Постанова

від 19.10.2023 по справі 904/1053/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1053/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Нікуліна К.О. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2023 р.

( суддя Бєлік В.Г. , повний текст складено 28.07.2023 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейлсервіс»,

м. Дніпро

до

Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ",

м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

за договором поставки товару № 501/22-774908 від 10.01.2022 р.

у загальному розмірі 296 932,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейлсервіс» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" заборгованість за договором поставки № 501/22-774908 від 10.01.2022 р. у загальному розмірі 296 932,33 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 176 130,84 грн., пеня у розмірі 73 299,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 42 261,61 грн. та 3% річних у розмірі 5 240,50 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № 501/22-774908 від 10.01.2022 р. не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставлений та отриманий від позивача товар.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначив, що затримка у здійсненні розрахунків за спірним договором пов`язана з обставинами непереборної сили, а саме з військовою агресією Російської Федерації проти України, оскільки саме внаслідок дії обставин непереборної сили Відповідач не зміг виконати платежі за Договором, Відповідач має право на звільнення від відповідальності у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних та просить про їх зменшення до 1 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2023 р. позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейлсервіс» заборгованість, у розмірі 176 130,84 грн., пеня, у розмірі 73 299,38 грн., інфляційні втрати, у розмірі 42 261,61 грн. та 3% річних, у розмірі 5 240,50 грн., а також витрати по сплаті судового збору, у розмірі 4 453,98 грн..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи і, як наслідок, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи.

Зокрема, Скаржник вказує на те, що обставини непереборної сили ( форс-мажорні обставини ) - військова агресія російської федерації проти України - визнані загальновідомими та не потребують доказування, зазначене закріплено в нормативно-правових актах України, визнано форс-мажорною обставиною та засвідчено належним чином Торгово-промисловою палатою України.

Скаржник наголошує на тому, що саме в силу умов п. 9.3 Договору настання та існування обставин непереборної сили ( форс-мажорних обставин ), якими наразі є військова агресія російської федерації проти України, є підставою для призупинення перебігу строку виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, зокрема, зобов`язань по оплаті Товару, а поновлення строку виконання таких обов`язків Відповідача в силу вимог п. 9.5 Договору має відбутися після припинення дії обставин непереборної сили ( форс-мажорних обставин ). Однак, господарським судом першої інстанції у справі № 904/1053/23 не були враховані обставини непереборної сили, у зв`язку з якими виникла заборгованість по Договору, та які є підставою для призупинення перебігу строку виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, не застосовано приписи ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, внаслідок чого висновок суду про стягнення заборгованості у розмірі 176 130,84 грн. по Договору є передчасним, а рішення від 28.07.2023 р. в цій частині - незаконним.

При цьому, Скаржник зазначає, що Відповідач не допустив порушення свого зобов`язання щодо оплати поставленого Позивачем товару, у зв`язку з чим позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 73 299,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 42 261,61 грн. та 3% річних у розмірі 5 240,50 грн. є передчасними та не підлягають задоволенню.

Відтак, на думку Скаржника: господарський суд не взяв до уваги наявність обставин непереборної сили, внаслідок яких зобов`язання Відповідача з оплати поставленої продукції по Договору відкладається на строк дії форс-мажорних обставин ( до закінчення воєнного стану ), що є порушенням ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України; оскаржуване рішення було ухвалено судом виключно з урахуванням доводів Відповідача, без вивчення всіх матеріалів справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу є порушенням приписів ст. ст. 2, 236 ГПК України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛСЕРВІС" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що вказівка AT «Дпіпроазот» на введення воєнного стану на території України та посилання на Лист ТПП України від 28.02.2022 р., як беззаперечний письмовий доказ наявності обставин непереборної сили, не є доста тнім аргументом для однозначної констатації настання форс-мажорних обставин у конкретному випадку, з огляду на їх загальний інформаційний характер, та звільнення від відповідальності за порушення умов Договору. Сама по собі військова агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, зміни умов виконання таких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Відповідач, в порушення приписів чинного законодавства України, жодних дій для засвідчення форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань АТ «Днінроазот» саме за договором поставки № 501/22-774908 від 10.01.2022 р., не надав.

Товариство також вказує на те, що відповідно до умов Договору АТ «Днінроазот» повинен був повідомити Позивача про настання неможливості виконання своїх зобов`язань за Договором протягом 3 днів від дня виникнення такої неможливості та підтвердити факт настання випадку або дії обставин непереборної сили належними доказами, проте таких дій Відповідач не вчинив всупереч умовам Договору. Отже, у випадку реальної неспроможності виконати зобов`язання щодо оплати товару за Договором, АТ «Днінроазот» не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з Позивачем, з врахуванням умов Договору, попередити про настання форс-мажору та відмовитися від прийняття обумовленого товару, зміни ти умови Договору щодо порядку та строків оплати, тощо. Проте, на адресу Позивача від Покупця не надходило жодних пропозицій та проектів додаткових угод щодо зміни строку виконання зобов`язання як це передбачено вимогами п. 9.4. Договору та законами України.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/1053/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2023 р. у справі № 904/1053/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

18.08.2023 р. матеріали справи № 904/1053/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 19.10.2023 р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.10.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2023 р. у справі № 904/1053/23 прийнято до свого провадження.

Позивач не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

У судовому засіданні 19.10.2023 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

10.01.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейлсервіс» ( Постачальник ) та Акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" ( Покупець ) було укладено Договір поставки № 501/22-774908, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов`язується у зумовлені строки передати у власність ( поставити ) Покупцю металопрокат ( далі Товар ), а Покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору. Найменування, одиниця вимірювання, ціна та кількість Товару, що постачається, зазначаються у специфікаціях, підписаних сторонами і які є невід`ємною частиною даного Договору, та видаткових накладних.

В межах укладеного Договору сторонами було погоджено Специфікацію № 1 від 10.01.2022 р. ( далі Специфікація ), в якій визначено наступний асортимент та обсяг Товару: 02х25Н22АМ2 коло 65 мм в кількості 30,00 кг, 02х25Н22АМ2 коло 130 мм в кількості 150,00 кг.

На виконання умов Договору та Специфікації, ТОВ «Рейлсервіс» здійснило поставку обумовленого сторонами Товару, що підтверджується видатковою накладною № Б1263 від 17.02.2022 р. на загальну суму 176 130,84 грн..

Відповідно до п. 2.7. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання представниками Сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі Товару.

Таким чином, обов`язок ТОВ «Рейлсервіс» з поставки Товарів за Договором виконаний в повному обсязі, будь-яких зауважень або претензій з боку Відповідача щодо строків поставки, кількості, якості продукції не надходило.

Порядок розрахунків за поставлений Товар передбачено розділом 6 Договору, зокрема, п. п. 6.2., 6.3. Договору встановлено, що оплата за Товар зазначається у Специфікаціях до цього Договору. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

В свою чергу, пунктом 3 Специфікації встановлено наступні умови розрахунків: оплата за фактом постачання протягом 10 календарних днів.

Позивач стверджує, що грошові зобов`язання Відповідача по оплаті за поставлений товар за Видатковою накладною №Б1263 від 17.02.2022 р. мали бути виконані не пізніше 27.02.2022 р.. Сторони домовились, якщо день сплати за товар припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то оплата повинна бути здійснена в останній робочий день, що передує такому вихідному, святковому або неробочому дню ( п. 6.5 Договору ). Таким чином, останнім днем оплати поставлених товарів необхідно вважати 25.02.2022 р.. Але в порушення п. 6.2. Договору, п. 3 Специфікації, АТ «Дніпроазот» грошові кошти в повному обсязі за поставлений товар сплачені не були, таким чином, заборгованість Відповідача за даним Договором становить 176 130,84 грн.

28.12.2022 р. на адресу Відповідача року була надіслана вимога про сплату заборгованості № 503/12 від 28.12.2022 р., що підтверджується накладною № 4908100842102 від 28.12.2022 р. та описом вкладення до цінного листа ( арк.с. 45-48 ).

Проте Відповідачем жодної відповіді на вимогу надано не було, грошові зобов`язання в повному обсязі не виконано, що і стало причиною звернення до суду із даним позовом.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Враховуючи нездійснення наразі Відповідачем повної оплати вартості отриманого товару та штрафних санкцій за несплачену поставлену продукцію за Договором поставки № 501/22-774908 від 10.01.2022 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейлсервіс» ( Постачальник ) звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" ( Покупець ) про стягнення означеної суми основного боргу та штрафних санкцій.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати залишку вартості поставленого товару та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленого в договорі товару ( 02х25Н22АМ2 коло 65 мм в кількості 30,00 кг, 02х25Н22АМ2 коло 130 мм в кількості 150,00 кг.).

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки № 501/22-774908 від 10.01.2022 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за отриманий товар та за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати поставленого товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі неповної та несвоєчасної оплати товару на нарахування у відповідності до пункту 7.2 договору пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.

Суд першої інстанції, задовольняючі позов у повному обсязі, стягнув з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейлсервіс» заборгованість, у розмірі 176 130,84 грн., пеню у розмірі 73 299,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 42 261,61 грн. та 3% річних у розмірі 5 240,50 грн., а також витрати по сплаті судового збору, у розмірі 4 453,98 грн..

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення грошових сум з посиланням на наявність обставин непереборної сили, внаслідок яких зобов`язання Відповідача з оплати поставленої продукції по Договору відкладається на строк дії форс-мажорних обставин ( до закінчення воєнного стану ), а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту отримання товару та правильності розрахунку стягуваних сум сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Доводи Скаржника, про те, що судом першої інстанції у справі № 904/1053/23 не були враховані обставини непереборної сили, у зв`язку з якими виникла заборгованість по Договору, та які є підставою для призупинення перебігу строку виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, внаслідок чого висновок суду про стягнення заборгованості по Договору є передчасним, колегія суддів відхиляє як безпідставні, з огляду на наступне.

Зобов`язання ТОВ Рейлсервіс, передбачені п. 1.1. Договору, ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України по поставці товарів у власність Відповідача були виконані належним чином, що підтверджується відповідною накладною, підписаною уповноваженою особою зі сторони контрагента.

Порядок розрахунків за поставлений Товар передбачено розділом 6 Договору, зокрема, п. п. 6.2., 6.3. Договору встановлено, що оплата за Товар зазначається у Специфікаціях до цього Договору. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

В свою чергу, пунктом 3 Специфікації встановлено наступні умови розрахунків: оплата за фактом постачання протягом 10 календарних днів.

Отже, грошові зобов`язання Відповідача по оплаті за поставлений товар за Видатковою накладною № Б1263 від 17.02.2022 р. мали бути виконані не пізніше 27.02.2022 р.. Сторони домовились, якщо день сплати за товар припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то оплата повинна бути здійснена в останній робочий день, що передує такому вихідному, святковому або неробочому дню ( п. 6.5 Договору ). Таким чином, останнім днем оплати поставлених товарів необхідно вважати 25.02.2022 р. Але в порушення п. 6.2. Договору, п.3 Специфікації, АТ «Дніпроазот» грошові кошти в повному обсязі за поставлений товар сплачені не були.

У зв`язку з цим 28.12.2022 р. на адресу Відповідача року була надіслана вимога про сплату заборгованості № 503/12 від 28.12.2022 р., що підтверджується накладною № 4908100842102 від 28.12.2022 р. та описом вкладення до цінного листа.

З приводу обставин, наведених Скаржником в апеляційній скарзі, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з п. 9.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, якщо воно сталося внаслідок дії непереборної сили ( форс-мажорних обставин ).

Відповідно до п. 9.2 Договору під дією непереборної сили (форс-мажорними обставинами) в Договорі слід розуміти будь-які обставини зовнішнього щодо Сторін характеру, що виникли без вини Сторін, поза їх волею або супереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна було ні передбачити, ні уникнути, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі), обставини суспільного життя (воєнні дії, громадські хвилювання, епідемії, страйки, тощо), перекриття шляхів руху транспорту внаслідок страйку, а також видання актів органів державноГ влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні заходи названих органів, які унеможливлюють виконання Сторонами зобов`язань за Договором або перешкоджають такому виконанню, тощо.

Перебіг строку виконання Сторонами зобов`язань за Договором може бути призупинений тільки в разі настання вищезазначених обставин ( п. 9.3 Договору ).

Згідно з п. 9.4 Договору сторона, яка зазнала дії непереборної сили ( форс-мажорних обставин ), повинна протягом трьох календарних днів з моменту настання таких обставин повідомити про це іншу Сторону. Факт наявності та строк дії непереборної сили ( форс-мажорних обставин ) підтверджується вповноваженим на те органом - Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до п. 9.5 Договору після припинення дії обставин непереборної сили ( форс-мажорних обставин ) перебіг строку виконання зобов`язань поновлюється.

Доказів виконання Відповідачем п. 9.4 Договору щодо повідомлення Позивача про настання для Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" обставин дії непереборної сили (форс-мажорних обставин) протягом трьох календарних днів з моменту настання таких обставин - матеріали справи не містять.

Слід також відзначити, що відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 р.. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Ст. 218 ГК України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами ( обставинами непереборної сили ) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору ( контракту, угоди тощо ), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 ст. 617 ЦК України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 р. по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 р. по справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із Позивачем по Договору поставки № 501/22-774908 від 10.01.2022 р., як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану та неможливістю виконання Відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного Відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд першої інстанції обгрунтовано відхилив заперечення Відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

13. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2023 р. у справі № 904/1053/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.10.2023 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін