Постанова

від 25.07.2023 по справі 910/8133/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2023 р. Справа№ 910/8133/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 28.12.2022

у справі № 910/8133/22 (суддя Г. П. Бондаренко-Легких)

за позовом Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс"

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення пені у розмірі 94 318, 88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю «Светолюкс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення пені у розмірі 94 318, 88 грн. за безпідставне списання коштів з рахунка.

Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ КБ «Приватбанк» було без законних підстав у травні 2021 року списано кошти з банківського рахунку, які за судовим рішенням № 910/8454/21 у розмірі 242 098, 70 грн. були повернуті 01.06.2022 позивачу. Позивач зазначає, що банк, згідно положень чинного законодавства, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена банком по короткострокових кредитах. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану на суму безпідставно списаних коштів за період з 11.02.2021 по 01.06.2022 у розмірі 94 318, 88грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 у справі № 910/8133/22 позов задоволено. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 94318, 88 грн. пені та 2 481,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8454/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021, встановлено факт безпідставного, без розпорядження клієнта, та з порушенням норм чинного законодавства списання відповідачем з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 242 098, 40 грн.

Безпідставно списані відповідачем кошти були повернуті 01.06.2022 в примусовому порядку, шляхом виконання Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) наказу Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі № 910/8454/21 виконавче провадження № НОМЕР_1.

28.06.2022 ПП «Крона» звернулось до АТ КБ «Приватбанк» із запитом вих. №2022/06-28/01, в якому просило повідомити розмір процентної ставки/процентних ставок/, встановленої АТ КБ «Приватбанк» у період з 01.02.2021 по 01.06.2022 по короткострокових кредитах в національній валюті України у розмірі до 300 000 грн. для юридичних осіб.

Листом від 15.07.2022 №20.1.0.0.0/7-220629/10947 АТ КБ «Приватбанк» повідомило про розмір відсотків за користування короткостроковими кредитами для малого бізнесу, зокрема, на строк понад 30 днів, процентна ставка становить 30%.

Судом першої інстанції встановлено, що банк користувався коштами позивача 474 дні, тобто, понад 30 днів, отже суд дійшов висновку, що у даному випадку підлягає застосуванню ставка 30%.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сторони не передбачили відповідальності банку за незаконне (безпідставне) списання грошових коштів в іншому розмірі, а відтак правомірним є застосування позивачем для обрахунку пені розміру, визначеного підпунктом 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" - у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника згідно листа банку на запит позивача від 15.07.2022, а саме 30 % річних, у випадку, якщо прострочення тривало понад 30 днів. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 94 318, 88 грн за період з 11.02.2021 по 01.06.2022 підлягають задоволенню. При цьому, суд зазначив, що при розрахунку пені позивач виходив зі ставки 30% річних, розраховуючи її щодо кожного дня прострочення, що складає на день 198,98 грн.

Доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності щодо стягнення пені судом першої інстанції відхилено, оскільки відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено та триває на момент прийняття рішення у справі, отже позивач звернувшись до суду 18.08.2022 не пропустив строк позовної даності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 у справі № 910/8133/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та процесуального права, оскільки судом не було надано мотивованої оцінки аргументам відповідача, не додержано принципу юридичної визначеності.

Апелянт зазначає, що у відповідності до абз. 2 пп. 32.3.2. п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», розмір пені дорівнює розміру процентної ставки, що встановлена банком по короткострокових кредитах. Однак між сторонами відсутні правовідносини за овердрафтом, а пеня нараховується за кожен день окремо на підставі норм Закону, а не за період в цілому виходячи з умов овердрафту.

Крім того, з листа АТ УБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-220629/10947 від 15.07.2022, яким керувався суд першої інстанції, також вбачається, що застосована процентна ставка 30% є не єдиною в банку або ж навіть середньою. Фактично це найбільша ставка зазначена в довідці. При цьому судом не було враховано, що запит ПП «Крона» (лист від 10.08.2022) був обмежуючим відповідь, оскільки стосувався короткострокових кредитів на суму до 300 000, 00 грн.

Апелянт вважає, що судом не вмотивовано, що інші кредитні умови в АТ КБ «Приватбанк» з іншими розмірами кредитної ставки не передбачають можливості користування коштами більше 30 днів, що не дозволяло б застосувати іншу ставку для розрахунку пені.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На переконання позивача, відповідач зобов`язаний відповідно до вимог статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» сплатити пеню за списання коштів з банківського рахунка без законних підстав. Крім того, підпунктом 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що така пеня сплачується за кожен день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника.

Заперечення відповідача щодо розрахунку пені є безпідставними, а наданий відповідачем «Паспорт споживчого кредиту «Оплата частинами» ( що втому числі є короткостроковим кредитом (овердрафтом) з відображенням процентної ставки 0,01% не може бути застосований з огляду на те, що відповідно до підпункту 1-1 частини 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, в споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах, встановлених договором. Відповідно до п.22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позивач звертає увагу суду на те, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до виниклих правовідносин ставки по короткостроковому споживчому кредиту у розмірі 0, 01 %, оскільки позивач не є фізичною особою.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.12.2011 Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" підписало Заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно цієї заяви позивач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "Приватбанк" (надалі «Умови»), які разом із Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, складають Договір банківського обслуговування (надалі - "Договір") та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті відповідача (www.privatbank.ua), AT КБ "Приватбанк" публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, у зв`язку чим публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

31.07.2013 Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" підписало заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої останньому було відкрито рахунок.

Також, з 16.08.2013 Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Internet Banking Приват-24 почало користуватись послугою "Гарантований платіж" (надалі - «договір від 16.08.2013»).

11.02.2021 згідно меморіальних ордерів №173721657 та №170617355 Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» було списано з рахунку Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Светолюкс» грошові кошти у розмірі 123 706,37 грн. та у розмірі 132 916,06 грн., з призначенням платежу: «Погашення заборгованості по договору №б/н від 26.12.2011» та «Погашення заборгованості по гарантованим платежам по договору №б/н від 16.08.2013» відповідно.

Вважаючи, що грошові кошти АТ КБ «Приватбанк» було списано за відсутності договірних умов списання грошових коштів та без розпорядження клієнта, у травні 2021 року Спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до КТ КБ "Приватбанк" про стягнення 256 622,43 грн. безпідставно списаних 11.02.2021 коштів (справа №910/8454/21).

Рішенням Господарського суду міста Києва 03.08.2021 у справі №910/8454/21 за позовом Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Светолюкс» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення 256 622, 43 грн. позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Светолюкс» грошові кошти у розмірі 242 098, 40 грн, судовий збір у розмірі 3631, 48 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 434, 03 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/8454/21 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/8454/21 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №910/8454/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ «Приватбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/8454/21.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/8454/21, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, встановлено, що банк мав право на списання заборгованості за договором №б/н від 16.08.2013, саме у розмірі 14 524,03 грн. Інша частина грошових коштів у розмірі 109 182,34 грн., яка була списана із поточного рахунку позивача згідно меморіального ордеру №170617355 від 11.02.2021, в тому числі заборгованість за договором від 26.12.2011 у розмірі 123 706,37 грн., що списана згідно меморіального ордеру № 173721657 від 11.02.2021 без надання належних та достатніх доказів на підтвердження її виникнення, визнається судом такою, що була списана банком безпідставно, без розпорядження клієнта, та з порушенням норм чинного законодавства.

За наведених обставин, у справі № 910/8454/21 суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" у розмірі 242 098,40 грн.

08.02.2022 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Светолюкс» грошових коштів у розмір 242098, 40 грн., судового збору у розмірі 3631, 48 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 434, 03 грн.

01.06.2022 на підставі платіжного доручення №120882 від 01.06.2022 кошти у розмірі 255 163, 91, у тому числі 242 098, 40 грн. безпідставно списані кошти, були перераховані на поточний рахунок позивача Печерським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Листом від 15.07.2022 №20.1.0.0.0/7-220629/10947 АТ КБ «Приватбанк» повідомило про розмір відсотків за користування короткостроковими кредитами для малого бізнесу, зокрема, на строк понад 30 днів, процентна ставка становить 30%.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач згідно з положеннями пункту 32.3.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), та з огляду на встановлені у рішенні суду обставини щодо безпідставного списання з поточного рахунку 242 098, 40 грн., зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 30% за період з 11.02.2021 по 01.06.2022 у зв`язку із списанням коштів без законних підстав.

Також позивач щодо строку спеціального строку давності, зазначає, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені стаття 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби, розпочався 12 березня 2020 року та продовжується у даний час.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечує та зазначає, що посилання позивача на Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в цілому та п. 32.3.2. ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зокрема є безпідставним, адже відповідний закон втратив чинність від 01.08.2022. За будь-якої правової підстави розрахунку пені, строк спеціальної позовної давності для стягнення пені сплинув щодо кожного дня нарахування пені окремо в межах періоду 11.02.2021-24.08.2021. На думку відповідача, позовна вимога про стягнення пені заявлена поза межами спеціального строку позовної давності, про застосування якої просить відповідач.

Також відповідач вказує, що між сторонами спору відсутні правовідносини за овердрафтом, при цьому надає суду «Паспорт споживчого кредиту «Оплата частинами», та вказує, що при розрахунку пені підлягає застосуванню ставка 0,01%.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі №910/8454/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021, встановлено факт безпідставного, без розпорядження клієнта, та з порушенням норм чинного законодавства списання відповідачем з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 242 098, 40 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що преюдиційність - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)).

Отже, в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК обставина, щодо безпідставного списання відповідачем з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 242 098, 40 грн. 11.02.2021 не потребує доведенню.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2.37. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 (яка була чинна на момент виникнення правовідносин) банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного платника, зобов`язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність.

Повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав або з ініціативи неналежного стягувача, або в разі порушення банком умов договору банківського рахунку чи іншого договору про надання банківських послуг в частині здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку. За списання коштів з рахунку платника без законних підстав банк має сплатити платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншої відповідальності.

Пунктом 32.3.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного на момент виникнення правовідносин) у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов`язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Посилання відповідача на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не заслуговують на увагу, виходячи з такого.

Статтею 58 Конституції України закріплено один із найважливіших загальновизначених принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Ст. 5 ЦК України «Дія актів цивільного законодавства у часі» визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою (пряма дія норми у часі). Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15).

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» втратив чинність 01.08.2022, в той час, як пеня нарахована позивачем за період з 11.02.2021 по 01.06.2022, тобто, до втрати чинності закону.

Отже, до відносин, які виникли між сторонами в даній справі підлягають застосуванню положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

28.06.2022 ПП «Крона» звернулось до АТ КБ «Приватбанк» із запитом вих. №2022/06-28/01, в якому просило повідомити розмір процентної ставки/процентних ставок/, встановленої АТ КБ «Приватбанк» у період з 01.02.2021 по 01.06.2022 по короткострокових кредитах в національній валюті України у розмірі до 300 000 грн. для юридичних осіб.

Листом від 15.07.2022 №20.1.0.0.0/7-220629/10947 АТ КБ «Приватбанк» повідомило про розмір відсотків за користування короткостроковими кредитами для малого бізнесу, зокрема, на строк понад 30 днів, процентна ставка становить 30%.

Враховуючи вищевикладене, оскільки сторони не передбачили відповідальності банку за незаконне (безпідставне) списання грошових коштів в іншому розмірі, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правомірним є застосування позивачем для обрахунку пені розміру, визначеного підпунктом 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" - у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника згідно листа банку на запит позивача від 15.07.2022, а саме 30 % річних, у випадку, якщо прострочення тривало понад 30 днів. Як вбачається з матеріалів справи, банк користувався коштами позивача 474 дні, тобто, понад 30 днів.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 94 318, 88 грн. за період з 11.02.2021 по 01.06.2022 підлягають задоволенню. При цьому, суд зазначає, що при розрахунку пені позивач виходив зі ставки 30% річних, розраховуючи її щодо кожного дня прострочення, що складає на день 198,98 грн.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що між сторонами відсутні договірні відносини по овердрафту, а отже ставка у розмірі 30 % річних не підлягає застосуванню, оскільки розрахована не за кожен день прострочення. Наданий відповідачем «Паспорт споживчого кредиту «Оплата частинами» (що в тому числі є короткостроковим кредитом (овердрафтом) з відображенням процентної ставки 0, 01% не може бути застосований при розрахунку пені з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 1-1 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У даному випадку відсутні підстави для застосування до виниклих правовідносин ставки по короткостроковому споживчому кредиту у розмірі 0, 01 %, оскільки позивач не є фізичною особою.

Крім того, у листі від 15.07.2022 відповідачем було надано інформацію на конкретний запит (щодо розміру процентної ставки по короткострокових кредитах (овердрафту), яка суперечить позиції, викладеній в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищевикладне, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 у справі № 910/8133/22 відповідно, апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 у справі № 910/8133/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 у справі № 910/8133/22 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/8133/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка