Рішення

від 20.07.2023 по справі 914/1347/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2023 Справа № 914/1347/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібосол», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про: витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від позивача: Павлова З.П. представник;

від відповідача: Дяків В.Б. адвокат;

від третьої особи: не з`явився

Обставини розгляду справи.

23.06.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібосол», м. Львів про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою суду від 27.06.2022 позовну заяву залишено без руху.

07.07.2022 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 12.07.2022 суд прийняв справу до провадження, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 08.08.2022.

Ухвалою від 08.08.2022 суд відклав підготовче засідання на 05.09.2022.

Ухвалою від 05.09.2022 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 26.09.2022.

26.09.2022 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи (вх. №3085/22 від 26.09.2023).

Ухвалою від 26.09.2022 суд відклав підготовче засідання на 13.10.2022.

Ухвалою від 13.10.2022 суд відклав підготовче засідання на 31.10.2022.

Ухвалою від 31.10.2022 суд залучив Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, підготовче засідання відклав на 28.11.2022.

25.11.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» надійшов відзив на позовну заяву із заявою про застосування наслідків пропуску позовної давності (вх. №24292/22 від 25.11.2022).

У зв`язку із відсутністю електричної енергії у приміщенні суду, судове засідання, призначене 28.11.2022 не відбулося.

Ухвалою суду від 28.11.2022 підготовче засідання відкладено на 12.12.2022.

Ухвалою суду від 12.12.2022 підготовче засідання відкладено на 16.01.2023.

Ухвалою суду від 16.01.2023 підготовче засідання відкладено на 30.01.2023.

16.01.2023 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» надійшли письмові пояснення (вх. №1063/23 від 16.01.2023 ).

30.01.2023 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» надійшли письмові пояснення (вх. №2143/23 від 30.01.2023 ).

Ухвалою від 30.01.2023 суд відмовив в задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху, викладеної у поясненнях по (вх. №2143/23 від 30.01.2023), задовольнив заяву відповідача про поновлення процесуального строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, викладену у поясненнях по справі (вх. №2143/23 від 30.01.2023), долучив до матеріалів справи докази, долучені відповідачем до пояснень по справі (вх. №2143/23 від 30.01.2023), відклав підготовче засідання на 13.02.2023.

31.01.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №2213/23 від 31.01.2023).

13.02.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло заперечення на письмові пояснення (вх. №3573/23 від 13.02.2023).

Ухвалою від 13.02.2023 суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів, поновив позивачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийняв докази, долучені позивачем до клопотання (вх. №2213/23 від 31.01.2023, прийняв до розгляду заперечення на письмові пояснення (вх. №3573/23 від 13.02.2023, подані позивачем, відклав підготовче засідання на 06.03.2023.

Ухвалою суду від 06.03.2023 підготовче засідання відкладено на 27.03.2023.

27.03.2023 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» надійшли письмові пояснення (вх. №7578/23 від 27.03.2023 ).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною зазначено, що нею подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 27.03.2023 визнав поважними причини пропуску відповідачем строку для подання доказів, поновив відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийняв докази, долучені відповідачем до письмових пояснень (вх. №7578/23 від 27.03.2023), закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24.04.2023.

У зв`язку із тим, що суддя Мазовіта А.Б. 24.04.2023 перебував на навчанні, суд ухвалою від 30.03.2023 призначив судове засідання на 01.05.2023.

28.04.2023 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» надійшли письмові судові дебати (вх. №10512/23 від 28.04.2023 ).

Ухвалою від 01.05.2023 суд відклав розгляд справи на 15.05.2023.

Ухвалою від 15.05.2023 суд відклав розгляд справи на 25.05.2023.

25.05.2023 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» надійшло клопотання про витребування доказів (вх. №13177/23 від 25.05.2023).

Ухвалою від 25.05.2023 суд задовольнив клопотання відповідача (вх. №13177/23 від 25.05.2023) про витребування доказів, витребував в Львівської міської ради копії матеріалів щодо приватизації квартир, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , відклав розгляд справи на 19.06.2023.

Ухвалою від 19.06.2023 суд зобов`язав Львівську міську раду виконати вимоги ухвали Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 щодо надання витребуваних документів, а саме копій матеріалів щодо приватизації квартир, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , відклав розгляд справи на 03.07.2023.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мазовіти А.Б., судове засідання, призначене на 03.07.2023, не відбулось.

Ухвалою від 04.07.2023 суд призначив судове засідання на 13.07.2023.

13.07.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №17483/23 від 13.07.2023).

Ухвалою від 13.07.2023 суд задовольнив клопотання позивача (вх. №17483/23 від 13.07.2023) про долучення до матеріалів справи документів щодо приватизації квартир, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 та долучив до матеріалів справи документи, що додані до вказаного клопотання, відклав розгляд справи на 20.07.2023.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за Львівською міською радою на підставі рішення виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів №192 від 14.04.1987 зареєстровано право комунальної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем було встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення Х по ХІХ, загальною площею 104,5 кв.м у будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.07.2004. Надалі вказані приміщення було відчужено за договором купівлі-продажу №2942 від 13.12.2011 та станом на 29.12.2012 зареєстровано за відповідачем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.01.2012. Також за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення підвалу Х, ХХІ площею 116 кв.м та нежитлові приміщення 1-го поверху під індексом 19, IV площею 41,8 кв.м у будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.01.2007. Надалі вказані приміщення було відчужено за договором купівлі-продажу №2943 від 13.12.2011 та станом на 29.12.2012 зареєстровано за відповідачем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.01.2012.

Як ствердив позивач, вказане майно вибуло із володіння позивача поза його волею, оскільки право власності на вказане майно за позивачем не припинялося, останнім не приймалося жодних рішень щодо його відчуження. Таким чином, позивач просив суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлові приміщення Х по ХІХ, загальною площею 104,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35334904), нежитлові приміщення підвалу Х, ХХІ площею 116 кв.м та нежитлові приміщення 1-го поверху під індексом 19, IV площею 41,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35334992).

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що рішення виконкому, на підставі якого за позивачем зареєстровано право власності на будинок, є неактуальним з огляду на те, що будинок складається із квартир та нежитлових приміщень, які були виділені як окремі об`єкти права власності та належать на праві приватної власності фізичним та юридичним особам. Як вбачається із Технічного паспорта станом на 1988 рік, нежитлових приміщень підвалу Х, ХХІ площею 116 кв.м, нежитлових приміщень 1-го поверху під індексом 19, IV площею 41,8 кв.м та нежитлового приміщення ХІХ у будинку взагалі не існувало. Водночас, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що після 1988 року позивачем проводилася реконструкція, добудова чи перебудова будинку, внаслідок чого було створено спірні об`єкти нерухомості. З Поверхового плану від 1988 року вбачається, що приміщення із ХІ по ХVІIІ є підвалами, а нежитлове приміщення Х є коридором. Це вказує на те, що вищевказані об`єкти мають статус допоміжних, а не нежитлових приміщень. У зв`язку із наведеним, лише власники (співвласники) багатоквартирного будинку можуть вважатися власниками допоміжних приміщень, до категорії яких належать витребовувані позивачем об`єкти та лише вони могли б бути позивачами у даній справі. Таким чином, позивач не довів, що він є власником об`єктів, які він просить витребувати. Також відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску позивачем позовної давності.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, пояснень не надала.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (надалі Реєстр) від 08.12.2021 за №289120344, 24.03.2004 до Реєстру внесено відомості про право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова №192 від 14.04.1987, реєстраційний номер майна 5222100.

На підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.07.2004 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення Х по ХІХ загальною площею 104,5 кв.м у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі нежитлові приміщення Х по ХІХ загальною площею 104,5 кв.м у будинку за адресою: АДРЕСА_1 було відчужено за договором купівлі-продажу №2942 від 13.12.2011, укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та 03.02.2012 зареєстровано у Реєстрі за Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.01.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» і ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М. за реєстровим №75.

На підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.01.2007 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення підвалу Х, ХХІ площею 116 кв.м та нежитлові приміщення 1-го поверху під індексом 19, IV площею 41,8 кв.м у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі нежитлові приміщення підвалу Х, ХХІ площею 116 кв.м та нежитлові приміщення 1-го поверху під індексом 19, IV площею 41,8 кв.м у будинку за адресою: АДРЕСА_1 було відчужено за договором купівлі-продажу №2943 від 13.12.2011, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та 03.02.2012 зареєстровано у Реєстрі за Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.01.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» і ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М. за реєстровим №76.

Також у будинку за адресою: АДРЕСА_1 розташовані наступні об`єкти права приватної власності:

- квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 39,3 кв.м та комора в підвалі площею 4,0 кв.м, власницею якої є ОСОБА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру від 27.01.2023 №321287324;

- квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 36,6 кв.м та комора в підвалі площею 4,0 кв.м, власником якої є ОСОБА_5 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру від 27.01.2023 №321289519;

- квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 43,3 кв.м та комора в підвалі площею 2,4 кв.м, власницею якої є ОСОБА_6 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру від 27.01.2023 №321290557;

- квартира АДРЕСА_5 , власником якої є ОСОБА_7 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру від 27.01.2023 №321288877;

- квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 43,8 кв.м та комора в підвалі площею 6,2 кв.м, власницею якої є ОСОБА_8 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру від 27.01,2023 №321290678;

- квартира АДРЕСА_7 , загальною площею 35,8 кв.м, власницею якої є ОСОБА_9 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру від 27.01.2023 №321289754;

- квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 44,9 кв.м, власником якої є ОСОБА_7 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру від 27.01.2023 №321288959;

- квартира АДРЕСА_9 , загальною площею 39,8 кв.м та комора в підвалі площею 8,0 кв.м, власницею якої є ОСОБА_10 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру від 27.01.2023 №321289109;

- квартира АДРЕСА_10 , загальною площею 44,4 кв.м та комора в підвалі площею 3,3 кв.м, співвласниками якої є ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру від 27.01.2023 №321290107;

- квартира АДРЕСА_11 , загальною площею 49,8 кв.м та комора в підвалі площею 4,0 кв.м, співвласниками якої є ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , що підтверджується інформаційною довідкою Реєстру від 27.01.2023 №321290870;

- квартира АДРЕСА_12 , загальною площею 45,6 кв.м та комора в підвалі площею 3,1 кв.м, власником якої є ОСОБА_16 , що підтверджується Інформаційною довідкою від 27.01.2023 №321288522;

- квартира АДРЕСА_13 , загальною площею 52,1 кв.м та комора в підвалі площею 6,0 кв.м, співвласниками якої є ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру від 27.01.2023 №321289208;

- квартира АДРЕСА_14 , загальною площею 46,3 кв.м та комора в підвалі площею 3,2 кв.м, власником якої є ОСОБА_19 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру від 27.01.2023 №321289814.

Згідно із Технічним паспортом, який міститься у Інвентаризаційній справі №343 на будинок АДРЕСА_1 та складений станом на 1988 рік, нежитлові приміщення підвалу XX, XXI площею 116 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху під індексом 19, IV площею 41,8 кв.м та нежитлові приміщення XIX не відображені.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктом 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16 та від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17 зазначено, що якщо дійсний власник спірного майна не був учасником судового процесу, за наслідком якого ухвалене судове рішення, яке стало правовою підставою для набуття права власності на спірне майно іншою особою, тобто яке вибуло з володінні власника поза його волею, то це майно може бути витребуване у добросовісного набувача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 916/329/21 (916/3073/21) зазначено, що для застосування вимог ст. 388 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 906/585/19 зроблено висновок про те, що для застосування статті 387 ЦК України необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача. Аналогічні висновки висловлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020 у справі №916/227/18.

Як ствердив позивач, він є власником нежитлових приміщень Х по ХІХ загальною площею 104,5 кв.м, нежитлових приміщень підвалу Х, ХХІ площею 116 кв.м та нежитлових приміщень 1-го поверху під індексом 19, IV площею 41,8 кв.м у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача підтверджується тим, що 24.03.2004 за позивачем було зареєстровано право власності на будинок в цілому за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова №192 від 14.04.1987.

Водночас, як встановлено судом, будинок за адресою: АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком, який складається із квартир та нежитлових приміщень, які є окремими об`єктами права власності та належать на праві приватної власності фізичним особам, фізичним особам-підприємцям та юридичним особам. Зокрема, власником нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 199,2 кв.м є відповідач, власником нежитлового приміщення загальною площею 25,5 кв.м є фізична особа-підприємець ОСОБА_20 , власниками квартир з коморами у підвалі є фізичні особи (квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , 15, 17) тощо.

Зважаючи на наведене, рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова №192 від 14.04.1987, яке було підставою для реєстрації за позивачем права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому, вичерпало свою чинність до початку приватизації житлового фонду наймачами квартир та відчуження нежитлових приміщень, оскільки з початком приватизації житлового фонду і реєстрації за наймачами квартир та власниками нежитлових приміщень права власності, таке рішення не відповідало дійсним обставинам щодо обсягу права власності позивача.

Слід також зазначити, що на момент реєстрації (24.03.2004) за позивачем права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у вказаному будинку уже було зареєстровано право власності на квартиру, а саме 02.12.2003 у Реєстрі зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_7 , реєстраційний номер майна 1422371.

Крім цього, як вбачається із матеріалів щодо приватизації квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , наданих позивачем на вимогу суду, згідно розпоряджень Галицької районної адміністрації № 1553 від 26.12.2001 та №1186 від 14.10.2003, у даному будинку передано у власність (приватизовано) квартиру АДРЕСА_15 (уповноважений власник ОСОБА_21 ) та квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 44,9 кв.м (уповноважений власник ОСОБА_22 ).

Таким чином, з наведеного вбачається, що уже на момент реєстрації за позивачем права власності на будинок в цілому, рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова №192 від 14.04.1987, на підставі якого було здійснено реєстрацію, не відповідало дійсним обставинам, які склалися щодо об`єктів права власності у цьому будинку.

Відповідно до п. 3.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке було чинним на момент реєстрації за позивачем права власності на будинок, у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо заявлене право вже зареєстроване.

Зважаючи на наведене, не підлягало реєстрації за позивачем право власності на будинок в цілому, оскільки на момент такої реєстрації уже було зареєстровано право власності на квартиру у цьому будинку.

Як встановлено судом вище, у Технічному паспорті, складеному станом на 1988 рік (тобто після набуття позивачем права власності на будинок АДРЕСА_1 ), нежитлові приміщення підвалу XX, XXI площею 116 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху під індексом 19, IV площею 41,8 кв.м та нежитлові приміщення XIX не відображені.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що після 1988 року, позивач проводив реконструкцію, добудову чи перебудову будинку за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого відбулося створення спірних об`єктів нерухомості, які відсутні у згаданому вище Технічному паспорті.

З огляду на відсутність таких об`єктів у будинку станом на момент, коли позивач набув право власності на будинок в цілому, ненадання ним доказів, що такі об`єкти виникли внаслідок реконструкції, добудови чи перебудови будинку, безпідставним є твердження позивача, що такі об`єкти перебували у його володінні і він наділений правом їх витребувати.

Слід також зазначити, що зважаючи на те, що квартири та нежитлові приміщення у будинку за адресою: АДРЕСА_1 вибули із володіння позивача внаслідок приватизації та відчуження, то правом на витребування нежитлових приміщень з X по XVIII, які відображені на поверховому плані підвалу будівлі, наділені власники (співвласники) квартир (нежитлових приміщень) цього багатоквартирного будинку, а не позивач.

Окрім цього, як вбачається із поверхового плану підвалу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення під номером X (один із об`єктів, який позивач просить витребувати) є коридором, тобто має статус допоміжного, а не нежитлового приміщення.

Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15.09.2020 у справі №904/5047/18, допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №915/1096/18, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 06.08.2019 у справі №914/843/17 допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням.

Згідно із ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За таких умов, зважаючи на те, що усі квартири і нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 добровільно вибули із власності позивача, а саме були приватизовані та/або відчужені позивачем, то саме співвласники цих квартир і нежитлових приміщень можуть звертатися до суду із позовами про витребування майна.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечуючи доводи відповідача щодо того, що разом з усіма квартирами в будинку мешканцями останнього були приватизовані й комори у підвалі, позивач повинен довести, що відбулася приватизація інших комор у підвалі (під іншими індексами), а не тих, які позивач просить витребувати у відповідача. Однак позивач письмових доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надав.

В силу приписів частини другої ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд з метою з`ясування обставин вибуття об`єктів права власності із складу майна будинку за адресою: АДРЕСА_1 та з`ясування належності позивачу об`єктів у будинку, за клопотанням відповідача витребував у позивача матеріали щодо приватизації квартир, які знаходяться у вищевказаному будинку, оскільки приватизація квартир здійснювалась уповноваженими органами, що входять до структури позивача.

Однак позивачем на вимогу суду було надано матеріали щодо приватизації лише двох квартир. З аналізу долучених позивачем доказів неможливо встановити, комора під яким індексом була приватизована разом з квартирою АДРЕСА_1 .

Відтак, керуючись приписами ч. 2 ст. 74 ГПК України, суд визнає встановленими обставини щодо приватизації комор в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1 мешканцями, що здійснені під час приватизації квартир у цьому ж будинку, оскільки доказів на спростування цих обставин позивачем суду надано не було.

Також суд зазначає, що з урахуванням фактичних обставин справи, підстав для застосування судом наслідків пропуску позивачем позовної давності немає.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини позивача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 20.07.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.07.2023.

СуддяМазовіта А.Б.