Ухвала

від 14.02.2024 по справі 916/1959/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1959/22Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 за вх.№2-232/24 від 13.02.2024 про забезпечення позову у справі №916/1959/22

за позовом: Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 20029342) в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20990849)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерського господарства ЛИС 07 (67100, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, смт Велика Михайлівка, вул. Центральна, буд. 33, код ЄДРПОУ 34792631)

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/1959/22 позов задоволено повністю; в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства ЛИС 07 (67100, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, смт Велика Михайлівка, вул. Центральна, буд. 33, код ЄДРПОУ 34792631) перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 20029342) за договором №2 від 31.05.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 150000 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухомого майна (магазин-бар, площею 231,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури 2481 грн. судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/1959/22 залишено без змін.

14.08.2023 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 видано відповідні накази.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі №916/1959/22.

08.02.2024 за вх.№2-207/24 до суду від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії державного виконавця, в якій заявник просить суд:

- поновити строк на оскарження дій державного виконавця Великомихайлівського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо підготовки до реалізації на аукціоні майна боржника (магазину-бару, площею 231,4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у виконавчому провадженні №7270333;

- визнати протиправними та скасувати дії державного виконавця Великомихайлівського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме: - постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 04.12.2023 у виконавчому провадженні №72703330; - дії щодо визначення вартості майна боржника (магазину-бару, площею 231,4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у виконавчому провадженні №72703330.

Ухвалою суду від 09.02.2024, зокрема, розгляд скарги ОСОБА_1 за вх.№2-207/24 призначено на 28.02.2024 о 15:10.

13.02.2024 за вх.№2-232/24 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи із забезпечення позову шляхом заборони проведення торгів з продажу предмету іпотеки - магазину-бару, площею 231,4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 у виконавчому провадженні №72703330. В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, зокрема, про те, що:

- на виконанні Великомихайлівського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №72703330 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області, боржником за яким є ОСОБА_1 ; предметом стягнення є звернення стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки) - магазину-бару, площею 231,4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- постановою державного виконавця у виконавчому провадженні №72703330 від 04.12.2023 було призначено суб`єкта оціночної діяльності, а саме: фізичну особу-підприємця Жирова Андрія Костянтиновича; в подальшому на підставі вказаної постанови державного виконавця та договору на проведення оціночних робіт №ООД-2023 від 16.11.2023 суб`єктом оціночної діяльності було проведено оцінку належного майна та виготовлено висновок про вартість майна; саме зміст висновку про оцінку майна боржника став предметом оскарження та підставою звернення боржника по справі до суду із скаргою на дії державного виконавця;

- як вбачається із змісту висновку про вартість майна, суб`єкт оціночної діяльності оцінив вказане приміщення у 520700 (п`ятсот двадцять тисяч сімсот) гривень без урахування ПДВ; ознайомившись із змістом вказаного висновку, боржник вважає вартість об`єкту, зазначену у ньому, штучно заниженою, такою, що не відповідає дійсності, а подальші дії виконавця, які будуть спрямовані на виставлення вказаного об`єкту на публічні торги за зазначеною у висновку ціною - такими, що грубо порушуватимуть права та законні інтереси боржника, оскільки реалізація даного об`єкту за штучно заниженою ціною вважатиметься введенням боржника в оману з метою заволодіння його майном за сфальсифікованими документами; боржником було отримано довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 23.01.2024 №201-20240123-0007229571, відповідно до змісту якої оціночна вартість майна становить 10078446,70 (десять мільйонів сімдесят тисяч чотириста сорок шість) гривень, 70 копійок;

- станом на сьогоднішній день належне боржнику майно виставлено на торги у системі електронних торгів ДП СЕТАМ (посилання на сторінку проведення торгів https://setam.net.ua/auction/541146), де зазначено стартову ціну лота - 520700 грн., що є значно нижчим, ніж очікувана ціна його реалізації;

- так, предметом розгляду по справі №916/1959/22 є звернення стягнення на предмет іпотеки майна, належного боржнику; сума фінансової допомоги, яка підлягала стягненню в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства ЛИС 07 перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором №2 від 31.05.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству становить 150000 грн.; боржник вважає, що встановлення стартової ціни реалізації належного йому об`єкту нерухомого майна, яка є орієнтовно в двадцять разів нижчою від ціни, зазначеної у звіті про оцінку майна, сформованому в автоматичному сервісі оцінки нерухомого майна Фонду держмайна України, є порушенням його права власності, оскільки продаж за такою ціною призведе до значних матеріальних збитків боржника, що полягатимуть у просто катастрофічному недоотриманні боржником коштів внаслідок продажу належного їй приміщення за надзвичайно заниженою ціною;

- ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця в частині підготовки належного їй майна до продажу на аукціоні, однак торги за вищевказаним лотом призначені на 16 лютого 2024 року, а тому під час розгляду справи боржник фактично може бути позбавлений свого майна, що буде грубим порушенням її прав та підставою для ініціювання нових судових процесів, у зв`язку із вищевказаним ОСОБА_1 звертається до суду із вказаною заявою про забезпечення позову; невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

- умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог; звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, боржник в її обґрунтування зазначає, що якщо до закінчення розгляду спору приватним виконавцем буде здійснено стягнення належного їй майна, боржник понесе надзвичайно великі збитки внаслідок заниження ціни лоту у майже 20 разів; таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову; із заявою про забезпечення позову право звернутися має позивач, відповідач та третя особа, якщо невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, при цьому, необхідне дотримання балансу між інтересами відповідача, який ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову та позивача, щодо якого такі заходи застосовано (постанова Верховного Суду від 12.02.2020, справа №161/9156/15-ц).

Розглянувши заяву ОСОБА_1 за вх.№2-232/24 від 13.02.2024, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч.1, 12 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Відповідно до ч.1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За ч.1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 3-5, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову).

При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести суду необхідність вжиття у справі заходів забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також необхідним, в даному випадку, є обґрунтування заявником обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому господарський суд зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Окрім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №908/309/21, від 04.11.2021 у справі №907/416/21, від 24.06.2021 у справі №310/9167/20, від 12.01.2023 у справі №334/9179/21).

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні від 18.05.2004 Європейський суд з прав людини у справі Продан проти Молдови також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2023 у справі №910/5361/22 зауважено, що: чинний Господарський процесуальний кодекс України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, лише у випадку подання заявником позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, чітко визначеного пунктом 6 частини 1 статті 137 цього Кодексу, а не в разі подання будь-яких інших позовів, зокрема, позову про визнання недійсними результатів електронного аукціону (торгів) з реалізації арештованого майна. Якщо такий захід забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, застосовується судом у межах розгляду позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту та супроводжується припиненням, відкладенням, зупиненням чи іншим втручанням у проведення електронного аукціону (торгів), що в рамках примусового виконання судового рішення проводяться органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем та/або ДП Сетам, яким доручено здійснення функцій з організації електронних торгів, то на правовідносини вжиття зазначеного заходу забезпечення позову на час підготовки та проведення електронних торгів не поширюється дія положень частини 12 статті 137 ГПК України, якими заборонено вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на будь-яке втручання в проведення публічних конкурсних процедур (їх припинення, відкладення, зупинення тощо), оскільки ані державний чи приватний виконавець, ані ДП Сетам не входять до чітко визначеного законодавцем суб`єктного складу учасників публічних конкурсних процедур (державний орган, орган місцевого самоврядування, призначений державним органом суб`єкт у складі комісії).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі №752/26606/18 зауважено, що: сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження. У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Суди, задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення скарги, у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації майна, оскільки відповідно до положень вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Господарський суд зазначає, що заява про забезпечення позову за вх.№2-232/24 від 13.02.2024 фактично подана в рамках поданої відповідачем скарги на дії державного виконавця за вх.№2-207/24 від 08.02.2024 за виконавчим провадженням щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області, виданого на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2023, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023. Таким чином, господарський суд вказує, що справа №916/1959/22 розглянута судом, рішення у справі вступило в законну силу та є обов`язковим на всій території України.

Господарський суд вказує, що вимогами ст.ст. 136-146 ГПК України регламентовано інститут забезпечення саме позову, який може бути поданий до подання позову, разом з позовом або після відкриття провадження у справі, разом з тим, господарський суд зауважує, що вимогами ГПК України не передбачено можливість забезпечення позову в рамках скарги на дії (бездіяльність) виконавця.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову заявник вказує, зокрема, на не згоду з рішеннями державного виконавця під час примусового виконання рішення щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності, а також не згоду зі змістом висновку про оцінку майна боржника. Разом з тим, господарський суд зауважує, що правова оцінка діям/бездіяльності органу ДВС буде надаватись під час розгляду відповідної скарги. Окрім того, господарський суд зауважує, що до компетенції виконавця, який здійснює виконання рішення, є зупинення вчинення виконавчих дій чи їх відкладення, проте у суду відсутні відомості про звернення заявника до державного виконавця з відповідною заявою.

Проаналізувавши наявні матеріали, враховуючи, що ГПК України не передбачено можливість забезпечення скарги на дії/бездіяльність державного/приватного виконавця, враховуючи, що вимоги у поданій заяві про забезпечення фактично зводяться до зупинення вчинення виконавчих дій, вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного/приватного виконавця, а в рамках поданої заяви у суду відсутні підстави досліджувати обставини співмірності, адекватності вимог про забезпечення позову без самого позову або без оцінки предмету майбутнього позову. Чинний Господарський процесуальний кодекс України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, лише у випадку подання заявником позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, чітко визначеного пунктом 6 частини 1 статті 137 цього Кодексу (правова позиція ОП КГС ВС від 22.06.2023 у справі №910/5361/22).

З урахуванням вказаного вбачається, що заходи забезпечення шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа фактично спрямовані на зупинення виконання судового рішення, що свідчить про порушення прав стягувача у виконавчому провадженні, а тому заява про їх застосування не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх.№2-232/24 від 13.02.2024.

Керуючись ст.ст. 136-138, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх.№2-232/24 від 13.02.2024 - відмовити.

2.Судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову покласти на заявника.

Ухвала набирає законної сили 14.02.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Ю.С. Бездоля