Ухвала

від 19.07.2023 по справі 16/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19 липня 2023 року м.Харків Справа № 16/137

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши заяву Міністерства енергетики України № 26/17-17.2-11561 від 09.06.2023 про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строку на його пред`явлення

у справі за позовом заступника прокурора м. Києва, м. Київ в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

до Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський вузол виробничо-технологічного зв`язку», м. Кадіївка, Луганська обл.

про стягнення 217755 грн 80 коп.

Секретар судового засідання Пата А.С.

У засіданні брали участь:

від заявника в режимі відеоконференції: Вольда Марина Андріївна довіреність №26/1.1-17.2-176 від 03.01.2023;

від органу прокуратури: представник не прибув;

від стягувача: представник не прибув;

від боржника: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області у справі №16/137 від 10.08.2009 у позові заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави: Міністерства вугільної промисловості України до Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський вузол виробничо-технологічного зв`язку» про стягнення 217755 грн 80 коп. відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 28.09.2009 апеляційне подання заступника прокурора м. Києва на рішення Господарського суду Луганської області від 10.08.2009 у справі №16/137 задоволено.

Рішення господарського суду Луганської області від 10.08.2009 у справі №16/137 скасовано. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський вузол виробничо-технологічного зв`язку» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» на користь Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ борг по безвідсотковій бюджетній позиці у сумі 212000 грн., пеню, нараховану за несвоєчасне повернення бюджетної позики у сумі 5755 грн. 80 коп. Стягнуто з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський вузол виробничо-технологічного зв`язку» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 2177 грн. 56 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

На виконання вказаної постанови Господарським судом Луганської області були видані накази від 08.10.2009.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.12.2017 задоволено заяву Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про видачу дублікату наказу господарського суду від 08.10.2009 та заміну позивача правонаступником.

Замінено позивача у справі Міністерство вугільної промисловості України (01030, м. Київ, вулиця Б.Хмельницького, будинок 4, ід. код 33833561) на його правонаступника Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (м. Київ, вул. Хрещатик, 30, ід. код 37471933).

Видано дублікат наказу Господарського суду Луганської області від 08.10.2009 про стягнення з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський вузол виробничо-технологічного зв`язку» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», м. Стаханов Луганської області, вул. Леніна, буд.3, ід. код 05427938 на користь Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ, вул. ім. Б.Хмельницького, 4, ід. код 33833561 борг по безвідсотковій бюджетній позиці у сумі 212000 грн., пеню, нараховану за несвоєчасне повернення бюджетної позики у сумі 5755 грн. 80 коп.

В поновленні строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Луганської області від 08.10.2009 у справі №16/137 - відмовлено.

19.06.2023 на адресу Господарського суду Луганської області від Міністерства енергетики України надійшла заява № 26/17-17.2-11561 від 09.06.2023 про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення.

В обґрунтування поданої заяви Міністерством енергетики України зазначено, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.12.2017 видано дублікат наказу Господарського суду Луганської області від 08.10.2009 у справі №16/137 про стягнення з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський вузол виробничо-технологічного зв`язку» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» на користь Міністерства вугільної промисловості України борг по безвідсотковій бюджетній позиці у сумі 212000 грн., пеню, нараховану за несвоєчасне повернення бюджетної позики у сумі 5755 грн. 80 коп. В поновленні строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Луганської області від 08.10.2009 у справі №16/137 відмовлено.

Заявником зазначено, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № 16693305 щодо стягнення з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський вузол виробничо-технологічного зв`язку» заборгованості на користь Міністерства вугільної промисловості завершено 13.01.2010.

Крім того, Міністерством енергетики України зазначено, що згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 2 вересня 2019 року «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» прийнято рішення про реорганізацію Міністерства енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України №829 від 2 вересня 2019 року, установлено, що Міністерство енергетики та захисту довкілля є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 425 від 27 травня 2020 року «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» прийнято рішення про перейменування Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України.

Пунктом 3 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України, установлено, що Міністерство енергетики: забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах; забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

У зв`язку з цим, заявником зазначено, що Міністерство енергетики України є правонаступником прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля України у відповідних сферах.

Міністерством енергетики України зазначено, що вказаний наказ повернуто стягувачу без виконання, однак, у зв`язку із неодноразовою реорганізацією Міністерства енергетики України є підстави вважати, що виконавчий документ по справі № 16/137 щодо стягнення боргу з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський вузол виробничо-технологічного зв`язку» було втрачено, а також відповідно і пропущено строк пред`явлення його до виконання у зв`язку з цим.

Крім того, станом на момент звернення із заявою до суду рішення суду є невиконаним.

Враховуючи вищевикладене, Міністерство енергетики України звертається до суду із даною заявою та просить суд замінити стягувача у справі, видати дублікат виконавчого документу та поновити пропущений строку на його пред`явлення.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.06.2023 матеріали заяви передані на розгляд судді Шеліхіній Р. М.

Розпорядженням керівника апарату суду № 21-р від 19.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл заяви Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 06.06.2023 №26/17-17.2-11561 (вх. номер по суду 812/23) про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення у справі № 16/137 з метою заміни судді, у зв`язку з тим, що суддя Шеліхіна Р.М., відповідно до наказу Господарського суду Луганської області від 05 червня 2023 року №58-в, з 19 червня 2023 роду до 09 липня 2023 року перебуває у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 матеріали заяви передані на розгляд судді Масловського С.В.

Дослідивши матеріали поданої Міністерством енергетики України заяви про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку на його пред`явлення, господарським судом зазначено наступне.

Відповідно до ст. 334 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. При цьому питання заміни сторони її правонаступником, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 52 ГПК України .

В силу ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Аналогічні положення містяться у Законі України «Про виконавче провадження» (ч. 5 ст. 15 Закону).

Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Воно є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №15/148-10-4045, від 02.04.2021 у справі №34/16, від 21.05.2021 у справі №922/1995/17.

Верховний Суд у пунктах 38-39 постанови від 05.03.2020 у справі №420/1364/19 зазначає, що під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25.03.2021 у справі №910/11030/18.

Господарським судом встановлено, що згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 2 вересня 2019 року «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» прийнято рішення про реорганізацію Міністерства енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України №829 від 2 вересня 2019 року, установлено, що Міністерство енергетики та захисту довкілля є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» прийнято рішення про перейменування Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України.

Пунктом 3 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України, установлено, що Міністерство енергетики: забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах; забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт реорганізації Міністерства вугільної промисловості України, та встановлено, що Міністерство енергетики України є правонаступником прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля України у відповідних сферах, господарський суд дійшов висновку, що заява Міністерства енергетики України в частині вимог щодо заміни стягувача - Міністерства вугільної промисловості України у справі № 16/137 на його правонаступника - Міністерства енергетики України, є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимог про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку на його пред`явлення до виконання господарським судом зазначено наступне.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.12.2017 видано дублікат наказу Господарського суду Луганської області від 08.10.2009 про стягнення з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський вузол виробничо-технологічного зв`язку» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» на користь Міністерства вугільної промисловості України борг по безвідсотковій бюджетній позиці у сумі 212000 грн., пеню, нараховану за несвоєчасне повернення бюджетної позики у сумі 5755 грн. 80 коп. В поновленні строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Луганської області від 08.10.2009 у справі №16/137 відмовлено.

Звертаючись до суду із даною заявою, Міністерством енергетики України зазначено, що наказ повернуто стягувачу без виконання, однак, у зв`язку із неодноразовою реорганізацією Міністерства енергетики України є підстави вважати, що виконавчий документ по справі № 16/137 було втрачено, а також відповідно і пропущено строк пред`явлення його до виконання у зв`язку з цим; при цьому станом на момент звернення із заявою до суду рішення суду є невиконаним.

Відповідно до ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

При цьому, ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Верховний Суд України у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-711 цс15 зазначив, що суд має право поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за наявності відповідного клопотання стягувача та поважності причин пропуску цього строку.

Отже, необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність поважних причин такого пропуску. Такі причини (обставини) повинні бути об`єктивною перешкодою для особи, на користь якої винесено судовий акт, і яка вчиняє дії для отримання виконавчого документа та його пред`явлення до виконання.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Оскільки, виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Конституційний Суд України у рішенні "У справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 5-рп/2013 від 26.06.2013 послався на практику Європейського суду з прав людини, який в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Таким чином, Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

З огляду на вищевикладене, оскільки обставини неодноразового перебування Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у стані реорганізації, запровадження на усій території України з 24.02.2022 військового стану та залишення усіх матеріалів виконавчого провадження на території активних бойових дій, за місцем реєстрації боржника (м. Кадіївка, Луганська область) вплинули на можливість вжиття своєчасних та оперативних заходів з метою повторного пред`явлення наказу до виконання у межах строків, визначених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Міністерства енергетики України в частині вимог щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу суду від 08.10.2009 у справі №16/137.

Згідно з пп. 19.4 п. 19 Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Верховним Судом у постанові від 21.01.2019 по справі №916/215/15-г було наголошено, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Таким чином, Перехідними положеннями ГПК України передбачено умову, за наявності якої господарським судом може бути виданий стягувачеві дублікат наказу, а саме: відсутність спливу строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання.

З огляду на викладене вище, враховуючи поновлення судом строку для пред`явлення наказу від 08.10.2009 у справі №16/137 до виконання, господарський суд дійшов висновку, що заява Міністерства енергетики України в частині вимог щодо видачі дубліката виконавчого документу (наказу Господарського суду Луганської області №16/137 від 08.10.2009) законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 329, 334, п. 19.4 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Міністерства енергетики України № 26/17-17.2-11561 від 09.06.2023 про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строку на його пред`явлення задовольнити повністю.

2. Замінити стягувача у справі № 16/137 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37471933) на Міністерство енергетики України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37552996).

3. Поновити пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду Луганської області від 08.10.2009 по справі № 16/137 до виконання до 20.10.2023 року.

4. Видати дублікат наказу Господарського суду Луганської області у справі №16/137 від 08.10.2009 про стягнення з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановський вузол виробничо-технологічного зв`язку» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», м. Стаханов Луганської області, вул. Леніна, буд.3, ід. код 05427938 на користь Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ, вул. ім. Б.Хмельницького, 4, ід. код 33833561 борг по безвідсотковій бюджетній позиці у сумі 212000 грн., пеню, нараховану за несвоєчасне повернення бюджетної позики у сумі 5755 грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.07.2023.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ