Рішення

від 18.07.2023 по справі 910/119/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2023Справа № 910/119/23

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінлок"</a>;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" (третя особа 1);

Товариство з обмеженою відповідальністю "Планетком" (третя особа 2);

про стягнення 664 505 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Євтєхов Є.А., адвокат, довіреність № 3 від 05.01.2021;

Від відповідача: Горлатий О.В., адвокат, ордер серії АА № 1273873 від 16.02.2023;

Від третьої особи 1: Паруш Є.П., уповноважена особа;

Від третьої особи 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінлок"</a> про стягнення штрафу за несвоєчасне виконання робіт за договором № 379386 від 16.12.2019 у розмірі 664 505,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Київстар" залишено без руху та встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків.

До господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/119/23 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.03.2023 та залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Планетком".

21.03.2023 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінлок"</a> надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 21.03.2023 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінлок"</a> заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву та долучення відзиву до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву та долучив вказаний відзив до матеріалів справи.

Від Приватного акціонерного товариства "Київстар" 03.04.2023 до господарського суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінлок"</a>.

06.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінлок"</a> надійшло заперечення на відповідь Приватного акціонерного товариства "Київстар" на відзив.

У підготовчому засіданні 25.04.2023 судом розглядалися клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінлок"</a> та Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" про витребування доказів, проти задоволення яких заперечував представник Приватного акціонерного товариства "Київстар", та за наслідком розгляду яких, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у їх задоволенні.

У підготовчому засіданні 23.05.2023 судом розглядалися клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінлок"</a> та Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" про витребування доказів, проти задоволення яких заперечував представник Приватного акціонерного товариства "Київстар", та за наслідком розгляду яких, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у їх задоволенні.

Також у підготовчому засіданні 23.05.2023 розглядалося судом клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" про письмове опитування учасника справи як свідка, яке було підтримано представником відповідача і проти задоволення якого заперечував представник позивача, та за наслідком розгляду якого, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у його задоволенні.

У підготовчому засіданні 23.05.2023 також судом розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" про залучення до участі у справі Акціонерне товариство "Укртелеком", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету пору.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Судом, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалено відхилити зазначене клопотання, оскільки представник позивача законодавчо не обґрунтував та не надав суду доказів того, що прийняте рішення у справі може вплинути на права чи обов`язки Акціонерного товариства "Укртелеком".

Також у підготовчому засіданні 23.05.2023 розглядалося судом клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" про зупинення провадження у справі № 910/119/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/7532/23.

Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як вбачається з заяви третьої особи 1, провадження у справі № 910/7532/23 не відкрито, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" залишено без руху ухвалою від 17.05.2023.

Враховуючи наведене, судом, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалено відмовити у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/119/23 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 13.06.2023 судом розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" про зупинення провадження у справі № 910/119/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/7532/23, яке було підтримане представником відповідача та проти задоволення якого заперечував представник позивача, та за наслідком розгляду якого, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у його задоволенні.

Також у судовому засіданні 13.06.2023 судом розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" про повернення до стадії підготовчого засідання, яке було підтримане представником відповідача та проти задоволення якого заперечував представник позивача, та за наслідком розгляду якого, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у його задоволенні.

У судових засіданнях 13.06.2023 та 04.07.2023 судом оголошувалися перерви.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 18.07.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.07.2023 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" у судовому засіданні 18.07.2023 надав пояснення по суті спору, за змістом яких заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Планетком" у судове засідання 18.07.2023 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Планетком" не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

18.07.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 між Приватним акціонерним товариством "Київстар" (далі також - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінлок" (далі також - відповідач, підрядник) укладено договір № 379386 на будівництво місцевих ліній зв`язку (далі - договір), за змістом п. 1.1. якого, підрядник зобов`язується, на свій ризик, від імені та за дорученням замовника, отримати будь-які погодження, що необхідні для проектування та будівництва МЛЗ (місцевих ліній зв`язку, які будуються в межах однієї області) та на підставі погоджень, виконати роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані такі роботи.

Відповідно до п. 1.2 договору, роботи проводяться у відповідності та на умовах окремих додаткових угод до цього договору, в яких визначається конкретний перелік робіт, строки та ціна.

Згідно з п. 1.5. договору, інші додаткові роботи, які не передбачені Роботами за цим Договором, виконуються Підрядником за окремим додатковими угодами, в яких погоджується їх обсяг, строки та ціна.

Як вбачається з пп. 2.2.7. п. 2.2. договору, замовник зобов`язаний у випадку відсутності зауважень щодо якості та обсягу виконаних підрядником робіт прийняти від підрядника належним чином виконані роботи згідно акту приймання-передачі виконаних робіт, форма №3 якого наведена у додатку №4 до договору (далі - Акт Ф.3). До цього акту в обов`язковому порядку додається акт приймання-передачі документації (форма №4 або №5 (в залежності від ЛЗ) якого наведена у додатку №4 до договору), який є невід`ємною частиною акту Ф.3.

У пп. 2.3.1 п. 2.3 договору сторони погодили, що замовник має право вимагати від підрядника належного виконання робіт у відповідності до умов цього договору, чинного законодавства України, відповідних нормативних документів України та керівних документів замовника.

Підпунктом 2.4.1. п. 2.4. договору встановлено, що підрядник зобов`язаний якісно виконати та здати замовнику усі роботи в обсягах і у строки, що передбачені умовами договору та відповідними додатковими угодами до договору.

Умовами пп. 2.4.7. п. 2.4. договору передбачено, що підрядник зобов`язаний передати замовнику у власність ЛЗ, кількість, місцезнаходження та строки здачі яких, зазначені у відповідних додаткових угодах до цього договору.

Сторони у пп. 2.4.23. п. 2.4. договору дійшли згоди, що підрядник зобов`язаний упродовж всього строку виконання робіт документально фіксувати факти та обставини, які пов`язані з виконанням робіт та які мають значення у взаємовідносинах із замовником, включаючи, але не обмежуючись: положення проектної документації, оформлення необхідних для виконання робіт дозвільних документів, дати початку та закінчення виконання робіт, отримання або придбання матеріалів, відправлення замовнику повідомлень про готовність результатів робіт до здачі замовнику, затримки, які пов`язано з несвоєчасною поставкою матеріалів, а також про все, що може вплинути на зміну строку виконання робіт.

Підрядник зобов`язаний попередити замовника офіційним листом про будь-які обставини, що впливають на хід і строки виконання робіт, не пізніше ніж на наступний день після виникнення таких обставин, однак, в будь-якому випадку, таке повідомлення не звільняє підрядника від відповідальності за порушення строків виконання робіт та/або неналежну якість їх виконання, якщо такі обставини виникли з причин, які залежать від підрядника (пп. 2.4.24. п. 2.4. договору).

У п. 3.6 договору сторонами встановлено, що перед виконанням підрядником будь-яких робіт, сторонами складається і підписується відповідна додаткова угода до договору, форма 2 якої наведена у додатку №4 до договору (далі - додаткова угода), в якій вказуються обсяги, вартість та строки виконання робіт.

Як встановлено п. 4.1 договору, склад, загальні вимоги та строки виконання робіт наведені у додатку №8 до цього договору.

За змістом п. 4.2 договору, перед початком виконання будь-яких робіт (групи робіт), сторони складають і підписують відповідну додаткову угоду до цього договору, в якій обумовлюються обсяги, строки, порядок виконання і вартість робіт.

Сторони погодили, що звершенням виконання робіт на об`єкті є момент виконання підрядником всіх передбачених умовами договору та відповідної додаткової угоди робіт та підписання замовником акту Ф.3 і акту Ф.4/Ф.5 (п. 4.7. договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, за порушення взятих за договором зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та відповідно до положень цього договору.

Сторони домовилися, що цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє до «30» листопада 2022 (включно). Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь з зобов`язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання. ( п. 10.1. договору).

Позивач вказує, що відповідач взяте на себе зобов`язання виконав з порушення строку на виконання такого зобов`язання, у зв`язку з чим Приватне акціонерне товариство "Київстар" нарахувало штраф у розмірі 664 505,00 грн та просить його стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінлок"</a>.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що позивач не вчинив дій, що випливають із суті зобов`язання за договором, до вчинення яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінлок"</a> не могло виконати свого обов`язку.

Також відповідач зазначає, що позивачем не вірно розраховано робочі дні прострочення виконання робіт, а до розрахунку штрафних санкцій, на думку відповідача, безпідставно включена вартість матеріалів та обладнання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору підряду № 379386 від 16.12.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Суд також вказує, що відповідно частини 1 статті 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що 18.02.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 379386-18 від 18.02.2020 до договору (далі - додаткова угода № 379386-18).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 379386-18 дата закінчення виконання роботи - 20.03.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт до додаткової угоди № 379386-18.

Відповідно до п. 1 вказаного акту, цей акт приймання-передачі виконаних робіт (надалі «акт») складений 01.07.2020 в м. Києві про те, що підрядник виконав та передав, а замовник прийняв комплекс робіт VLS_KIE_0000013511, (UA2743 м. Київ, Подільський р-н, вул. Спаська, 36, UA0868 м. Київ, вул. Ярославська, 56А, РОР_КІЕ1000058 м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44).

Відповідно до п. 3 вказаного акту, загальна вартість переданих та прийнятих робіт витрат становить 134 801,18 грн.

Таким чином, у вказаному акті сторони погодили, що загальна вартість переданих прийнятих робіт та витрат становить саме 134 801,18 грн.

Тобто відповідач, підписуючи вказаний акт визнав, що загальна вартість переданих прийнятих робіт та витрат становить саме 134 801,18 грн.

Будь-яких заперечень чи зауважень до вказаного акту підрядником ані замовнику, ані до суду та, відповідно до матеріалів справи не надано.

А відтак, прострочення зобов`язання відповідача щодо закінчення виконання робіт за договором склало 68 робочих днів.

09.10.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 379386-84 від 09.10.2020 до договору (далі - додаткова угода № 379386-84).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 379386-84, дата закінчення виконання роботи - 20.11.2020.

28.12.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт до додаткової угоди № 379386-84.

Відповідно до п. 1 вказаного акту, цей акт приймання-передачі виконаних робіт (надалі «Акт») складений 28.12.2020 в м. Києві про те, що підрядник виконав та передав, а замовник прийняв комплекс робіт по VLS_CHG_0000016423 (UI0839 Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Червонокозача, 3, труба, UI1932 Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 2 (м. Ніжин, вул. Воздвиженська, 3В), UI1941 Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Московська, 5, UI1933 Чернігівська обл., м. Ніжин, пл. Заньковецької, 4 (6), UI11840 Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Ніжин, вул. Студентська, 2, існуюча щогла МНС, UI10892 Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Б.Хмельницького, 37, UI1938 Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Об`їжджа, 106-А, UI10842 Чернігівська обл., м. Ніжин, пров. Урожайний, 8-а).

Відповідно до п. 3 вказаного акту, загальна вартість переданих та прийнятих робіт та витрат становить 750 388,39 грн.

Таким чином, у вказаному акті сторони погодили, що загальна вартість переданих прийнятих робіт та витрат становить саме 750 388,39 грн.

Тобто відповідач, підписуючи вказаний акт визнав, що загальна вартість переданих прийнятих робіт та витрат становить саме 750 388,39 грн.

Будь-яких заперечень чи зауважень до вказаного акту підрядником ані замовнику, ані до суду та, відповідно до матеріалів справи не надано.

А відтак, прострочення зобов`язання відповідача щодо закінчення виконання робіт за договором склало 25 робочих днів.

26.10.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 379386-101 від 26.10.2020 до договору (далі - додаткова угода № 379386-101).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 379386-101, дата закінчення виконання роботи - 21.12.2020.

18.01.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт до додаткової угоди № 379386-101.

Відповідно до п. 1 вказаного акту, цей акт приймання-передачі виконаних робіт (надалі «Акт») складений 18.01.2021 в м. Києві про те, що підрядник виконав та передав, а замовник прийняв комплекс робіт VLS_KIE_0000016544 (UA4954 м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Дегтярівська, 50, існуючий майданчик Вее 100105, UA1852 м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Дегтярівська, 46, біля районної котельні «Молодість»).

Відповідно до п. 3 вказаного акту, загальна вартість переданих та прийнятих робіт та витрат становить 52 762,82 грн.

Таким чином, у вказаному акті сторони погодили, що загальна вартість переданих прийнятих робіт та витрат становить саме 52 762,82 грн.

Тобто відповідач, підписуючи вказаний акт визнав, що загальна вартість переданих прийнятих робіт та витрат становить саме 52 762,82 грн.

Будь-яких заперечень чи зауважень до вказаного акту підрядником ані замовнику, ані до суду та, відповідно до матеріалів справи не надано.

А відтак, прострочення зобов`язання відповідача щодо закінчення виконання робіт за договором склало 15 робочих днів.

26.10.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 379386-103 від 26.10.2020 до договору (далі - додаткова угода № 379386-103).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 379386-103, дата закінчення виконання роботи - 15.12.2020.

21.01.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт до додаткової угоди № 379386-103.

Відповідно до п. 1 вказаного акту, цей акт приймання-передачі виконаних робіт (надалі «Акт») складений 21.01.2021 в м. Києві про те, що підрядник виконав та передав, а замовник прийняв комплекс робіт VLS_KIE_0000016527 (RM(PFJ_KIE15185/Well) ТК №1609-UA2866 м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Тарасової Алли, 5, готельний комплекс «Hyatt», UA2849 м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Михайлівська, 17/2, UA2766 м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Велика Житомирська, 2А, готель «Інтерконтиненталь», трубостійки по відповідних краях даху, UA0866 м. Київ, Шевченківський р-н, вул. В.Житомирська, 9, Інститут теорії архітектури та містобудівництва).

Відповідно до п. 3 вказаного акту, загальна вартість переданих та прийнятих робіт та витрат становить 360 887,68 грн.

Таким чином, у вказаному акті сторони погодили, що загальна вартість переданих прийнятих робіт та витрат становить саме 360 887,68 грн.

Тобто відповідач, підписуючи вказаний акт визнав, що загальна вартість переданих прийнятих робіт та витрат становить саме 360 887,68 грн.

Будь-яких заперечень чи зауважень до вказаного акту підрядником ані замовнику, ані до суду та, відповідно до матеріалів справи не надано.

А відтак, прострочення зобов`язання відповідача щодо закінчення виконання робіт за договором склало 24 робочих дня.

Також суд вказує, що відповідно до п. 2.4.9. договору, підрядник зобов`язаний отримати довіреність на виконання робіт від імені замовника для отримання будь-яких погоджень, що необхідні для проектування та будівництва Л3, та на підставі погоджень виконувати роботи з проектування та будівництва ЛЗ. Самостійно отримувати погодження від відповідних компетентних державних органів стосовно всіх робіт з будівництва Л3. Забезпечити будівництво ліній зв?язку, згідно з відповідними проектними рішеннями, нормами та вимогами держаних керівних нормативних документів, отримання всіх дозволів, узгоджень, затверджень, що необхідні для виконання зобов`язань підрядника за цим договором.

Відповідно до п. 2.4.19. договору, підрядник зобов`язаний своїми силами та за свій рахунок, на підставі наданої замовником довіреності, отримати всі необхідні для виконання робіт документи у відповідності з чинним законодавством - України та/або передбачені умовами цього договору, включаючи, але не обмежуючись: дозволи та/або погодження компетентних держаних органів та/або третіх осіб на виконання робіт та/або на розміщення результатів Робіт у місцях виконання робіт, ліцензії, сертифікати та ін., а також забезпечити підтримання дійсності цих документів до моменту прийняття результатів Робіт Замовником, а у випадках, передбачених чинним законодавством України - упродовж терміну служби результатів робіт, які прийняті замовником. Підрядник зобов`язаний на письмову вимогу замовника надати йому вищевказані документи упродовж 10 (десяти) днів з моменту отримання такої вимоги.

При цьому, відповідно до розділу 17 "Комплекс робіт з підписання договорів оренди, утримання" таблиці, вказаної в п. 3. додатку № 2 до договору "Прейскурант вартості робіт з будівництва окремих компонентів МЛЗ" підготовка та підписання/укладення договорів оренди, розміщення обладнання, утримання, користування майном є окремим видом робіт, що виконується відповідачем за договором, і вартість яких включається у вартість робіт за відповідними додатковими угодами.

Відповідно до п. 2.5. додатку % 5 до договору "Перелік технічної документації", попередні погодження та отримання технічних умов з зацікавленими організаціями та органами держаної влади, з землекористувачами та землевласниками, власниками та орендарями технічних площадок є складовою проектної документації, яку розробляє відповідач.

Відповідно до п. 1.11. Додатку № 8 до договору "Склад, загальні вимоги та строки виконання робіт", за дорученням замовника або самостійно підрядник надає всі необхідні запити та отримує на користь замовника ТУ та всі необхідні погодження для доступу в ККЕ (кабельну каналізацію) сторонніх операторів, а також оплачує послуги з надання в користування KKE.

З огляду на зазначене, зобов`язання щодо отримання доступу до об`єктів, в яких має виконуватись робота відповідачем, договором покладено саме на підрядника, а несвоєчасне отримання такого доступу є простроченням саме відповідача, а відтак заперечення відповідача у вказаній судом відхиляються.

Також суд вказує на те, що ані договір, ані додаткові угоди не містять положень, які б зобов`язували позивача надати відповідачу будівельний майданчик.

Позивач за прострочення строків виконання робіт, нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 664 505,00 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.4 договору, у разі порушення строків виконання робіт, передбачених у відповідних додаткових угодах, замовник має право нарахувати підряднику штраф:

- в розмірі 1% (одного відсотка) від вартості невиконаних або неналежно виконаних робіт, за кожний день прострочення належного виконання, якщо строки порушення терміну виконання Робіт не перевищують 15 (п`ятнадцять) робочих днів;

- в розмірі 2% (двох відсотків) від вартості невиконаних або неналежно виконаних робіт, за кожний день прострочення їх належного виконання, починаючи з 16 (шістнадцятого) робочого дня затримки виконання, але загальний строк затримки не перевищує 30 (тридцять) робочих днів.

Отже судом встановлено, що при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення строку виконання робіт.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми штрафу, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 664 505,00 грн штрафу підлягає задоволенню.

В той же час, відповідач заявив клопотання про зменшення штрафу.

За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При застосуванні частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі 916/4692/15.

Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України вказується, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 ).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, наразі відповідачем належним чином доказово не обґрунтовано суду обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру пені.

Отже, враховуючи баланс інтересів обох учасників судового процесу, з огляду на те, що фактично заява відповідача позбавлена належного доказового обґрунтування, остання підлягає залишенню без задоволення.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київстар" підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінлок"</a> (04123, м. Київ, вул. Западинська, буд. 5, ідентифікаційний код 38980969) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, ідентифікаційний код 21673832) 664 505 (шістсот шістдесят чотири тисячі п`ятсот п`ять) грн 00 коп. штрафу та 9 967 (дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.07.2023.

Суддя О.В. Мандриченко