Рішення

від 28.07.2023 по справі 914/1632/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2023 Справа № 914/1632/23

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістик Україна», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Комсервіс», м. Львів

про стягнення 186556,94 грн заборгованості за договором поставки №23/10/20Щ від 23.10.2020

Без виклику сторін.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістик Україна» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Комсервіс» про стягнення 186556,94 грн заборгованості за договором поставки №23/10/20Щ від 23.10.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 справу №914/1632/23 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 29.05.2023 (суддя Кидисюк Р.А.) відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановив здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін.

Розпорядженням керівника апарату суду №210 від 08.06.2023 щодо повторного автоматизованого розподілу справи №914/1632/23, враховуючи рішення Вищої ради правосуддя №599/0/15-23 від 01.06.2023, яким суддю Кидисюка Р.А. призначено членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи №914/1632/23, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів Господарського суду Львівської області від 07.08.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/1632/23.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023, справу передано на розгляд судді Гоменюк З.П.

Відповідно до ч. 9 ст. 32 ГПК України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.13 ст.32 ГПК України).

Відповідно до зазначено, Господарський суд Львівської області прийняв справу №914/1632/23 до розгляду в новому складі суду суддею Гоменюк З.П. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами провадження та продовжив розгляд справи зі стадії на якій воно перебуває.

12.06.2023 через систему «Електронний суд» надійшло повідомлення №18218 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (вх.№14568/23).

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

28.07.2023, дослідивши наявні у справі докази та викладені у заявах по суті спору пояснення, врахувавши, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даного спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач повідомляє, що 23.10.2020 року між сторонам був укладений договір поставки №23/10/20Щ. На виконання умов вищезгаданого договору позивач поставив відповідачу у період з 04.04.2022 по 11.04.2022 товар на загальну суму 111628,50 грн. Відповідач вартість поставленого товару оплатив частково за видатковою накладною №338 від 04.04.2022 року у розмірі 4195,50 грн, відповідно до чого, заборгованість за цією накладною становить 17884,50 грн.

Станом на момент звернення із позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 107433,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Відтак, постачальник здійснив поставку товару, однак відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором поставки №23/10/20Щ від 23.10.2020 року в частині часткової оплати вартості поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 107433,00 грн.

Крім того, з огляду на вказані обставини, позивач, враховуючи порушення відповідачем умов договору, просить суд стягнути з ТзОВ «М-Комсервіс» 107433,00 грн основного боргу, 22655,41 грн пені, 35005,19 грн 30% річних та 21463,34 грн інфляційних втрат відповідно до договору поставки №23/10/20Щ від 23.10.2020 року.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 29.05.2023 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подавав.

З інформації на офіційній веб-сторінці АТ «Укрпошта»: https://www.ukrposhta.ua/ на вкладці «Трекінг» за номером поштового відправлення № 7901414921119 вбачається, що скерована на юридичну адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ) копія ухвали суду від 29.05.2023 про відкриття провадження у справі була ним отримана 07.06.2023.

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

23.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістик Україна» (позивач; постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Комсервіс» (відповідач; покупець) був укладений договір поставки №23/10/20Щ, відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, поставити (передати у власність) покупцеві товар на його усне чи письмове замовлення, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, прийняти і оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті згідно специфікації та/або накладних до даного договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п.1.2. договору, найменування, кількість, асортимент, номенклатура та ціна товару (партії товару), який поставляється постачальником по даному договору, вказується у специфікаціях та накладних на партію товару, які є його невід`ємною частиною. У випадку поставки товару (партії товару) по накладних без попереднього складання специфікації, видаткові накладні після їх підписання мають юридичну силу специфікацій у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Загальна сума цього договору сторонами не обмежується і визначається шляхом сумування вартості товару, фактично проданого протягом строку дії даного договору на підставі відповідних накладних (п.1.3. договору).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що загальна кількість (обсяг) товару та/або конкретна кількість товару певного асортименту (номенклатури), що може бути поставлений на підставі даного договору протягом строку його дії сторонами не регламентується, а визначається шляхом сумування фактичної кількості товару та/або кількості товару певного асортименту (номенклатури) поставленого відповідно до умов даного договору на підставі відповідних накладних.

Пунктом 1.5.3. договору, сторони зазначали, що прострочена заборгованість - заборгованість, яка не погашена в строк, встановлений договором.

У відповідності до п.1.6. договору, для цілей даного договору терміни «продаж», «купівля-продаж», «передача у власність» та «поставка» вживаються як тотожні.

Згідно із п.2.1. договору, покупець за придбаний товар (партію товару) сплачує ціну, зазначену в рахунках, специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. п. 2.2.- 2.3.д договору, постачальник продає покупцю товар за договірними цінами. При здійсненні купівлі-продажу партії товару щоразу узгоджується сторонами та зазначаються в специфікації або накладній. Ціна на Товар та вартість партії товару, що вказана у специфікації/накладній, вважається узгодженою з моменту підписання сторонами специфікацій/накладної на партію товару та покупець вважається таким, що згідний із ціною на товар, що вказана у специфікації/накладній та не має права відмовитися від оплати товару з причин невідповідності ціни товару попередньо узгодженій ціні та/або внаслідок підписання накладних працівниками покупця, не уповноваженими на узгодження ціни на товар.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що кількість партії товару визначається сторонами за даними, що зазначені в специфікації та/або накладній на його отримання.

Відповідно до п. 3.3. договору, передача товару по кількості

Згідно із п. п. 4.1. 4.3. договору, покупець здійснює замовлення (письмове, усне) на кожну партію товару не пізніше 7-ми календарних днів, що передують дню поставки партії товару. У замовленні має бути зазначено асортимент та кількість товару. Строки та умови поставки товару визначаються у специфікаціях на партію товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту його фактичного отримання або отримання накладних на приймання-передачу товару. Датою отримання товару є дата, що зазначена в кожній окремій накладній на приймання-передачу товару відповідного асортименту та кількості.

Пунктами 5.1.-5.3. договору передбачено, що розрахунки за чинним договором здійснюються в безготівковому порядку шляхом попереднього перерахування покупцем грошових коштів у розмірі 100% вартості партії товару на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку впродовж трьох календарних днів з моменту оформлення рахунку. Покупець здійснює передоплату лише на підставі та протягом строку дії рахунку постачальника. У рахунку вказується конкретний асортимент, кількість та ціна товару, а також дата його складення (виписки, оформлення). Строк дії рахунку становить 3 (три) календарні дні з моменту його складення (виписки, оформлення), враховуючи день його складення (виписки, оформлення). Після спливу вищезазначеного строку рахунок втрачає чинність, а постачальник вправі в односторонньому порядку змінити ціну товару. В усіх інших випадках покупець оплачує товар на підставі накладної. У підписаній сторонами специфікації на поставку партії товару сторонами можуть встановлюватись інші строки та порядок проведення розрахунку відстрочки чи розстрочки платежу.

Відповідно до п. 5.4. договору, сторони вправі домовитися про продаж партії товару на умовах оплати з відстроченням платежу. Факт передачі партії товару без здійснення покупцем попередньої оплати за таку партію товару свідчить про повну та безумовну згоду сторін на продаж партії товару на умовах оплати із відстроченням платежу.

Згідно із положеннями п.5.5. договору, сторони вправі домовитися про продаж партії товару на умовах часткової попередньої оплати партії товару та оплати решти (не оплаченої частини) партії товару з відстроченням платежу. Факт передачі партії Товару із здійсненням покупцем часткової попередньої оплати за таку партію товару свідчить про повну та безумовну згоду сторін щодо оплати партії товару на умовах, передбачених даним пунктом.

Пунктом 5.6. договору зазначено, що в усіх випадках, коли товар продано на умовах інших, ніж вказаних в п.5.1 даного договору, покупець зобов`язаний оплатити такий товар протягом (не пізніше) 7 (семи) календарних днів з моменту його отримання.

Згідно із п.п. договору 5.7.-5.11. договору, у виключних випадках можливі інші форми розрахунків за чинним договором, що не суперечать чинному законодавству України. Проведення інших форм розрахунків обумовлюються сторонами додатково і затверджуються окремою письмовою угодою. Датою фактичної сплати вважається дата поступлення коштів на рахунок постачальника. Грошові кошти, сплачені покупцем за товар, переходять у власність постачальника з моменту зарахування їх на поточний рахунок постачальника. Покупець вважається боржником постачальника у випадку не здійснення розрахунку з постачальником у встановлені строки або здійснення неповного розрахунку за отриманий товар. При наявності боргу покупця за отриманий товар всі наступні платежі (незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні), які ним здійснюється по даному поговору на поточний рахунок постачальника, зараховується в рахунок погашення наявного боргу. Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжними дорученнями.

Згідно із п. 5.12. договору, постачальник має право готувати акт звірки взаєморозрахунків в 2-х примірниках, підписує його та надсилає покупцю поштою на адресу, яка зазначена у договорі поставки. У випадку, якщо протягом 14 календарних днів з моменту відправлення акту покупець не надасть постачальнику підписаний примірник, чи не заявить письмові мотивовані зауваження, акт буде вважатись визнаним та узгодженим з покупцем.

Відповідно до п. 6.1. договору, кожна сторона зобов`язується виконувати свої обов`язки належним чином, сприяти у виконанні її обов`язків.

Згідно із п. 6.2. договору сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов`язків згідно з цим договором.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що сторона, яка порушила зобов`язання відповідно до цього договору повинна усунути ці порушення.

Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість товару, відповідно до умов цього договору (п.6.4. договору).

Згідно із п.7.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору згідно діючого законодавства України та цього договору

За прострочення платежу покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку у формі пені із розрахунку від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня (п.7.2. договору).

Відповідно до п.7.3. договору, сплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що за порушення покупцем умов даного договору з приводу оплати ціни товару, постачальник має право застосувати до покупця оперативно-господарські санкції у виді односторонньої відмови від виконання свого зобов`язання по подальшій поставці товару із звільненням його від відповідальності за це. Дана санкція застосовується постачальником у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання (покупцю), шляхом направлення на адресу покупця відповідного повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції із зазначенням підстав її застосування та часу, з якого її застосовано. У такому разі договір вважається розірваним з моменту застосування даної санкції.

Відповідно до п.7.5. договору, за прострочення платежу за товар покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять процентів) річних від простроченої суми за весь час прострочення платежу.

Згідно із умовами п. 10.1. договору, останній набирає чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними. Якщо Сторони договору протягом одного, місяця після закінчення його терміну не матимуть заперечень щодо продовження його дії, даний договір вважається пролонгованим ще на строк 1 (один) рік і така пролонгація матиме місце щоразу необмежену кількість разів по закінченню кожною наступного календарного року за відсутності заперечень сторін або однієї з них.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 116628,50 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними №338 від 04.04.2022 року на загальну суму 22080,00 грн; №340 від 05.04.2022 року на загальну суму 22253,00 грн; №350 від 06.04.2022 року на загальну суму 21955,50 грн; №354 від 11.04.2022 року на загальну суму 21160,00 грн; №355 від 11.04.2022 року на загальну суму 24180,00 грн.

Товар згідно зазначених видаткових накладних прийнято представником відповідача без зауважень по якості, упаковці та комплектності.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач оплатив вартість поставленого позивачем товару частково за видатковою накладною №338 від 04.04.2022 року на суму 4195,50 грн, таким чином, заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістик Україна» за поставлений товар становить 107433,00 грн, про що сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за період 2022 року.

У матеріалах справи містить акт звірки взаєморозрахунків за період 2022, підписаний та скріплений мокрими печатками сторін, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 107433,00 грн.

27.04.2023 року за вих.№ІЛУпр.щ-27/4 позивач скерував на адресу відповідача претензію щодо сплати заборгованості за поставлений товар. Відповідно до такої претензії, покупець мав перерахувати оплату позивачу до 07.06.2022 року включно на умовах, передбачених п.5.1. договору. У зв`язку із невиконанням умов зазначеного договору, чим порушив взяті на себе зобов`язання у частині оплати за поставлений товар. Таким чином, позивач просив ТзОВ «М-Комсервіс» оплатити борг у суму 107433,00 грн до 07.05.2023 року.

Зазначена претензія залишилась відповідачем без розгляду та задоволення, однак, позивач надіслав її рекомендованим поштовим відправленням, якому було присвоєну індивідуальний поштовий ідентифікатор №7906901477803. З офіційного сайту АТ «Укрпошта» на вкладці «Трекінг» вбачається, що станом на 12.05.2023 рік поштова кореспонденція повертається за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Докази надіслання претензії №ІЛУ23пр.щ-27/4 від 27.04.2023 року містяться у матеріалах справи.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог, окрім суми основного боргу у розмірі 107433,00 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача 22655,41 грн пені, 35005,19 грн 30% річних та 21463,34 грн інфляційних втрат, що в загальному розмірі становить 186556,94 грн заборгованості.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору поставки №23/10/20Щ від 23.10.2020 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, поставити (передати у власність) покупцеві товар на його усне чи письмове замовлення, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, прийняти і оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті згідно специфікації та/або накладних до даного договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з нормою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар у період з 04.04.2020 по 11.04.2020 на суму 111628,50 грн, який відповідач оплатив частково відповідно до видаткової накладної №338 від 04.04.2020 року на суму 4195,50 грн. З урахуванням часткової оплати поставленого товару, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1077433,00 грн.

Згідно з п. 4.3. договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту його фактичного отримання або отримання накладних на приймання-передачу товару. Датою отримання товару є дата, що зазначена в кожній окремій накладній на приймання-передачу товару відповідного асортименту та кількості.

На підтвердження належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки №23/10/20Щ від 23.10.2020 року щодо поставленого відповідачу товару підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків, що підписані сторонами.

Як встановлено судом, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов`язання по оплаті отриманого від позивача товару, не оплативши такий. Заборгованість на момент подання позову до суду складала 107433,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.6. договору зазначено, що в усіх випадках, коли товар продано на умовах інших, ніж вказаних в п.5.1 даного договору, покупець зобов`язаний оплатити такий товар протягом (не пізніше) 7 (семи) календарних днів з моменту його отримання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у розмірі 107433,00 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

Що стосується заявлених до стягнення 30 % річних та інфляційних нарахувань, то відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.5. договору, за прострочення платежу за товар покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять процентів) річних від простроченої суми за весь час прострочення платежу.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №904/7401/16 зазначив, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року №6-49цс12, Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права ти інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора віл знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсацій (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. (постанова Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що 30% річних, зазначені у п.7.5. договору та заявлені позивачем до стягнення є за своє правовою природою процентами річних у розумінні ст.625 Цивільного кодексу України. При цьому, сторонами у договорі було встановлено інший розмір процентів річних 30%, як то передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, заявлені до стягнення 30% річних у розмірі 35005,19 грн та інфляційні нарахування у розмірі 21463,34 грн підлягають до стягнення разом із сумою основного боргу.

Що стосується заявленої до стягнення пені, то суд дійшов висновку про її задоволення у повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 статті 232 Господарського кодексу України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Відповідно до ч.6. статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із положеннями п. 7. Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, дія Закону України від 30.03.2020 року №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Відповідно до п. 7.2. договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку у формі пені із розрахунку від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня.

Згідно із п. 7.3. договору, сплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

У відповідності до ч. 3 ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Укладеним між сторонами договором поставки №23/10/20Щ від 23.10.2020 року, передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання як пеня із розрахунку від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня.

За таких обставин, суд вважає розмір пені у розмірі 22655,41 грн обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Частина 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України містить загальне правило: кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не скористався правом подати суду власні розрахунки стягуваних сум пені, штрафу та 30% річних або довести безпідставність їх вимоги позивачем.

З огляду на викладене, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 107433,00 грн основного боргу за договором поставки №23/10/20Щ від 23.102020, 22655,41 грн пені, 21463,34 грн 30% річних та 35005,19 грн інфляційних витрат.

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2798,35 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №651 від 17.05.2023.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 2798,35 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Комсервіс» (79070, Львівська область, місто Львів, вулиця Хоткевича, будинок 38, квартира 91; ідентифікаційний код 40949645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістик Україна» (03150, Київська область, місто Київ, вулиця В. Тютюнника, будинок 5-Б, офіс 11; ідентифікаційний код 38346686) 107433,00 грн основного боргу, 22655,41 грн пені, 35005,19 грн 30% річних, 21463,34 грн інфляційних втрат та 2798,35 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2023.

Суддя Гоменюк З.П.