Рішення

від 27.07.2023 по справі 910/2204/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/2204/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Сафітель Люкс»

до Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича, Державного підприємства «Сетам»

треті особи Київська міська державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ластівка ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий мандарин Ойл», Акціонерне товариство «Укртрансгаз», Акціонерне товариство «К.Енерго»

про стягнення безпідставно набутих коштів

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Приватне підприємство «Сафітель Люкс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича, Державного підприємства «Сетам», треті особи - Київська міська державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ластівка ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий мандарин Ойл», Акціонерне товариство «Укртрансгаз», Акціонерне товариство «К.Енерго» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з набранням рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21 законної сили, у відповідачів як продавця та організатора виник обов`язок повернути грошові кошти, отримані від позивача як покупця. Так, оскільки, відповідач 1 та відповідач 2 не повернули позивачу грошові кошти, позивач просить суд стягнути грошові кошти з відповідача 1 у розмірі 417810 грн та з відповідача 2 у розмірі 21990 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати з відповідача 1 у розмірі 8394,22 грн та з відповідача 2 у розмірі 441,80 грн.

Відповідач 1 та третя особа 4 заперечили проти задоволення позову, вказавши, що винною стороною є саме АТ «К.Енерго», через протиправні дії якого було заподіяно збитки безпосередньо позивачу ті іншим учасникам справи, у зв`язку з чим позивач повинен був звернутися з позовом саме до АТ «К.Енерго», а не до відповідача 1 та відповідача 2.

Відповідач 2 заперечив проти задоволення позову, вказавши, що відповідачем 21.04.2023 було повернуто позивачу грошові кошти (гарантійний внесок за участь у торгах) у розмірі 21990 грн. Також зазначив, щ з урахуванням п.2 розділу X Порядку реалізації арештованого майна та дати отримання відповідачем 2 рішення суду, позивачем не вірно визначено період нарахування інфляційних втрат.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов в частині стягнення грошових коштів з відповідача 1 підлягає задоволенню, в частині стягнення грошових коштів у розмірі 21990 з відповідача 2 провадження у справі підлягає закриттю, а в частині стягнення з відповідачів 1, 2 інфляційних втрат позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2019 Державним підприємством «Сетам» проведено електронні торги з реалізації лоту №377400 - будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на АДРЕСА_1.

Переможцем вказаних торгів стало Приватне підприємство «Сафітель Люкс», що підтверджується Протоколом проведення електронних торгів №438994 від 21.10.2019 (далі - Протокол).

Відповідно до Протоколу сума сплаченого гарантійного внеску становить 21990 грн; сума яку необхідно перерахувати до 04.11.2019 на рахунок продавця, а саме приватного виконавця м. Києва Павлюка Назара Васильовича становить 417810 грн.

18.10.2019 позивачем було сплачено ДП «Сетам» грошові кошти у розмірі 21990 грн, що підтверджується копію платіжного доручення №2 від 18.10.2019 із призначенням платежу « 1;67377;379045;34975803; Гарантійний внесок за участь у торгах, без ПДВ».

Також, 31.10.2019 позивачем було сплачено приватному виконавцю Павлюку Назару Васильовичу грошові кошти у розмірі 417810 грн, що підтверджується копію платіжного доручення №3 від 31.10.2019 із призначенням платежу «Кошти за придбання на Сетам прот.№438994 від 29.10.2019, лот №377400. ЄДРВП №59956634, переможець: Приватне підприємство «Сафітель Люкс», без ПДВ».

На підставі акту про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем Павлюком Н.В. від 04.11.2019, Приватному підприємству "Сафітель Люкс" видано свідоцтво про право власності від 07.11.2019 №17539, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. на будівлю трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 479122580000.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2021 року Приватне підприємство «Сафітель Люкс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Сетам», Акціонерного товариства «К.Енерго» та приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича, в якому просить суд визнати недійсними електронні торги, оформлені протоколом проведення торгів №438994 від 29.10.2019, з реалізації нерухомого майна лоту №377400, та актом про проведені електронні торги від 04.11.2019, складеним приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/18727/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 та постановою Верховного суду від 28.03.2023 позов Приватного підприємства «Сафітель Люкс» задоволено. Визнано недійсними проведені електронні торги, оформлені протоколом проведення електронних торгів №438994 від 29.10.2019 та актом про проведені електронні торги від 04.11.2019, складеним приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем, з реалізації нерухомого майна лоту №377400, а саме - будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 479122580000, загальною площею 62,9 кв.м. на АДРЕСА_1 .

Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що у матеріальному законі передбачена правова можливість повернення майна, переданого, в тому числі, на виконання недійсного правочину, шляхом пред`явлення вимоги набувачу, який не є стороною недійсного правочину, підстава набуття якого, а так само володіння яким (майном) згодом відпала в порядку статті 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач, як учасник електронних торгів, сплатив організатору торгів - ДП «Сетам» грошові кошти в якості гарантійного внеску у сумі 21990 грн та як переможець електронних торгів сплатив на рахунок продавця - приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича грошові кошти у розмірі 417810 грн, яка після визнання торгів недійсними, не була повернута позивачу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, про наявність законних підстав для стягнення з приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича грошових коштів у розмірі 417810 грн та стягнення з Державного підприємства «Сетам» грошових коштів у розмірі 21990 грн.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 2 21.04.2023 було повернуто суму гарантійного внеску у розмірі 21990 грн, що підтверджується копію платіжної інструкції №3835 від 21.04.2023.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення з Державного підприємства «Сетам» грошових коштів у розмірі 21990 грн та необхідність закриття провадження у справі у вказаній частині.

Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат з відповідача 1 у розмірі 8394,22 грн та з відповідача 2 у розмірі 441,80 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З аналізу змісту наведених статей вбачається, що нарахування сум 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, зокрема, визначення суми заборгованості та періодів нарахування є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення таких сум.

Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків. Однак, суд не має права самостійно замість позивача складати розрахунки сум 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, зокрема, визначати період нарахування таких сум тощо.

Проте, надані позивачем розрахунки нарахування інфляційних втрат не містять чітко визначеного періоду за яким позивач нараховує інфляційні втрати, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості перевірити правильність такого нарахування, внаслідок чого вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Доводи відповідача 2 та третьої особи 4 про те, що позивач повинен був звернутися з позовом саме до АТ «К.Енерго», а не до відповідача 1 та відповідача 2, судом відхиляються з огляду на наступе.

Згідно з ч.1 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

З аналізу ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів, а покупцем - переможець прилюдних торгів, відповідно, у разі визнання прилюдних торгів недійсними, настають наслідки недійсності правочину.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.

Так, судом встановлено, що Протоколом електронних торгів №438994 від 21.10.2019, визначено, що організатором зазначених торгів є ДП «СЕТАМ», продавцем - Приватний виконавець Павлюк Назар Васильович, таким чином, відповідач 1 та відповідач 2 є належними відповідачами у даній справі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи, що спір виник у зв`язку із невиконанням ДП «Сетам» обов`язку щодо повернення гарантійного внеску визначені строки, тобто з вини відповідача 2, а заборгованість перед позивачем було погашено після відкриття провадження у справі, враховуючи часткове задоволення позову витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру заявлених та задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Павлюка Назара Васильовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Сафітель Люкс» (69084, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 60, кімната 19; ідентифікаційний код 34975803) грошові кошти у розмірі 417810 (чотириста сімнадцять тисяч вісімсот десять) грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6267 (шість тисяч двісті шістдесят сім) грн 14 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Сетам» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код 39958500) на користь Приватного підприємства «Сафітель Люкс» (69084, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 60, кімната 19; ідентифікаційний код 34975803) витрати по сплаті судового збору у розмірі 329 (триста двадцять дев`ять) грн 85 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Провадження у справі №910/2204/23 в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Сетам» грошових коштів у розмірі 21990 (двадцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто) грн закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 27.07.2023.

Суддя Я.В. Маринченко