Ухвала

від 02.10.2023 по справі 921/536/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2023 року

м. Київ

Справа № 921/536/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Тернопільської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 у справі

за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації

до Тернопільської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, 2) Тернопільської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру",

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Тернопільської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 (повний текст складено 21.07.2023) і рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 у справі № 921/536/22, надіслана 04.08.2023 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2023 касаційну скаргу Тернопільської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 і рішення Господарського суду Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 у справі № 921/536/22 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неналежним обґрунтуванням передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстав подання касаційної скарги та відсутністю відомостей щодо вартості спірної земельної ділянки, витребування якої є предметом спору, надано строк для усунення недоліків до 22.09.2023, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу Верховного Суду від 28.08.2023 Тернопільська міська рада отримала 04.09.2023, а тому останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 14.09.2023.

11.09.2023 до Верховного Суду від Тернопільської міської ради надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги разом із касаційною скаргою в новій редакції та доказами вартості спірної земельної ділянки. Вказані документи були надіслані до Верховного Суду 07.09.2023 засобами поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали на усунення недоліків касаційної скарги Тернопільської міської ради, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму становив 2 481,00 грн (станом на 01.01.2022).

Предметом позову у цій справі є витребування у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, з незаконного володіння Тернопільської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером: 6122685400:01:001:0054, площею 7 га. У заяві про усунення недоліків касаційної скарги Тернопільська міська рада зазначає, що вартість спірної земельної ділянки становить 22 058,51 грн, що становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн станом на 2022 рік), тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Звертаючись із касаційною скаргою, з урахуванням подання касаційної скарги в новій редакції, Тернопільська міська рада посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому у поданій касаційній скарзі та касаційній скарзі в новій редакції не наведено обґрунтування випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у малозначних справах можуть бути переглянуті у касаційному порядку.

Оскільки доводи касаційної скарги Тернопільської міської ради не містять належного обґрунтування щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі, відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з особливого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Однак вказана касаційна скарга Тернопільської міської ради не містить обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких обставин також не вбачає.

При цьому незгода з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього судового рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача або відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Тернопільської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 у справі № 921/536/22, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Суд роз`яснює Тернопільській міській раді, що вона має право на повернення судового збору, сплаченого за подання цієї касаційної скарги у порядку, визначеному пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2,12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Тернопільської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2023 у справі № 921/536/22.

2. Матеріали касаційної скарги, у тому числі платіжні інструкції від 24.07.2023 № 939 на суму 4 962,00 грн та від 04.09.2023 № 1156 на суму 500,00 грн, повернути Тернопільській міській раді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак