Ухвала

від 24.07.2023 по справі 352/1658/23

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1658/23

Провадження № 2-о/352/88/23

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

24 липня 2023 року м. Івано-Франківськ

Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Хоминець М. М., вирішуючи питання про відкриття провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаліч Денис Владиславович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Загвіздянська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и л а :

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ткаліч Д. В. 19.07.2023 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заяву обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу у Куп`янському РТЦКтаСП та згідно ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» може бути звільнений з підстав необхідності здійснення догляду за особою, яка згідно висновку ЛКК закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. ОСОБА_1 є єдиною особою, який здійснював постійний догляд за своєю бабою ОСОБА_2 , остання згідно довідки ЛКК від 24.05.2023 № 1242 потребує постійного стороннього догляду. Інші родичі ОСОБА_2 не мають можливості здійснювати за нею догляд та не заперечують, щоб догляд здійснював ОСОБА_1 . Просив установити факт того, що ОСОБА_1 за відсутності інших осіб з числа родичів є єдиною особою, який може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , яка потребує такого догляду відповідно до законодавства України і яка перебувала під його постійним доглядом, який він здійснював до несення служби у Збройних Силах України.

Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що у відкритті провадження в даній цивільній справі слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналогічне положення міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18, відповідно до якої чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України в заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Установлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, представник заявника - адвокат Ткаліч Д. В. указує, що встановлення факту постійного догляду за бабою ОСОБА_2 необхідне заявнику для подальшого вирішення питання про наявність підстав для звільнення його з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

За змістом абзацу восьмого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Згідно з преамбулою Закону України «Про соціальні послуги» цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до п. 10, 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» отримувачі соціальних послуг - особи/сім'ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги. Складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров'я та розвиток особи, функціонування сім'ї, які особа/сім'я не може подолати самостійно. Чинниками, що зумовлюють складні життєві обставини, зокрема, визнається похилий вік особи, часткова або повна втрата рухової активності, пам'яті, невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування.

Згідно з п. 3, 4 ч. 6 ст.13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Відповідно до положень ст.19 Закону України «Про соціальні послуги» підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Згідно п. 25 Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 (далі - Порядок), для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Відповідно до п. 36 Порядку після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів уповноважений орган протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/сім'ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Про прийняте рішення особа, її законний представник, уповноважена особа органу опіки та піклування інформується уповноваженим органом не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) повідомлення про надання/відмову в наданні соціальних послуг у паперовій або електронній формі (п. 37 Порядку).

Таким чином, діючим законодавством визначено позасудовий порядок встановлення статусу надавача соціальних послуг, у тому числі і по догляду за особою похилого віку.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що факт, який просить встановити заявник, не встановлюється судом у порядку ст. 315 ЦПК України, суддя приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаліч Д. В., про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На виконання вимог ч. 5 ст. 186 ЦПК України, згідно якої, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, суддя роз`яснює, що в разі, коли заявник не погодиться з вирішенням уповноваженим органом питання щодо надання йому статусу надавача соціальних послуг, він вправі буде оскаржити таке рішення в порядку адміністративного судочинства до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

З огляду на вказану норму закону суддя повертає заявнику сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн згідно копії квитанції № 32528798800007342693 від 17.07.2023.

На підставі наведеного, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. 186 ч. 1 п. 1, 260-261 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и л а :

Відмовити у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаліч Денис Владиславович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Загвіздянська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, в зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. згідно квитанції № 32528798800007342693 від 17.07.2023.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ

Повна ухвала складена 27.07.2023.