської міської ради, в тому числі і земельну ділянку кадастровий номер 6122685400:01:001:0054, в частині земель природно-заповідного фонду, прийняті з перевищенням повноважень та всупереч Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд».

На час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка зареєстрована на праві комунальної власності за Тернопільською міською радою.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не е ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, - є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12~97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18(провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

За змістом ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Зважаючи на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порушення вимог чинного законодавства незаконно зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, витребувавши зазначені вище земельні ділянки на користь Тернопільської обласної державної адміністрації, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, як розпорядника земель.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реестру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у випадку витребування спірної земельної ділянки у відповідача на користь держави не буде порушення ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновокм місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та витребування на користь Держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації з незаконного володіння Тернопільської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6122685400:01:001:0054 площею 7 га.

Доводи скаржника, проте, що ним з дотримання відповідної процедури сформовано земельну ділянку як об`єкта цивільних прав, в даному випадку не має правового значення, оскільки Тернопільська міська рада як неуповноважений орган розпорядилася земельною ділянкою природозаповідного фонду.

Спростовуючи доводи апелянта про помилковість врахування місцевим господарським судом висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, апеляційний господарський суд зазначає, що в цій справі судом досліджувалось питання аналізу та перевірки правового статусу земельної ділянки, яку рішенням органу місцевого самоврядування віднесено до земель житлової та громадської забудови, попри те, що в силу імперативних норм закону, остання відносилась до земель історико культурного призначення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться, у тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відтак, і землі природно-заповідного фонду і землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель, перебувають під посиленою охороною держави та наділені таким статусом в силу розміщення на них відповідних території чи об`єкті.

З огляду на вказане, судом першої інстанції обґрунтовано враховано правовий висновок Верховного Суду про застосування норм права.

Розпорядженням КМУ від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» визначено, що до Тернопільської міської територіальної громади входять Малашовецька сільська рада.

Відповідно до витягу ЄДРПОУ юридична особа з ідентифікаційним кодом 04392416 Малашовецька сільська рада Зборівського району припинена з 15.01.2020.

Як вбачається з матеріалів справи назва органу місцевого самоврядування зазначено як Малашівецька чи Малашівська. Відтак правильною є назва Малашовецька сільська рада.

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Тернопільської від 07.04.2023 року у справі №921/536/22.

Висновки за результатами апеляційного розгляду

Рішення господарського суду Тернопільської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на наведене, аргументи, викладені прокурором про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Тернопільської міської ради підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Тернопільської міської ради № 131/01 від 18.04.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 у справі № 921/536/22 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3 721,50 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 21.07.2023