Постанова

від 17.07.2023 по справі 914/2589/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2023 р. Справа №914/2589/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» б/н від 01.05.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1451/23 від 04.05.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2023 (повний текст складено 14.04.2023, суддя Долінська О.З.)

у справі № 914/2589/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер 9 Агросервіс», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро», с. Шнирів, Золочівського району, Львівської області

про стягнення заборгованості в розмірі 24 108,14 грн.

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ Юпітер 9 Агросервіс до відповідача ТОВ Броди Агро про стягнення заборгованості в розмірі 24 108,14 грн.

Позов обґрунтовується тим, що за ТОВ "БРОДИ АГРО" рахується дебіторська заборгованість по сплаті за поставлений товар у сумі 14 419,46 грн. Відповідач, порушуючи строки виконання грошового зобов`язання з 11.02.2021 (з 10 дня передачі товару) станом на 17.10.2022 має заборгованість по сплаті за поставлений товар у сумі 14 419,46 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 918,64 грн втрат від інфляції, 3 591,04 грн пені, 295,11 грн 3% річних, 2 883,89 грн штрафу та судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Господарського Львівської області від 05.04.2023 у справі №914/2589/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто ТОВ Броди Агро на користь ТОВ Юпітер 9 Агросервіс 14 419,46 грн основної заборгованості, 2 918,64 грн - втрат від інфляції, 2 267,61 грн - пені, 295,11 грн 3% річних, 2 883,89 грн - штрафу та 2 344,80 грн понесених витрат на сплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що станом на день прийняття рішення суду доказів щодо оплати заборгованості відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 14 419,46 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.

Судом не встановлено, що відповідач вживав заходів до виконання зобов`язання за укладеним договором поставки чи здійснив негайне добровільне усунення невиконання зобов`язання, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. У матеріалах справи відсутні докази, що договір поставки запасних частин № ЗЧ/К № 477 від 29.01.2019 визнавався судом недійсним чи неукладеним, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

ТОВ Броди Агро подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського Львівської області від 05.04.2023 у справі №914/2589/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові витрати пов`язані з подачею та розглядом апеляційної скарги стягнути з позивача. Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та за недоведеності обставин справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Скаржник зазначає, що та обставина, що відповідним нормативно-правовим актом - Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 - накладено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, дозволяє зробити висновок, що строк виконання зобов`язання TOB «БРОДИ АГРО» в частині оплати товару за видатковою накладною №897 від 31.01.2022 на суму 14 419,46 грн, не настав. Отже зобов`язання зі сплати коштів не є простроченим, а відтак правові підстави для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за договором поставки №ЗЧ/К №477 від 29.01.2019 відсутні. TOB «БРОДИ АГРО» не може вважатися боржником, що прострочив в розумінні статті 612 ЦК України.

Скаржник вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 прямо накладає мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором. Відтак, TOB «БРОДИ АГРО» не має правових підстав щодо виконання грошового зобов`язання, на яке чинним нормативно-правовим актом накладено мораторій (заборону).

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 справу №914/2589/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 апеляційну скаргу ТОВ Броди Агро залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 3 517,2 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Броди Агро б/н від 01.05.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1451/23 від 04.05.2023) на рішення Господарського Львівської області від 05.04.2023 у справі №914/2589/22, апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи

29.01.2019 між ТОВ Юпітер 9 Агросервіс (постачальник) та ТОВ Броди Агро (покупець) укладено договір поставки запасних частин № ЗЧ/К № 477, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити покупцю на умовах даного договору запасні частини для сільськогосподарської техніки найменування, асортимент якої визначено у Специфікації або видаткових накладних, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, викладених в договорі.

У п. 2.2 договору сторони передбачили, що покупець зобов`язаний оплатити повну вартість товару на умовах та у передбачений даним договором спосіб.

Згідно п. 2.4 договору право власності на товар, а також усі ризики та витрати з товаром переходять до покупця в момент поставки (передачі) товару покупцю або транспортній організації (перевізнику покупця), що підтверджується датою підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.5 договору, у разі, якщо покупець прийняв товар без заперечень та зауважень на складі постачальника, то такий товар вважається переданим у належній кількості, асортименті та якості.

У пункті 6.3 договору передбачено, що покупець зобов`язаний здійснити повну оплату товару (партії товару) протягом строків, визначених сторонами у цьому договорі або специфікаціях.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку товару на суму 14 419,46 грн, що підтверджується видатковою накладною № 897 від 31.01.2022 на суму 14 419,46 грн, яка підписана повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Згідно п. 6.4 договору постачальник має право поставити товар (провести відватаження товару) без отримання попередньої оплати, при цьому покупець зобов`язаний здійснити оплату товару не пізніше десяти днів з дня його отримання на підставі видаткової накладної та/або рахунку-фактури (у випадку виставлення) з моменту переходу права власності на товар з урахуванням положень п. 6.3 цього договору. Даний договір є достатньою підставою для виконання покупцем фінансових зобов`язань на визначених договором умовах та додатками до нього і без виставлення рахунку-фактури.

Відповідачем оплати за поставлений товар не здійснено, розрахунку з позивачем не проведено.

Окрім того, у заяві про зменшення розміру нарахованих до стягнення сум пені та штрафу (а.с.198-202), відповідач підтвердив наявність заборгованості зі сплати поставлених запасних частин згідно договору поставки № ЗЧ/К від 29.01.2019 у розмірі 14 419,46 грн.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до відповідача, у якому останній просить стягнути заборгованість по сплаті за поставлений товар у сумі 14 419,46 грн, 2 918,64 грн втрат від інфляції, 3 591,04 грн пені, 295,11 грн 3% річних, 2 883,89 грн штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, на виконання договору поставки запасних частин № ЗЧ/К № 4779.01.2019, укладеного між ТОВ Юпітер 9 Агросервіс (постачальник) та ТОВ Броди Агро (покупець) позивачем здійснено поставку товару на суму 14 419,46 грн, що підтверджується видатковою накладною № 897 від 31.01.2022 на суму 14 419,46 грн, яка підписана повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Згідно п. 6.4 договору постачальник має право поставити товар (провести відвантаження товару) без отримання попередньої оплати, при цьому покупець зобов`язаний здійснити оплату товару не пізніше десяти днів з дня його отримання на підставі видаткової накладної та/або рахунку-фактури (у випадку виставлення) з моменту переходу права власності на товар з урахуванням положень п. 6.3 цього договору. Даний договір є достатньою підставою для виконання покупцем фінансових зобов`язань на визначених договором умовах та додатками до нього і без виставлення рахунку-фактури.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження факту оплати заборгованості відповідачем, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 419,46 грн та підлягає стягненню з останнього.

Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 2 918,64 грн втрат від інфляції та 295,11 грн 3% річних за період з 11.02.2022 р. по 17.10.2022 судова колдегі зазначає таке.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 2 918,64 грн втрат від інфляції та 295,11 грн 3% річних за період з 11.02.2022 р. по 17.10.2022 р.

Щодо стягнення з відповідача 3 591,04 грн нарахованої пені.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 7.2 договору сторони узгодили, що за порушення умов та строків оплати товару передбачених умовами договору, покупець за кожен день прострочення грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов`язання. В разі, якщо прострочення триває понад тридцять календарних днів, з тридцять першого дня покупець зобов`язаний сплатити додатково штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми заборгованості. За кожний наступний день прострочення, починаючи з тридцять першого дня, Покупець сплачує неустойку з розрахунку один відсоток від суми заборгованості.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом статті 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до розрахунку позивача, пеня нарахована відповідачу за період з 11.02.2022 по 17.10.2022 на суму 3 591,04 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з врахуванням положення ч.6 ст.232 ГК України обгрунтованою є вимога про стягнення пені за період з 11.02.2022 по 11.08.2022 в сумі 2 267,61 грн. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити за безпідставністю.

Щодо стягнення з відповідача 2 883,89 грн. штрафу судова колегія зазначає таке.

У відповідності до норм ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 7.2 договору сторони узгодили, що за порушення умов та строків оплати товару, передбачених умовами договору, покупець за кожен день прострочення грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов`язання. В разі, якщо прострочення триває понад тридцять календарних днів, з тридцять першого дня покупець зобов`язаний сплатити додатково штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми заборгованості. За кожний наступний день прострочення, починаючи з тридцять першого дня, покупець сплачує неустойку з розрахунку один відсоток від суми заборгованості.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано штраф в розмірі 2 883,89 грн.

Судова колегія здійснивши перерахунок штрафу, вважає, що такий проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Щодо поданої відповідачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції заяви про зменшення розміру нарахованих до стягнення сум пені та штрафу судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви з огляду на те, що вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару позивачем була здійснена 31.01.2022, оплату відповідач згідно умов договору повинен був здійснити до 11.02.2022, тобто до початку повномасштабних військових дій російської федерації проти України.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження факту вчинення відповідачем заходів до виконання зобов`язання за укладеним спірним договором поставки. Також відповідач не надав жодних доказів обгрунтування свого майнового стану, в силу якого не міг своєчасно виконати зобов`язання за Договором перед позивачем після 11.02.2022.

Щодо посилання скаржника на те, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 накладено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором строк виконання зобов`язання TOB «БРОДИ АГРО» в частині оплати товару за видатковою накладною №897 від 31.01.2022 на суму 14 419,46 грн, не настав. Отже, зобов`язання зі сплати коштів не є простроченим, а відтак правові підстави для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за договором поставки №ЗЧ/К №477 від 29.01.2019 відсутні. TOB «БРОДИ АГРО» не може вважатися боржником, що прострочив в розумінні статті 612 ЦК України, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» задля забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Відповідно до пункту 10.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є російська федерація або такі особи: громадяни російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є російська федерація, громадянин російської федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Зазначене обмеження не застосовується до громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Згідно інформаційного листа від 08.03.2022 №24560/8.1.3/10-22 "Стосовно винятків щодо застосування мораторію на виконання грошових зобов`язань, кредиторами за якими є особи, пов`язані з державою-агресором", Міністерством юстиції України, з метою формування єдиної практики застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" визначено, що Постановою (абзац п`ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до: громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах.

У світлі цього зауважено, що проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають: у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні (стаття 1 Закону України "Про громадянство України"), а також констатовано, що вищенаведений мораторій (заборона) не може бути застосований до: громадян російської федерації, які мають один із наведених вище документів, які підтверджують проживання на території України на законних підставах; юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно: громадяни російської федерації, які мають один із наведених вище документів, які підтверджують проживання на території України на законних підставах; громадяни України та громадяни російської федерації, які мають один із наведених вище документів, які підтверджують проживання на території України на законних підставах.

Відтак, застосування встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 № 187 мораторію (заборони) потребує з`ясування наявності або відсутності у відповідного громадянина російської федерації документів, які підтверджують його проживання на території України на законних підставах.

З огляду на вищенаведене, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, судом, дослідивши наявні у справі докази, правомірно встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що в даному випадку мова йде саме про виконання у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, адже відсутність чи наявність заборгованості встановлюється виключно за результатами дослідження певних доказів та обставин у справі, за наслідками чого й виноситься судове рішення, яким і встановлено відповідний розмір заборгованості.

Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 суди не наділено правом відмовляти в задоволенні позовів таких осіб чи зупиняти провадження у справі до відміни відповідної норми (Закону, Постанови чи іншого нормативного акту), що вказує на те, що таке невиконання може вчинятися виключно самими боржниками (полягає у не виконанні такого зобов`язання у добровільному порядку), та безпосередньо органами виконання судових рішень (відповідними відділами виконавчої служби) після набрання судовим рішенням законної сили, за участю відповідних осіб, на стадії примусового виконання рішення суду.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Отже, вже на стадії виконання судового рішення, яким встановлено заборгованість у судовій справі, відповідні визначені законодавством посадові особи повинні надавати правову оцінку обставинам, за котрих (як вказує Відповідач), Позивач підпадає під дію мораторію, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України №187 від 3 березня 2022 року "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації".

Застосування встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 мораторію (заборони) потребує з`ясування наявності або відсутності у відповідного громадянина російської федерації документів, які підтверджують його проживання на території України на законних підставах.

В матеріалах справи знаходиться лист Управління Державної міграційної служби України в Сумській області №5901-5-852/59.3-23 від 02.02.2023, в якому на виконання ухвали у справі №914/2589/22 від 08.02.2023 повідомлено суд, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований Управлінням Державіної міграційної служби України в Сумській області посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 від 22.04.2021 терміном дії до 20.04.2031; громадянин російської федерації та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 від 22.12.2021 терміном дії до 22.01.2025. Станом на теперішній час посвідки є чинними.

Окрім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що поставка товару позивачем була здійснена 31.01.2022, оплату відповідач згідно умов договору повинен був здійснити до 11.02.2022, тобто до початку повномасштабних військових дій російської федерації проти України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ГПК України).

Згідно з ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Скаржником належними та допустимими доказами не спростовано висновків суду першої інстанції. Судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Враховуючи наведене, судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та правильним застосуванням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» б/н від 01.05.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1451/23 від 04.05.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського Львівської області від 05.04.2023 у справі №914/2589/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.