Ухвала

від 28.08.2023 по справі 921/536/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 921/536/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Тернопільської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 у справі

за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації

до Тернопільської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, 2) Тернопільської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру",

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Тернопільської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 (повний текст складено 21.07.2023) і рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 у справі № 921/536/22, надіслана 04.08.2023 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Тернопільської міської ради, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.

Тернопільська міська рада у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим скаржник не зазначає норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду. Таким чином, у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження.

Також скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, обґрунтовуючи це недослідженням доказів у справі та встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно чітко зазначити, які саме докази не було досліджено судом апеляційної інстанції. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, скаржником не наведено належного обґрунтування передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав касаційного оскарження.

Отже, касаційна скарга Тернопільської міської ради оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не обґрунтовано передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) касаційного оскарження.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації керівник Тернопільської окружної прокуратури подав у жовтні 2022 року, її предметом є вимога майнового характеру про витребування у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, з незаконного володіння Тернопільської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером: 6122685400:01:001:0054, площею 7 га.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 у справі № 921/536/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023, позов задоволено.

Тернопільська міська рада у касаційній скарзі просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 у справі № 921/536/22 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір розрахований за формулою: вартість спірної земельної ділянки х 1,5 % х 200 %, де 1,5 % - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги. Однак матеріали касаційної скарги не містять відомостей про вартість спірної земельної ділянки. Оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до суду касаційної інстанції, матеріали справи № 921/536/22 у Верховному Суді відсутні, це позбавляє можливості встановити вартість спірної земельної ділянки.

Тернопільська міська рада до касаційної скарги додала платіжну інструкцію від 24.07.2023 № 939 про сплату судового збору на суму 4 962,00 грн. Проте Верховний Суд не може дійти висновку, що судовий збір за подання касаційної скарги сплачено у встановленому законом розмірі у зв`язку з відсутністю відомостей щодо вартості спірної земельної ділянки, витребування якої є предметом спору.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Тернопільській міській раді необхідно:

- подати нову редакцію касаційної скарги, у якій навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали);

- подати до суду касаційної інстанції докази вартості спірної земельної ділянки та докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в установленому законом порядку і розмірі, а саме у розмірі суми розрахованої за формулою: вартість спірної земельної ділянки х 1,5 % х 200 %, за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір" (у разі, якщо ця сума не відповідає сумі сплаченій скаржником згідно з платіжною інструкцією від 24.07.2023 № 939).

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 235, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 і рішення Господарського суду Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 у справі № 921/536/22 залишити без руху до 22.09.2023, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай