Постанова

від 26.07.2023 по справі 916/1959/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1959/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від прокуратури Ейсмонт І.С.,

від Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств участі не брали,

від ОСОБА_1 Олексін В.В.,

від Фермерського господарства "ЛИС 07" участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023, прийняте суддею Бездолею Ю.С., м. Одеса, повний текст складено 03.03.2023,

у справі №916/1959/22

за позовом: керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача: Токмілової Василини Іванівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фермерського господарства "ЛИС 07"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ОСОБА_1 , в якому просив в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства "ЛИС 07" перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором №2 від 31.05.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 150000 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нерухоме майно, що складається з магазину-бару площею 231,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Фермерським господарством "ЛИС 07" умов укладеного з позивачем договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №2 від 31.05.2008, що зумовлює наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачці іпотекодавцю, який виступає майновим поручителем зазначеного фермерського господарства відповідно до договору іпотеки б/н від 31.05.2008, яким забезпечено виконання зобов`язань за вищенаведеним договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №2 від 31.05.2008.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 16.08.2022 відкрито провадження у справі №916/1959/22.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/1959/22 (суддя Бездоля Ю.С.) позов задоволено повністю; в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства "ЛИС 07" перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором №2 від 31.05.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 150000 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухомого майна (магазин-бар, площею 231,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження"; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури 2481 грн судового збору.

Судове рішення мотивоване доведеністю прокурором наявності правових підстав для звернення стягнення на належний ОСОБА_1 предмет іпотеки за договором іпотеки б/н від 31.05.2008 в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства "ЛИС 07" перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №2 від 31.05.2008 у сумі 150000 грн. Водночас місцевий господарський суд зазначив, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, у зв`язку з чим, враховуючи умови припинення договору іпотеки б/н від 31.05.2008 (відсутність конкретного строку дії іпотечного договору), приймаючи до уваги факт того, що основне зобов`язання, забезпечене іпотекою, не припинене, а також з огляду на вимоги частини першої статті 50 Бюджетного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до вимог прокурора у даній справі строку позовної давності, про сплив якої було заявлено відповідачкою.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/1959/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржниця наголошує на тому, що прокурором при зверненні до суду з позовом у даній справі було пропущено строк позовної давності, оскільки звернення стягнення на заставне майно могло бути застосоване позивачем ще з 30.05.2013 (останній день виконання Фермерським господарством "ЛИС 07" зобов`язань за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №2 від 31.05.2008). Крім того, апелянт зазначає про безпідставність врахування місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення приписів частини першої статті 50 Бюджетного кодексу України щодо непоширення позовної давності на вимоги про погашення заборгованості за кредитом, наданим позичальнику з бюджету.

У відзиві на апеляційну скаргу №62-1136ВИХ-23 від 26.04.2023 (вх.№722/23/Д2 від 01.05.2023) керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, зауважує на тому, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом у даній справі не сплив, оскільки строк дії іпотечного договору не встановлено, а основне зобов`язання за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №2 від 31.05.2008 не припинилось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 17.04.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/1959/22 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу до розгляду на 21.06.2023 о 10:30.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні, яке відбулося 21.06.2023, шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 11:15 год 26.07.2023.

У судовому засіданні 26.07.2023 представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав; представник прокуратури висловив заперечення проти її задоволення; представники Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерського господарства "ЛИС 07" участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерське господарство "ЛИС 07" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників апелянта та прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2008 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством "ЛИС 07" укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №2 (далі договір №2 від 31.05.2008), за умовами пункту 1 якого Укрдержфонд в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов`язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству "ЛИС 07" у сумі 150000 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Укрдержфонд в особі Одеського відділення має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 договору №2 від 31.05.2008).

Згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 договору №2 від 31.05.2008 Укрдержфонд в особі Одеського відділення має право вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до його укладання підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави). Об`єкт договору застави нерухоме майно площею 231,4 кв.м, яке розташоване за адресою: Одеська обл., Великомихайлівський район, смт. Цебрикове. Вартість застави 502785 грн.

Відповідно до підпункту 3.1.4 пункту 3.1 договору №2 від 31.05.2008 фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству не раніше набрання чинності угоди, якою забезпечується зобов`язання повернення фінансової (підтримки) допомоги.

Підпунктом 3.4.2 пункту 3.4 договору №2 від 31.05.2008 передбачено, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком, а саме: до 30.05.2013 у сумі 150000 грн на спеціальний рахунок державного бюджету України. Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) до 30.05.2013.

В силу підпункту 3.4.3 пункту 3.4 договору №2 від 31.05.2008 фермерське господарство зобов`язане укласти договір застави на користь Укрдержфонду в особі Одеського відділення.

За умовами пункту 4.1 договору №2 від 31.05.2008 договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набуває чинності з дати його укладання та діє до часу погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

Відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Одеського відділення Укрдержфонду Фермерське господарство "ЛИС 07" зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу. За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) Фермерське господарство "ЛИС 07" сплачує Укрдержфонду в особі Одеського відділення пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення (пункт 5.1, 5.2 договору №2 від 31.05.2008).

На виконання умов договору №2 від 31.05.2008 Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств перерахував на користь Фермерського господарства "ЛИС 07" грошові кошти у сумі 150000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 02.06.2008.

31.05.2008 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств ("Іпотекодержатель") та ОСОБА_1 ("Іпотекодавець") укладено договір іпотеки б/н (далі договір б/н від 31.05.2008), згідно з пунктом 1.1 якого іпотекою за цим договором забезпечуються будь-які вимоги Іпотекодержателя (у тому числі ті, що виникнуть у майбутньому), які випливають з договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №2 від 31.05.2008, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до нього ("кредитний договір"), укладеного між Іпотекодержателем та Фермерським господарством "ЛИС 07" ("Позичальник"), за умовами якого Позичальник зобов`язаний до 30.05.2013 повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 150000 грн у порядку, передбаченому кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. Погашення кредиту Позичальником здійснюється згідно з встановленим графіком до 30.05.2013 в сумі 150000 грн на спеціальний рахунок державного бюджету України. Також іпотекою забезпечується відшкодування Іпотекодавцем будь-яких витрат та збитків Іпотекодержателя, пов`язаних з неналежним виконанням Позичальником умов кредитного договору та/або цього договору (у тому числі сплати пені, штрафів, відшкодування збитків), а також витрат Іпотекодержателя, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором (включаючи витрати по вчиненню виконавчого напису, судові витрати, витрати на оплату винагороду залученим експертам (оцінювачам, юристам), у тому числі витрат на утримання і збереження такого предмета іпотеки. Усі разом або будь-яке з зобов`язань Іпотекодавеця, які визначені в цьому пункті даного договору та/або випливають (та/або випливатимуть у майбутньому) з кредитного договору, а також додаткових угод до нього, якщо такі будуть укладені між Іпотекодержателем та Позичальником та будуть невід`ємною частиною кредитного договору, у тому числі щодо строку та сум виконання зобов`язань, інших умов, надалі іменуються "основне зобов`язання". Сторони цього договору домовились, що іпотека, передбачена умовами цього договору, розповсюджується на будь-яке збільшення основного зобов`язання або процентів за основним зобов`язанням та не потребує державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за цим договором, іпотекою. У відповідності до даного договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником будь-якого зі своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок предмету іпотеки на нижче вказаних умовах.

У пунктах 1.2, 1.3 договору б/н від 31.05.2008 узгоджено, що на забезпечення виконання основного зобов`язання Фермерського господарства "ЛИС 07" за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №2 від 31.05.2008 Іпотекодавець передає зі згоди Іпотекодержателя в наступну іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві приватної власності майно, а саме: нерухоме майно магазин-бар, що знаходиться за адресою: вул. Леніна, 103а, смт. Цебрикове Великомихайлівського району Одеської області, загальною площею 326 кв.м, який складається з будівель та споруд магазину-бару, зазначеному на плані літ."А", площею 231,4 кв.м. Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 502785 грн.

Положеннями підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору б/н від 31.05.2008 визначено, що на підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення.

Відповідно до підпункту 3.1.4 пункту 3.1 договору б/н від 31.05.2008 Іпотекодержатель має право у випадку невиконання зобов`язань за цим договором або за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі забезпечені іпотекою зобов`язання та вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, зазначені у пункті 1.2 цього договору.

Згідно з пунктом 5.2 договору б/н від 31.05.2008 Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму основного зобов`язання, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою, незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, який зазначено у кредитному договорі, у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання будь-якого з зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій), а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

У пункті 5.4 договору б/н від 31.05.2008 вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, за рішенням суду.

В силу пунктів 6.1-6.3 договору б/н від 31.05.2008 цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Право іпотеки та, відповідно, і цей договір припиняють чинність у разі: припинення основного зобов`язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо Іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття Іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; розірвання цього договору за угодою сторін, яка посвідчується нотаріально; в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

В подальшому заступник керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звертався до суду з позовом до Фермерського господарства "ЛИС 07" про стягнення заборгованості у розмірі 417242,45 грн за договором №2 від 31.05.2008 (справа №916/366/19).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 у справі №916/366/19, яке набрало законної сили 13.10.2020, позов задоволено повністю; стягнуто з Фермерського господарства "ЛИС 07" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств суму основної заборгованості в розмірі 150000 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 215700 грн, суму 3% річних у розмірі 26687,66 грн, пеню в розмірі 24854,79 грн та витрати на оплату судового збору в розмірі 6258,64 грн.

25.02.2021 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 у справі №916/366/19 судом першої інстанції було видано наказ про його примусове виконання, який в подальшому пред`явлено до виконання в Великомихайлівський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у зв`язку з чим відкрито виконавче провадження №64910921.

В адресованому Одеському відділенню Українського державного фонду підтримки фермерських господарств запиті №62-1908ВИХ-21 від 10.08.2021 Роздільнянська окружна прокуратура просила надати інформацію про те, чи реалізовувало дане відділення свої зобов`язання за договором іпотеки б/н від 31.05.2008 в частині перевірки документально і в натурі наявності, стану, умов збереження та використання предмета іпотеки, а також чи вживались останнім заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення фінансових зобов`язань Фермерського господарства "ЛИС 07" за договором №2 від 31.05.2008.

У відповідь на вищенаведений запит Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надало лист №53-15/298 від 07.09.2021, в якому повідомило, що за даними бухгалтерського обліку станом на 01.09.2021 за Фермерським господарством "ЛИС 07" перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств існує заборгованість у розмірі 417242,45 грн, при цьому заходи щодо повернення фінансової підтримки не вживались у зв`язку з відсутністю коштів на сплату держмита, у зв`язку з чим вказане відділення просило розглянути можливість здійснення представницьких повноважень, а саме: звернутися до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з позовом до Фермерського господарства "ЛИС про звернення стягнення на заставне майно за договором іпотеки.

Роздільнянська окружна прокуратура також надіслала запит №62-2032ВИХ-21 від 27.08.2021 до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в якому просила надати інформацію стосовно того, чи реалізовувало останнє свої зобов`язання за договором іпотеки б/н від 31.05.2008 в частині перевірки документально і в натурі наявності, стану, умов збереження та використання предмета іпотеки, а також чи вживались ним заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення фінансових зобов`язань Фермерського господарства "ЛИС 07" за договором №2 від 31.05.2008.

За результатами опрацювання вказаного запиту Український державний фонд підтримки фермерських господарств надав відповідь №53-04/425 від 25.10.2021, в якій зазначив про те, що ним не здійснювалися та не заплановано здійснення заходів, спрямованих на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на заставне майно за договором іпотеки б/н від 31.05.2008.

25.10.2021 на адресу Великомихайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов запит Роздільнянської окружної прокуратури №62-2609ВИХ-21 від 25.10.2021, в якому остання просила надати інформацію про стан виконавчого провадження №64910921 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/366/19 від 25.02.2021.

Великомихайлівський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав відповідь на вищезазначений запит, в якому повідомив про те, що 22.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено електронні запити до Державної фіскальної служби України (щодо джерел отримання доходів боржника та номерів відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах), до реєстру прав власності на нерухоме майно, до МВС (щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів). Згідно з відповіддю МВС відсутні відомості про зареєстровані за боржником транспортні засоби, а відповідно до актів державного виконавця від 26.04.2021 та від 22.09.2021 виходом за фактичною адресою боржника на момент перевірки встановлено, що майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє. В подальшому 08.06.2021 винесені постанови про арешт коштів боржника та про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно останнього, а 27.09.2021 винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та одержано відповідь, з якої вбачається, що сільськогосподарських машин, які значаться за боржником, не знайдено.

На виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Роздільнянська окружна прокуратура направила Одеському відділенню Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Українському державному фонду підтримки фермерських господарств повідомлення №62-1315ВИХ-22 від 12.07.2022 та №62-1316ВИХ-22 від 12.07.2022, в яких зазначила, що вказаним органом прокуратури в порядку господарського судочинства буде скеровано до суду позовну заяву на захист інтересів держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ОСОБА_1 (за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фермерського господарства "ЛИС 07") про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У матеріалах справи також міститься інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №282195962 від 01.11.2021 щодо суб`єкта ОСОБА_1 , якою підтверджується державна реєстрація обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на підставі договору б/н від 31.05.2008.

Предметом спору у даній справі є вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нерухоме майно, що складається з магазину-бару площею 231,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: вул. Леніна, 103а, смт Цебрикове, Великомихайлівського (нині - Роздільнянського) району Одеської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства "ЛИС 07" перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №2 від 31.05.2008 у сумі 150000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності прокурором наявності правових підстав для звернення стягнення на належний ОСОБА_1 предмет іпотеки за договором іпотеки б/н від 31.05.2008 в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства "ЛИС 07" перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №2 від 31.05.2008 у сумі 150000 грн, при цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк позовної давності для звернення з позовом у даній справі не пропущений.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Отже, договір №2 від 31.05.2008 став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Як зазначалося вище, на виконання договору №2 від 31.05.2008 позивач перерахував на користь Фермерського господарства "ЛИС 07" грошові кошти у сумі 150000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 02.06.2008.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази виконання Фермерським господарством "ЛИС 07" прийнятих на себе зобов`язань щодо повернення бюджетних грошових коштів, отриманих від позивача за договором №2 від 31.05.2008. Доказів виконання вказаним фермерським господарством рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 у справі №916/366/19, яким з нього було стягнуто заборгованість за договором №2 від 31.05.2008, до суду першої інстанції також не подано.

З метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного оборону, насамперед інтересів кредитора, Глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов`язання. Цей інститут спрямований на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також на усунення можливих негативних наслідків невиконання чи неналежного виконання боржником його обов`язків у зобов`язанні.

Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують майнові інтереси кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання обов`язків боржником, а саме: різні види забезпечення виконання зобов`язання, одним із яких виступає застава.

Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закон України "Про іпотеку" іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За умовами частини першої статті 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Положеннями статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частинами першою, четвертою статті 33 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, існують такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

В силу частин першої, другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки (частина перша статті 39 Закону України "Про іпотеку").

Враховуючи вищевикладене, з огляду на невиконання Фермерським господарством "ЛИС 07" своїх зобов`язань щодо повернення до бюджету грошових коштів за договором №2 від 31.05.2008, а також беручи до уваги чинність іпотеки, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову.

Колегія суддів також вбачає, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції Токміловою Василиною Іванівною у відзиві на позов б/н від 11.10.2022 (вх.№22209/22 від 11.10.2022) було заявлено про застосування до позовних вимог прокурора строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується. Тобто цією нормою встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності, а саме: передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв`язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні. При цьому норма частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України поширюється як на загальну, так і спеціальну позовну давність

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони. При цьому суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 19.09.2018 у справі №906/373/17.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За умовами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

У статті 268 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, на які не поширюється позовна давність, а також передбачено, що законом можуть бути встановлені інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

01.01.2011 набрав чинності Бюджетний кодекс України, відповідно до частини першої статті 50 якого у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

У разі якщо на момент набрання чинності Бюджетним кодексом України визначений статтею 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності у спірних правовідносинах не сплив, то приписи статті 50 Бюджетного кодексу України поширюють свою дію на спірні правовідносини і, як наслідок, порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 04.07.2018 у справі №916/2871/17.

Як зазначалося вище, фінансова допомога на підставі договору №2 від 31.05.2008 надавалась фермерському господарству за рахунок бюджетних коштів, у зв`язку з чим заборгованість за цим договором виникла саме перед бюджетом. При цьому станом на 01.01.2011 (дата набрання чинності Бюджетним кодексом України) строк позовної давності для пред`явлення вимог за вказаним договором не сплинув, внаслідок чого в силу приписів статті 50 Бюджетного кодексу України до відповідних позовних вимог щодо стягнення заборгованості позовна давність не застосовується.

Згідно з договором б/н від 31.05.2008 іпотекою за цим договором забезпечуються будь-які вимоги Іпотекодержателя (позивача), які випливають з договору №2 від 31.05.2008, тому Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму основного зобов`язання (у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою) незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, зокрема, при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання та є дійсною до припинення останнього або до закінчення строку дії іпотечного договору, враховуючи імперативні положення статті 50 Бюджетного кодексу України щодо непоширення позовної давності на вимоги про стягнення заборгованості перед бюджетом, а також не припинення основного зобов`язання і не встановлення у договорі б/н від 31.05.2008 конкретного строку дії іпотечного договору, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позовних вимог у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.

Водночас суд апеляційної інстанції вбачає, що будь-яких інших доводів, крім посилань на пропуск строку позовної давності, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначено.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доводи скаржниці не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 17.02.2023 у справі №916/1959/22 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/1959/22 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2023.

Головуючий суддяС.В. Таран

СуддяК.В. Богатир

СуддяЛ.В. Поліщук