Рішення

від 28.07.2023 по справі 904/1053/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2023м. ДніпроСправа № 904/1053/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛСЕРВІС", м.Дніпро

до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 501/22-774908 від 10.01.2022 у загальному розмірі 296 932,33 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛСЕРВІС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" заборгованість за договором поставки № 501/22-774908 від 10.01.2022 у загальному розмірі 296 932,33 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 176 130,84 грн., пеня у розмірі 73 299,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 42 261,61 грн. та 3% річних у розмірі 5 240,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21.03.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

30.06.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

07.07.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № 501/22-774908 від 10.01.2022 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставлений та отриманий від позивача товар.

Позиція відповідача

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначив, що затримка у здійсненні розрахунків за спірним договором пов`язана з обставинами непереборної сили, а саме з військовою агресією Російської Федерації проти України, оскільки саме внаслідок дії обставин непереборної сили Відповідач не зміг виконати платежі за Договором, Відповідач має право на звільнення від відповідальності у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних та просить про їх зменшення до 1 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Рейлсервіс (далі - ТОВ Рейлсервіс, Позивач, Постачальник) та Акціонерним товариством Дніпроазот (далі - АТ Дніпроазот, Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № 501/22-774908 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов`язується у зумовлені строки передати у власність (поставити) Покупцю металопрокат (далі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору. Найменування, одиниця вимірювання, ціна та кількість Товару, що постачається, зазначаються у специфікаціях, підписаних сторонами і які є невід`ємною частиною даного Договору, та видаткових накладних.

В межах укладеного Договору сторонами було погоджено Специфікацію №1 від 10.01.2022 року (далі - Специфікація, копія додається), в якій визначено наступний асортимент та обсяг Товару: 02х25Н22АМ2 коло 65 мм в кількості 30,00 кг, 02х25Н22АМ2 коло 130 мм в кількості 150,00 кг.

На виконання своїх зобов`язань за Договором та Специфікацією, ТОВ Рейлсервіс здійснило поставку обумовленого сторонами Товару, що підтверджується видатковою накладною №Б1263 від 17.02.2022 на загальну суму 176 130,84 грн.

Прийняття Товару за вказаною накладною підтверджується зазначенням імені, посади представника Відповідача та відповідним підписом.

Відповідно до п. 2.7. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання представниками Сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі Товару.

Таким чином, обов`язок ТОВ Рейлсервіс з поставки Товарів за Договором виконаний в повному обсязі, будь-яких зауважень або претензій з боку Відповідача щодо строків поставки, кількості, якості продукції не надходило.

Порядок розрахунків за поставлений Товар передбачено розділом 6 Договору, зокрема, п. 6.2., 6.3. Договору встановлено, що оплата за Товар зазначається у Специфікаціях до цього Договору. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

В свою чергу, пунктом 3 Специфікації встановлено наступні умови розрахунків: оплата за фактом постачання протягом 10 календарних днів.

Позивач стверджує, що грошові зобов`язання Відповідача по оплаті за поставлений товар за Видатковою накладною №Б1263 від 17.02.2022 мали бути виконані не пізніше 27.02.2022. Сторони домовились, якщо день сплати за товар припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то оплата повинна бути здійснена в останній робочий день, що передує такому вихідному, святковому або неробочому дню (п. 6.5 Договору). Таким чином, останнім днем оплати поставлених товарів необхідно вважати 25.02.2022 року. Але в порушення п. 6.2. Договору, п.3 Специфікації, АТ Дніпроазот грошові кошти в повному обсязі за поставлений товар сплачені не були, таким чином, заборгованість Відповідача за даним Договором становить 176 130,84 грн.

У зв`язку з цим 28.12.2022 на адресу Відповідача року була надіслана вимога про сплату заборгованості №503/12 від 28.12.2022, що підтверджується накладною №4908100842102 від 28.12.2022 та описом вкладення до цінного листа (арк.с. 45-48).

Проте Відповідачем жодної відповіді на вимогу надано не було, грошові зобов`язання в повному обсязі не виконано, що і стало причиною звернення до суду із даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Таким чином, зобов`язання ТОВ Рейлсервіс, передбачені п. 1.1. Договору, ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України по поставці товарів у власність Відповідача були виконані належним чином, що підтверджується відповідною накладною, підписаною уповноваженою особою зі сторони контрагента.

Згідно ч. 1ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Приписами частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, АТ Дніпроазот, не виконуючи зобов`язання по сплаті за поставлений Товар, порушує вимоги п.п. 1.1,, 6.2. Договору, п. 3 Специфікації, ч. 1 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 526 ЦК України, а також права ТОВ Рейлсервіс.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 176 130,84 грн, підтверджені матеріалами справи. Тому, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача.

Щодо стягнення пені.

Також, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати за товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 73 299,38 грн за період з 26.02.2022 по 22.02.2023.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк-, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки АТ Дніпроазот обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконало, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії Покупця є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі порушення строків оплати вартості поставленого Товару, встановленого п. 6.2. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Крім того, сторони обумовили, що штрафні санкції за Договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань. Позовна давність за всіма вимогами, пов`язаними з проведенням розрахунків за Товар, по сплаті пені, штрафу та т.п. складає п`ять років (п. 7.6. Договору).

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним. Тому, вимога щодо стягнення пені у розмірі 73 299,38 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нарахував та заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 240,50 грн за період з 26.02.2022 по 22.02.2023 та інфляційних втрат у розмірі 42 261,61 грн за період з березня 2022 по січень 2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є вірним, а тому задоволенню.

Щодо настання посилань відповідача на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), суд зазначає наступне

Згідно з п. 9.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, якщо воно сталося внаслідок дії непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до п. 9.2 Договору під дією непереборної сили (форс-мажорними обставинами) в Договорі слід розуміти будь-які обставини зовнішнього щодо Сторін характеру, що виникли без вини Сторін, поза їх волею або супереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна було ні передбачити, ні уникнути, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі), обставини суспільного життя (воєнні дії, громадські хвилювання, епідемії, страйки, тощо), перекриття шляхів руху транспорту внаслідок страйку, а також видання актів органів державноГ влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні заходи названих органів, які унеможливлюють виконання Сторонами зобов`язань за Договором або перешкоджають такому виконанню, тощо.

Перебіг строку виконання Сторонами зобов`язань за Договором може бути призупинений тільки в разі настання вищезазначених обставин (п. 9.3 Договору).

Згідно з п. 9.4 Договору сторона, яка зазнала дії непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна протягом трьох календарних днів з моменту настання таких обставин повідомити про це іншу Сторону. Факт наявності та строк дії непереборної сили (форс-мажорних обставин) підтверджується вповноваженим на те органом - Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до п. 9.5 Договору після припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) перебіг строку виконання зобов`язань поновлюється.

Проте, статтею 617 Цивільного кодексу України (ЦКУ), а також статтею 218 Господарського кодексу України (ГКУ) передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона Договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору)

Частиною 2 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо

Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія рф проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Зокрема, в постанові КГС від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 з цього приводу зазначено:

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом....

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що ... належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Сертифікат, який видається ТПП України або регіональною ТПП за особистою заявою сторони, засвідчує не лише наявність форс-мажорної обставини, а і її вплив на конкретне зобов`язання, що унеможливлює його виконання у термін, передбачений відповідним договором, контрактом, угодою.

Відповідач не надав відповідного сертифіката ТПП України, який би засвідчив той факт, що невиконання договірних зобов`язань сталося внаслідок непереборної сили (форс-мажору).

Щодо зменшення розміру пені.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру неустойки, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд повинен враховувати інтереси обох сторін.

Таким чином, суд зазначає, що Відповідач не надав до матеріалів справи достатніх і належних доказів, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому, вважаємо, що немає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процентів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2020 у справі № 903/125/18.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

З огляду на викладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1; код ЄДРПОУ 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛСЕРВІС" (49005, м. Дніпро, вул. Герої Крут, буд. 15; код ЄДРПОУ 31647605) заборгованість у розмірі 176 130,84 грн., пеня у розмірі 73 299,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 42 261,61 грн. та 3% річних у розмірі 5 240,50 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 453,98 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.07.2023.

Суддя В.Г. Бєлік