Рішення

від 14.07.2023 по справі 908/1866/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/89/16-9/169/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2023 Справа № 908/1866/16

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Заступника військового прокурора сил антитерористичної операції (на сьогодні - Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах -

позивач-1: Державне космічне агентство України (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 8, корп. 30)

позивач-2: Акціонерне товариство «ХАРТРОН» (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1)

до відповідачів: 1. Акціонерного товариства «Сенс-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; адреса для листування: 04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд.7)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРТРОН-ВІОЛІС» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Курортна, б. 69)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Капшурова Юлія Валеріївна ( АДРЕСА_1 )

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Туріченко Оксана Миколаївна (69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, буд. 31, прим. 11)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

про визнання недійсним іпотечного договору

Колегія суддів у складі: головуючий Боєва О.С.

судді: Азізбекян Т.А.

Проскуряков К.В.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

прокурор: Ковальчук О.І.;

від позивача-1: Кучма Л.В.;

від позивача-2: Грінченко І.М.;

від відповідача-1: не з`явився/не приєднався;

від відповідача-2: не з`явився/не приєднався;

від третьої особи-1: ОСОБА_2 , особисто; ОСОБА_3 ;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника військового прокурора сил антитерористичної операції в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державного космічного агентства України та Публічного акціонерного товариства «ХАРТРОН» до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРТРОН-ВІОЛІС»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Капшурова Ю.В., Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Туріченко О.М., про визнання недійсним договору іпотеки від 04.01.2007 № 001М/07/1і.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.01.2021 у справі №908/1866/16, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2021 рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі №908/1866/16 скасовано. Справу № 908/1866/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021 справу № 908/1866/16 визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 30.11.2021 справу прийнято до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. 25.01.2022 судом ухвалено: передати справу № 908/1866/16 на колегіальний розгляд. Склад колегії суддів неодноразово змінювався. Ухвалою від 16.03.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/1866/16 та призначено справу до судового розгляду по суті. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Боєва О.С., судді: Азізбекян Т.А., Проскуряков К.В. Ухвалою суду від 17.05.2023 справа № 908/1866/16 була прийнята до провадження вищезазначеною колегією суддів, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.06.2023. У судовому засіданні 15.06.2023 оголошено перерву до 14.07.2023.

14.07.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши, що договір іпотеки від 04.01.2007 № 001М/07/1і, який став підставою для вибуття майна поза волею держави, укладено без дотримання ст. 203 ЦК України; правочин укладений від імені ТОВ «ХАРТРОН-ВІОЛІС» директором ОСОБА_1 , вчинено з перевищенням повноважень, без погодження з власником майна та на підставі підроблених протоколів загальних зборів учасників даного товариства про надання дозволу на передачу в іпотеку цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого центру «Мрія». Повноваження держави щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке передано в іпотеку за оспорюваним договором здійснює Державне космічне агентство України та ПАТ «ХАРТРОН». Відчуження майна за вказаним договором іпотеки може завдати шкоди економічним інтересам держави шляхом зменшення прибутку ПАТ «ХАРТРОН», як наслідок, неможливості у повному та достатньому обсязі здійснювати виплати дивідендів до Державного бюджету України. Позов обґрунтовано ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 22,75, 141, 145, 148 ГК України, ст.ст. 97, 98, 203, 215, 576 ЦК України. Також у наданому суду письмовому поясненні, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верхового Суду від 02.11.2021 у даній справі, прокурор в т.ч. зазначив, що визначальним при вирішенні цього спору є обізнаність позивачів, зокрема Державного космічного агентства України, як органу державної влади, що здійснює повноваження з розпорядження нерухомим державним майном, не лише про наявність оспорюваного правочину, а саме про існування порушення своїх прав внаслідок його укладення. Прокурору стало відомо про порушення у 2016 році під час вивчення інформації викладеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме - з ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.03.2023 у справі № К/800/20485/15. Державне космічне агентство України та ПАТ «Хартрон» не були поінформовані про факт укладання договорів кредиту та іпотеки, жодного доказу про направлення листа з боку відповідачів на адресу позивачів немає, а відтак жоден з них не був обізнаним про відчуження нерухомого державного майна поза його волею.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачем-2 змінено найменування на Акціонерне товариство «ХАРТРОН» (код ЄДРПОУ 14313062). З урахуванням викладеного, позивачем-2 у справі є Акціонерне товариство «ХАРТРОН» (код ЄДРПОУ 14313062).

Позивач-1 Державне космічне агентство України та Позивач-2 Акціонерне товариство «ХАРТРОН» заявлений прокурором позов підтримали. Відповідно до наданих позивачами письмових пояснень, позиція позивачів щодо заявленого прокурором позову в цілому зводиться до наступного. Договір іпотеки став підставою для вибуття майна ТОВ «Хартрон-Віоліс», оскільки за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» 10.06.2009 приватним нотаріусом Туріченко О.М. вчинено виконавчий напис № 960, за яким звернуто стягнення на комплекс будівель та спору за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Курортна, 69, для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк». Договір іпотеки укладено без дотримання вимог ст. 203 ЦК України. АТ «Хартрон», який є засновником ТОВ «Хартрон-Віоліс», є підприємством державного сектору економіки. Повноваження держави щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке передано в іпотеку, здійснює Державне космічне агентство України та АТ «Хартрон». Положеннями ст.ст. 1,2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%. Згідно з ч. 7 ст. 576 ЦК України застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом. Відчуження майна відбулось з порушенням приписів ст. 6 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 97, 98 ЦК України, договір також не відповідає вимогам ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 141 ГК України, п. 2 ст. 145 ГК України, порушує умови Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 6.06.2007 №803, а саме п.п. 4, 6, 13. Вчинення правочину виконавчим органом ТОВ «Хартрон-Віоліс» за відсутності згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника, є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин в подальшому не було схвалено загальними зборами товариства. Наведені порушення стали підставою для розірвання з директором ТОВ «Хартрон-Віоліс» ОСОБА_1 контракту та звільнення її з займаної посади. ОСОБА_1 укладаючи від імені ТОВ «Хартрон-Віоліс» оспорюваний договір іпотеки, діяла з перевищенням повноважень, наданих їй статутом товариства та контрактом на керівництво. Позивачі вважають, що відчуження майна за договором іпотеки може завдати шкоди економічним інтересам держави, шляхом зменшення прибутку АТ «Хартрон», як наслідок неможливості у повному та достатньому обсязі здійснювати виплати дивідендів до Державного бюджету України. Просили позовні вимоги прокурора задовольнити, визнати іпотечний договір №001М/07/1і від 04.01.2007 недійсним.

Відповідач-1 Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (на сьогодні у зв`язку із зміною найменування - Акціонерне товариство «Сенс-Банк») проти позову заперечив з наступних підстав. Зазначив про відсутність у ВАТ «Хартрон», як акціонера ТОВ «Хартрон-Віоліс» таких корпоративних прав як правомочність щодо володіння, користування та розпорядження майном цього Товариства та відсутність у держави будь-яких корпоративних прав у ТОВ «Хартрон-Віоліс», в тому числі на отримання частки прибутку (дивідендів). Звернув увагу на наведені судом касаційної інстанції висновки про те, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; недоведеність прокурором порушення прав держави, вибуття майна поза волею держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції з управління таким державним майном. Посилання прокурора на вибуття комплексу будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Курортна, 69 з власності ТОВ «Хартрон-Віоліс» та відповідно держави є недоречним, бо дане майно перебуває лише в іпотеці в банку, при цьому залишається у власності ТОВ «Хартрон-Віоліс» та із неї не вибувало. Відтак незрозуміло за захистом якого права звертається прокуратура. На думку відповідача-1 відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави як в особі Державного комічного агентства України так і ПАТ «Хартрон», що є підставою для закриття провадження у справі. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідачу-2 Товариству з обмеженою відповідальністю ХАРТРОН-ВІОЛІС в судовому засіданні 15.06.2023 було надано право вступного слова. Заяв по суті спору в письмовій формі від відповідача-2 до суду не надходило.

Третьою особою-1 Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Капшуровою Ю.В. по суті заявлених прокурором вимог зазначено, зокрема, про наступне. Якщо державі належать акції товариства в будь-якій кількості, це означає, що держава передала майно у власність товариству. Держава втратила власність на майно, але придбала акції ВАТ «Хартрон» та право корпоративного управління, а саме - право на управління ВАТ «Хартрон», отримання дивідендів на частини активів при його ліквідації. Відповідно до Статуту ТОВ «Хартрон-Віоліс», товариство є власником майна, переданого його засновником у власність, відповідає по своїм зобов`язанням тільки майном, що йому належить. Товариство не відповідає по зобов`язанням держави та учасників. Держава не відповідає по зобов`язанням Товариства. Учасники відповідають по зобов`язанням Товариства в межах належних їм часток. Відповідно до п. 9.2.6 Розділу 9 Статуту ТОВ «Хартрон-Віоліс» до компетенції Зборів Учасників належить затвердження господарських договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 30 відсотків Статутного капіталу Товариства. Так, для посвідчення спірних правочинів, було отримано згоду Загальних зборів Товариства «Хартрон-Віоліс», що підтверджується наявними у матеріалах справи протоколами зборів учасників ТОВ «Хартрон-Віоліс» від 15.11.2006 року №003/5, №003/6. Доказів про те, що вказані протоколи не видавались або загальні збори товариства не проводились - матеріали справи не містять та сторонами не надано. Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасника, і є наслідком притягнення директора до відповідальності на підставі п.9.4.4. Розділу 9 Статуту ТОВ «Хартрон-Віоліс». В Статуті ВАТ «Хартрон» не зазначено, що його органи управління здійснюють свою діяльність на основі права господарського віддання або права оперативного управління та не зазначено, що акції держави забезпечують державі право вирішального впливу на господарську діяльність товариства. В даному випадку вищевказане майно, а саме - комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, вул.Курортна, буд.69, увійшло в статутний фонд ВАТ «Хартрон» і є на його балансі, тому на підставі вищевказаного Закону не є об`єктом управління державної власності. Доказом передачі Фондом державного майна України майна у власність ВАТ «Хартрон» в його статутний фонд є наказ Фонду державного майна від 15.12.1997 р. № 1429 «Про затвердження Додатку про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду ВАТ «Хартрон», перелік нерухомого майна, що передане у власність ВАТ «Хартрон». Прокурор, а також ПАТ «Хартрон» зазначають в позові та поясненнях, наданих суду, що порушені вимоги Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 06.06.2007 року №803. Однак ВАТ «Хартрон» не відноситься до казенного підприємства, до державного комерційного підприємства, до державної установи та державної організації. Окрім того, зазначений Порядок був прийнятий 06 червня 2007 року після посвідчення спірного правочину (04 січня 2007 року). 12 грудня 2016 року нотаріусом отримано лист Фонду Державного майна України від 06.12.2016 №10-15-23775 на б/н від 24.11.2016, №б/н від 24.11.2016, в якому Фонд державного майна України повідомляє, що відомості про нерухоме майно за місцезнаходженням: Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Курортна, буд.69, від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися, що реєстр ведеться з 2005 року згідно з наданою суб`єктами управління інформацією щодо об`єктів державної власності, зокрема нерухомого майна державних підприємств, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств. Майновий комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Курортна, б. 69, розташований на земельній ділянці площею 49 000 кв. м, та знаходиться у колективній власності ТОВ «Хартрон-Віоліс», набуте останнім на підставі рішення Бердянської міської ради №24 від 19.01.2006 року та є власністю Товариства як вклад до статутного капіталу. Зазначене майно не належить до державної власності, є власністю товариства, а тому взагалі в даному випадку не порушені права держави, оскільки воно не вибуло із власності поза волею держави та органу, уповноваженому державою здійснювати відповідні функції з управління таким майном. На підставі викладеного, враховуючи те, що інтереси Держави не порушені укладеним правочином, третя особа-1 просила суд відмовити у задоволенні позову. Також приватним нотаріусом Капшуровою Ю.В. заявлялось про застосування строків позовної давності.

Від третіх осіб 2, 3 Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Туріченко О.М. та гр. ОСОБА_1 будь-яких заяв/клопотань до суду не надходило. Їх представники в судові засідання не з`являлися. Про причини неявки суду не повідомляли. Треті особи 2, 3 про розгляд даної справи повідомлені належним чином. Ухвали суду, які надсилались третім особам, повертались підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресатам за закінченням терміну зберігання.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, тощо, то вважається, що адресат був повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідачів, третіх осіб -2, -3, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні з розгляду справи по суті учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п. 1.1, 1.4. Статуту Відкритого акціонерного товариства «ХАРТРОН», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «ХАРТРОН», оформленого протоколом від 27.04.2005 № 9 (т. 1 , а.с. 111-128; т. 4, а.с. 184-201), Відкрите акціонерне товариство «ХАРТРОН» було засновано згідно з рішенням Фонду державного майна України від 06.09.1995 №12-АТ шляхом перетворення Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «ХАРТРОН» у Відкрите акціонерне товариство, відповідно до Указу Президента України від 26.11.1994 №699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів».

Товариство є юридичною особою приватного права. Товариство має у відповідності до статті 91 Цивільного кодексу України загальну правоздатність, яка може бути обмежена лише судом (п.3.1 Статуту ВАТ «ХАРТРОН»).

Згідно з п. 4.1 Статуту ВАТ «ХАРТРОН» засновником товариства є держава в особі Фонду державного майна України.

Наказом Фонду державного майна України №1429 від 15.12.1997 з метою впорядкування обліку нерухомого майна, що передано до статутного фонду ВАТ «ХАРТРОН» на підставі ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», наказу Фонду від 06.09.1995 №12-АТ «Про створення ВАТ «ХАРТРОН», наказу Фонду від 11.07.1996 №788 «Про затвердження Додатку про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства» передано у власність до статутного фонду ВАТ «ХАРТРОН» м. Харків об`єкти нерухомості згідно з додатком №1.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 № 387-р закріплено у державній власності пакет акцій у розмірі 25 відсотків статутного фонду плюс одна акція Відкритого акціонерного товариства «Хартрон» на 3 роки.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 534-р закріплено у державній власності на 5 років пакет акцій у розмірі 50% статутного фонду плюс одна акція Відкритого акціонерного товариства «Хартрон».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.12.1999 № 1426-р закріплено у державній власності на 3 роки пакет акцій у розмірі 25% статутного фонду плюс одна акція Відкритого акціонерного товариства «Хартрон».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 44-р закріплено на 3 роки у державній власності пакет акцій Відкритого акціонерного товариства «Хартрон» у розмірі 50% його статутного капіталу плюс одна акція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 108-р Національному космічному агентству України передано повноваження з управління державними корпоративними правами Відкритого акціонерного товариства «Хартрон».

У п. 1.4 Статуту визначено, що ВАТ «ХАРТРОН» є господарюючим суб`єктом, наділеним відповідними корпоративними правами в товариствах та об`єднаннях, в яких ВАТ «ХАРТРОН» є засновником або учасником.

За рішенням загальних зборів від 14.04.2011 року найменування Відкритого акціонерного товариство «ХАРТРОН» було змінено на Публічне акціонерне товариство «ХАРТРОН» (позивач-2). Статут ПАТ «ХАРТРОН» у новій редакції зареєстровано 29.04.2011. При цьому, як встановлено судом вище, на сьогодні позивач-2 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має найменування - Акціонерне товариство «ХАРТРОН».

Відповідно до п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРТРОН-ВІОЛІС» (відповідач-2), затвердженого рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартрон-Віоліс», протокол від 25.11.2005 № 19 (т. 4, а.с. 202-213), ТОВ «Хартрон-Віоліс» створено шляхом перетворення відокремленого структурного підрозділу Відкритого акціонерного товариства «Хартрон» - фірми «Хартрон-Віоліс» і є її правонаступником. Товариство створено згідно з Законом України «Про господарські товариства» та з іншими законодавчими актами України.

Згідно з п. 4.1, п. 4.2 Статуту ТОВ «ХАРТРОН-ВІОЛІС» засновниками товариства є юридичні особи, що підписали установчий договір про створення товариства. Учасниками Товариства є засновники Товариства.

В п.5.1 Статуту визначено, що для забезпечення діяльності товариства учасниками створюється статутний капітал у розмірі 3 144 971,08 грн. Внески (вклади) учасників складають: Відкрите акціонерне товариство «Хартрон» - 3 144 871,08 грн (частка у статутному капіталі 99,9968%), Закрите акціонерне товариство СК «Грантсервіс» - 100,00 грн (частка у статутному капіталі 0,0032%).

Товариству з обмеженою відповідальністю «Хартрон-Віоліс» 21.01.2006 Виконавчим комітетом Бердянської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 19.01.2006 № 24 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (т.4, а.с.216) на комплекс будівель та споруд за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Курортна, буд. 69.

Згідно з вказаним рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 19.01.2006 № 24, зокрема, вирішено: оформити право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Хартрон-Віоліс» на комплекс будівель та споруд по вул. Курортній, 69, що складається з основних будівель «А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З», щитової «К», навісу «Л», вбиральні «М», гаража-майстерні «И», чотирьох ганків до «А», сходів до «А», двох ганків до «Б», сходів до «Б», двох ганків до «В», сходів до «В», двох ганків до «Д», чотирьох ганків до «Е», сходів до «Е», двох ганків до «Ж», сходів до «Ж», чотирьох ганків до «З», сходів до «З» та споруд: воріт № 1, № 5, парканів № 2, № 3, № 4, № 14, хвіртки № 6, замощення І, ІІ, ІІІ.

Підставою оформлення права власності зазначено, в тому числі: лист ТОВ «Хартрон-Віоліс» від 02.12.2005 № 101, наказ Фонду державного майна від 06.09.1995 № 12-АТ «Про створення ВАТ «Хартрон», наказ Фонду державного майна від 15.12.1997 № 1429 «Про затвердження Додатку про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду ВАТ «Хартрон», перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду ВАТ «Хартрон», протокол установчих зборів ТОВ «Хартрон-Віоліс» від 17.12.1997, акт прийняття-передачі комплексу будівель та споруд у статутний фонд ТОВ «Хартрон-Віоліс», статут ТОВ «Хартрон-Віоліс».

В матеріалах справи містяться копії проколів зборів учасників ТОВ «Хартрон-Віоліс» № 003/5 та № 003/6 від 15.11.2006 (т. 4, а.с. 214, 215), згідно з якими за наслідками розгляду порядку денного про передачу в іпотеку ЗОВ АКБ «Укрсоцбанк» майна ТОВ «Хартрон-Віоліс», постановлено укласти іпотечний договір з передачею в іпотеку цілісного майнового комплексу - дитячого оздоровчого центру «Мрія» для отримання та забезпечення кредитів у сумі 450 000,00 та 160 000,00 американських доларів; підписання іпотечного договору доручено директору ТОВ «Хартрон-Віоліс» ОСОБА_1

04.01.2007 укладено іпотечний договір № 001М/07/1і між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хартрон-Віоліс» (Іпотекодавець) в особі директора ОСОБА_1 , що є майновим поручителем за зобов`язаннями фізичної особи ОСОБА_1 (Позичальник) за договорами кредиту № 001М/07 від 04.01.2007 та №002М/07 від 04.01.2007, укладеними між Позичальником та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Іпотечний договір № 001М/07/1і 04 січня 2007 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Капшуровою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 13.

Ухвалою суду від 21.05.2020 до участі у справі залучено Акціонерне товариство «Альфа-Банк» як правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в подальшому найменування банку змінено на Акціонерне товариство «Сенс-Банк». Отже відповідачем-1 у справі є Акціонерне товариство «Сенс-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714), що відображено в ухвалі суду від 16.03.2023.

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного Договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником зобов`язання за договором кредиту №001М/07 від 04.01.2007, укладеного між Позичальником та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Основне зобов`язання-1), договором кредиту №002М/07 від 04.01.2007, укладеного між Позичальником та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Основне зобов`язання-2), наступне нерухоме майно: комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , розташований на земельній ділянці площею 49 000 кв.м, на якій розташовані основні будівлі «А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З», щитова «К», навіс «Л», вбиральня «М», гараж-майстерня «И», чотири ганки до «А», сходи до «А», два ганки до «Б», сходи до «Б», два ганки до «В», сходи до «В», два ганки до «Д», чотири ганки до «Е», сходи до «Е», два ганки до «Ж», сходи до «Ж», чотири ганки до «З», сходи до «З» та споруди: ворота № 1, № 5, паркани № 2, № 3, № 4, № 14, хвіртка № 6, замощення № І, № ІІ, № ІІІ (Предмет іпотеки).

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 074910, виданого виконавчим комітетом Бердянської міської ради 21.01.2006, право власності на яке зареєстровано за реєстраційним №13619994 Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації 21.01.2006 в реєстровій книзі № 3, номер запису № 453, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9632554, виданим БКПТІ 21.01.2006 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації 25.12.2006 № 13045067.

Вартість Предмета іпотеки за згодою сторін становить 5 050 000,00 грн (п. 1.2 Договору).

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним вищезазначеного договору іпотеки від 04.01.2007 № 001М/07/1і.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, прокурор звертаючись з даним позовом, окрім того, що оспорюваний іпотечний договір укладено представником ТОВ «Хартрон-Віоліс» з перевищенням повноважень, також посилався на те, що цей договір став підставою для вибуття майна поза волею держави; повноваження держави щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке передано в іпотеку за оспорюваним договором здійснюють позивачі. Відчуження майна за оспорюваним договором може завдати шкоди економічним інтересам держави шляхом зменшення прибутку Публічного акціонерного товариства «Хартрон» та, як наслідок, неможливості в повному та достатньому обсязі здійснювати виплати дивідендів до Державного бюджету України.

Таким чином прокурором заявлено позов у даній справі одночасно як про захист корпоративних прав держави, так і про захист права власності державного майна (предмета оспорюваного договору).

Положення пункту 3 частини статті 131-1 Конституції України визначають, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якій визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поряд з цим, Верховним Судом у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 надані правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є: обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу; недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом; розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, в пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах

У постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення про відсутність у Законі України «Про прокуратуру» інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Прокурор, звертаючись до суду із даним позовом з метою захисту інтересів держави, позивачами визначив Державне космічне агентство України та Публічне акціонерне товариство «Хартрон», як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами статей ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За твердженням прокурора, наведеним у позовній заяві, оспорюваний договір став підставою для вибуття майна поза волею держави, а повноваження держави щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке передано в іпотеку за оспорюваним договором здійснює Державне космічне агентство України та Публічне акціонерне товариство «Хартрон».

Суд зазначає, що з метою вирішення спору необхідним є встановлення обсягу корпоративних прав держави, як акціонера Відкритого акціонерного товариства «Хартрон» та, відповідно, обсяг повноважень щодо їх управління переданих Національному космічному агентству України, а також наявність стверджуванних прокурором порушених прав держави щодо вибуття майна, переданого в іпотеку поза волею держави.

Щодо захисту права власності державного майна господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Як встановлено судом вище, Відкрите акціонерне товариство «Хартрон» було засновано згідно з рішенням Фонду державного майна України від 06.09.1995 №12-АТ шляхом перетворення Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «ХАРТРОН» у Відкрите акціонерне товариство. Засновником ВАТ «ХАРТРОН» є держава в особі Фонду державного майна України (п. 1.4 Статуту).

Правила створення та діяльності господарських товариств станом на 06.09.1995 регулювалися положеннями Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-XII, у відповідній редакції.

Стаття 1 вказаного Закону визначала, що господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

За змістом ст. 12 цього ж Закону України, товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

У наказі Фонду державного майна України від 11.07.1996 № 788 зазначено, що з метою впорядкування обліку нерухомого майна, що передається до статутних фондів відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації та корпоратизації, в рішеннях про створення відкритих акціонерних товариств в процесі приватизації передбачати перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, згідно із додатком, який є невід`ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства. На вимогу відкритих акціонерних товариств, які були створені в процесі приватизації та корпоратизації до набрання чинності цього наказу, відповідним органам приватизації видавати витяг з відомості результатів інвентаризації щодо нерухомого майна, яке було передано до статутного фонду, та є власністю товариства.

Відповідно до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 № 1450, метою якого є впорядкування обліку нерухомого майна, що приватизоване в складі цілісного майнового комплексу шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу державного майна, зданого в оренду, переданого державними органами приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства або створеного у процесі приватизації, визначено, що на вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації (перетвореного з державного підприємства), або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритого акціонерного товариства, до набуття чинності цим Порядком, державний орган приватизації видає Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству (додаток № 2). На вимогу відкритого акціонерного товариства або покупця об`єкта приватизації (цілісного майнового комплекса) державний орган приватизації видає підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та нежилі приміщення, які передані до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (додаток № 5).

Ключовою відмінністю корпоратизації та приватизації є те, що внаслідок корпоратизації майно передається новоствореному товариству у власність, а натомість у держави виникають корпоративні права щодо даного товариства. Держава залишає за собою можливість управління діяльністю товариства та отримання дивідендів від його діяльності. Корпоратизація має на меті зміну організаційно-правової форми господарської діяльності і більш ефективне корпоративне управління.

Наказом Фонду державного майна України №1429 від 15.12.1997 з метою впорядкування обліку нерухомого майна, що передано до статутного фонду ВАТ «Хартрон» на підставі ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», наказу Фонду від 06.09.1995 №12-АТ «Про створення ВАТ «Хартрон», наказу Фонду від 11.07.1996 №788 «Про затвердження Додатку про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства» передано у власність до статутного фонду ВАТ «Хартрон», м. Харків об`єкти нерухомості згідно з додатком №1.

Згідно зазначеного додатку №1 до статутного фонду ВАТ «Хартрон» передано, зокрема, майно фірми «Хартрон-Віоліс», що розташоване в м. Бердянську по вул. Курортній, 69.

31.08.1993 наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України № 55/365/10/5 «Про затвердження Типового статуту відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства» (який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економіки України №383/1783/1082/5 від 13.11.2007) був затверджений відповідний Типовий статут.

Умовами Типового статуту передбачалося, що:

- товариство є власником майна, переданого йому засновником та учасниками у власність (пункт 3.5.),

- товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним особам та громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим способом, якщо це не суперечить чинному законодавству та цьому Статуту (пункт 3.6.),

- засновником товариства є держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, при цьому акціонером товариства є держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном (пункт 4.1.),

- засновник в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, здійснює управління Товариством шляхом прийняття рішень (розпоряджень) з питань, що віднесені до його компетенції (пункт 8.2.2).

Положення Статуту Відкритого акціонерне товариства «ХАРТРОН», заснованого згідно з рішенням Фонду державного майна України від 06.09.1995 №12-АТ, в окресленій частині у повній мірі відповідають вказаному Типовому статуту.

Отже, з наведеного слідує, що: 1) за загальним правилом товариство є власником переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу майна, і внаслідок такої передачі фактично здійснюється перехід права власності на майно від засновника до товариства; 2) товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним особам та громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим способом, у порядку, передбаченому чинним законодавством та їх Статутами; 3) специфічним є лише управління товариством, бо його засновником є центральний орган виконавчої влади, який виконує повноваження загальних зборів товариства шляхом прийняття рішень (розпоряджень), а тому й найважливіші питання його діяльності, які за Законом України «Про господарські товариства» належать до компетенції загальних зборів, фактично залишаються в компетенції того міністерства (відомства), до сфери управління якого належало державне підприємство до його корпоратизації.

Статус відкритого акціонерного товариства як власника майна, переданого йому до статутного капіталу, підтверджує і Закон України «Про власність» № 697-ХІІ від 07.02.1991 чинний на час створення ВАТ «Хартрон», який відносить господарські товариства до суб`єктів колективної власності (стаття 20), а до підстав виникнення права колективної власності, крім інших, відносить перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства (стаття 21).

Відтак, станом на час утворення ВАТ «Хартрон» 06.09.1995 за діючим законодавством не існували правові заборони на внесення державного майна до статутного капіталу господарського товариства, яке утворювалося у процесі перетворення з державного підприємства на відкрите акціонерне товариство, та фактичною зміною організаційно-правової форми. Більш того, процедура корпоратизації якраз і визначала правовий механізм передачі державного майна до статутного капіталу товариства, залишаючи за державою можливість управління діяльністю товариства та отримання дивідендів від його діяльності.

Засновником товариства є держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном Фонд державного майна України.

Враховуючи вищевикладене, ВАТ «Хартрон» набуло право власності на майно, розташоване в м. Бердянську по вул. Курортній, 69, що було передане йому засновником до статутного фонду згідно з наказом Фонду державного майна України №1429 від 15.12.1997.

Отже вищезазначене нерухоме майно з моменту його передачі до статутного фонду ВАТ «Хартрон» не є таким, що має статус державного.

Натомість у державній власності було закріплено пакет акцій статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Хартрон».

Так, за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 у державній власності закріплено на 3 роки пакет акцій Відкритого акціонерного товариства «Хартрон» у розмірі 50% його статутного капіталу плюс одна акція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 108-р Національному космічному агентству України передано повноваження з управління державними корпоративними правами Відкритого акціонерного товариства «Хартрон».

З викладеного слідує те, що станом на 04.01.2007 момент укладення оспорюваного договору, держава була акціонером Відкритого акціонерного товариства «Хартрон» в особі органу, уповноваженого управляти державним майном Кабінету Міністрів України, а її повноваження як акціонера були передані в управління Національному космічному агентству України.

Відкрите акціонерне товариство «ХАРТРОН» (на сьогодні - Акціонерне товариство «ХАРТРОН») в свою чергу є засновником ТОВ «Хартрон-Віоліс» з внеском (вкладом) 99,9968% у статутному капіталі Товариства та на момент укладення оспорюваного договору було учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартрон-Віоліс».

Правові основи управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій визначено Законом України «Про управління об`єктами державної власності» № 185-V від 21.09.2006, який був чинним станом на 04.01.2007 (дата укладення оспорюваного правочину).

Згідно зі ст. 2 цього Закону управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції, чинній станом на 04.01.2007) об`єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об`єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, управління яким здійснюється в порядку, визначеному окремими законами; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Згідно з приписами статті 115 Цивільного кодексу України, статті 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакціях, чинних станом на 04.01.2007) господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

В пункті 2 статті 22 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року

№ 436-IV врегульовано, що до суб`єктів господарювання державного сектора економіки відносяться два різновиди осіб: суб`єктів, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єктів, державна частка у статутному фонді яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Саме до цих суб`єктів відносяться відкриті акціонерні товариства, створені державою.

Право державної власності у державному секторі економіки держава реалізує через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання (стаття 136 ГК України) або права оперативного управління (стаття 137 ГК України).

Як встановлено судом вище, станом на момент укладення оспорюваного договору (04.01.2007) ВАТ «Хартрон» було учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартрон-Віоліс» з відповідними корпоративними правами на управління його діяльністю. Держава була акціонером ВАТ «Хартрон» (50% статутного капіталу + 1 акція) з відповідними корпоративними правами на управління його діяльністю. Повноваження держави, як акціонера ВАТ «Хартрон», були передані в управління Національному космічному агентству України.

Стосовно аспекту захисту корпоративних прав держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України (в редакції на момент вчинення оспорюваного правочину) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України (в редакції на момент вчинення оспорюваного правочину) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на момент вчинення оспорюваного правочину) учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

За змістом статті 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакціях, чинних на момент укладення оспорюваного договору 04.01.2007) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

В статті 115 Цивільного кодексу також визначено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

З огляду на вищезазначені положення законодавства (ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства») та приписи статті 115 Цивільного кодексу України, статті 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакціях чинних станом на 04.01.2007, тобто на момент укладення оспорюваного договору), відповідно до яких господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, до корпоративних прав учасників товариства не належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном товариства, оскільки право власності, яке складається із зазначених правомочностей, належить власникові.

З наведеного слідує, що держава як учасник Відкритого акціонерного товариства «Хартрон» не могла бути наділена такими корпоративними правами, як володіння, користування та розпорядження майном такого товариства, тому і не могла передати в управління Національному космічному агентству України такі права.

Враховуючи склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартрон-Віоліс», вбачається відсутність безпосередньо у держави будь-яких корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Хартрон-Віоліс».

Аналогічні висновки стосуються також корпоративних прав АТ «Хартрон» як учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартрон-Віоліс», яке також не могло бути наділено такими корпоративними правами, як володіння, користування та розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартрон-Віоліс».

В п. 3.3. Статуту ТОВ «Хартрон-Віоліс», в редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваного правочину, також зазначено, що Товариство є власником майна, переданого йому Засновниками у власність; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Товариство володіє, користується і розпоряджається своїм майном відповідно до цілей своєї діяльності. Товариство, зокрема, може самостійно продавати, обмінювати, передавати в оренду юридичним особам і громадянам, належні йому будинки, споруди, приміщення, відчужувати їх іншим особам, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту.

При цьому, господарський суд зауважує, що як із установчих документів Відкритого акціонерного товариства «Хартрон», так і Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартрон-Віоліс» не вбачається, що юридичний статус майна, переданого вказаним товариствам їх засновниками передбачає право господарського відання або право оперативного управління держави в особі того чи іншого суб`єкта владних повноважень на їх відповідне майно, що передавалось їх засновниками до статутних фондів цих товариств.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, не знайшли свого підтвердження стверджуванні прокурором доводи про те, що внаслідок укладення оспорюваного правочину щодо передачі майна (комплексу будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) в іпотеку мало місце вибуття майна поза волею держави.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Із приписів статті 167 Господарського кодексу України, частин 1, 3 статті 92, статті 98, частини 2 статті 207, статті 116 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуваються самим товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 13.11.2020 у справі № 904/920/19.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи містяться копії проколів зборів учасників ТОВ «Хартрон-Віоліс» № 003/5 та № 003/6 від 15.11.2006 (т. 4, а.с. 214, 215), згідно з якими за наслідками розгляду порядку денного про передачу в іпотеку ЗОВ АКБ «Укрсоцбанк» майна ТОВ «Хартрон-Віоліс», постановлено укласти іпотечний договір з передачею в іпотеку цілісного майнового комплексу - дитячого оздоровчого центру «Мрія» для отримання та забезпечення кредитів у сумі 450 000,00 та 160 000,00 американських доларів; підписання іпотечного договору доручено директору ТОВ «Хартрон-Віоліс» ОСОБА_1 .

Належні та допустимі докази про те, що вказані протоколи не видавались або загальні збори товариства не проводились матеріали справи не містять та сторонами не надано. Рішення прийняті на вказаних зборах учасників товариства в установленому законом порядку недійсними не визнані.

На підставі всього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. У задоволенні позову з підстав, які заявлено, відмовляється в повному обсязі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

У пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/89/17 визначено, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги; перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду; якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску.

У даній справі суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявленого прокурором позову по суті, тому питання щодо застосування строків позовної давності судом не вирішується.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.С. Боєва

Суддя Т.А. Азізбекян

Суддя К.В. Проскуряков