Постанова

від 25.07.2023 по справі 914/1707/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1707/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Фортуна - Бізнес"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023

у справі № 914/1707/22

за позовом Приватного підприємства "Фортуна - Бізнес"

до Дрогобицької міської ради

про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Фортуна - Бізнес" (далі - ПП "Фортуна-Бізнес") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання незаконним і скасування п. 1.1 рішення Дрогобицької міської ради від 18.08.2016 № 351 про відмову у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки ПП "Фортуна-Бізнес" (І. Копач) площею 168 кв. м на вул. Завалля, 13а, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034, для будівництва нотаріальної контори з житлом та зобов`язання Дрогобицьку міську раду повторно розглянути та підтвердити прийняте в процедурі поновлення договору оренди земельної ділянки попереднє рішення від 06.06.2019 № 1811 про надання в оренду строком на 3 роки ПП "Фортуна-Бізнес" земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034, яке набирає чинності від дати підтвердження радою.

Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами: згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.06.2022 № 303193882 за ПП "Фортуна-Бізнес" зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0168 га, за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Завалля, 13а, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034 для розміщення нотаріальної контори з житлом (підстава державної реєстрації речового права - договір оренди землі, укладений 24.06.2013 між Дрогобицькою міською радою (орендодавець) та ПП "Фортуна-Бізнес" (орендар), зі строком дії до 24.06.2016); позивач звертався до орендодавця з клопотанням про поновлення договору оренди землі на новий строк, за результатами розгляду якого Дрогобицькою міською радою прийнято рішення від 06.06.2019 № 1811 "Про надання в оренду земельних ділянок", згідно з яким позивачу було надано в оренду вказану земельну ділянку для іншої комерційної діяльності строком на 3 роки; однак розпорядженням міського голови м. Дрогобич від 10.06.2019 № 319-р дію рішення Дрогобицької міської ради від 06.06.2019 № 1811 зупинено з посиланням на чинність рішення Дрогобицької міської ради від 18.08.2016 № 351, про яке позивачу не було повідомлено; сесія Дрогобицької міської ради для подолання вета голови не зібралась, рішення Дрогобицької міської ради від 06.06.2019 № 1811 в частині розгляду звернення позивача має статус - зупинене; невизначеність у питанні продовження договірних відносин оренди земельної ділянки порушує права та законні інтереси ПП "Фортуна-Бізнес".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 (суддя - П. Т. Манюк) позов задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано п. 1.1 рішення Дрогобицької міської ради від 18.08.2016 № 351 про відмову у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки ПП "Фортуна-Бізнес" (І. Копач) площею 168 кв. м на вул. Завалля, 13а, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034 для будівництва нотаріальної контори з житлом.

Зобов`язано Дрогобицьку міську раду повторно розглянути прийняте в процедурі поновлення договору оренди земельної ділянки рішення від 06.06.2019 № 1811 про надання в оренду строком на 3 роки ПП "Фортуна-Бізнес" земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 в частині визнання незаконним і скасування п. 1.1 рішення Дрогобицької міської ради від 18.08.2016 № 351 про відмову у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки ПП "Фортуна-Бізнес" (І. Копач) площею 168 кв. м на вул. Завалля, 13а, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034 для будівництва нотаріальної контори з житлом; зобов`язання Дрогобицьку міську раду повторно розглянути прийняте в процедурі поновлення договору оренди земельної ділянки рішення від 06.06.2019 № 1811 про надання в оренду строком на 3 роки ПП "Фортуна-Бізнес" земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034.

В скасованій частині прийнято нове рішення, який у задоволенні цих вимог відмовлено.

Рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.06.2013 між Дрогобицькою міською радою (орендодавець) та Малим приватним підприємством "Фортуна-Бізнес" (наразі ПП "Фортуна-Бізнес", орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар - приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. Завалля, 13а, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034 загальною площею 168 кв. м для будівництва нотаріальної контори з житлом (далі - договір від 24.06.2013) а. с. 24-25, т. 1).

У п. 3.1 договору від 24.06.2013 сторони досягли згоди, що його укладено строком на три роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В розділі 4 договору від 24.06.2013 сторони узгодили розмір та порядок сплати орендної плати, а в розділах 9, 10 цього договору - права та обов`язки сторін.

Відповідно до п. 13.2 договору від 24.06.2013 дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 15.1 договору від 24.06.2013 встановлено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом.

На виконання умов договору, 24.06.2013 орендодавець передав, а орендар - прийняв придатну для використання земельну ділянку загальною площею 168 кв. м, розташовану за адресою: м. Дрогобич, вул. Завалля, 13а, про що свідчить акт приймання-передачі об`єкта оренди (а. с. 26, т. 1).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.06.2022 № 303193882, 13.08.2013 за ПП "Фортуна-Бізнес" зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0168 га, за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Завалля, 13а, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034 для розміщення нотаріальної контори з житлом (номер запису про інше речове право: 2138422); підстава державної реєстрації речового права: договір оренди землі, укладений 24.06.2013 між Дрогобицькою міською радою (орендодавець) та ПП "Фортуна-Бізнес" (орендар), строк дії до 24.06.2016 (а. с. 35-36, т. 1).

22.03.2016 ПП "Фортуна-Бізнес" звернулось до Дрогобицької міської ради з клопотанням про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Завалля, 13а, площею 168 кв. м, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034 (а. с. 44, т. 1).

Розглянувши вказане клопотання, Дрогобицька міська рада прийняла рішення від 18.08.2016 № 351, яким відмовила ПП "Фортуна-Бізнес" (І. Копач) у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 168 кв. м на вул. Завалля, 13а, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034, для будівництва нотаріальної контори з житлом (а. с. 90-91, т. 1).

Листом від 02.12.2016 № 3-21/10888 Дрогобицька міська рада повідомила ПП "Фортуна-Бізнес" про прийняте рішення від 18.08.2016 № 351 (а. с. 110, т. 1).

20.03.2019 ПП "Фортуна-Бізнес" звернулося до Дрогобицької міської ради з заявою про поновлення на новий строк договору оренди земельної ділянки площею 168 кв. м, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034, розташованої в м. Дрогобич на вул. Завалля, 13а, укладеного 24.06.2013 (а. с. 45, т. 1).

Вказану заяву ПП "Фортуна-Бізнес" розглянуто на 52 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 06.06.2019 № 1811 "Про надання в оренду земельних ділянок". Відповідно до вказаного рішення, ПП "Фортуна-Бізнес" (І. Копач) надано земельну ділянку площею 168 кв. м на вул. Завалля, 13а, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034 для іншої комерційної діяльності строком на 3 роки (пп. 1.2 п. 1 рішення (а. с. 42, т. 1).

Розпорядженням міського голови м. Дрогобич Т. Кучми від 10.06.2019 № 319-р зупинено дію пп. 1.2 п. 1 рішення Дрогобицької міської ради від 06.06.2019 № 1811, оскільки воно суперечить нормам Земельного кодексу України (а. с. 30, т. 1).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до такого висновку міський голова дійшов з огляду на такі обставини: земельна ділянка площею 168 кв. м на вул. Завалля, 13а, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034 перебувала в оренді у ПП "Фортуна-Бізнес" з 24.06.2013 до 24.06.2016, а 24.06.2016 закінчився термін оренди цієї земельної ділянки; Дрогобицькою міською радою було відмовлено у продовженні терміну договору оренди вищевказаної земельної ділянки, про що прийнято рішення від 18.08.2016 № 351. Врахувавши вищевказане, а також норми ст. ст. 124, 134 ЗК України про те, що вільні земельні ділянки підлягають продажу або прав на них на конкурентних засадах, міський голова зупинив дію пп. 1.2 п. 1 рішення Дрогобицької міської ради від 06.06.2019 № 1811 "Про надання в оренду земельних ділянок".

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 у справі № 1.380.2019.004630, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні позову ПП "Фортуна-Бізнес" про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Дрогобич 10.06.2019 № 319-р "Про зупинення дії пп. 1.2 п. 1 рішення Дрогобицької міської ради від 06.06.2019 № 1811 "Про надання в оренду земельних ділянок" (а. с. 55-59, т. 1).

Вважаючи свої права порушеними ПП "Фортуна - Бізнес" звернулась до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним і скасування п. 1.1 рішення Дрогобицької міської ради від 18.08.2016 № 351, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Фортуна-Бізнес" з дотриманням умов п. 3.1 договору, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" звернулося із клопотанням від 22.03.2016 до Дрогобицької міської ради, заявивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, однак орендодавець відповідно до вимог ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у місячний термін не направив на адресу ПП "Фортуна-Бізнес" листа-повідомлення про прийняте ним рішення, що свідчить про те, що поновлення цього договору оренди землі відбулося в силу вимог закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Місцевий господарський суд врахував також те, що позивач вчасно і в повному обсязі сплачував орендну плату, а відповідач за весь подальший період не вимагав повернення земельної ділянки з користування позивача; станом на час розгляду справи, право оренди позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.08.2013 № 8058026 підтверджується, що право оренди земельної ділянки площею 0,0168 га з кадастровим номером 4610600000:01:001:0034 зареєстровано за ПП "Фортуна-Бізнес" 13.08.2013 на підставі договору оренди землі від 24.06.2013 зі строком дії до 24.06.2016. За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Дрогобицької міської ради від 18.08.2016 № 351 прийняте з порушенням місячного строку, встановленого орендодавцю для повідомлення орендаря про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди та, що у вказаному рішенні відсутні будь-які мотиви відмови у задоволенні відповідного клопотання позивача.

Суд першої інстанції задовольнив і позовну вимогу про зобов`язання Дрогобицьку міську раду повторно розглянути прийняте в процедурі поновлення договору оренди земельної ділянки рішення від 06.06.2019 № 1811 про надання в оренду строком на 3 роки ПП "Фортуна-Бізнес" земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034, встановивши, що такий обов`язок у відповідача існує в силу вимог ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який остання не виконала. При цьому, встановив, що такий спосіб захисту може відновити порушене право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач (орендар) звернувся до відповідача (орендодавця) з клопотанням про подовження договору оренди в межах строку, встановленого договором від 24.06.2013, а саме 22.03.2016, однак, до цього клопотання не долучив проєкту додаткової угоди, що свідчить про недотримання ним процедури поновлення договору оренди землі, встановленої ст. 33 Закону України "Про оренду землі", та що це порушення виключає можливість поновлення договору оренди землі та є самостійною і достатньою підставою для відмови ПП "Фортуна-Бізнес" в задоволенні цього позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції від 22.05.2023, ПП "Фортуна - Бізнес" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, як таке, що ухвалено відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення, викладеного у постановах від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17; на неврахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, щодо порушення інтересу позивача у правовій визначеності. Посилається також і на те, що поза увагою суду залишився і висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.12.2022 у справі № 126/2200/20, щодо застосування доктрини заборони суперечливої поведінки.

За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції:

- визнав самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову лише ту обставину, що до клопотання ПП "Фортуна-Бізнес" від 22.03.2016 про поновлення договору від 24.06.2013 на новий строк не було додано проекту додаткової угоди, не врахувавши усіх інших обставин, зокрема, того, що колегіальним органом Дрогобицької міської ради було ухвалено рішення про поновлення договору оренди землі;

- не надав належної оцінки тому, що не долучення проєкту додаткової угоди до поданого клопотання немає вирішального значення з огляду на предмет і підстави цього позову;

- не застосував до спірних правовідносин ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та не звернув увагу на те, що вето голови ради може бути в подальшому подолане самою радою, про що свідчить постанова Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 1.380.2019.004630;

- не врахував, що встановлений ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" механізм не завершений повторним розглядом попереднього рішення ради, що призводить до порушення принципу правової визначеності як складової верховенства права та права орендаря ПП "Фортуна-Бізнес" на поновлення договору оренди земельної ділянки (через зупинення рішення Дрогобицької міської ради від 06.06.2019 № 1811 залишається не реалізованою процедура поновлення договору оренди земельної ділянки, яка була розпочата у встановленому законом порядку);

- порушив ч. 4 ст. 236 ГПК України, оскільки безпідставно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, які не є релевантними до спірних правовідносин; порушив ст. ст. 5, 11, 14 ГПК України, неправильно застосував ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та помилково не застосував ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Фортуна - Бізнес" з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.07.2023.

21.07.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 18.07.2023, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін, з підстав зазначених у цьому відзиві. Оскільки відповідач звернувся із відзивом на касаційну скаргу 18.07.2023, що вбачається із штампу Акціонерного товариства "Укрпошта" на конверті, в якому надійшов відзив, тобто з пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 28.06.2023, та клопотання про продовження строку на його подання не заявив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення зазначеного відзиву без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України (подібний висновок міститься і в п. 3.4 постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 907/269/22).

До Верховного Суду 25.07.2023 від представника заявника касаційної скарги надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату, з метою надання можливості ознайомитися із поданим відповідачем відзивом, який позивач не отримував.

Однак, Верховний Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду цієї касаційної скарги із зазначених позивачем у відповідному клопотанні підстав, оскільки цей відзив залишено Верховним Судом без розгляду відповідно до вимог ст. 118 ГПК України. Крім того, відповідачем на виконання вимог ч. 4 ст. 295 ГПК України до відзиву було долучено документи, якими підтверджується направлення цього відзиву позивачу, зокрема описи вкладення до цінного листа ф -107 та накладну Акціонерного товариства "Укрпошта".

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Перевіривши заявлену позивачем підставу касаційного оскарження, Верховний Суд зазначає таке.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Згідно з ч. ч. 7 - 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Висновок щодо розрізнення підстав поновлення договору оренди землі, передбачених ч. ч. 1-5 та ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" було сформульовано Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 зазначено, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Так само і у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 Верховний Суд України дійшов висновку, що для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Разом з тим, у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла іншого висновку, відповідно до якого для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Колегія суддів звертає увагу, що у постановах у справах № 159/5756/18, № 313/350/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

За висновком Великої Палати Верховного Суду, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено, що єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у ч. ч. 3, 5-8, 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах 1-5, 6 ст. 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.

Отже, Велика Палата Верховного Суду констатувала необхідність попереднього повідомлення орендарем орендодавця у відносинах оренди землі про намір продовжити відносини шляхом звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

Такі висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є чіткими, однозначними та сприяють однаковому розумінню і застосуванню вказаної норми статті і мають враховуватись судами відповідно до вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Проте, судом першої інстанції при вирішенні цього спору помилково не було враховано вказані висновки Великої Палати Верховного Суду та того, що в силу вимог ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" самих лише обставин, що позивач як орендар за весь подальший період при відсутності заперечень відповідача (протягом одного місяця після закінчення дії договору) сплачував орендну плату, належно виконував свої обов`язки недостатньо для поновлення договору оренди землі.

Натомість, суд апеляційної інстанції надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України встановив, що позивач (орендар) в даному випадку, маючи намір подовжити орендні відносини з відповідачем, діяв без дотримання вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки хоча і звернувся до відповідача (орендодавця) з клопотанням про подовження строку договору оренди в межах строку встановленого договором, а саме 22.03.2016, однак проєкту додаткової угоди до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі на порушення ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не долучив.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наслідком недотримання позивачем вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є непоновлення договору оренди землі, укладеного між сторонами 24.06.2013 та, що таке порушення є підставою для відмови у задоволенні цього позову.

Апеляційним господарським судом було правильно застосовано ст. 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, тобто дотримано вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України. Доводи скаржника про нерелевантність висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у вказаних вище постановах до спірних правовідносин є безпідставними, а також зводяться до неправильного розуміння цих висновків скаржником та до довільного тлумачення ним норм матеріального і процесуального права на свою користь.

Щодо аргументів скаржника про неврахування апеляційним господарським судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, то необхідно зазначити таке.

Так, у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення; такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки містяться і у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, у п. 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, у п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, у п. 7.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, у п. 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

Верховний Суд зазначає, що за встановлених у кожній зі справ судами попередніх інстанцій обставин, застосовувались відповідні висновки, на підставі яких ухвалювалося відповідне рішення.

Апеляційний господарський суд не приймав постанову всупереч висновку, викладеному у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду. Встановивши, що позивачем не було дотримано відповідної процедури поновлення договору оренди, встановленої ст. 33 Законом України "Про оренду землі" - не надано до листа-повідомлення проєкту додаткової угоди, долучення якої є обов`язковим, правомірно відмовив у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Щодо посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, то слід зазначити, що предметом спору у ній було визнання незаконними та скасування рішень Миколаївської міської ради від 04.09.2009 № 36/61 у частині надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 834 кв. м на АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 13.04.2011, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 12.10.2012, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, внесений 08.11.2013 о 10 год 28 хв. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; повернення спірної земельної ділянки до комунальної власності.

На відміну від справи № 487/10132/14-ц, у справі, яка переглядається, об`єктом оскарження було інше рішення міської ради - про відмову у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки для будівництва нотаріальної контори з житлом. Фактичні обставини та нормативно-правове регулювання у справі № 487/10132/14-ц і справі, яка переглядається, не є подібними. Отже, суд апеляційної інстанції не повинен був враховувати висновки, викладені у вищевказаній постанові, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Щодо аргументів скаржника про неврахування апеляційним господарським судом висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, щодо порушення інтересу позивача у правовій визначеності та висновку, викладеного у постанові від 14.12.2022 у справі № 126/2200/20, щодо застосування доктрини заборони суперечливої поведінки, то слід зазначити таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 зазначено, якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов`язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами. Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правильно визначився зі способом захисту, який може бути застосований, виходячи з конкретних обставин цієї справи, та який є ефективним для захисту порушеного інтересу позивача у правовій визначеності стосовно належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції було встановлено, що саме позивач недотримався відповідної, необхідної процедури для поновлення договору оренди землі на новий строк, на підставі чого суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову (через необґрунтованість позовних вимог). Крім того, до таких висновків апеляційний господарський суд дійшов з огляду на конкретні обставини справи № 914/1707/22, які не є подібними як у справі № 910/14224/20. Позивачем не доведено порушення його інтересу у правовій визначеності у цьому випадку; фактично доводи зводяться до неправильного розуміння висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Щодо посилань скаржника на помилковість неврахування апеляційним господарським судом висновку Верховного Суду щодо доктрини заборони суперечливої поведінки, викладеного у постанові від 14.12.2022 у справі № 126/2200/20, то необхідно зазначити таке.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 126/2200/20 міститься висновок, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Як на суперечливість поведінки відповідача скаржник посилається на таке: у суді першої інстанції відповідач зазначив, що дія договору оренди землі припинилася 13.08.2016, а 18.08.2016 Дрогобицькою міською радою було прийнято рішення № 351 про відмову у продовженні договору оренди, тобто протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, а отже, такий договір не може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих підставах, проте у апеляційному господарському суді підтримав іншу позицію - позивач не реалізував право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив у такий спосіб продовження користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору - не надав до відповідного клопотання проєкту додаткової угоди.

Аргументи скаржника про суперечність поведінки відповідача є безпідставними та спростовуються, зокрема, змістом відзиву на позовну заяву, в якому одним із аргументів відповідача на спростування доводів позовної заяви було те, що відповідач зазначив, що, позивач звернувшись 22.03.2016 до Дрогобицької міської ради з клопотанням про продовження договору оренди землі, повинен був до листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі долучити проєкт додаткової угоди, чого ним не було зроблено (на підтвердження чого відповідач до відзиву долучив відповідні документи (а. с. 87, т. 1).

Щодо посилань позивача на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 1.380.2019.004630, то вони є помилковими, адже апеляційний суд взяв до уваги те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 у справі № 1.380.2019.004630, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.06.2021, було відмовлено в задоволенні позову ПП "Фортуна-Бізнес" про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови від 10.06.2019 № 319-р, яким було зупинено дію пп. 1.2 п. 1 рішення Дрогобицької міської ради "Про надання в оренду земельних ділянок". Доводи скаржника в цій частині зводяться до неправильного розуміння висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі № 1.380.2019.004630, які робилися при розгляді конкретного спору та до бажання вирішення спору у справі, яка переглядається, на користь скаржника (залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України).

Недоречними є аргументи скаржника і про порушення апеляційним господарським судом ст. 5, 11, 14 ГПК України, неправильне застосування ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та на помилковість незастосування до спірних правовідносин ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", адже судом апеляційної інстанції було правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Отже, підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з огляду на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України немає.

Враховуючи вище викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, правильно відмовив у задоволенні позову про визнання незаконним і скасування п. 1.1 рішення Дрогобицької міської ради від 18.08.2016 № 351 про відмову у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки ПП "Фортуна-Бізнес" (І. Копач) площею 168 кв. м на вул. Завалля, 13а, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034 для будівництва нотаріальної контори з житлом; зобов`язання Дрогобицьку міську раду повторно розглянути та підтвердити прийняте в процедурі поновлення договору оренди земельної ділянки попереднє рішення від 06.06.2019 № 1811 про надання в оренду строком на 3 роки ПП "Фортуна-Бізнес" земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:001:0034.

В частині залишення рішення суду першої інстанції без змін постанова суду апеляційної інстанції ніким не оскаржувалась, а тому Верховним Судом у цій частині не переглядається з огляду на вимоги ст. 300 ГПК України.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою поданих сторонами доказів і необхідності їх переоцінки і встановлення нових обставин справи, що відповідно до норм ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування немає, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Оскільки суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фортуна - Бізнес" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі № 914/1707/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О.В.